Рішення № 93263744, 02.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 р. Справа№200/9935/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області (ідентифікаційний код 23346787, 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Поштова, 5) про визнання неправомірним та скасування рішення від 02.09.2020 №257, зобов`язання зарахувати до трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 01.07.1993 по 13.12.1995 на підприємстві ВАТ «Краматорський металургійний завод» на посаді ливарника металів та сплавів, з 01.04.1999 по 09.01.2001 на посаді газорятувальника, переведення з пенсії по інвалідності за пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 01.09.2020. Позов вмотивовано тим, що управлінням безпідставно не враховані періоди роботи на ВАТ «Краматорський металургійний завод». Вважає наявним право на призначення пенсії на пільгових умовах.

02 листопада 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Відповідачем надано відзив в якому зазначено, що при розгляді зави про призначення пенсії за віком управлінням прийнято рішення про відмову, при цьому не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 01.07.1993 по 13.12.1995, у зв`язку з тим, що посада ливарника металів та сплавів не передбачена Списком №2 розділів ІІІ та XIV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, що чинний на період роботи особи; з 01.04.1999 по 09.01.2001 у зв`язку з перервою в атестації робочих місць. Відмова у зарахуванні цим періодів обумовлена прийняттям комісією рішення від 17.07.2020 №14/110. Зазначено, що страховий стаж позивача на день звернення складає 29 років 11 міс. 17 днів, пільговий за Списком №1 – 1 рік 2 міс. 15 днів, за Списком №2 – 4 роки 10 міс. 22 дні, у зв`язку з чим відсутні підстави для призначення пенсії за віком. Просив у задоволені позовних вимог відмовити.

Розглянувши заяви по суті суд встановив наступне.

31 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою №7663 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

02 вересня 2020 року Управлінням Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області прийнято рішення №257 про відмову в призначені пенсії за віком згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. При цьому, управлінням, з урахуванням рішення комісії від 17.07.2020 №14/110 не зараховано період роботи з 01.07.1993 по 13.12.1995, у зв`язку з тим, що посада ливарника металів та сплавів не передбачена Списком №2 розділів ІІІ та XIV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, що чинний на період роботи особи; з 01.04.1999 по 09.01.2001 у зв`язку з перервою в атестації робочих місць.

Відповідно п.2 ч.2 до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1 або списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить наступні записи:

№16 – 01.07.1993 – про переведення в цеху ливарником металів на Краматорському металургійному заводі імені Куйбишева;

№17 - 14.12.1995 – про переведення у воєнізовану охорону;

№21 – 01.04.1999 - про переведення в газорятувальну станцію газорятувальником 4 розряду;

№22 – 01.05.2003 – про переведення.

Рішенням комісії з питань підтвердження стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.07.2020 №14/110, зокрема, відмолено у зарахуванні періодів роботи на пільгових умовах за Списком №2 з 01.07.1993 по 13.12.1995, у зв`язку з тим, що посада ливарника металів та сплавів не передбачена Списком №2 розділів ІІІ та XIV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, що чинний на період роботи особи; з 01.04.1999 по 09.01.2001 у зв`язку з перервою в атестації робочих місць.

Період роботи з 01.07.1993 по 13.12.1995 відповідачем не зараховано до пільгового, у зв`язку з тим, що посада ливарника металів та сплавів не передбачена Списком №2 розділів ІІІ та XIV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, що чинний на період роботи особи.

З цього приводу суд зазначає, що в період роботи позивача (з 01.07.1993 по 13.12.1995) чинними були списки №1 виробництв, цехів, професій і посад із важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, що затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 (з 1 січня 1992 року) та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (з 11 березня 1994 року).

Згідно п. «а» розділу XI «Металообробка» Списку №1 робота ливарника металів і сплавів дає право на пільгову пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1.

З огляду на викладене, враховуючи записи у трудовій книжці позивача про період роботи з 01.07.1993 по 13.12.1995 ливарника металів та сплавів, яка відноситься до Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах, суд дійшов висновку про наявність підстав для врахування зазначеного періоду роботи позивача до його пільгового стажу за Списком №1.

Стосовно твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду роботи з 01.04.1999 по 09.01.2001 у зв`язку з перервою в атестації робочих місць суд зазначає наступне.

В період роботи позивача (з 01.04.1999 по 09.01.2001) чинним був список №2 виробництв, цехів, професій і посад із важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

Згідно п. «а» розділу ІІI «Металургійне виробництво» Списку №2 робота газорятувальника дає право на пільгову пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2.

З метою врегулювання відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах проведена атестація робочих місць на Краматорському металургійному заводі ім.Куйбишева відповідно до наказу №1 від 04.01.1994. Згідно наказу №12-а від 10.01.2001 продовжено строк атестації робочих місць до 01.12.2001. 29 листопада 2001 року прийнято наказ №334 по висновкам атестації робочих місць по умовам труда.

З трудової книжки та розрахунку стажу вбачається, що позивач працював в газорятувальній станції газорятувальником 4 розряду у період з 01.04.1999 по 01.05.2003, при цьому, до пільгового стажу за Списком №2 зараховано лише період з 10.01.2001 по 01.05.2003.

Суд звертає увагу на те, що Верховним Судом України була сформована судова практика, відповідно до якої непроведення атестації робочих місць було підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII, однак Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 жовтня 2019 року у справі №520/15025/16-а вирішив передати її на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19), в якій зазначено, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі №21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі №21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах №21-51а15, та №21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі №21-383а14, від 2 грудня 2015 року у справі №21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі №21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі №21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Приймаючи зазначену вище постанову у справі №520/15025/16-а, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-XII працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність правових норм, дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставну відмову у зарахуванні періоду роботи з 01.04.1999 по 09.01.2001 до пільгового стажу.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком суд враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини, та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», органом, який призначає пенсії є Пенсійний фонд.

Як встановлено, саме до повноважень Пенсійного органу віднесено вирішення питання щодо призначення пенсії.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм закону, слід зазначити, що суд не є органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. При цьому, суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії та самостійно призначити пенсію позивачу, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Враховуючи наведене, суд вважає, що для захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком від 31 серпня 2020 року №7663 із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 01.07.1993 по 13.12.1995, з 01.04.1999 по 09.01.2001 з урахуванням встановлених обставин у справі.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України , у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що фактично позовні вимоги задоволені, оскільки рішення про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком скасовано, а вимоги про зобов`язання вчинити певні дії є похідними від першої вимоги немайнового характеру.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підтвердження сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. позивачем надана квитанція від 23.10.2020.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань управління на користь позивача.

Керуючись нормами Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області від 02 вересня 2020 року №257.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області (ідентифікаційний код 23346787, 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Поштова, 5) зарахувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) періоди роботи на пільгових умовах з 01.07.1993 по 13.12.1995, з 01.04.1999 по 09.01.2001 та здійснити повторний розгляд заяви від 31 серпня 2020 року №7663 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області (ідентифікаційний код 23346787, 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Поштова, 5) судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош