Ухвала суду № 9329016, 22.04.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції Ушаков Т.С.

Суддя-доповідач Сіваченко І.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

22 квітня 2010 року справа № 2а-26117/09/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Сіваченка І.В. суддів

при секретарі

за участі

представника позивача Дяченко С.П., Нікуліна О.А.

Солодько О.І.

Колотовича Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року у справі № 2а-26117/09/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ком» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

Головного управління державного казначейства України в Луганській області про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ком» звернулося до суду з цим позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління державного казначейства України в Луганській області «про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року у справі № 2а-26117/09/1270 позов було задоволено повністю.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Ленінська міжрайонна державна податкова інспекції у м. Луганську подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів вказаних в апеляційній скарзі та спросив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, а судове а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтер-Ком" здійснює підприємницьку діяльність на підставі Статуту підприємства, що первинно зареєстрований відділом державної реєстрації Луганської міської ради від 30.01.2002 року, свідоцтва про державну реєстрацію серії АОО № 323097 від 30.01.2002р. та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій № 1701 від 10.07.2007 року.

15 березня 2002 року у відповідності зі ст. 2 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтер-Ком" був зареєстрований в Ленінської Міжрайонною державною податковою інспекцією в М.Луганську як платник податку на додану вартість /ИНН 318571112365/ із щомісячним звітним періодом, що підтверджується свідоцтвом № 17305485 бланк серії НБ № 247430 виданого 15 березня 2002 року.

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІП "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та Наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.97р. „Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997р. за N 250/2054 до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську була подана податкова декларація по податку на додану вартість за лютий 2007 року, що зареєстрована у Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у М.Луганську за № 12104 відповідно до рядку 25 якої та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) Позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у розмірі - 98104,00 грн.

Посадовими особами Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську сума, що задекларована ТОВ «Інтер-Ком» у податкової декларації за лютий 2007 року була перевірена, що підтверджується актом № 6/35-31857114 від 12.05.2008 року «Про результати виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ком» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.12.2007 року».

Згідно вказаного Акту № 6/35 на арк. 15-21 та додатку № 1 до цього Акту посадовими особами Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську було повністю досліджено, перевірено та підтверджено виникнення податкового кредиту, що був задекларований позивачем у податкової декларації за лютий 2007 року. Також у розділі «Висновки» Акту перевірки № 6/35 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську зазначено, що «перевіркою підтверджено достовірність заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість у сумі - 98104,00 грн.».

Таким чином, виходячи з приписів норм п.п. 7.7.5 та 7.7.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у ТОВ «Інтер-Ком» виникло право на бюджетне відшкодування з 27.04.2007 року, тобто через 40 календарних днів після надання Ленінської МДПІ вказаної податкової декларації.

Оцінивши доводи позивача та відповідача і надані докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог виходячи з наступного.

Так, податковий кредит за лютий 2007 року, який виник та сплачений позивачем у жовтні 2006 року і січні 2007 року та був відображений у податкової декларації за лютий 2007 року та включений в розрахунок бюджетного відшкодування по ПДВ за лютий 2007 року складається за операціями позивача із контрагентами, які є наступними:

- Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтер-Ком" було перераховано німецької фірмі "SILBITZ GUSS GMBH" суму оплати у розмірі - 49406,88 грн. за постачання корпусу кришки циліндру у кількості 1000 шт. згідно з контрактом № 7/05 від 18.05.2006 року, відповідно до митної декларації № 10100000176/00748 від 12.10.2006 року (графа 47 - нарахування та сплата мита) на загальну суму ПДВ - 9881,36 грн.

- Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтер-Ком" було перераховано ТОВ «Трансмашімпекс» (Росія) суму оплати за придбання дизелю тепловозного ціною -441117,00 грн. за контрактом № Є-220/132-02 від 18.12.2006 року, відповідно до митної декларації № 702000001/7/000031 від 10.01.2007 року (графа 47 - нарахування та сплата мита) на суму ПДВ - 88223,00 грн.

Судом встановлено, що визначені суми бюджетного відшкодування по ПДВ не були своєчасно повернуті позивачу також з підстав того, що 06.06.2007 року начальник ГВ БКОП УСБУ в Луганській області Устименко С.В. виніс постанову про порушення кримінальної справи № 1234 по факту заволодіння чужим майном - грошовими коштами Державного бюджету України у особо великих розмірах посадовими особами позивача, шляхом зловживання посадовим становищем при незаконному відшкодуванні ПДВ у сумі - 517 103,13 грн. та 721 792,36 грн. за період часу з 01.10.2005 року по 31.12.2007 року, тобто за ознаками злочину, обумовленого ч.5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Згідно Постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 19.12.2007 року по справі № Т-374 зазначена постанова про порушення кримінальної справи була скасована за ознаками п. 2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України.

Постанова Ленінського районного суду м. Луганська від 19.12.2007 року по справі № т-374 була залишена без змін Ухвалою судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Луганської області від 07.02.2008 року по справі № 10-66/08.

Починаючи із дати набрання чинності ухвали Суду про скасування постанови про порушення кримінальної справи, позивач спрямував до Ленінської МДПІ декілька листів із вимогами про повернення з Державного Бюджету України суми податку на додану вартість у розмірі - 98104,00 грн.

Судом встановлено, що листом № 62/03 від 19.03.2009 року Позивач спрямовував до Відповідача клопотання про повернення з бюджету суми податку на додану вартість.

Листом № 11889/19/234-114 від 06.04.2009 року Ленінська МДПІ повідомила, що станом на 01.04.2009 року у податковій справі підприємства відсутні оригінали податкових декларацій з ПДВ за лютий 2007 року, а тому тільки після повернення документів із податкової справи позивача від УСБУ України буде розглянуто питання про можливість відшкодування ПДВ.

Згідно з актом звірення від 11.08.2009 року між Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську та ТОВ «Інтер-Ком» підтвердилося наявність невідшкодованої суми ПДВ у розмірі - 98104,00 грн.

Однак до цього часу задекларовані та підтверджені суми ПДВ за податковою декларацією за лютий 2007 року - не повернуті з Державного Бюджету України.

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що виходячи з приписів п.1.8. статті 1 та статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" позивачем фактично було сплачено до державного бюджету суми податку на додану вартість, які відображені у визначеної податкової декларації та заявлені до відшкодування на загальну суму бюджетного відшкодування у розмірі 98104,00 грн.

Пунктом 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР обумовлено, що базою оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Вказане кореспондується з нормою пункту 7.1. статті 7 вказаного Закону.

Так, відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статі 7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна, яка видана Продавцем - Покупцю є підставою для нарахування сум податкового кредиту.

Наявність податкових накладних у позивача, за якими було складено суми податкового кредиту, підтверджується матеріалами, що додані до позову.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" законодавцем встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, яка розраховується як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при й відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то - бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпунктом 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Визначені норми не були виконані відповідачами - не здійснено податкові перевірки, але визначена обставина не може обмежити позивача у праві на відшкодування податкового кредиту з урахуванням норм п.п. 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додана вартість".

Цією ж нормою встановлено, що податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Акт податкової перевірки № 6/35-31857114, згідно якого були підтверджені заявлені сумі податку на додану вартість у розмірі - 98104,00 грн. було складено аж 12.05.2008 року.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Закон України „Про податок на додану вартість" у підпункті 7.7.10. пункту 7.7. статті 7 визначає, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України та встановлює, що забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Згідно з п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680 відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Таким чином, органи Державного казначейства здійснюють операції з перерахування коштів Державного бюджету з податку на додану вартість за висновками податкових органів або за рішенням суду, у зв'язку з чим Головне управління Державного казначейства України у Луганській області правомірно залучено в якості другого відповідача.

Крім того, згідно судової практики розгляду визначеної категорії справ, яка відображена у Довідці Вищого Адміністративного Суду України «Про узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету» від 20.10.2006 року, згідно якої встановлено, що «порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону».

Згідно вказаної Довідки Вищого Адміністративного Суду України визначено, що для визначення правомірності бюджетного відшкодування повинні бути наявні наступні фактичні обставини - наявність правомірно заявленої податкової декларації з ПДВ, податкових накладних та фактичної оплати за цими накладними.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд погоджується з доводами позивача щодо правильності визначення податкових зобов'язань та суми податкового кредиту, а також правильності визначення суми бюджетного відшкодування, наявності факту сплати сум до Державного Бюджету України, тому позовна вимога щодо стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості за лютий 2007 року у загальному розмірі 98104,00 грн. підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, що станом на 10.11.2009 року за даними облікової картки платника залишок складає меншу суму 55429 грн., не впливає на правильність висновків місцевого суду і не є підставою для скасування судового рішення, постановленого в жовтні 2009 року.

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року у справі № 2а-26117/09/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ком» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління державного казначейства України в Луганській області «про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість» залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.П.Дяченко

О.А.Нікулін