Ухвала суду № 93284883, 03.12.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.12.2020

Справа № 937/8986/20

Провадження № 1-кп/937/1151/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Урупи І.В.

за участі:

секретаря судового засідання - Литвиненко В.Є.,

прокурора – Фурманенко М.В.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Медвідь Є.М.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Гречка О.В.,

перекладача залученого обвинуваченому ОСОБА_2 – Огульчанської О.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Мелітополі обвинувальний акт за кримінальним провадженням № 12020080140002241 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч.ч. 2,3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, що надійшов до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 01.12.2020 від прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Фурманенко М.В., за яким 10 вересня 2020 року до обвинуваченихзастосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою строком до 07.11.2020 включно, які ухвалою від 06.11. 2020 року було продовжено до 06 грудня 2020 року включно, ухвалою слідчого судді від 12.10.2020 накладено арешт на вилучене майно, та ухвалою суду від 01.12.2020 призначено підготовче судове засідання,

ВСТАНОВИВ:

В ході проведення підготовчого судового засідання встановлено, що підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п. 1-4 ч.2 ст.314 КПК України, відсутні, а, отже відсутні і перешкоди для призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Прокурор вважає можливим призначити судовий розгляд за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за ч.ч. 2,3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.

Інші учасники судового провадження не заперечували.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили про здійснення кримінального провадження суддею одноособово.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що у кримінальному провадженні слід призначити судовий розгляд у судовому засіданні суддею одноособово.

Крім того, прокурор Фурманенко М.В. заявила клопотання про продовження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обраних під час досудового розслідування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що обставини, що стали підставою для застосування щодо обвинувачених запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою на цей час не змінилися, ризики, передбачені ст.177 ч.1 КПК України, при цьому існують.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат Гречко О.В. проти заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 ч.1 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 його захисник адвокат Медвідь Є.М. проти заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 ч.1 КПК України та стан здоров`я обвинуваченого.

Суд, вислухавши учасників судового провадження вважає, що клопотання прокурора підлягають задоволенню.

В ході досудового розслідування до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10 вересня 2020 року застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою строком до 07.11.2020, які ухвалою від 06.11. 2020 продовжено до 06 грудня 2020 року включно.

Відповідно до ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку і за наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою може продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою до двох місяців.

У даному випадку строки запобіжних заходів відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спливають, судове провадження не завершене.

При обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 враховувалась наявність достатніх доказів підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, данні про його особу.

Суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України мають місце і на теперішній час, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому враховується особа обвинуваченого, який є таким, що має судимості, тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому, обґрунтованість обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч.ч. 2,3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, один з яких передбачений ч. 3 ст. 187 КК України відноситься до категорії особливо тяжких та за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, міцних соціальних зв`язків також не має, тому є підстави вважати, що перебуваючи на свободі він може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду.

Отже, вказані обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи ступінь тяжкості злочинів, за якими він обвинувачується, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а тому суд вважає, що є підстав для продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Доказів того, що стан здоров`я обвинуваченого виключає можливість тримання під вартою, суду не надано.

При обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 враховувалась наявність достатніх доказів підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, данні про його особу.

Суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України мають місце і на теперішній час, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому враховується особа обвинуваченого, який є таким, що має судимості, тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому, обґрунтованість обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч.ч. 2,3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, один з яких передбачений ч. 3 ст. 187 КК України відноситься до категорії особливо тяжких та за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, міцних соціальних зв`язків також не має, після повідомлення 09.04.2020 про підозру Суворовським ВП ГУНП в Одеській області оголошений у розшук у зв`язку із переховуванням від органів досудового розслідування, тому є підстави вважати, що перебуваючи на свободі він може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду.

Отже, вказані обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_2 усвідомлюючи ступінь тяжкості злочинів, за якими він обвинувачується, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а тому суд вважає, що є підстави для продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оскільки встановлені раніше ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, при застосуванні запобіжних заходів відносно обвинувачених на даний час продовжують існувати, на переконання суду даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочинів передбачених ч ч.ч. 2,3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, один з яких передбачений ч. 3 ст. 187 КК України у відповідності до ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжкого злочину.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом.

Оскільки заявлені при обранні та продовженні запобіжного заходу ризики щодо неналежної поведінки обвинувачених не зменшилися, що виправдовує подальше тримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою, суд знаходить доцільним продовження раніше застосованих запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених на час судового розгляду кримінального провадження до 60 днів.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

З огляду на характер злочинів із погрозою застосування насильства передбачених ч.ч. 2,3 ст. 187 КК України,за якими обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 керуючись правилами п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд не знаходить підстав для визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 177, 314- 316, 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд за кримінальним провадженням відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за ч.ч. 2,3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України на 14 грудня 2020 року на 15 год. в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за адресою м. Мелітополь, вул. Шмідта,11, суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Судовий розгляд провести за участю прокурора, потерпілих, обвинувачених, їх захисників та перекладача, надіславши їм виклики.

Клопотання прокурораФурманенко М.В. щодо продовження терміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів задовольнити.

Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого ч.ч. 2,3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України продовжити до 02 лютого 2021 року включно.

Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого ч.ч. 2,3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України продовжити до 02 лютого 2021 року включно.

Копію ухвали для виконання направити Запорізькому слідчому ізолятору.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом семи діб.

Суддя: