Рішення № 93265142, 18.11.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2020 року м. Рівне №460/4357/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання О.П. Янчар та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник адвокат Таргоній П.В.,

відповідача: представник Дем`янюк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доПоліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі - Митниця, відповідач) та за змістом позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби від 12.05.2020 № UA 204000/2020/000086/1 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позову позивач вказав, при митному оформленні легкового автомобіля VOLKSWAGEN, модель SHARAN, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , бувший у використанні, рік виготовлення 2015, декларантом було оформлено та подано до Митниці митну декларацію UA204080/2020/008785, в якій визначено митні вартість товару в сумі 167684,88 грн, щo згідно з курсом валюти, зазначеній в графі 23 декларації, становить 5700,00 Євро. 12.05.2020 Митницею видано картку відмови № UA204000/2020/00118 в прийнятті митної декларації UA204080/2020/008785 та винесено рішення від 12.05.2020 N UА 204000/2020/000086/1 про коригування митної вартості товарів. В результаті коригування митна вартість легкового автомобіля збільшилась та склала 11950,00 Євро.

Вказуючи на протиправність рішення про коригування митної вартості, позивач зазначив, що на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу належні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. В процесі здійснення митних формальностей на запит Митниці додатково надані висновок експертного дослідження, виписки продавця про отримання та зарахування коштів, договір купівлі-продажу, скріншот із сайту, через який відбувався продаж. Покликаючись до приписів Митного кодексу України (далі - МК України), позивач вказав, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів. Позивач заперечив твердження Митниці про наявність розбіжностей у поданих декларантом документах; зауважив, що висновок експерта є чинним, в той час як посадові особи Митниці, які приймали рішення про коригування митної вартості, не є експертами в питанні проведення оцінки майна. Зауважив, що інвойс № RG469 від 19.03.2020 є інвойсом-проформою, тобто попереднім рахунком. І лише після оплати повної суми за даним рахунком 27.03.2020 було оформлено договір купівлі-продажу саме 27.03.2020, після отримання другого «траншу» від покупця транспортного засобу. Вважаючи відсутніми підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся з позовом про його скасування до суду.

Ухвалою від 19.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач позов не визнав з підстав, наведених у відзиві (а.с.112-113). Зокрема, вказав, що обставини, на які посилається позивач у позові, не відповідають дійсним обставинам придбання та митного оформлення транспортного засобу. З метою підтвердження інформації щодо заявленої митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, Митницею направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи. У зв`язку з виявленими неточностями, розбіжностями у наданих декларантом документах, та з ненаданням усіх додаткових документів, витребуваних Митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МК України, за результатами проведеної процедури консультації з декларантом, прийнято рішення коригування митної вартості товарів від 12.05.2020 №UA204000/2020/000086/1. Митну вартість товару визначено на підставі відомостей про вартість транспортного засобу згідно електронного довідника www.schwackenet.de, на рівні 11950 євро.

Відповідач вважає, що посадові особи Митниці, направляючи вимогу декларанту про надання додаткових документів, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законодавством, не порушуючи прав та законних інтересів позивача. З наведених підстав просив відмовити в позові повністю.

Ухвалою від 04.08.2020 підготовче засідання відкладено.

Протокольною ухвалою від 17.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалами від 19.10.2020, від 09.11.2020 розгляд справи відкладено.

В судовому засіданні учасники справи підтримали свої вимоги та заперечення з підстав, наведених в заявах по суті справи.

З`ясувавши доводи та аргументи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував такі обставини справи.

За митною декларацією від 28.04.2020 №UA204080/2020/008785 декларантом (ТОВ «МІ-7») заявлено до митного оформлення легковий автомобіль марка VOLKSWAGEN, модель SНARAN, що бyв у вжитку, календарний рік виготовлення 2015, кузов № НОМЕР_1 ; фактурна вартість товару 5700 євро, митна вартість товару заявлена за основним методом – 169155,80 грн (5750 євро) (а.с.18-19).

До митної декларації було надано: інвойс RG469 від 19.03.2020; акт про проведення огляду товарів № UА205020/2020/105547 від 27.04.2020; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; платіжні доручення на підтвердження оплати вартості товару покупцем продавцю в кількості 2 шт. (а.с.20-28); довідку про транспортні витрати; довіреність НОІ 111578 від 23.04.2020 (а.с.31-32); копію митної декларації країни відправлення (а.с.38).

На електронне повідомлення митниці, декларантом надано додаткові документи: висновок КНДІСЕ від 30.04.2020 №11629/20-54 (а.с.45-70), платіжні документи (а.с.29,30), договір купівлі-продажу (а.с.71), пропозиція продажу (оголошення) (а.с.72-76).

Суд встановив, що 12.05.2020 Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000086/1, відповідно до якого вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

1) декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних Митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ст.54 МК України;

2) подані до митного оформлення документи містять розбіжності і неточності: реалізація транспортного засобу здійснена на підставі комерційного рахунку від 19.03.2020 № RG469, згідно з яким продавцем товару є компанія МАХ АUTOMOBILE (Німеччина). Однак, свідоцтво про реєстрацію від 30.04.2015 № НОМЕР_2 містить відомості про «юридичне найменування покупця» - Кsanke Heinrich (Німеччина), що не кореспондується із відомостями комерційного рахунку від 19.03.2020 №RG469.

ОСОБА_1 надав довідку про транспортні витрати від 27.04.2020, згідно з якою транспортний засіб переміщувався від м. Хелм (Польща) до п/п «Ягодин» (Україна). Наданий до митного оформлення скрін копії митної декларації країни відправлення від 20.04.2020 № 20 DE800126419670E0 містить відомості про комерційні умови поставки: EXW Bielefeld. Фактичним перевізником є ОСОБА_2 згідно з довіреністю від 23.04.2020 № 287, однак від перевізника будь-які транспортні документи та документи щодо вартості наданих послуг за усім маршрутом перевезення відсутні.

Таким чином, у Митниці наявні сумніви щодо включення до митної вартості товару усіх належних складових відповідно до ч.10 ст.58 МК України.

3) додатково надані документи містять неточності:

Висновок експертного дослідження від 30.04.2020 № 11629/20-54 не в повній мірі відповідає положенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів, затвердженої наказом міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі – Методика № 142/5/2092;

Договір купівлі-продажу підписаний 27.03.2020, однак комерційний інвойс №RG469 виписаний ще 19.03.2020, що ставить під сумнів дійсність наданого договору.

ІІ. Митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару – згідно електронного довідника www.schwackenet.de вартість транспортного засобу становить 11950 євро.

ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів.

ІV. За результатом проведеної відповідно до положень ч.4 ст.57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (ст.62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів, наданої виробником, для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (ст.63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно з положеннями ст. 64 МК України.

Митну вартість товару визначено на підставі відомостей про вартість транспортного засобу згідно електронного довідника www.schwackenet.de на рівні 11950 євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 351549,88 грн (а.с.14-15).

Митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00118, якою відмовлено у випуску товарів за митною декларацією UA204080.2020.008785 від 28.04.2020 з таких причин: Вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки при проведенні у відповідності до положень ст.54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що у документах, наданих декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів у відповідності до ч.2 ст.53 МК України, виявлені окремі неточності та розбіжності. Прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 12.05.2020 №UA204000/2020/000086/1 (а.с.12-13).

Митне оформлення транспортного засобу завершено за поданою декларантом митною декларацією № №UA204080/2020/009482 від 12.05.2020, з урахуванням спірного рішення про коригування митної вартості товарів, за шостим (резервним) методом (а.с.16-17).

Не погоджуючись з рішенням Митниці про коригування митної вартості товарів від 12.05.2020 №UA204000/2020/000086/1, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні цього публічно-правового спору, суд застосовує такі джерела права.

Відповідно до ч.1 ст.1 МК України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 МК України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

При цьому, пунктом 2 частини другої статті 52 МК України зобов`язано декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій статті 53 МК України наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Водночас, частиною першою статті 368 МК України встановлено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (ч.21 ст.58 МК України).

Аналіз вищевикладених правових норм дає підстави для висновку, що саме на декларанта покладено обов`язок надавати митному органу під час митного оформлення документи, які містять відомості щодо вартості товару, який ввозиться на територію України; використані декларантом документи повинні бути об`єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, контроль правильності визначення декларантом митної вартості здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч.2 ст.54 МК України).

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Оцінюючи наведені в рішенні від 12.05.2020 №UА204000/2020/000086/1 про коригування митної вартості підстави, за яких відповідач дійшов висновку про неможливість визначення вартості транспортного засобу за вартістю, заявленою декларантом у митній декларації, а саме наявність недоліків (розбіжностей та неточностей) в поданих документах, суд враховує таке.

Як зазначено вище по тексту судового рішення, за правилами, встановленими ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

За обставинами справи, договір купівлі-продажу транспортного засобу від 27.03.2020 від продавця ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 ) до покупця ОСОБА_1 укладений в місті Білефельд, Німеччина, та містить підписи продавця й покупця. Загальна вартість товару 5700 євро, номер рахунку RG 469 (а.с.94,95-96).

Суд встановив, що всупереч приписам ч.2 ст.53 МК України вищевказаний договір купівлі-продажу до митного оформлення разом з митною декларацією не подавався, а був поданий додатково на електронне повідомлення декларанту, що позивач підтвердив у позовній заяві.

