Постанова № 9328854, 23.04.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

С уддя-доповідач Білак С.В.

Головуючий у 1 інстанції Бєломєстнов О.Ю.

Донецький апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2010 року справа № 2а-14133/09/0570

приміщення суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:

головуючого Білак С.В. Суддів

при секретарі

за участю:

представник позивача

представник відповідача Гаврищук Т.Г, Нікуліна О.А.

Стєблєві О.Л.

Лебедева В.В. за довір.

Гришкова Н.Є. за довір. розглянувши у відкритому

апеляційні скарги судовому засіданні

Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» м. Маріуполь, Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполь на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2009 року по справі № 2а-14133/09/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» м. Маріуполь до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполь про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 14.08.2009 р. № 0000192344/0 та № 0000142344/0, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Відкрите акціонерне товариство «Електропобутприлад» м. Маріуполь звернувся до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполь про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 14.08.2009 р. № 0000192344/0 та № 0000142344/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2009 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсним податкове повідомлення рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполь від 14.08.2009 року № 0000192344/0 у частині зменшення бюджетного відшкодування на суму 50802,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Позивач та відповідач з постановою суду першої інстанції не погодились та подали апеляційні скарги.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови їм в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.

Податковий кредит підтверджено податковими накладними, які на дату проведення перевірки податковою службою були в наявності, а суми податку, вказані в цих податкових накладних включені до складу податкового кредиту податкового періоду, в якому отримані ці податкові накладні.

Відповідачем не наведені обставини, які згідно закону обмежують право платника податку на нарахування податкового кредиту. Відповідач не надав жодного підтвердження тому, що по податковим накладним отриманим пізніше періоду їх виписки першою подією була оплата. У акті перевірки не встановлено таких обставин.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що судом першої інстанції порушено норми п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник позивача у судовому засідання підтримав доводи апеляційної скарги, проти апеляційної скарги відповідача заперечував.

Представник відповідача у судовому засідання підтримав доводи апеляційної скарги, проти апеляційної скарги позивача заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу позивача задовольнити, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось за період з 01.04.2009р. по 31.05.2009 року.

За результатами перевірки було складено акт №1860/23-4/14312447 від 06.08.2009р., в якому були встановлені порушення п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, абз. «а» п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижене позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 181195 грн. та занижена сума ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного періоду на суму 75093 грн. (порушення, що пов'язане з базою оподаткування при імпортних операціях); п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року на суму 208282 грн. (порушення, пов'язане зі строком реалізації права на податковий кредит). На підставі вказаного вище акту перевірки 14.08.2009р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000192344/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 208 282 грн.; № 0000142344/0 про визначення суми податкових зобов'язань з ПДВ на суму 75093грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22527,9 грн. усього на суму 97620,9 грн.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зазначена норма пов'язує право на податковий кредит з датою отримання податкової накладної, а не з датою її складання продавцем товару як це вважає податковий орган.

Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункт 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

У податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але ще не отримана покупцем (позивачем) цих товарів, він не мав документа (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що позивач правомірно включив до податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, отриманим не у звітному періоді.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4.ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про обґрунтованність вимог позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000192334/0 від 14.08.2009р. у частині зменшення бюджетного відшкодування на суму 50802 грн.

В судовому засіданні сторони уточнили, що до податкового повідомлення-рішення №0000192334/0 від 14.08.2009р. на суму 208282.00 грн. ввійшли суми ПДВ донараховані за порушення ПДВ імпортованих товарів по ВМД в розмірі 50802.00 грн. і за порушення по податковим накладним в розмірі 157480.00 грн.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що різниця між митною вартістю імпортованих товарів та договірною (контрактною) їх вартістю не використовувалася в межах господарської діяльності позивача, так як відповідачем у Акті перевірки не відображені факти використання імпортованих товарів у інших, ніж оподатковувані ПДВ операціях. Ним також не були встановлені факти використання придбаних товарів у операціях, які не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Розбіжності між договірною (контрактною) вартістю придбаних товарів та їх митною вартістю обумовлені тим, що митна вартість була визначена митним органом у відповідності до ст. 268 Митного кодексу України, що підтверджується копією листа Маріупольської митниці від 04.11.2009р. №11-14/28/5210ф.

Відповідно до п . 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг) і ця норма кореспондується з п. 4.3 ст. 4 зазначеного Закону, згідно з якою для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордон) України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону та митного законодавства (розділ XI Митного Кодексу України) та встановлюється в розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), у тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ. обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про обґрунтованність вимог позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000192334/0 від 14.08.2009р. у частині зменшення бюджетного відшкодування на суму 50802 грн. та помилково зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог у частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.08.2009р. № 0000142334/0 про визначення зобов»язань з ПДВ у сумі 75093 грн. та застосування штрафних /фінансових/ санкцій у сумі 22527.9 грн., а також податкового повідомлення-рішення № 0000192334/0 від 14.08.2009р. у частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 157480 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст.ст. 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» м. Маріуполь задовольнити.

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполь залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2009 року по справі № 2а-14133/09/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» м. Маріуполь до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполь про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 14.08.2009 р. № 0000192344/0 та № 0000142344/0 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.08.2009р. № 0000142334/0 про визначення зобов»язань з ПДВ у сумі 75093 грн. та застосування штрафних /фінансових/ санкцій у сумі 22527.9 грн., а також податкового повідомлення-рішення № 0000192334/0 від 14.08.2009р. у частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 157480 грн.

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» м. Маріуполь в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.08.2009р. № 0000142334/0 про визначення зобов»язань з ПДВ у сумі 75093 грн. та застосування штрафних /фінансових/ санкцій у сумі 22527.9 грн., а також податкового повідомлення-рішення № 0000192334/0 від 14.08.2009р. у частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 157480 грн. - задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполь від 14.08.2009р. № 0000142334/0 про визначення зобов»язань з ПДВ у сумі 75093 грн. та застосування штрафних /фінансових/ санкцій у сумі 22527.9 грн., а також податкового повідомлення-рішення № 0000192334/0 від 14.08.2009р. у частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 157480 грн.

Вступна та резолютивна частина постанови складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 23 квітня 2010 року, в повному обсязі складена 28 квітня 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий: С.В.Білак

Судді: О.А. Нікулін

Т.Г.Гаврищук