Рішення № 93264364, 03.12.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2020 р. справа № 300/2218/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні позивача з військової служби та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби в сумі 329058,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що станом на день звільнення позивача (18.12.2017) відповідачем не проведено повного розрахунку при звільненні, зокрема, не виплачено грошові компенсації за не отримане речове майно, невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових та одноразову грошову допомогу при звільненні. Зазначено, що грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій була виплачена 10.08.2020, тобто через 966 днів після звільнення, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 у справі №300/873/20, грошова компенсація за неотримане речове майно була повністю виплачена 26.12.2019, тобто через 738 днів після звільнення позивача та одноразова грошова допомога при звільненні була виплачена 19.12.2017, тобто через 1 день після звільнення. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.12.2017 по 10.08.2020, а саме за 966 календарних днів, в сумі 329058,24 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 18.09.2020 (а.с.32-34). Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову. Просив відмовити в задоволенні позову з обґрунтувань, що до спірних правовідносин не поширюються норми трудового законодавства. Крім наведеного, відповідач посилається на пропуск позивачем строку, встановленого для звернення до суду з даним позовом.

24.09.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується з аргументами відповідача та вважає їх безпідставними (а.с.37-43).

У встановлений судом строк відповідач не скористався правом на подання заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 в період з 04.07.2008 по 18.12.2017 проходив військову службу на посадах офіцерського складу в Управлінні Служби безпеки України в Івано-Франківській області, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с.20-22).

На підставі наказу начальника Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області від 15.12.2017 за №205-ос позивач звільнений з військової служби у запас (за станом здоров`я) з 18.12.2017.

Відповідно до довідки, виданої 06.08.2020 Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області за №106 позивачу здійснені виплати: грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 2590,35 грн. відповідно до видаткового касового ордера №274 від 13.11.2018; доплати за неотримане речове майно в сумі 13003,88 грн., відповідно до видаткового касового ордера №289 від 26.12.2019; одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 46246,58 грн., відповідно до видаткового касового ордера №388 від 19.12.2017 (а.с.24).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 у справі №300/873/20, яке набрало законної сили 21.08.2020, позов задоволено, зобов`язано Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.12.2017.

Відповідно до виписки з рахунку, 10.08.2020 позивачу виплачено 14387,83 грн. грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій (а.с.23).

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведения своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 19.12.2017 по 10.08.2020, а саме за 966 календарних днів, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 329058,24 грн.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина 1).

Частиною 2 статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі №4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Суд зазначає, що підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.

У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.

Оскільки нормами спеціальних законів, які стосуються проходження військової служби, не врегульовані питання строків при розрахунку, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, суд згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як встановлено, позивача виключено зі списків особового складу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області з 18.12.2017, тоді як фактичний розрахунок з виплати компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій було проведено 10.08.2020, грошової компенсації за не отримане речове майно - 26.12.2019 та одноразової грошової допомоги при звільненні - 19.12.2017.

Таким чином, оскільки відповідачем не було проведено з позивачем під час звільнення з військової служби остаточний розрахунок з вказаних виплат, зокрема з виплати: компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 14387,83 грн. було проведено 10.08.2020; грошової компенсації за не отримане речове майно в сумі 2590,35 грн. - 13.11.2018 та в сумі 13003,88 грн. - 26.12.2019; одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 46246,58 - 19.12.2017, то відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 19.12.2017 по 10.08.2020.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 зазначеного Порядку).

Відповідно до довідки Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області №105 від 06.08.2020 сума грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням, тобто жовтень-листопад становить 20779,04 грн., розмір одноденного заробітку - 340,64 (20779,04/61 день) грн. (а.с.25).

Кількість днів, впродовж яких затримано виплати при звільненні з 19.12.2017 по 10.08.2020 - 965.

Таким чином, середній заробіток позивача за весь період затримки повного розрахунку становить 328717,60 (340,64х965 днів) грн.

Із вказаного приводу суд зазначає наступне.

З огляду на наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 в справі №821/1083/17 мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Таке зменшення повинно відбуватися з врахуванням: розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інших обставин справи, встановлених судом, зокрема, дій працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірності ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Судом встановлено, що позивач, який був звільнений 18.12.2017, звернувся до суду з позовом у даній справі 03.09.2020, при цьому, грошова компенсація за неотримане речове майно в сумі 2590,35 грн. виплачена позивачу 13.11.2018, доплата за неотримане речове майно в сумі 13003,88 грн. - 26.12.2019, одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 46246,58 грн. - 19.12.2017 (а.с.24). Крім того, з позовною заявою щодо виплатити грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових у справі №300/873/20 до суду позивач звернувся 24.04.2020.

Тобто протягом тривалого часу жодних дій щодо відновлення порушеного права не вчиняв.

Водночас суд враховує, що одноденний середній заробіток позивача за період затримки розрахунку становить 340,64 грн., а одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 46246,58 грн. була виплачена позивачу 19.12.2017, тобто з затримкою виплати один день після звільнення.

Також, судом враховується, що розрахований середній заробіток за час затримки вказаних виплат, які просить стягнути позивач, є неспівмірним з розміром компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за не отримане речове майно та одноразової грошової допомоги при звільненні, невиплачених позивачу при звільненні.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи: розмір простроченої заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за не отримане речове майно та одноразової грошової допомоги при звільненні; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права позивача і до моменту його звернення до суду, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача, дії сторін у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача та заявленої позивачем вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд вважає, що підлягає до зменшення розмір відшкодування, передбачений статтею 117 Кодексу законів про працю України до 20% середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За таких обставин, слід стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період затримки: компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 14387,83 грн. з 19.12.2017 по 10.08.2020, грошової компенсації за не отримане речове майно в сумі 2590,35 грн. з 19.12.2017 по 13.11.2018 та в сумі 13003,88 грн. з 19.12.2017 по 26.12.2019, одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 46246,58 з 19.12.2017 по 19.12.2017, - в сумі 65743,52 гривень (328717,60*20%).

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку, встановленого для звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За правилами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012.Конституційний Суд України роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що для середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені застосовуються положення статті 233 Кодексу законів про працю України, а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Оскільки, як встановлено, станом на час розгляду справи остаточний розрахунок з виплат позивачу було проведено 10.08.2020, то позивач не пропустив строк, встановлений для звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, слід визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 19.12.2017 по 10.08.2020 та стягнути з Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за не отримане речове майно та одноразової грошової допомоги при звільненні з 19.12.2017 по 10.08.2020 в сумі 65743,52 гривень. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 19.12.2017 по 10.08.2020.

Стягнути з Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20001579, вул. А.Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за не отримане речове майно та одноразової грошової допомоги при звільненні з 19.12.2017 по 10.08.2020 в сумі 65743 (шістдесят п`ять тисяч сімсот сорок три) грн. 52 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.