Ухвала суду № 93276823, 03.12.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/8416/16-а

н/п 6-а/953/9/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2020 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Губської Я.В.

при секретарі Мордухович К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про встановлення порядку виконання рішення Київського районного суду м.Харкова від 16.06.2016, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м Харкова від 16.06.2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», що діяв станом на 09.04.2010 року у розмірі 90 % місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Харківської області №18-157 від 25.02.2016 р. без обмежень максимального розміру. Скасовано рішення відділу з призначення пенсій управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 , в перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», що діяв станом на 09.04.2010 року у розмірі 90 % місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Харківської області №18-157 від 25.02.2016 р. без обмежень максимального розміру. Зобов`язано управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», що діяв станом на 09.04.2010 року у розмірі 90% місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Харківської області №18-157 від 25.02.2016 року з 01.03.2016 року без обмежень максимального розміру пенсії та здійснити виплату зазначених коштів.

Рішення набрало чинності 03.08.2016 залишено без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду та не виконано на теперішній час.

Позивач звернувся до Київського районного суду з заявою про встановлення порядку виконання судового рішення, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суми невиплаченої частини нарахованої пенсії з 25.03.2019 року по 03.03.2020 року однією сумою без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (постанова №649 від 22.08.2018), які надають відповідачу можливість для відстрочення чи розстрочення виплат. Заявник обґрунтовує таку необхідність тим, що під час виконання рішення відповідачем невірно застосовуються норми постанови КМУ від 22.08.2018 №649, що визнані постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі №640/5248/19 протиправними та нечинними.

31.08.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із запитом щодо розміру нарахованої заборгованості та причини її невиплати.

28.09.2020 року позивач отримав відповідь щодо виплати заборгованості за період з моменту звернення за перерахунком пенсії 25.03.2019 до 03.03.2020 року (набрання ухвалою про роз`яснення судового рішення законної сили). З відповіді вбачається, що відповідач не здійснив нарахування та виплату заборгованості, що прямо передбачено п. 18 ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру». Позивач вказує, що відповідачем не виконано рішення за ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 08.11.2019 року у справі №640/8416/16-а в повному обсязі, тому позивач звернувся до суду з даною заявою, з метою уточнення порядку його виконання для захисту своїх прав.

Учасники судового розгляду в судове засідання не з`явились, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи належним чином, проте їх неявка не перешкоджає розгляду даної заяви.

Відповідно до ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Положеннями ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов`язковість судових рішень).

Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про роз`яснення рішення підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, прийняте Київським районним судом м. Харкова рішення від 16.06.2016 року за позовом ОСОБА_1 стосувалося права на пенсійне забезпечення, що включало наявність права на отримання пенсії у розмірі 90% без обмеження граничного розміру пенсії та права на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Судом встановлено, що 31.08.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із запитом щодо розміру нарахованої заборгованості та причини її невиплати.

28.09.2020 року позивач отримав відповідь щодо виплати заборгованості за період з моменту звернення за перерахунком пенсії 25.03.2019 до 03.03.2020 року.

З цієї відповіді вбачається, що рішенням Управління ПФУ №58 від 29.03.2019 ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку пенсії працівникам прокуратури визначено не було. З 26.02.2020 розрахунок пенсії проводився заз застосування ч.15 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

02.04.2020 був проведений перерахунок Пенсії позивача, при цьому фактично нараховану заробітну плату було обмежено відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, доплату у зв`язку із виконанням ухвали суду про роз`яснення виплачено в травні 2020. Також у зв`язку з розпорядженням відділу з питань перерахунків пенсії №21 від 03.09.2020 було проведено перерахунок пенсії за період з 26.02.2020 по 30.09.2020.

Позивач зазначає, що згідно розрахунків ГУ ПФУ в Харківській області керувалося положеннями Постанови КМ України від 22 серпня 2018 року №649, якою затверджено Порядок з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Як убачається зі зміста Порядка, сфера його застосування розповсюджується на рішення суду, що набрали законної сили. При цьому, Порядок встановлює певний механізм виконання судових рішень, черговість їх виконання, обмеження у виділенні відповідних коштів, та передбачає ухвалення рішення про відсутність підстав для виплати суми, розрахованої на підставі судового рішення.

Відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №640/5248/19 ухвалено визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». Предметом оскарження у даній справі є постанова КМ України від 22 серпня 2018 року №649, якою затверджено Порядок з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Позивач в своєму позову зазначає, що після скасування акту, який надавав право відповідачу відстрочити виплати заборгованості за рішенням суду, відповідач до цього часу не виплатив ОСОБА_1 заборгованість після перерахунку пенсії, тому він звернувся за захистом своїх прав до суду. Відповідачем ця інформація не протягом судового розгляду не спростована належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.2 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з частинами 12 та 13 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються органами Пенсійного фонду України і виплачуються в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа пішла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частина 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, яка діяла на час призначення пенсії.

Згідно з п. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, (п. 57, Series A, № 93), право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. В справі Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) від 3 квітня 2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Положеннями ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов`язковість судових рішень).

Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч.1 ст. 7 вказаного Закону, виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

При цьому, положеннями Закону України "Про виконавче провадження" визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Згідно із до ч.З ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Разом з тим, метою адміністративного судочинства є ефективний; захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). Ця мета кореспондується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За таких обставин, враховуючи, що обов`язковість судових рішень гарантується згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Конституції та законів України, як право на судовий захист, з метою уникнення неоднозначного тлумачення та усунення суперечок щодо постанови Київського районного суду м. Харкова від 16.06.2016 року під час її виконання, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суми невиплаченої частини нарахованої пенсії з 25.03.2019 року по 03.03.2020 року однією сумою без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (постанова №649 від 22.08.2018), які надають відповідачу можливість для відстрочення чи розстрочення виплат, а тому вказана заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 248, 254, 280, 294, 295 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про про встановлення порядку та способу виконання рішення по справі за позовом – задовольнити.

Встановити порядок та спосіб виконання рішення Київського районного суду по справі №№640/8416/16-а від 16.06.2016 року шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суми невиплаченої частини нарахованої пенсії з 25.03.2019 року по 03.03.2020 року однією сумою без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів, які надають відповідачу можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова

Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ перехідних положень КАС України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя -