Рішення № 93265144, 03.12.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2020 року м. Рівне №460/7414/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2020 № 0079186-5305-1709, № 0079187-5305-1709, № 0079188-5305-1709.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте контролюючим органом всупереч вимог чинного законодавства, оскільки податковим органом не враховано, що об`єкти нерухомості, якими він володіє є будівлями промисловості, а тому не є об`єктами оподаткування у розумінні приписів статті 266 Податкового кодексу України. Посилаючись на приписи підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, зазначає, що контролюючим органом помилково віднесено належні йому споруди до категорії об`єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку. Зауважує, що вказана нерухомість, а саме: столярний цех (літера Б-2), столярний цех-пилорама (літера В-1) та ангар-столярний цех (літера Г-1), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , як будівлі промисловості не є об`єктом оподаткування і податок на нерухоме майно на них не повинен нараховуватись і сплачуватись. Крім того зазначає, що використовує вказані приміщення для виробництва дерев`яних вікон та дверей й інших столярних виробів, що є основним видом його діяльності, як фізичної особи-підприємця відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З наведеного вважає спірні рішення протиправними і просить їх скасувати..

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому вказав, що хоча статтею 266 ПК України і передбачено звільнення від оподаткування будівель промисловості, але нормативними актами України не надано тлумачення поняття: «будівлі промисловості», що вживається у статті 266 ПК України. Разом з тим, наголошує, що ця пільга може застосовуватися лише до промислових підприємств, тобто до юридичних осіб, а не до фізичних осіб-підприємців. Тому, вважає, що при винесенні спірних рішень діяв у межах і в спосіб наданих повноважень та відповідно до приписів матеріального права, а тому такі рішення не підлягають скасуванню у судовому порядку. З тих підстав просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Ухвалою суду від 12.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 09 листопада 2020 року.

В судове засідання учасники справи, яких належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, не прибули. Водночас, 09.11.2020 на адресу суду надійшли клопотання від представників сторін про розгляд справи у письмовому провадженні без їх участі. Вказаними клопотаннями представники сторін позовні вимоги та відзив підтримали повністю.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, то суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні, за наявними у суду матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 21.12.2004, реєстраційний запис №25980000000000584, з 01.10.2017 є платником єдиного податку третьої групи та здійснює діяльність за КВЕД: 16.23 - Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів (а.с.12-13).

Рішенням Третейського суду при товарній біржі «Західноукраїнська» від 19.01.2007 у справі №01/07 визнано за ОСОБА_1 право власності на столярний цех (літера Б-2), столярний цех-пилораму (літера В-1) та ангар-столярний цех (літера Г-1) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).

На підставі вказаного рішення суду згідно з витягами: №13415845, №13415822 та №13415742 від 31.01.2001 Комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» було зареєстровано право приватної власності позивача на зазначені вище об`єкти нерухомого майна (а.с. 15-17).

30.07.2020 ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу придбав у Малолюбашинської сільської ради земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,8382 га, кадастровий номер 5623483903:03:001:0670, яка призначена для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (для обслуговування промислової бази та столярних цехів) (а.с.18-20).

Згідно з технічними паспортами від 21.06.2006 столярний цех (літера Б-2), столярний цех-пилорама (літера В-1) та ангар-столярний цех (літера Г-1) є виробничими будівлями і перебувають у приватній власності ОСОБА_1 (а. с. 21-31).

Відповідно до експлікації приміщень до плану поверхів таких споруд, серед інших приміщень зазначаються такі, як: цеха і пилорама. З наведеного суд вважає, що зазначені будівлі відноситься до будівель підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості (код 1251.7 ДКБС).

15.04.2020 Головним управлінням Державної податкової служби у Рівненській області було винесено ряд податкових повідомлень рішень форми «Ф», якими позивачу, як власнику будівель, визначені податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, а саме №00791865305-1709 за столярний цех площею 686,6 м2 в сумі 11450,17 грн, №0079187-5305-1709 за столярний цех-пилораму площею 480,1 м2 в сумі 8012,16 грн, №0079188-5305-1709 площею 518,6 м2 в сумі 9180,60 грн (а. с. 40).

Не погоджуючись з такими рішеннями податкового органу, позивач до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Суд вважає, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17 і відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при ухваленні рішення в цій справі.

Визначення типів будівель здійснюється за допомогою Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (далі - ДКБС).

Даний класифікатор призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Згідно ДКБС, Будівлі нежитлові (код 12) підрозділяються на: 121 -Готелі, ресторани та подібні будівлі; 122- Будівлі офісні; 123- Будівлі торговельні; 124 - Будівлі транспорту та засобів зв`язку; 125- Будівлі промислові та склади; 126 - Будівлі для публічних виступів, закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення; 127-Будівлі нежитлові інші.

Суд зазначає, що, зокрема, будівлі промислові та склади (125) містить клас: Будівлі промислові (1251), який включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо за їх функціональним призначенням. У свою чергу до класу Промислових будівель належать, зокрема: будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості 1251.7).

Судом з`ясовано, що рішенням Третейського суду при товарній біржі «Західноукраїнська» від 19.01.2007 у справі №01/07 визнано за ОСОБА_1 право власності на столярний цех (літера Б-2), столярний цех-пилораму (літера В-1) та ангар-столярний цех (літера Г-1) за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення третейського суду та згідно з витягами: № 13415845, № 13415822, № 13415742 від 31.01.2001 Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» позивач є власником зазначених вище об`єктів нерухомого майна.

30.07.2020 ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу придбав у Малолюбашинської сільської ради земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,8382 га, кадастровий номер 5623483903:03:001:0670, яка призначена для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (для обслуговування промислової бази та столярних цехів)

Згідно з технічними паспортами від 21.06.2006 столярний цех (літера Б-2), столярний цех-пилорама (літера В-1) та ангар-столярний цех (літера Г-1) є виробничими будівлями.

Так, відповідно до експлікації приміщень до плану поверхів таких споруд, серед інших приміщень зазначаються такі, як: цеха і пилорама. З наведеного суд вважає , що зазначені будівлі відноситься до промислових будівель підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості (код 1251.7 ДКБС). Цей факт, на думку суду, також засвідчується зазначеним вище цільовим призначенням земельної ділянки на якій розташовані ці будівлі.

Позивач зазначив, що використовує вказані приміщення за їх цільовим призначенням, а саме: для виробництва дерев`яних вікон та дверей й інших столярних виробів, що є основним видом його діяльності, як фізичної особи-підприємця відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (КВЕД: 16.23 - Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів).

Водночас контролюючим органом помилково віднесено платника податків до суб`єктів, що не можуть мати пільги зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік по означеним вище будівлям, які перебувають у власності позивача.

При цьому суд бере до уваги також і таку обставину, як не заперечення відповідачем промислового характеру зазначених приміщень та визначення позивачу сум податкових зобов`язань тільки з тієї підстави, що встановлена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК пільга поширюється лише на промислові підприємства-юридичні особи.

З наведеного суд дійшов висновку, що належна позивачу нерухомість, а саме вказані вище споруди, як будівлі промисловості, що використовуються за своїм цільовим призначенням не є об`єктами оподаткування в розумінні імперативних приписів закону (п. п. "є" п. 266.2.2. ст. 266 ПК України).

Відтак, податок на нерухоме майно у цьому конкретному випадку на вказані будівлі за 2019 рік не повинен нараховуватись і сплачуватись, а тому, оскаржувані рішення відповідача №0079186-5305-1709, №0079187-5305-1709 та №0079188-5305-1709 від 15.04.2020 є протиправними, оскільки винесені без достатніх правових підстав для їх прийняття.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому позов належить задовольнити.

Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн (а.с.32) суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023, код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0079186-5305-1709, №0079187-5305-1709 та №0079188-5305-1709 від 15.04.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 03 грудня 2020 року.

Суддя Д.П. Зозуля