Рішення № 93285170, 02.12.2020, Токмацький районний суд Запорізької області

328/1762/20

02.12.2020

2/328/656/20

РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2020 року м.Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Баздирь О.Л., представника позивача Бабака Р.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Токмак цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжябленерго» до ОСОБА_1 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ПАТ «Запоріжжябленерго» за довіреністю Седляров В.С. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави у сумі 6936,89 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 309,81 грн., а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 320,63 грн. та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 03 липня 2018 року по справі №328/912/18, задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату та інші належні до виплати від підприємства суми за період листопад 2017 року - лютий 2018 року у сумі 64 817,42 грн., а також середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 01.03.2018 по 03.07.2018 у розмірі 35 573,80 гривень. На виконання рішення суду 04.02.2019 Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України платіжним дорученням №819 від 31.01.2019 стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 35 573,80 гривень. Вказане стягнення проведено Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в розмірі більшому, ніж належить, оскільки воно здійснено без віднімання (утримання, зменшення) податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% і військового збору в розмірі 1,5% на загальну суму 6936,89 грн. В результаті примусового стягнення грошових коштів, ОСОБА_1 отримав без достатньої правової підстави зайві грошові кошти у вигляді належних до утримання з ПАТ «Запоріжжяобленерго» для перерахування до бюджету податків і зборів на загальну суму 6936,89 грн. 23.01.2020 позивач направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про повернення безпідставно набутих коштів, але лист залишений без відповіді. Посилаючись на ст.ст.18, 164 Податкового кодексу України, 1212, 1215 ЦК України просить стягнути з грошові кошти у розмірі 6936,89 грн. набуті без достатньої правової підстави, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 309,81 грн., а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 320,63 грн., а всього 7657,33 грн.

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 01 вересня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

16.09.2020 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому просить в позовних вимогах відмовити у повному обсязі за їх безпідставністю.

30.09.2020 від представника третьої особи через канцелярію суду подано письмові пояснення по справі, відповідно до яких у відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження про стягнення коштів з ПАТ «Запоріжжяобленерго», до складу якого входять виконавчі документи про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших вимог, пов`язаних із трудовими правовідносинами. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. При цьому, відрахування із стягнутих сум будь-яких податків та зборів Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено.

Представник позивача адвокат Бабак Р.А. під час розгляду справи позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. Від клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Офісу великих платників податків ДПС в особі Східного управління Офісу великих платників податків ДПС відмовився.

Відповідач на розгляд справи в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, надав суду письмові пояснення, в яких просив розглянути справи без участі представника третьої особи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 03 липня 2018 року по справі №328/912/18, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату та інші належні до виплати від підприємства суми за період листопад 2017 року - лютий 2018 року у сумі 64 817,42 грн., а також середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 01.03.2018 по 03.07.2018 у розмірі 35 573,80 гривень.

Цим же рішенням суду встановлено, що середньоденний заробіток позивача становить 428,60 грн., весь період затримки виплати заробітної плати складає з 01 лютого по 03 липня 2018 року, з якого: у березні 2018 року - 21 робочих днів, у квітні 2018 року – 19 робочих днів, у травні 2018 року – 21 робочих днів, у червні 2018 року – 20 робочих днів, з 01.07.2018 по 03.07.2018 – 2 робочих дня, всього 83 робочих днів. За весь період затримки виплати заробітної плати з 01.03.2018 по 03.07.2018, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні склав 35 573,80 гривень (83 робочих дня х 428,60 грн. = 35 573,80 грн.). У вказаному рішенні не зазначено, що ця сума підлягає стягненню з відрахуванням зборів та обов`язкових платежів.

Відсутність вказівки в резолютивній частині про те, що сума підлягає стягненню за відрахуванням податків й інших обов`язкових платежів - не є підставою для невиконання роботодавцем функцій податкового агента у випадках та в порядку, встановленому законодавством.

На виконання рішення суду по справі №328/912/18, 04.02.2019 Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 35 573,80 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №819 від 31.01.2019.

Згідно з листом-вимогою від 20 січня 2020 року №010-010/956 ПАТ «Запоріжжяобленерго» направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про необхідність перерахунку коштів у сумі 6936,89 грн., з зазначенням, що у випадку відмови повернення коштів, ПАТ «Запоріжжяобленерго» вимушено буде звернутися до суду з позовом про стягнення вказаної суми.

Підтвердження про отримання ОСОБА_1 даного листа-повідомлення суду не надано.

Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з принципом диспозитивності (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.49 ЦПК України).

Предметом спору в даному випадку є повернення на користь позивача, як податкового агенту, коштів у вигляді не відрахованих із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні звільненого працівника податку та військового збору у спосіб, визначений ст.1212 ЦК України.

Обраний позивачем спосіб захисту свого цивільного права не суперечить положенням ст.16 ЦК України.

Відповідно до п.6 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в рішенні суду.

Відповідно до пункту 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, розробленої відповідно до Законів України «Про державну статистику» та «Про оплату праці», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці, тобто не є заробітною платою та платежами, які прирівнюються до неї.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, провадження № 12-301гс18, зроблено висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Державна фіскальна служба України у листі від 09 березня 2016 року № 665/4/99-99-17-03-03-13 зазначила, що відповідно до п.п.14.1.48 ПК України, заробітна плата це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні й компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку під час звільнення працівника, здійснюється звільненому працівнику й не пов`язана з відносинами трудового найму, такий дохід обкладається ПДФО за ставкою 18% і військовим збором за ставкою 1,5%, як інші доходи.

Підприємство, яке виплачує такий дохід, для такого платника податку являється податковим агентом, а тому повинно утримати ПДФО та військовий збір із суми доходу, перерахувати їх до бюджету та відобразити виплату у формі № 1ДФ.

Суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, слід класифікувати як інші доходи, відповідно до п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, оскільки між роботодавцем і колишнім працівником уже відсутні трудові відносини. Оскільки об`єкти оподаткування військового збору фактично дублюють об`єкти оподаткування податку на доходи фізичних осіб, то із даного доходу утримується також військовий збір, за ставкою 1,5 %, відповідно до п.16-1 Підрозділ 10. Інших Перехідних положень Податкового кодексу України.

Ставка податку на доходи фізичних осіб, згідно із ст.167 зазначеного Кодексу, на суму середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника становить 18%.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшується на суму податків і зборів.

Тому, незважаючи на те, що призначена судом сума зменшується на суму податкових відрахувань, цей факт в жодному разі не погіршує становище працівника, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Схожі правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №359/10023/16-ц, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №522/13736/15 та в постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 листопада 2019 року ,справа № 401/1813/16-ц.

Отже, правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Глави 83 Цивільного кодексу України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, відповідно до ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Однак, згідно з ч.1 ст.94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з п.п.14.1.48 ПК України заробітна плата - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст.2 Закону України «Про оплату праці», тому на неї не розповсюджується правило ст.1215 ЦК України.

З матеріалів справи слідує, що позивач на виконання рішення суду в примусовому порядку сплатив відповідачу всю суму боргу, однак без відрахування податків і зборів, що останнім не заперечується. Проте, відповідач, у свою чергу, дізнавшись про це, жодним чином не відреагував та не повернув вказані кошти.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, отримавши у порядку примусового виконання, за рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 03 липня 2018 року у справі № 328/912/18 суму коштів, набув її частину без достатньої правової підстави, адже вона повинна була бути сплачена його податковим агентом в дохід держави, а враховуючи, що позивачем сплачені всі необхідні податки та збори, то вони підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми за період з 05.02.2019 по 20.08.2020 в розмірі 320,63 грн. та індексу інфляції за час прострочення за період з 05.02.2019 по 01.08.2020 в розмірі 309,81 грн., суд зазначає наступне.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суду не надано належних та допустимих доказів, що відповідачу було відомо з лютого 2019 року факт отримання грошових коштів в розмірі 6936,89 грн. без достатньої правової підстави, а тому у стягнені встановленого індексу інфляції за час прострочення грошового зобов`язання за період з 05.02.2019 по 01.08.2020 в розмірі 309,81 грн., а також трьох відсотків річних від простроченої суми за період з 05.02.2019 по 20.08.2020 в розмірі 320,63 грн. слід відмовити, так як з матеріалів справи слідує, що відповідачу стало відомо про безпідставне одержання ним грошових коштів в розмірі 6936,89 грн. з дня отримання позовної заяви з доданими до неї копіями документів – 08.09.2020.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ «Запоріжжябленерго» необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 1904,40 грн.

Керуючись ст.ст.625, 1212 ЦК України, пст.ст.19, 76-81, 89, 141, 264, 265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжжябленерго» до ОСОБА_1 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжябленерго» грошові кошти у розмірі 6936,89 грн., набуті без достатньої правової підстави

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжябленерго» судовий збір у розмірі 1904,40 грн.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорозької області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: публічне акціонерне товариство «Запоріжжябленерго», місце знаходження: 69035, місто Запоріжжя, вулиця Сталеварів, 14, код в ЄДРПОУ 00130926, банківський рахунок НОМЕР_1 в АТ «Мета Банк», МФО 313582.

Відповідач: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, місце знаходження: 01001, місто Київ, вулиця Городецького,13, код в ЄДРПОУ 00015622.

Особа, яка дії від імені третьої особи: Південно-східне міжрегіональне управління юстиції (м.Дніпро), місце знаходження: 49027, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 21а, адреса для листування 69107, мсто Запоріжжя, вулиця проспект Соборний, 164, код в ЄДРПОУ 43314918.

Дата складання повного рішення 03.12.2020.

Суддя