Рішення № 93262186, 01.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2020Справа №910/14782/20Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д)

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26)

про стягнення 8 941, 76 грн., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення шкоди в порядку регресу з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (відповідач) в розмірі 8 941, 76 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 26 549, 01 грн за договором страхування через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу страхувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тоді як цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант». Проте Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» було сплачено на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 18 124, 21 грн, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача несплачену суму страхового відшкодування в розмірі 7 424, 80 грн, інфляційне збільшення в розмірі 186, 83 грн, пеню в розмірі 1 091, 35 грн та 3% річних в розмірі 238, 78 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у визначені судом строки подати відповідні заяви по суті.

26.10.2020 (у встановлений судом строк) до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позову. Відповідач зазначає, що власник пошкодженого автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 , який застрахований позивачем, після настання ДТП надав представнику Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» Скребцову С.О. своє пошкоджене авто «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 для огляду. Відповідно до протоколу огляду від 26.02.2019, зазначене авто має пошкодження, що не відносяться до пошкоджень отриманих в ДТП, а саме ляда (двері задка), деформація, ЛФП, що підтверджує власник авто своїм підписом. У зв`язку з чим, відповідач сплатив на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 18 124, 21 грн ((26 549, 00 грн (сума сплачена позивачем страхувальнику) - 7 424, 79 грн (вартість ремонту деталей, що не відносяться до ДТП) - 1 000, 00 грн (франшиза).

02.11.2020 до суду від позивача надійшли заперечення на відзив в яких він не погоджується із доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву. Так, позивач вказує на те, що наданий відповідачем протокол огляду від 26.02.2019 автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 не може братися до уваги, оскільки невідомо ким підписаний даний протокол (зокрема, в графі «власник (довірена особа)», в присутності кого проводився огляд та не зазначено прізвище та ініціали власника пошкодженого авто. Окрім того, позивач зазначає, що зазначені в протоколі огляду пошкодження, що не відносяться до пошкоджень отриманих в ДТП, а саме ляда (двері задка), деформація, ЛФП є суб`єктивною думкою особи, що склала акт - ОСОБА_1 , на підтвердження професійної кваліфікації якого не надано документів. Також позивач звертає увагу суду на те, що учасниками ДТП (яке є причиною виплати позивачем страхувальнику страхового відшкодування) було складено обопільне повідомлення про дтп (європротокол). В ньому водієм автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 , було погоджено із стороною винуватою в спричиненні дтп, та зазначено в графі європротоколу «видимі пошкодження транспортного засобу А» - «пошкодження бамперу, права задня частина та кришка ляди. Також в своїх запереченнях, позивач вказує, що до пошкоджень автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 отриманих в вищезазначеній дтп та про що є відмітка в європротоколі є деформація кришки багажника «крапкової» формми в задній лівій частині кришки багажника, оскільки удар при дтп «прийшовся» на центральну та праву частини кришки багажника.

09.11.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копії сертифікату аварійного комісара ОСОБА_1 №АК-А3 №3350 від 16.03.2017.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю з ІІ «Дока Україна Т.О.В.» (страхувальник) та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (позивач, страховик) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу серія УБ №1281121 (договір страхування), зі строком дії, зокрема з 00 год. 00 хв. 24.10.2018 по 24 год. 00 хв. 23.10.2019, відповідно до якого позивач прийняв на себе обов`язок по страхуванню автомобіля «Ford Tourneo Connect», державний номерний знак НОМЕР_2 .

22.02.2019 в м. Києві на вул. Ільєнка відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Ford Tourneo Connect», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та "Hyundai Accent", державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 .

З матеріалів справи вбачається, що ДТП оформлено повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 22.02.2019, який визнаний судом як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з наступного.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 були внесені зміни та доповнення до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які дозволили учасникам дорожнього руху, при скоєні ДТП, за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин, спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("Європротокол") без інформування відповідних підрозділів Національної поліції про її настання.

Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що кореспондується з абзацом 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно з розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.11.2011 № 698 "Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України", затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: на період з дня набрання чинності цим розпорядженням до 31 грудня 2012 року в розмірі 10000 гривень потерпілому; з 1 січня 2013 року - 25000 гривень потерпілому, з 01 лютого 2016 року - 50 000 гривень потерпілому.

У такому разі, водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.

На виконання умов Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплат страхового відшкодування", Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МСТБУ від 11.08.2011 №274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до зазначеної Інструкції, у Європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Як вбачається з Європротоколу від 22.02.2019, останній складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі.

Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Водій автомобіля "Hyundai Accent", державний номерний знак НОМЕР_3 - ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні ДТП, яке відбулось 22.02.2019, про що міститься відмітка в пункті 14 повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Суд зазначає, що відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У зв`язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства, і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв`язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Hyundai Accent", державний номерний знак НОМЕР_3 - ОСОБА_3 була застрахована у відповідача на підставі полісу №АМ/5123684 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 100 000,00 грн, франшиза - 1 000,00грн).

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

26.02.2019 до позивача звернувся представник страхувальника із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування.

Згідно з рахунком №1051275 від 24.04.2019, який виставлено ТОВ «Віннер Автомотів», вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «Ford Tourneo Connect», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 26 549, 01 грн.

Страховим актом №СТО-19-3362/1 від 02.05.2019 позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 22.02.2019, страховим випадком та призначив до виплати страхове відшкодування за договором страхування у розмірі 26 549, 01 грн відповідно до рахунку, виставленого станцією технічного обслуговування.

Згідно з платіжним дорученням №24968 від 07.05.2019 позивачем було сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю з ІІ «Дока Україна Т.О.В.» страхове відшкодування в розмірі 26 549, 01 грн.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З приписів зазначених норм вбачається що позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування (тобто, має місце заміна кредитора в зобов`язанні) та не зобов`язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України №6-2598цс15 від 23.03.2016.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 26 549,01 грн право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до наявного в матеріалах справи європротоколу, вищезазначене ДТП відбулось внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм, який керував автомобілем ""Hyundai Accent", державний номерний знак НОМЕР_3 - ОСОБА_3 .

Оскільки цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи була застрахована у відповідача згідно полісу АМ/005123684 (ліміт за шкоду 100 000, 00 грн, франшиза 1 000,00 грн), позивач звернувся до відповідача із заявою №08-03-14/4865 від 24.05.2019 на виплату страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 26 549, 01 грн, яка була отримана останнім 30.05.2019, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення №0208106481857.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2019 відповідач здійснив на користь позивача виплату страхового відшкодування за вищевказаною вимогою в розмірі 18 124, 21 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №2974 від 30.08.2019.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідача несплачену суму страхового відшкодування в розмірі 7 424, 80 грн, інфляційне збільшення в розмірі 186, 83 грн, пеню в розмірі 1 091, 35 грн та 3% річних в розмірі 238, 78 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як вже було зазначено, відповідач подав відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог повністю, з огляду на наступне.

Так, відповідач зазначає, що 26.02.2019 власник пошкодженого автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 , який застраховано позивачем, після настання ДТП надав представнику Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» Скребцову С.О. своє пошкоджене авто «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 для огляду. Відповідно до протоколу огляду від 26.02.2019, зазначене авто має пошкодження, що не відносяться до пошкоджень отриманих в ДТП, а саме ляда (двері задка), деформація, ЛФП, що підтверджує власник авто своїм підписом. У зв`язку з чим, відповідачем було складено страховий акт №ЦВ/19/0938 від 30.08.2019 та на підставі якого сплачено на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 18 124, 21 грн ((26 549, 00 грн (сума сплачена позивачем страхувальнику) - 7 424, 79 грн (вартість ремонту деталей, що не відносяться до ДТП) - 1 000, 00 грн (франшиза).

Проте суд не може погодитись з доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру,виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування.

Згідно з наявного європротоколу від 22.02.2019, який було складено та підписано обома учасниками ДТП, який не містить виправлень та зауважень стосовно відомостей, які в ньому відображено , судом встановлено, що в пункті 11 «Видимі пошкодження транспортного засобу А» (автомобіль Ford Tourneo Connect», державний номерний знак НОМЕР_2 ) чітко вказано: пошкодження бамперу, права задня частина та кришка ляди.

Також суд зазначає, що наданий відповідачем протокол огляду від 26.02.2019 автомобіля Ford Tourneo Connect», державний номерний знак НОМЕР_2 , який складено аварійним комісаром ОСОБА_1 , суд не може прийняти як належний та допустимий доказ, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, оскільки в графі «власник (довірена особа)» відсутні прізвище та ініціали особи, яка підписувала вказаний протокол та в присутності якої проводився огляд.

З огляду на встановлені судом обставини, виплата позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування, розмір якого визначено на підставі рахунку №1051275 від 24.04.2019, який виставлено ТОВ «Віннер Автомотів» є правомірним і вказаний рахунок разом з відповідним платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, оскільки відповідачем не доведено підстав для визначення страхового відшкодування в розмірі 7 424, 79 грн, суд дійшов висновку щодо позовні вимоги позивача про стягнення 7 424, 79 грн підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційне збільшення у розмірі 186,83 грн, 3% річних у розмірі 238, 78 грн та пеню у розмірі 1 091, 35 грн.

Відповідно до п. 36.5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Статтею 979 ЦК встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов`язанням.

Cтаття 625 ЦК розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Відповідно до статті 509 ЦК зобов`язання виникають із підстав, встановлених статею 11 ЦК.

Згідно зі статею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що а користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, заява позивача на виплату страхового відшкодування у порядку регресу була отримана відповідачем 30.05.2019 (згідно з копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №02081064811857), а відтак останнім днем строку виплати відповідачем страхового відшкодування було 28.09.2019.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційне збільшення за період з 29.08.2019 по 23.09.2019 у розмірі 186,83 грн, 3% річних за період з 29.08.2019 по 23.09.2019 у розмірі 238, 78 грн та пеню за період з 29.08.2019 по 28.02.2019 у розмірі 1 091, 35 грн відносно суми невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 7 424, 80 грн.

Перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення розміру інфляційного збільшення, 3% річних та пені, суд зазначає, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, з огляду на що вказані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» підлягає стягненню відповідача інфляційне збільшення у розмірі 186,83 грн, 3% річних у розмірі 238, 78 грн та пеня у розмірі 1 091, 35 грн.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» підлягають задоволенню та до стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 7 424, 80 грн, інфляційне збільшення в розмірі 186, 83 грн, пеню в розмірі 1 091, 35 грн та 3% річних в розмірі 238, 78 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (ідентифікаційний код 32382598, адреса: 0113, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (ідентифікаційний код 00034186, адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д) страхове відшкодування у розмірі 7 424, 80 грн (сім тисяч чотириста двадцять чотири гривні 80 коп.), інфляційне збільшення у розмірі 186, 83 грн (сто вісімдесят шість гривень 83 коп.), пеню у розмірі 1 091, 35 грн (одна тисяча дев`яносто одна гривня 35 коп), 3% річних у розмірі 238, 78 грн (двісті тридцять вісім гривень 78 коп.) та витрат на оплату судового збору у розмірі 2 102, 00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.)

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяС.М. Морозов