Водночас, наданий до митного оформлення інвойс (рахунок-фактура) RG 469 (а.с.82,84), на який міститься покликання в договорі купівлі-продажу від 27.03.2020, датований 19.03.2020, тобто до оформлення та підписання договору купівлі-продажу, що об`єктивно свідчить про наявність суперечностей між означеними документами.

Суд не бере до уваги покликання представника позивача про те, що документ від 19.03.2020 RG 469 є рахунком-проформою, позаяк в самому документі та його назві будь-які відомості щодо цього не зазначені.

Окрім цього, згідно з матеріалами судової справи, транспортний засію був увезений на митну територію України громадянином ОСОБА_2 , на ім`я якого позивач видав довіреність від 23.04.2020 № 287, якою уповноважив купити за кордоном за гроші позивача та на його ім`я автомобіль будь-якої марки та модифікації, розмитнити його і перегнати до місця проживання позивача, зареєструвати та одержати свідоцтво про реєстрацію (а.с.32). Водночас, стороною позивача ні до митного оформлення, ні до матеріалів судової справи не надано доказів легалізації у встановленому порядку вищевказаної довіреності для можливості її застосування за межами території України.

Беручи до уваги дату оформлення нотаріально посвідченої довіреності (23.04.2020), суд зазначає, що громадянин ОСОБА_2 на час оформлення інвойсу (19.03.2020), укладення договору купівлі-продажу (27.03.2020) не був уповноваженим позивачем на вчинення відповідних дій щодо придбання спірного транспортного засобу на ім`я позивача, отже він не міг підписувати договору купівлі-продажу від 27.03.2020. При цьому, позивач також за межі України для укладення договору купівлі-продажу не виїжджав, що не заперечив представник позивача в судовому засіданні. Отже, ні позивач, ні уповноважена ним особа договору купівлі-продажу не підписували.

Доводи представника позивача в судовому засіданні про підписання позивачем договору купівлі-продажу з накладенням на нього електронного підпису жодним чином не підтверджені.

Окрім цього, в комерційному рахунку від 19.03.2020 RG 469 продавцем товару зазначено компанію МАХ AUTOMOBILE (Білефельд, Німеччина). Водночас, у свідоцтві про реєстрацію від 30.04.2015 НОМЕР_3 (а.с.77-80) зазначені відомості про власника ОСОБА_4 (Гамбург, Німеччина).

Згідно з митною декларацією країни відправлення MRN 20DE800126419670E0 від 20.04.2020, місцем поставки є місто Білефельд, Німеччина, отримувач Степан Левкович, Красилів, Україна (а.с.86-87).

При цьому, надана до митного оформлення позивачем на підтвердження заявлених складових митної вартості імпортованого товару довідка про транспортні витрати від 27.04.2020 містить відомості про перевезення автомобіля від м. Хелм (Польща) до п/п Ягодин (Україна), вартість таких витрат становить 50 євро (а.с.31).

Суд зазначає, що досліджені митні декларації (а.с.16-17, 18-19) безспірно підтверджують ввезення транспортного засобу в Україну гр. ОСОБА_2 , який фактично є перевізником. Однак, до митного оформлення та матеріалів судової справи не надано жодного документа, складеного перевізником, щодо вартості витрат на транспортування автомобіля. Також відсутні будь-які відомості щодо способу та вартості перевезення транспортного засобу з міста Білефельд, Німеччина, до м. Хелм (Польща). Представник позивача суду пояснив, що громадянин ОСОБА_2 отримав транспортний засіб в м. Хелм (Польща), куди його було доставлено працівниками продавця. Разом з тим, суд зауважує, що умови договору купівлі-продажу від 27.03.2020 не передбачають транспортування легкового автомобіля продавцем, а також у ньому відсутні відомості про включення витрат на транспортування у вартість товару. В матеріалах митного оформлення відсутні документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товарів за всім маршрутом. Будь-які документально підтверджені відомості щодо місця та підстав передачі спірного автомобіля перевізнику на території іноземної держави позивачем суду не надані.

Встановлені обставини свідчать на користь висновку, що витрати на транспортування імпортованого товару, як обов`язкова складова митної вартості, документально не підтверджені.

Таким чином, суд вважає, що Митницею обґрунтовано поставлено під сумнів заявлену митну вартість увезеного товару, що є правомірною підставою для витребування у декларанта додаткових документів у межах процедури митного оформлення.

Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару.

Суд встановив, що декларантом додатково надано Митниці Висновок експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 30.04.2020 № 11629/20-54 (а.с.47-70), яким визначено вартість імпортованого автомобіля 5624,18 євро. Водночас, суд зауважує, що при оцінці транспортного засобу експертом використано, серед інших інформаційних джерел, довідник цін «SchwackeListe SuperSchwake» 03/2017, однак досліджувана операція імпорту оцінюваного товару мала місце в квітні 2020 року.

Окрім цього, при фактичному пробігу транспортного засобу на час експертного дослідження 194,225 тис.км, експерт досліджував ціни аналогічного автомобіля при пробігу 299,7 тис.км, 369,911 тис.км, 319 тис.км, та визначив середнє значення довідкової ціни аналогічного автомобіля при пробігу 329,537 км на рівні 6355 євро, в подальшому скоригувавши ринкову вартість КТЗ з урахуванням забруднення та потертості оббивок сидінь та салону, пошкодження ЛФП, наявних слідів відновлюваного ремонту, необхідності ремонту, пошкодження по периметру кузова, некоректної роботи КПП (а.с.54-55).

Таким чином, суд зазначає, що при визначення ринкової вартості автомобіля експертом було враховано пробіг, що перевищує фактичний понад 135 тис.км, що об`єктивно свідчить про помилковість та необґрунтованість проведених розрахунків.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами Митниці про невідповідність наданого висновку експертного дослідження Методиці № 142/5/2092, а відтак вважає обґрунтованим неврахування відповідачем такого висновку.

Отже, надані декларантом документи належним чином не підтверджували заявленого розміру митної вартості за основним методом.

Статтею 59 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 МК України, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Приписами статті 60 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Частиною першою статті 62 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

За приписами статті 63 МК України для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;

2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;

3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях згідно положень статті 64 МК України.

Як встановлено судом, митним органом було проведено процедуру консультацій з декларантом з метою визначення митної вартості автомобіля та застосовано послідовність методів визначення вартості товару, що підтверджується змістом оспорюваного рішення.

У зв`язку з неможливістю застосування методів щодо ідентичних та подібних товарів, методів віднімання та додавання, що обґрунтовано у оскарженому рішенні (з підстав відсутності у митного органу та декларанта такої інформації), митна вартість товару була скоригована відповідачем за методом митної вартості товару, визначеного підпунктом “ґ” пункту 2 частини першої статті 57 МК України - резервним методом.

Так, вартість транспортного засобу визначено на підставі положень наказу Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 “Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів”, наказу Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, а також на підставі інформації, наявної у витязі з електронного довідника SCHWACKE станом на 28.04.2020 (11950 євро). Числове значення митної вартості товару з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 351549,88 грн.

Суд враховує, що відповідно до пункту 7.35 Методики № 142/5/2092, у разі відсутності цінових даних колісного транспортного засобу (далі – КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики. Середня ринкова ціна такого КТЗ визначається як середнє арифметичне значення цінових показників, одержаних із зазначених джерел інформації. У разі використання середньої ринкової ціни пропозиції до продажу КТЗ її необхідно звести коригуванням до ціни продажу, застосовуючи відповідне співвідношення стосовно аналогічних КТЗ із довідників, зокрема передбачених додатком 8. Коригування вартості КТЗ залежно від пробігу та строку експлуатації здійснюється із застосуванням підбору аналога і відповідно до вимог пунктів 7.8, 7.9 та підпунктів 7.12.1, 7.12.2 пункту 7.12 цієї Методики. Подальше коригування вартості КТЗ залежно від технічного стану, комплектності, укомплектованості, відновлення й оновлення складових частин тощо здійснюється за формулами (9), (10), (11), а також з врахуванням процента ДЗ додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ залежно від умов догляду, зберігання та експлуатації (таблиця 4.1 додатка 4) та процента додаткового зменшення вартості КТЗ з дефектами кузова, кабіни, рами (таблиця 4.2 додатка 4).

Крім того, статтею 33 МК України передбачено, що митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших документів.

Так, додатком 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159), визначено перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням, у якому є періодичний довідник "SuperSCHWACKE" - Eurotax, Швейцарія.

Враховуючи викладене, суд вважає правомірним визначення митної вартості із застосуванням програмного комплексу інформаційного електронного довідника SuperSCHWACKE, оскільки право застосування відповідного програмного комплексу передбачено як статтею 33 МК України, так і іншими підзаконними нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи виявлені розбіжності в обов`язкових документах, відсутність документально підтверджених витрат на транспортування товару, а також враховуючи ненадання позивачем належних додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, суд дійшов висновку, що прийняття Митницею рішення про коригування митної вартості товарів та складення картки відмови у прийнятті до митного оформлення товару, є обґрунтованим, відповідає нормам митного законодавства України. Відтак, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в той час як відповідач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність оспореного рішення, яке не порушує прав та законних інтересів позивача, а тому відсутні підстави для застосування судового захисту. Відтак, позов задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) в позові до Поліської митниці Держмитслужби (33028 м. Рівне, вул. Соборна,104, код ЄДРПОУ 43350097) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 02 грудня 2020 року.

Суддя Н.О. Дорошенко