Рішення № 93277343, 03.12.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/13859/20

Провадження № 2-а/643/270/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2020 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Горбунової Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Харківської митниці Державної фіскальної служби України від 03.01.2019 року у справі про порушення митних правил № 2642/80700/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 31 липня 2020 року під час зняття готівкових коштів з банківської картки йому стало відомо, що його рахунок арештовано державними виконавцем з приводу виконання постанови заступника начальника УПМП та МВ Харківської митниці ДФС Волокітіна Є.П. в справі про порушення митних правил № 2642/80700/18 від 03.01.2019 року. Після чого, лише 28 серпня 2020 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадженням ВП № 58768601 він ознайомився зі змістом оскаржуваної постанови № 2642/80700/18 від 03.01.2019 року, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено штраф у розмірі 8500,00 грн. Зі змісту якої вбачається, що за даними обліку транспортних засобів ЄАІС ДФС України щодо не вивезення за межі митної території України транспортних засобів на іноземній реєстрації було встановлено, що ним через МАПП «Гоптівка» митниці з метою особистого користування в митному режимі «транзит» 15.06.2018 року було ввезено на митну територію України транспортний засіб марки «RENAULT LAGUNA», р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 . При ввезені транспортного засобу ним було подано письмову митну декларацію, де вказано напрямок переміщення «Росія -Литва» та згідно якої він був ознайомлений з вимогами ст.ст. 4, 95, 381,470, 485 МК України. Згідно ст. 95 МК України для автомобільного транспорту строк транзитних перевезень встановлено 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці – 5 діб). Вказану постанову вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з тих підстав, що його не було повідомлено про дату, час та місце розгляду протоколу про порушення митних правил, що є істотним порушенням його прав. Крім того, 06.02.2019 року ним здійснено митне оформлення транспортного засобу «RENAULT LAGUNA», р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 за правилами визначеними у п.9-3 Розділу ХХІ Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України та сплачено добровільний внесок у розмірі 8500,00 грн. Вважає, що сплата ним добровільного внеску під час здійснення митного оформлення транспортного засобу у вільний обіг звільняє його від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив до суду, в якому просив відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи, тим, що позивач вчинив правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності, а саме порушив строк для транзитного перевезення автомобіля в режимі «транзит», не надав доказів наявності обставин непереборної сили або аварії, та розгляд справи про вчинення позивачем адміністративного правопорушення було здійснено з дотриманням вимог законодавства і сплата ним добровільного внеску у розмірі 8500.00 грн. не є підставою для звільнення від накладення штрафу за порушення строку, визначеного у ст. 95 МК України, так як митне оформлення відбулося вже після винесення та направлення позивачу постанови.

Представник позивача – адвокат Чугуєнко Д.В. надав до суду пояснення в яких зазначив, що Законом України № 2612-VIII від 08.11.2018 року «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України», який набрав чинності 25 листопада 2018 року законодавець надав особам, які порушили митний режим, строк у 180 днів з дня набрання чинності зазначеного закону для належного оформлення (розмитнення) ввезених на територію України автомобілів. Так, 06 лютого 2019 року, тобто в межах 180 днів з моменту набрання чинності Законом позивачем здійснено митне оформлення автомобіля, а відповідачем 03.01.2019 року у порушення зазначеного Закону, винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності протягом дії цього Закону, що не може вважатися правомірним.

Представником позивача - адвокатом Чугуєнко Д.В. подано відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідачем у відзиві не спростовано належними та допустимими доказами правомірність заявлених вимог, а доводи висловлені у відзиві, не є такими, що гуртуються на вірному тлумаченні закону, просив задовольнити позов у повному обсязі. Вказав, що твердження відповідача про належне повідомлення позивача про складення відносно нього протоколу не відповідає дійсності, оскільки до матеріалів справи про адміністративне правопорушення додано докази направлення протоколу на адресу позивача та копію конверту з відміткою «повернуто за закінченням терміну зберігання», що не може вважатися належним повідомленням позивача про час та дату розгляду його справи митним органом. Крім того, позивач дійсно не отримував постанову та митне оформлення було здійснено не знаючи про винесення щодо нього постанови. А також, відповідач не вірно тлумачить Законом України № 2612-VIII від 08.11.2018 року «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України». Вказаним законом законодавець надав особам, які порушили митний режим, строк у 180 днів для належного оформлення (розмитнення) ввезених на територію України автомобілів, а відповідач у порушення зазначеного закону виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності протягом дії цього закону про звільнення від відповідальності.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження, тощо) не застосовувалися.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 03.01.2019 року заступником – начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС Волокітіним Євгеном Петровичем складено постанову в справі про порушення митних правил № 2642/80700/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних прави, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Згідно вказаної постанови 15.06.2018 г-р України ОСОБА_1 , через МАПП «Гоптівка» Харківської митниці ДФС на митну територію України з метою особистого користування і митному режимі «транзит» було ввезено автомобіль Renault Laguna реєстр. знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 (країна реєстрації Литва). При ввезені транспортного засобу гр. ОСОБА_1 було подано письмову митну декларацію, де вказано напрямок переміщення «Росія-Литва» та згідно якої він був ознайомлений з вимогами ст.ст. 4,95,381,470,485 МК України. Згідно ст. 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту строк транзитних перевезень встановлено 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу – 5 діб). Відповідно до ч.1,4 ст. 102 Митного кодексу України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів за межі митної території України або їх поміщення в інший митний режим. За даними обліку транспортних засобів ЄАІС ДФС України, інформація про вивезення автомобіля Renault Laguna реєстр. знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 за межі митної території України, митного оформлення станом на 03.01.2019 відсутня. До митних органів з приводу інформування щодо обставин , які призвели до затримки доставки товарів у визначений строк гр-н ОСОБА_1 не звертався, документів, що підтверджують факт порушення строку доставки товарів внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили , не надав, а також не з`явився для надання пояснень стосовно даного факту. Таким чином, гр-н ОСОБА_1 перевищив встановлений ст. 95 Митного кодексу України строк доставки товарів, що перебувають під митним контролем, більше ніж 10 діб.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями ч. 1 ст. 95 МК України для автомобільного транспорту встановлені строки транзитних перевезень у 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Законом України від 08.11.2018 р. № 2612-VIII «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 2612-VIII), що набув чинності 25.11.2018 р., були внесені зміни до МК України, а саме до розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України, який було доповнено пунктами 9-2 та 9-3 такого змісту:

«Тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України», митне оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та ввезені на митну територію України в період з 1 січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом і перебувають у митних режимах тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється з виконанням митних формальностей відповідно до тимчасового порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).

До набрання чинності тимчасовим порядком, визначеним абзацом першим цього пункту, митне оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, здійснюється в порядку, передбаченому законодавством».

Пунктом 9-3 «Прикінцеві та перехідні положення» МК України встановлено, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом № 2612-VIII митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.

Отже, оскільки Законом № 2612-VIII було передбачено спеціальну підставу звільнення від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 470 МК України за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, вказаний Закон у розумінні статті 58 Конституції України скасовує або іншим чином пом`якшує відповідальність особи, а тому має зворотну силу в часі.

Так, згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно п. 11 Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 року № 1077 (далі - Тимчасовий порядок № 1077), сплата належних митних платежів, а також коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, передбачених пунктом 9-3 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України під час здійснення митного оформлення транспортного засобу, покладається на декларанта або на особу, уповноважену на це декларантом. Зазначені митні платежі та кошти сплачуються згідно з електронною митною декларацією, за якою здійснюється декларування такого транспортного засобу у митний режим імпорту (випуск для вільного обігу). Митне оформлення транспортного засобу, щодо якого не порушені строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється без сплати до державного бюджету коштів, передбачених пунктом 9-3 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до п. 16 зазначеного Тимчасового порядку № 1077 завершення у встановленому порядку митного оформлення транспортного засобу у митний режим імпорту (випуск для вільного обігу) та добровільна сплата декларантом до державного бюджету коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 85 Митного кодексу України, за порушення митних правил стосовно випущеного для вільного обігу транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.

Таким чином, діючим законодавством передбачена можливість звільнення осіб від адміністративної відповідальності у випадку, якщо вони вчинили правопорушення, передбачене ст. 470 МК, тобто прострочили режим вивезення транспортного засобу за межі митної території України та у встановлений строк завершать митне оформлення транспортного засобу у митний режим імпорту (випуск для вільного обігу) та добровільно сплатять до державного бюджету кошти у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріалами адміністративної справи про порушення ОСОБА_1 ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, які надані представником відповідача підтверджується подія та склад адміністративного правопорушення.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював митне оформлення транспортного засобу 06.02.2019 року, сплатив добровільний внесок у період чинності пункту 93 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України, який звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.

Тобто, позивачем виконано всі умови передбачені у абзаці першому пункту 9-3 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України.

У відповідності до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З огляду на викладене та враховуючи положення пункту 9-3 «Прикінцевих та перехідних положення» МК України, пункту 16 Тимчасового порядку № 1077 суд дійшов висновку про те, що позивач підлягає звільненню від адміністративної відповідальності за вчинення перевищення встановленого ст. 95 МК строку доставки автомобіля, оскільки поніс відповідальність у виді добровільної сплати до бюджету коштів за фактичне вчинення тих самих дій, які кваліфіковані відповідачем за ч. 3 ст. 470 МК України.

Ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керуються принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та обов`язки визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 2ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки Слобожанська митниця Держмитслужби не визнає право ОСОБА_1 на звільнення від адміністративної відповідальності за ст.470 МК України на підставі абзацу другого п.93 розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України, ефективним способом захисту його порушеного права є скасування постанови № 2642/80700/18 від 03.01.2019 року.

Вимоги щодо визнання постанови відповідача протиправною задоволенню не підлягають, оскільки ефективним способом захисту є заявлені позивачем вимоги щодо визнання оскаржуваної постанови такою, що підлягає скасуванню, а справа закриттю, що відповідає положенням ч.3 ст. 286КАС України, і додаткові вимоги щодо визнання її протиправною не підлягають задоволенню в даному випадку, оскільки охоплюються вимогами щодо скасування постанови та закриття провадження у справі.

Відповідно до п.3 ч.3ст. 286 КАС України визначено: за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Представником позивача через канцелярію суду також було подано клопотання про стягнення (розподіл) судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн., на підтвердження чого надав копію договору про надання професійної правничої допомоги №2020/38 від 31.07.2020 року; копію додатку № 1 до договору №2020/38 від 31.07.2020 року, копію банківської виписки за 31.07.2020 року та 21.09.2020 року.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що витрати на правову допомогу документально підтверджені та доведені, пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника позивача про вирішення питання розподілу витрат на правничу допомогу та стягнення на користь позивача вартості, сплаченої суми витрат на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Крім того, відповідно до положень КАС України стягненню на користь позивача також підлягають судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 9, 77, 139, 205, 241-246, 255, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Постанову Харківської митниці Державної фіскальної служби України від 03.01.2019 року у справі про порушення митних правил № 2642/80700/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн. скасувати та закрити провадження по справі.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500(дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Слобожанська митниця Держмитслужби, ЄДРПОУ 43332958, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Короленка, 16-Б.

Суддя Горбунова Я.М.