Ухвала суду № 93283411, 25.11.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16172/15-ц

Провадження № 4-с/761/296/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Пономаренко Н.В., вивчивши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ м. Києва ОСОБА_3, Начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ ОСОБА_4, Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. КиєваГТУЮ м. Києва, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 3» про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання прав порушеними, -

в с т а н о в и в:

17.11.2020 року поштовим зв`язком (в суді вх.№102488 від 19.11.2020) ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною скаргою в якій просить суд:

1) визнати незаконним невиконання Шевченківським РВ ДВС м.Києва ГТУЮ у м. Києві (ЦМУМЮ (м. Київ) Постанови Верховного Сулу від 31 жовтня 2018 року, якою Верховний Суд у справі № 761/1617225-ц (провадження № 61-34070св18), скасував рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року у справі № 761/16172/15-ц та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня2017 року, адже після набрання законної сили Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/16172/25-ц Шевченківський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві (ЦМУМЮ (м. Київ! не виконав необхідних дій для припинення отримання на банківський рахунок ТОВ «Рада 3» незаконно списаних грошових коштів з пенсійного рахунку ОСОБА_1 в Пенсійному фонді України згідно Виконавчого провадження ВП №55320697 впродовж з листопада2018 року по листопад 2019 року, що призвело до порушення конституційного права ОСОБА_1 користуватись її пенсійними грошовими коштами в обсязі, в якому грошові кошти були незаконно стягнуті з пенсійного рахунку ОСОБА_1 в Пенсійному фонді України на користь ТОВ «Рада 3» у ВП №55320697;

2) визнати незаконним невиконання Шевченківським РВ ДВС м.Києва ГТУЮ у м. Києві (ЦМУМЮ (м. Київ) Постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року, якою Верховний Суд у справі № 761/16172/25-ц (провадження № 61-34070св18), скасував рішення Шевченківськогорайонного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року у справі № 761/16172/15-ц та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня2017 року, адже Шевченківський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві (ЦМУМЮ (м. Київ) не виконав необхідних дій для припинення списання в Пенсійному фонді України з пенсійного рахунку ОСОБА_1 грошових коштів впродовж з листопада2018 року по-листопад 2019 року згідно Виконавчого провадження ВП №55320697, що призвело до порушення конституційного права ОСОБА_1 користуватись її пенсійними грошовими коштами в тому обсязі, в якому грошові кошти були незаконно стягнуті з пенсійного рахунку ОСОБА_1 в Пенсійному фонді України на користь ТОВ «Рада 3» у ВП №55320697;

3) визнати незаконним невиконання співробітниками Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві (ЦМУМЮ (м.Київ)_ головним державним виконавцем ОСОБА_3 та начальником ОСОБА_4 Постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року, якою Верховний Суд у справі № 761/16172/25-ц (провадження № 61-34070св18), скасував рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року у справі № 761/16172/15-ц та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року, адже ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після набрання законної сили Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/16172/25-ц ТОВ «Рада 3» не виконали необхідних дій впродовж з листопада 2018 року по листопад 2020 року для припинення надходження на банківський рахунок ТОВ «Рада 3» незаконно списаних впродовж з листопада 2018 року по листопад 2019 року грошових коштів з пенсійного рахунку ОСОБА_1 в Пенсійному фонді України згідно виконавчого провадження ВП №55320697, що призвело до порушення конституційного права ОСОБА_1 користуватись її пенсійними грошовими коштами в обсязі, в якому грошові кошти були незаконно стягнуті з пенсійного рахунку ОСОБА_1 в Пенсійному фонді України на користь ТОВ «Рада 3» у ВП №55320697;

4) визнати незаконною та неправомірною бездіяльність співробітників Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві (ЦМУМЮ (м. Київ) головного державного виконавця ОСОБА_3 та начальника Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_4, (що призвело до отримання неправомірної вигоди для ТОВ «Рада 3»), а саме невиконання головним державним виконавцем ОСОБА_3 та начальником Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_4 Постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року, якою Верховний Суд у справі № 761/16172/25-ц (провадження № 61-34070св18), скасував рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 11 квітня 2017 року у справі № 761/16172/15-ц та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року, адже ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після набрання законної сили Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/16172/25-ц ТОВ «Рада 3» не повідомили Пенсійний фонд України про закінчення виконавчого провадження. ВП №55320697, а отже не виконали всіх необхідних дій для припинення надходження на банківський рахунок ТОВ «Рада З» незаконно списаних грошових коштів з пенсійного рахунку ОСОБА_1 у Пенсійному фонді України у виконавчому провадженні ВП №55320697 впродовж з листопада 2018 року по листопад 2019 року, що призвело до порушення конституційного права ОСОБА_1 користуватись її пенсійними грошовими коштами в обсязі, в якому грошові кошти були незаконно стягнуті з пенсійного рахунку ОСОБА_1 в Пенсійному фонді України на користь ТОВ «Рада 3» у ВП №55320697;

5) визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця ОСОБА_3 та начальника Шевченківського РВ ДВС м.Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_4 після винесення Постанови Шевченківського РВ ДВС м.Києва ГТУЮ у м. Києві від 01 лютого 2019 року, якою Шевченківський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві закрив Виконавче провадження ВП №55320697, беручи до уваги, що незаконна бездіяльність головного державного виконавця ОСОБА_3 та начальника Шевченківського РВ ДВС м.Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_4 полягає у тому, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не повідомили Пенсійний фонд України про закінчення Виконавчого провадження ВП №55320697 впродовж з лютого 2019 року по листопад 2019 року, що призвело до порушення конституційного права ОСОБА_1 користуватись її пенсійними грошовими коштами в обсязі, в якому грошові кошти були незаконно стягнуті з пенсійного рахунку ОСОБА_1 в Пенсійному фонді України на користь ТОВ «Рада 3» після закінчення ВП №55320697;

6) визнати порушеними конституційні права ОСОБА_1 на користування пенсійними грошовими коштами у зв`язку з отриманням неправомірної вигоди юридичною особою ТОВ «Рада 3», адже ТОВ «Рада 3» продовжувало отримувати щомісячні надходження грошових коштів на банківський рахунок ТОВ «Рада 3», які незаконно списувались з пенсійного рахунку ОСОБА_1 в Пенсійному фонді України згідно виконавчого провадження ВП №55320697 впродовж з листопада 2018 року по листопад 2019 року та відповідно незаконно списані кошти перераховувались з пенсійного рахунку ОСОБА_1 у Пенсійному фонді України на банківський рахунок ТОВ «Рада 3» після винесення Постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №761/16172/25-ц, якою Верховний Суд скасував рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/16172/25-ц від 11 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року;

7) визнати конституційні права ОСОБА_1 на користування пенсійними грошовими коштами порушеними головним державним виконавцем ОСОБА_3 та начальником Шевченківського РВ ДВС м.Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_4 протягом з лютого по листопад 2019 року, беручи до уваги, що пенсійні грошові кошти списувались з пенсійного рахунку ОСОБА_1 в Пенсійному фонді України згідно виконавчого провадження ВП №55320697 впродовж з лютого 2019 року по листопад 2019 року та відповідно перераховувались з пенсійного рахунку ОСОБА_1 у Пенсійному фонді України на банківський рахунок ТОВ «Рада 3» після винесення Постанови Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 01 лютого 2019 року, якою Шевченківський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві закрив виконавче провадження ВП №55320697, але Шевченківський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві не повідомив належним чином протягом з лютого 2019 року по листопад 2019 року Пенсійний фонд України про закриття Виконавчого провадження ВП №55320697;

8)визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця ОСОБА_3 та начальника Шевченківського РВ ДВС ГТУЮ в м.Києві ОСОБА_4, що полягає в тому, що, знаючи про скасування Верховним Судом 31 жовтня 2018 року рішення Шевченківського районного суд м. Києва від 11 квітня 2017 року у справі № 761/16172/15-ц та знаючи про відповідне скасування ухвали Апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року у справі №761/16172/15-ц, головний державний виконавець ОСОБА_3 та начальник Шевченківського РВ ДВС ГТУЮ в м. Києві ОСОБА_4 не вчинили всіх необхідних дій для припинення незаконного списання з пенсійного рахунку ОСОБА_1 коштів на поточний рахунок ТОВ «Рада 3» № НОМЕР_1 в банківській установі АТ «Український БІБ» протягом з січня 2019 року по листопад 2019 року, беручи до уваги, що 09 січня 2019 року ОСОБА_1 направила «Укрпоштою» рекомендований лист з описом вкладення на ім`я начальника Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_4, а в листі - Заяву від 08.01.2019 р. (Додаток № 5), з вимогою про необхідність закриття ВП №55320697. та з копією Постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року, а 25 січня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали чергову скаргу до Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві (Додаток № 6), в якій в черговий раз ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили, що Верховний Суд скасував незаконне рішенняШевченківського районного суду м. Києва у справі 761/16172/15-ц та скасував незаконне рішення Київського апеляційного суду у справі №761/16172/15-ц.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Приписами ст. 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

В свою чергу, згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6, відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Такий строк є процесуальним, може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

При цьому, вимогами 122-124 ЦПК України встановлено порядок обчислення процесуальних строків.

В свою чергу, нормами ст. 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, ОСОБА_1 підписала та направила до суду вказану скаргу поштою 17.11.2020 року.

Отже, на день звернення скаржника до суду із вказаною скаргою сплинув десятиденний строк, встановлений ст. 449 ЦПК України.

В даному випадку, ОСОБА_1 просить поновити термін подання даної скарги у зв`язку з карантином в країні через коронавірус та водночас просить взяти до уваги, що скаржник дізналась про порушення її прав з листа Пенсійного фонду України 13.11.2020 року, а, отже, зазначає, що нею подається скарга в часових межах передбаченого Законом терміну оскарження незаконних дій співробітників Державної виконавчої служби.

Скаржник вважає, що 10-денний строк для звернення із вказаною скаргою обчислюється з дня коли вона дізналась про порушення її прав з листа Пенсійного фонду України 13.11.2020 року.

Слід зазначити, що стороною виконавчого провадження оскаржуються дії та бездіяльність державного виконавця та виконавчої служби на чолі із її начальником, фактично щодо невжиття своєчасних заходів по закінченню виконавчого провадження та висуває подальші вимоги які є пов`язаними та похідними вимогами щодо дій та бездіяльності виконавця в частині припинення надходження на банківський рахунок стягувача грошових коштів з пенсійного рахунку ОСОБА_1 після скасування рішення суду, на виконання якого і було відкрито відповідне виконавче провадження.

Водночас, в розумінні вищенаведених норм матеріального та процесуального права, десятиденний строк на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження обчислюється з моменту, коли сторона виконавчого провадження дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свободи.

Так, зі скарги ОСОБА_1 вбачається, що в обґрунтування поважності пропуску строків звернення до суду із вказаною скаргою, вона просить суд поновити строк «у зв`язку з карантином в країні через коронавірус».

Разом із тим, зміст скарги містить інформацію, що ОСОБА_1 ще 01.08.2019 (додаток №5) зверталась до державного виконавця ОСОБА_3 на начальника ОСОБА_4 з вимогою термінового припинення незаконного списання коштів з її пенсійного рахунку на користь ТОВ «Рада 3», при цьому вона вказує, що відповіді на це звернення не отримала.

Вподальшому, скаржник неодноразово, зокрема, як нею зазначено в скарзі, 25.01.2019, 01.02.2019, - зверталась до вказаних суб`єктів оскарження із відповідними скаргами на необхідність вжиття заходів по закінченню виконавчого провадження.

Безпосередньо в скарзі зазначено, що 12.02.2019 ОСОБА_1 подала чергову скаргу на ім`я головного державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_3 (додаток №9) з приводу незаконності її дій по продовженню вчинення виконавчих дій вже після скасування вищевказаного рішення суду.

При цьому зазначає, що в лютому 2019 року Шевченківський РВ ДВС не відповів на вищевказану заяву і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не повідомили Пенсійний фонд України про необхідність термінового припинення незаконного списання коштів.

Крім того, вказана скарга також містить викладення перебігу подій з березня 2019 року по 26.08.2020 року, які підтверджують обізнаність скаржника про обставини, які стали підставою для звернення зі скаргою.

Із вказаного змісту скарги також вбачається, зокрема, що в травні 2020 були задоволені вимоги ОСОБА_1 і щодо визнання незаконними дії головного державного виконавця у виконавчому провадженні по утриманню коштів з її пенсії , починаючи з 11.01.2019 по 01.02.2019 та щодо незаконності дій щодо невчинення необхідних дій по припиненню утримання коштів із її пенсії та задоволення інших пов`язаних вимог.

Таким чином, скаржнику було відомо про обставини, які нею зазначені в обгрунтування заявлених в скарзі вимог, ще до впровадження карантинних заходів в країні і тому така зазначена нею підстава не є поважною для поновлення пропущеного строку для звернення до суду із вказаною скаргою.

А подальші звернення скаржника від 23.07.2020 із запитом до ГУ Пенсійного фонду України про надання інформації про отримувача коштів із пенсійного рахунку та отримання нею відповіді 26.08.2020, - також свідчить про обізнаність ОСОБА_1 щодо обставин виконання рішення суду та списання відповідних коштів з пенсійного рахунку скаржника задовго (більше ніж за 10 днів) до звернення до суду із вказаною скаргою.

Тому, в даному випадку, викладені у скарзі обставини в частині посилання про те, що десятиденний строк подання скарги відраховується від 13.11.2019, тобто з дня, коли ОСОБА_1 було отримано лист з ГУ ПФУ України в м. Києві від 19.10.2020 - є помилковим.

Відповідно до вимог ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В свою чергу, положеннями ч. 3 ст. 127 ЦПК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Виходячи зі змісту вищенаведених положень ЦПК України, дотримання вимог процесуального законодавства України при пред`явленні скарги до суду є імперативним правилом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.

Отже, беручи до уваги обізнаність скаржника - сторони виконавчого провадження, про обставини, викладені в скарзі, ще з 2019 року та отримання нею повідомлення ще в серпні 2020 року про перерахування коштів із її пенсійного рахунку на рахунки стягувача ТОВ «Рада 3», враховуючи, що вказані підстави в якості поважності причин встановленого законом строку для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця не знайшли свого підтвердження і скаржником не наведено поважності причин неможливості подати вказану скаргу у строки, встановлені законодавством, підстави для визнання причин пропуску такого строку поважними - відсутні, а тому суд приходить до висновку про відмову у поновленні строку на оскарження дій державного виконавця.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що, оскільки строк на вчинення процесуальної дії сплинув, а клопотання про поновлення вказаного строку є необґрунтованим та не відповідає обставинам, викладеним у самій скарзі, - вказана скарга підлягає залишенню без розгляду. Після усунення умов, що були підставою для залишення скарги без розгляду, заявник має право звернутись до суду повторно.

При цьому, суддя вважає за можливе залишити заяву без розгляду на стадії прийняття її до розгляду, що відповідає положенням ст.ст. 13, 126 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства та узгоджується з позиціями, висловленими в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 13, 126, 259-261, 449 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні процесуального строку для звернення до суду зі скаргоюна дії Головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ м. Києва ОСОБА_3, Начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ ОСОБА_4, Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ м. Києва, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 3» про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання прав порушеними.

Скаргу ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 3» на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м. Києва Микитиної Оксани Степанівни про визнання дій та бездіяльності протиправними визнання протиправними та скасування постанов, - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суду міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: