Рішення № 93270246, 30.11.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/21958/13-ц

провадження № 2/202/16/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 листопада 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді - Бєльченко Л.А

при секретарі - Нетеса Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Шоста дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом та виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до Індустріальної районної у м. Дніпрі ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

09.09.2014 року у справі було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено, визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 136,137 т.1).

17.12.2015 року ухвалою суду заочне рішення скасовано, справа призначена до розгляду в загальному порядку (а.с. 209 т.1).

Уточнивши позовні вимоги заявою від 09.10.2018 року, і, пред`явивши їх до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зазначила, що на підставі рішення виконкому Індустріальної районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська №326.1 від 12.06.1992 року її було призначено опікуном над малолітнім на той час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Весь час останній проживав з нею за адресою: АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько ОСОБА_4 , ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19.05.1993 року, виданого виконкомом міської Ради народних депутатів, дана квартира належала ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після її смерті спадщину фактично прийняв її син ОСОБА_8 , але спадкових прав не оформив. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Після смерті останнього спадщину фактично прийняла, але спадкових прав не оформила його дружина ОСОБА_7 . Остання померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . ОСОБА_7 залишила заповіт на ім`я ОСОБА_4 , який спадщину також прийняв, але спадкових прав не оформив.

Вона, ОСОБА_3 , у встановлений законом строк звернулась з заявою про прийняття спадщини після смерті внука ОСОБА_4 за правом представлення. Заяву про прийняття спадщини також подав ОСОБА_6 , батько померлого, який спадкові права оформити не встиг, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . За життя ОСОБА_6 склав заповіт на ім`я ОСОБА_2 30.01.2015 року останній звернувся до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про отримання спадщини після смерті ОСОБА_6 , Але постановою нотаріуса йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, а також відсутністю документів, що підтверджують родинний зв`язок з ОСОБА_9 і ОСОБА_8 .

За життя ОСОБА_6 вихованням сина ОСОБА_4 не займався, зловживав наркотичними засобами, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності і був позбавлений батьківських прав відносно ОСОБА_4 . Оскільки ОСОБА_6 не закликається до спадщини як спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , то відповідач ОСОБА_2 не може успадковувати спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 .

Посилаючись на вимоги ст. 1264 ЦК України, вважаючи себе спадкоємцем четвертої черги за законом, оскільки проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 до дня його смерті, просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 , а також виселити відповідача з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення, оскільки ОСОБА_2 не має права на проживання в квартирі, оскільки не є її власником або наймачем.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 і її представник, адвокат Борсук В.М., підтримували позовні вимоги.

ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 померла.

Ухвалою суду від 18.02.2020 року провадження у справі було зупинено на підставі пунктів 1,3 ч.1 ст. 251 ЦПК України до вступу правонаступника (а.с.47 т.3).

Ухвалою суду від 31.07.2020 року провадження у справі поновлено (а.с.50 т.3).

Ухвалою суду від 23.09.2020 року залучено у справі правонаступником ОСОБА_3 ОСОБА_1 (а.с. 171 т.3).

В судовому засіданні ОСОБА_1 і його представник, адвокат Борсук В.М., підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.

23.11.2015 року з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за заповітом звернувся ОСОБА_2 (а.с.186 т.1). Останній зазначив, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем за законом першої черги відповідно до положень ст. 1261 ЦК України був ОСОБА_6 , його батько, який спадщину прийняв, але оформити не встиг, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_6 20.08.2013 року склав заповіт на його, ОСОБА_2 , ім`я. Він своєчасно звернувся до нотаріуса за оформленням спадкових прав після смерті ОСОБА_6 , але йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірну квартиру. Вважає, що ОСОБА_3 не має права на успадкування цієї квартири після смерті ОСОБА_4 , оскільки на момент смерті останнього був спадкоємець першої черги за законом, батько померлого ОСОБА_6 . Тому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 у позові відмовити.

28.03.2016 року з позовом про встановлення факту сумісного проживання зі ОСОБА_10 і визнання заповіту недійсним звернулася третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_11 (а.с.246 т.1).

Ухвалою суду від 20.07.2018 року позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_11 залишений без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України (а.с. 156 т.2).

В лютому 2018 року ОСОБА_2 змінив вимоги за зустрічним позовом, звернувшись з позовом і до ОСОБА_11 . Зазначив, що ОСОБА_3 має право на 1/2 частину спадкового майна за правом представлення. Тому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину спірної квартири (а.с. 85 т.2).

02.11.2020 року представник відповідача, адвокат Гордєєв Д.О., подав до суду заяву, в котрій просив розглядати зустрічний позов ОСОБА_2 в редакції від 23.11.2015 року, визнати за останнім право власності в порядку спадкування за заповітом на всю спірну квартиру, а ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні 08.10.2020 року, задоволено клопотання представника відповідача адвоката Гордєєва Д.О., належним відповідачем за зустрічним позовом вважати ОСОБА_1 як правонаступник прав та обов`язків померлої ОСОБА_3 (а.с.178,179 т.3).

Представник третьої особи Шостої дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву з проханням розглядати справи без участі третьої особи (а.с.127 т.2).

З`ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , виходячи з такого.

Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 19.05.1993 року, виданого виконкомом міської Ради народних депутатів, належала ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с.24,1740 т.1).

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після її смерті до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернувся її син ОСОБА_8 . Але спадкових прав на частину спірної квартири не оформив (а.с.43-50 т.1). ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Після смерті останнього спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с.42 т.2). Але з останнім проживала і була зареєстрована за спірною адресою дружина ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , яка фактично прийняла спадщину, але спадкових прав не оформила. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . За життя остання 12.04.2012 року склала заповіт на ім`я ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шевцовою Н.В. 26.07.2012 року ОСОБА_4 звернувся до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом. Але спадкових прав не оформив, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.52,57 т.1,83 т.1).

29.04.2013 року до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернувся його батько ОСОБА_10 (змінив прізвище на ОСОБА_6 після реєстрації шлюбу (а.с.166 т.1).

Встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.13 т.3). За час життя останній 20.08.2013 року склав заповіт на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Яковлевою І.М. 25.03.2014 року ОСОБА_2 звернувся до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 . Постановою нотаріуса від 13.01.2015 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно і відсутністю документів, які підтверджують родинні відносини між ОСОБА_9 і ОСОБА_8 (а.с.181-192 т.2).

02.08.2013 року з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулась ОСОБА_3 , бабка померлого. В заяві про прийняття спадщини ОСОБА_3 вказала, що прийняла спадщину шляхом сумісного проживання з ОСОБА_4 (а.с.74-89 т.1). Копією довідки на а.с.111 т.1 підтверджується, що ОСОБА_4 по день смерті проживав з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . Судом також встановлено, що на підставі рішення виконкому Індустріальної районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська №326.1 від 12.06.1992 року ОСОБА_3 була призначена опікуном неповнолітнього ОСОБА_4 (а.с.23 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 померла. 04.02.2020 року з заявою про прийняття спадщини до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори звернувся її чоловік ОСОБА_1 , який ухвалою суду від 23.09.2020 року залучений у якості правонаступника прав ОСОБА_3 у даній справі (а.с.60 т.3).

Таким чином, на даний час на спірну квартиру, що є спадковим майном після смерті ОСОБА_4 , претендує ОСОБА_1 , правонаступник ОСОБА_3 , яка була бабкою ОСОБА_4 , і ОСОБА_2 , на ім`я якого складений заповіт від імені ОСОБА_6 , батька ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.. 1217 ЦК).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.. 1218 ЦК).

Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна ч. ч. 1,2 ст. 1221 ЦК).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261- 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст.. 1223 ЦК) .

Відповідно до ст.. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті.

Згідно з частиною першою статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.ч.1,3,5 ст. 1268 ЦК).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК).

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 , батько ОСОБА_4 , у строк, встановлений ч.1 ст. 1270 ЦК України, звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але спадкових прав не оформив, оскільки помер. В свою чергу ОСОБА_2 , на ім`я якого ОСОБА_6 був складений заповіт, також своєчасно звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті останнього.

З огляду на зазначене, суд вважає, що наявні правові підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі положень ст. 1223 ЦК України.

Даних про те, що заповіт, складений від імені ОСОБА_6 , скасований чи визнаний недійсним, не встановлено.

Не надано суду відповідних доказів того, що ОСОБА_6 за життя був позбавлений батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , на що посилався представник позивача під час розгляду справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 .

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути задоволені, оскільки ОСОБА_3 , правонаступником якої він є за цим позовом, як бабка ОСОБА_4 , відповідно до положень ст. 1262 ЦК України відноситься до другої черги спадкоємців за законом, в той час як ОСОБА_6 , батько ОСОБА_4 , відповідно до положень ст. 1261 цього Кодексу є спадкоємцем першої черги за законом. За наявності спадкоємця першої черги за законом ОСОБА_3 не мала права на успадкування після смерті ОСОБА_4 (ч.1 ст.1258 ЦК). Питання про зміну черговості одержання права на спадкування ОСОБА_3 за час життя не ставила.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спірну квартиру.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині виселення ОСОБА_2 із цієї квартири, суд вважає, що ці вимоги, як похідні від позову про визнання права власності в порядку спадкування за законом, також не підлягають задоволенню. Позивачем не доведено порушення з боку відповідача його прав проживанням в цій квартирі. Відповідно до ст.. 4 ЦПК України захисту в судовому порядку підлягає порушене, невизнане або оспорюване право чи законні інтереси.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь на користь ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір у розмірі 487 гривень 20 коп.; на користь держави з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 878 гривень 29 коп.

Керуючись ст.ст.4,5,10,13,81, 259,263-265 України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 у позовних вимогах до ОСОБА_2 , третя особа – Шоста дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом та виселення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 878 ( вісімсот сімдесят вісім) гривень 29 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Суддя Бєльченко Л.А.