Рішення № 93271568, 01.09.2020, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 295/6815/19

2/296/723/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2020 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомираа у складі:

головуючого - судді Сингаївського О.П.,

за участі секретаря судових засідань Туровської К.Б.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 20.05.2019 цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направлено для розгляду за підсудністю до Корольовського районного суду м.Житомира.

07.06.2019 суддею Корольовського районного суду м.Житомира Галасюком Р.А. у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у цивільній справі №295/6815/19, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади, визначено головуючим суддею Сингаївського О.П., яким ухвалою від 30.09.2019 прийнято справу до провадження та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначив, що 28.05.2013 між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №26257018564545, відповідно до якого остання отримала грошові кошти у сумі 13 918,06 грн.

19.07.2016 ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», що підтверджується випискою та Статутом.

Відповідач тривалий строк не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 22.04.2019 сума заборгованості становить 58 900,99 грн., з яких: 5138,30 грн. – заборгованість за кредитом, 8779,76 грн. – заборгованість за процентами, 0 грн. – заборгованість за комісією, 44982,93 грн. – штрафні санкції.

06.05.2020 відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому позов не визнала повністю та просила відмовити в його задоволенні з причин пропуску позовної давності.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Від відповідача також надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28.05.2013 між ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №26257018564545, відповідно до якого остання отримала грошові кошти у сумі 13 918,06 грн.

19.07.2016 ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», що підтверджується випискою та Статутом.

Відповідач тривалий строк не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 22.04.2019 сума заборгованості становить 58 900,99 грн., з яких: 5138,30

грн. – заборгованість за кредитом, 8779,76 грн. – заборгованість за процентами, 0 грн. – заборгованість за комісією, 44982,93 грн. – штрафні санкції.

Згідно графіку платежів, останній платіж за договором слід здійснити 29.11.2014. Згідно платіжних документів, останній платіж на погашення заборгованості за кредитом здійснено 14.08.2014. Тобто, строк позовної давності закінчився 29.11.2017.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається із ч.ч.1,2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч.3, 4, 5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Правова позиція, викладена у постанові ВСУ 6-2469цс16 від 16.11.2016 р., закріплює, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства».

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Окрім цього, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними

вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що право позивача порушене, оскільки відповідачем не виконано зобов`язання за кредитним договором від №26257018564545 від 28.05.2013, однак позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження поважності причини пропуску строку позовної давності та звернення до суду в строк за захистом своїх прав відповідно. Також суд звертає на увагу на те, що позивачу було відомо про факт порушення його прав у строк, визначений зобов`язанням, проте звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів лише 06.08.2018 (як свідчення – направлення письмової вимоги (повідомлення) за вих.№ 335), а з позовом про стягнення заборгованості – 06.05.2019. Тобто, обидві ці дії вчинені за межами строку позовної давності.

Відмовляючи у позові суд враховує й ту обставину, що відповідачем надано обґрунтовану заяву про застосування строків позовної давності до заявлених вимог.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. ст. 12, 13, 81, 223, 259, 263-265 ЦПК, ст.ст.11, 15, 177, 257, 258, 267, 1047, 1048 ЦК України

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Cуддя О. П. Сингаївський