Рішення № 93263674, 01.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Справа № 160/8781/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. при секретарі судового засідання – Сергієнко В.Ю., за участю: представників позивача – Селіна Д.В., Гамової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Громадської організації «Платформа Громадський Контроль»

до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради щодо ненадання на запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» вих.№ 920/20 від 04.06.2020 року копії проектно-вишукувальної документації на виконання робіт по об`єкту: «Реконструкції пл. Шевченка та вул. Яворницького у м. Дніпрі (Соборного району)" та іншої документації (акт здачі-приймання документації), яка була отримана Департаментом внаслідок виконання виконавцем договору №5204 від 20 грудня 2019 року по закупівлі UА-2019-12-20-003987-b;

- зобов`язати Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради надати на запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» вих.№ 920/20 від 04.06.2020 року копії проектно-вишукувальної документації на виконання робіт по об`єкту: «Реконструкції пл. Шевченка та вул. Яворницького у м. Дніпрі (Соборного району)" та іншої документації (акт здачі-приймання документації), яка була отримана Департаментом внаслідок виконання виконавцем договору №5204 від 20 грудня 2019 року по закупівлі UА-2019-12-20-003987-b.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача із запитом щодо отримання публічної інформації та просив надати копії проектно-вишукувальної документації на виконання робіт по об`єкту: «Реконструкції пл. Шевченка та вул. Яворницького у м. Дніпрі (Соборного району)" та іншої документації (акт здачі-приймання документації), яка була отримана Департаментом внаслідок виконання виконавцем договору №5204 від 20 грудня 2019 року по закупівлі UА-2019-12-20-003987-b, при цьому листом від 19.06.2020 року відповідачем було відмовлено у наданні інформації. Позивач вважає, що такою бездіяльністю відповідач порушив законні права та інтереси позивача, як запитувача у сфері доступу до публічної інформації, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

04.08.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

09.09.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання відповідача та продовжено строк для виконання вимог ухвали від 04.08.2020 року.

06.10.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідачем повторно розглянуто запит позивача від 04.06.2020 року та прийнято рішення про його задоволення, про що повідомлено позивача, при цьому враховуючи кількість копій запитуваних документів позивачу було надіслано рахунок та запропоновано здійснити оплату за винятком 10 перших сторінок інформації. З огляду на вказане просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

05.11.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

09.11.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач не погоджується з розрахунком відповідачем плати за копії запитуваних документів, оскільки такий розрахунок є хибним та таким, що перевищує реальну компенсаційну суму. Також, позивачем вказано, щодо невиконання відповідачем вимог законодавства, щодо надання безкоштовного 10 сторінок проектної документації та щодо того, що надання інформації, що становить суспільний інтерес плата за копіювання та друк не стягується.

17.11.2020 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі.

17.11.2020 року у підготовчому судовому засіданні закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

01.12.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

01.12.2020 року у судовому засіданні під час розгляду справи по суті представники позивача просили задовольнити позовні вимоги, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце у судове засідання призначене на 01.12.2020 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» звернулась до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради із запитом на отримання публічної інформації вих.№920/20 від 04.06.2020 року, відповідно до якого просила:

- не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання цього запиту надати копію Проектно-вишукувальної документації на виконання робіт по об`єкту: «Реконструкція пл. Шевченка та вул. Яворницького у м. Дніпрі (Соборний район)» та іншої документації (акт здачі-приймання документації), яка була отримана Департаментом внаслідок виконання виконавцем договору №5204 від 20 грудня 2019 року по закупівлі UА-2019-12-20-003987-b.

19.06.2020 року Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради було надано відповідь №4/5-264 на запит вих.№920/20 від 04.06.2020 року, відповідно до якої вказано, що останнім не отримано згоду на використання проектної документації по об`єкту відповідно до вказаного запиту.

Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо ненадання у відповідь на запит позивача копій запитуваної проектної документації, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про інформацію» передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (зі змінами та доповненнями).

Статтею 1 вказаного Закону надано визначення публічної інформації, згідно якого публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Тобто, положення вказаного закону регулюють, зокрема, правовідносини з приводу забезпечення отримання громадянами або іншими особами інформації, що створюється та виникає в процесі функціонування суб`єктів владних повноважень та виконання покладених на них завдань.

Статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, згідно якої, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема:

- обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

- визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

- юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Також, доступ до публічної інформації, відповідно до статті 4 цього Закону, здійснюється на принципах, зокрема, прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.

Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Частиною 4 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок, що відповідач належить до розпорядників інформації в розумінні положень пункту 1 частини першої Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно з положеннями статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом, серед іншого, надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, стаття 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Так, Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» звернулась до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради із запитом на отримання публічної інформації вих.№920/20 від 04.06.2020 року.

19.06.2020 року Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради було надано відповідь №4/5-264 на запит вих.№920/20 від 04.06.2020 року, відповідно до якої вказано, що останнім не отримано згоду на використання проектної документації по об`єкту відповідно до вказаного запиту.

Разом з тим, судом встановлено, що Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради було повторно розглянуто запит позивача вих.№920/20 від 04.06.2020 року та прийнято рішення про його задоволення, що підтверджується листом відповідача №4/5-405 від 20.08.2020 року.

Таким чином, відповідачем не заперечується те, що запитувана позивачем інформація є публічною та повинна бути надана позивачу.

При цьому, з вищевказаного листа відповідача №4/5-405 від 20.08.2020 року, про що також зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, запитувана інформація не була надана позивачу, з огляду на необхідність відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів в межах граничних норм, крім інформації на 10 сторінках, що надаються безкоштовно. До вказаного листа відповідачем було долучено відповідний розрахунок.

Щодо надання безкоштовно 10 перших сторінок запитуваної інформації, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1,2 статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Так, з положень частини другої статті 21 Закону вбачається, що у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з копіюванням документів понад встановлений обсяг. Тобто, копії десяти сторінок документу надаються безкоштовно.

Конституційний Суд України в ухвалі від 25 червня 2013 року №29-у/2013, якою відмовив у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої, третьої статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначив, що положення частини другої статті 21 Закону викладені чітко, зрозуміло і передбачають відшкодування запитувачем фактичних витрат на копіювання та друк документів понад встановлену Законом кількість сторінок, а тому не потребують офіційної інтерпретації.

Таким чином, 10 перших сторінок у відповідь на запит про надання публічної інформацію надаються безкоштовно, тоді як відшкодування позивачем фактичних витрат на копіювання і друк документів здійснюватися з одинадцятої сторінки.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі №818/40/17.

Крім того, у пункті 11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що:

«Відповідно до частини другої статті 21 Закону №2939-VІ у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. У наведеному положенні під фактичними витратами маються на увазі усі витрати, що здійсненні при копіюванні та/або друкові документів обсягом більш як 10 сторінок, тобто запитувач інформації зобов`язаний відшкодувати витрати на виготовлення всіх сторінок запитаної інформації, крім перших десяти сторінок.

При цьому, питання щодо надання розпорядником інформації перших десяти сторінок документа (частини інформації) безкоштовно одночасно з повідомленням запитувача про необхідність відшкодування витрат або повідомленням про відмову в задоволенні запиту у зв`язку з невідшкодуванням відповідних витрат прямо Законом №2939-VІ та іншими чинними нормативно-правовими актами не врегульовано.

Однак, враховуючи міжнародно-правові стандарти у сфері доступу до публічної інформації, вважаємо, що належною практикою є надання за вимогою запитувача перших 10 сторінок безкоштовно одночасно з повідомленням про необхідність відшкодування витрат на виготовлення копій решти документів.»

Щодо доводів відповідача вказаних у відзиві на позовну заяву, що питання щодо надання відповідачем перших 10 сторінок документа (частини інформації) безкоштовно одночасно з повідомленням позивача про необхідність відшкодування витрат законодавством не врегульовано, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язку розпорядника інформації дотримуватися так званого принципу «єдності та нерозривності документу». Натомість з положень статті 19 Конституції України та пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» випливає обов`язок розпорядника публічної інформації надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, відповідач повинен був одразу надати позивачу 10 перших сторінок документу, що надаються безкоштовно, одночасно з повідомленням про необхідність відшкодування витрат на копіювання або друк документів, що у свою чергу свідчить про бездіяльність відповідача.

Щодо розрахунку відшкодування фактичних витрат на копіювання (сканування) або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем надано позивачу розрахунок №15 від 20.08.2020 року на відшкодування фактичних витрат на копіювання (сканування) або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якого є відповідач, відповідно до якого: - вартість виготовлення однієї сторінки – 4,72 грн., кількість сторінок – 510 шт., сума – 2 407,20 грн. - вартість виготовлення однієї сторінки – 9,44 грн., кількість сторінок – 230 шт., сума – 2 171,20 грн. Загальна сума – 4 578,40 грн.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 р. № 740 «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію» встановлено граничні норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію відповідно до яких: - копіювання або друк копій документів формату А4 та меншого розміру (в тому числі двосторонній друк) складає не більше ніж 0,2 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за виготовлення однієї сторінки; - копіювання або друк копій документів формату А3 та більшого розміру (в тому числі двосторонній друк) складає не більше ніж 0,3 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за виготовлення однієї сторінки.

Відповідно до примітки вищевказаної постанови розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за виготовлення однієї сторінки встановлюється на дату копіювання або друку документів.

Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» від 23.11.2018 року № 2629-VIII, станом на 1 липня 2020 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рівні 2197,00 гривні.

Враховуючи вимоги вищевказаних норм, розмір витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію за 510 сторінок формату А4 та меншого розміру повинен складати – 2 240,94 грн. та за 230 сторінок формату А3 та більшого розміру повинен складати – 1515,93 грн., загальна сума – 3 756,87 грн., при цьому відповідач у своєму розрахунку визначив загальний розмір витрат - 4 578,40 грн., що є більшим від встановленого законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем невірно здійснено розрахунок відповідного відшкодування витрат на копіювання або друк документів за запитом на інформацію позивача, при цьому відповідачем не надано будь-яких пояснень та відповідних доказів на підставі чого та яким саме чином останній здійснив такий розрахунок.

Крім того, відповідно до частини 4 ст.21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» при наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема, якщо особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком.

Суспільні відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України «Про інформацію» (далі за текстом - Закон № 2657-XII).

Відповідно до ч.2 ст.29 Закону № 2657-XII, предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

З огляду на характер суспільно необхідної інформації законодавство не надає вичерпного визначення цього поняття. Гнучкість законодавства в цьому аспекті виправдано надає суду можливість визначати, чи є конкретна інформація суспільно необхідною, з врахуванням індивідуальних обставин справи.

Як вбачається із запиту позивач вказав, що запитувана інформація стосується проектно-вишукувальної документації на виконання робіт по об`єкту: «Реконструкції пл. Шевченка та вул. Яворницького у м. Дніпрі (Соборного району)» та іншої документації (акт здачі-приймання документації), також у запиті було вказано, що така інформація становить суспільний інтерес.

Оцінюючи вищенаведену інформацію на предмет наявності суспільного інтересу до неї, суд вважає, що суспільний інтерес обумовлений тим, що реконструкція пл. Шевченка та вул. Яворницького у м. Дніпрі, відбувається за кошти місцевого бюджету, що є власністю територіальної громади міста Дніпра та поширення вказаної інформації сприятиме посиленню підзвітності і підконтрольності місцевої влади територіальній громаді м.Дніпра загалом, у тому числі шляхом забезпечення прозорості процесу підготовки і прийняття владних рішень; дієвому контролю за надходженням та витрачанням публічних коштів.

Тому суд вважає, що зазначена вище інформація є суспільно необхідною, тобто становить суспільний інтерес, а тому відповідно до приписів ч.4 ст.21 Закону № 2939-VI плата за копіювання та друк такої інформації не повинен стягуватись.

Крім того, відповідно до договору №5204 від 20.12.2019, укладеному між Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (Замовник) та Товариством з додатковою відповідальністю «Інститут Дніпротранс» (Виконавець), щодо виготовлення проектно-вишукувальної документації на виконання робіт по об`єкту: «Реконструкції пл. Шевченка та вул. Яворницького у м. Дніпрі (Соборного району)» встановлено, що за 2 робочих дні до закінчення строку передбачених договором робіт, Виконавець подає Замовнику підписаний зі своєї сторони акт здачі-прийняття робіт та саму документацію у 4-х примірниках та 1 екземпляр в електронному вигляді шляхом передачі їх безпосередньо уповноваженому представнику Замовника.

З вищевикладеного вбачається наявність у відповідача запитуваної інформації в електронному вигляді та враховуючи, що позивач у своєму запиті просив надіслати відповідь на запит на електронну адресу, суд дійшов висновку, що відповідач мав, також, можливість надати запитувану проектну документацію безкоштовно засобами електронного зв`язку, що у свою чергу також вказує на відповідну бездіяльність відповідача.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та те, що відповідачем листом №4/5-405 від 20.08.2020 року було повторно розглянуто запит позивача з вищевказаними порушеннями та відповідно до якого повідомлено позивача про необхідність відшкодування витрат на копіювання або друк, суд дійшов висновку, що належним засобом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду запиту Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» вих.№920/20 від 04.06.2020 року «Про надання публічної інформації» та зобов`язання відповідача повторно розглянути запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» вих.№920/20 від 04.06.2020 року «Про надання публічної інформації», з урахуванням правової оцінки наданої судом у даному рішенні.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» (49000, м.Дніпро, вул.Ульянова, буд.24, оф.9, код ЄДРПОУ 39689459) до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, вул.Виконкоміська, буд.6, код ЄДРПОУ 40506232) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради щодо розгляду запиту Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» вих.№920/20 від 04.06.2020 року «Про надання публічної інформації».

Зобов`язати Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради повторно розглянути запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» вих.№920/20 від 04.06.2020 року «Про надання публічної інформації», з урахуванням правової оцінки наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 03.12.2020 року.

Суддя М.В. Дєєв