Рішення № 93265551, 03.12.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 р. № 520/13258/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ, вул. Ак. Богомольця, 10) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_1 та доданих до заяви матеріалів щодо нарахування одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності працівнику міліції. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути та прийняти рішення відповідно до законодавства по заяві позивача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності працівнику міліції.

Відповідно до положень ст.ст.12, 171, 262 КАС України розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 у справі № 520/9264/19 було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 08592313) про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії щодо повернення документів позивачу для призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції листом від 25.10.2018. Зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії направити до МВС України матеріали відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 для прийняття рішення щодо наявності підстав для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності працівнику міліції. В задоволенні інших позовних вимог – відмовлено.

На виконання зазначеного рішення суду, Ліквідаційною комісією було направлено відповідачу відповідні матеріали для прийняття рішення щодо наявності підстав для виплати позивачу відповідної одноразової грошової допомоги.

Листом №9054/15-2020 від 18.03.2020 Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повідомило Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Харківській області, що під час розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України висловлено зауваження до медичних документів. Крім того, матеріали ОСОБА_1 не відповідають вимогам п.4 та 13 Порядку. Наявність зазначених недоліків унеможливила прийняття рішення за надісланими матеріалами ОСОБА_1 згідно з Порядком, тому вони повертаються на доопрацювання.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Водночас, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" закріплено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Статтею 23 Закону України "Про міліцію" встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

Підпунктом 2 п. 2 Порядку №850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п. 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до п. 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акту розслідування нещасного випадку та акту, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пунктом 8 Порядку №850 визначено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Відповідно до п. 9 Порядку №850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Листом від 19.02.2020 №5446/33 Департамент охорони здоров?я та реабілітації Міністерства внутрішніх справ України повідомило, що за результатами розгляду питання стосовно призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з?ясовано, що у свідоцтві про хворобу 10.11.2006 №1134, виданого військово-лікарською комісією госпіталю ГУМВС України в Харківській області у ОСОБА_1 встановлено діагноз посттравматичний (акта про обставини отримання травми немає) коксартроз лівого тазо-стегнового суглобу без порушення функцій суглоба, що не відповідає дійсності (порушення функції повинні бути при такому діагнозі). Враховуючи викладене, ДОЗР МВС не може висловити обґрунтовану позицію щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Саме вказані недоліки наданих позивачем документів стали підставою для повернення відповідачем всього пакету документів на доопрацювання.

Однак, суд вважає, що такі дії відповідача, Міністерства внутрішніх справ України, є протиправними, оскільки повернення Міністерством внутрішніх справи документів, навіть якщо вони і не відповідають вимогам законодавства, Порядком №850, - не передбачено.

Отже, повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить зазначеним нормам Порядку № 850.

З системного аналізу вищевказаних норм права, суд доходить висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний був прийняти рішення стосовно виплати одноразової грошової допомоги, а не повертати матеріали відносно позивача, ухиляючись від розгляду поданих документів та від прийняття обґрунтованого рішення.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 13.06.2019 у справі №826/6354/18.

Також суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України №850 передбачений механізм призначення та виплати такої допомоги, тому суд не повинен втручатись в дискреційні повноваження відповідачів. Суд вправі зобов`язати відповідний орган розглянути зазначене питання про призначення одноразової грошової допомоги по інвалідності, а не зобов`язати прийняти рішення. В контексті обставин цієї справи, передумовою прийняття відповідачем, Міністерством внутрішніх справ України, рішення є не лише отримання заяви позивача, але й її розгляд. У цій справі розгляд заяви та документів не відбувся, не було встановлено їх належність, зокрема щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є обґрунтованими, тому, підлягають задоволенню.

Щодо судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказаною нормою КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, встановлення вказаного заходу судового контролю є доцільним виключно у випадку, коли наявні достатні та об`єктивні підстави вважати, що суб`єкт владних повноважень буде ухилятись від виконання судового рішення.

В даному випадку, необхідність зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення позивач обґрунтовує виключно власними припущеннями, а в ході судового розгляду справи судом не встановлено наявності жодних обставин, які б вказували на можливе ухилення відповідача від виконання судового рішення, тому суд не вбачає підстав для застосування положень ч. 1 ст. 382 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ, вул. Ак. Богомольця, 10) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_1 та доданих до заяви матеріалів щодо нарахування одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності працівнику міліції.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути та прийняти рішення відповідно до законодавства по заяві ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності працівнику міліції.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Єгупенко