Рішення № 93261728, 25.11.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.2020м. ДніпроСправа № 904/2700/20за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

до Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання "Жовтоводської міської ради"

про стягнення 113 440,80 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 4 565,53 грн. 3% річних та 3 368,51 грн. інфляційних втрат.

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Кулебі Т.Ю..

Представники:

Позивача - Козак Т.В. дов. № 533 від 16.10.2020 ( адвокат)

Відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 113 440,80 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 4 565,53 грн. 3% річних та 3 368,51 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/2700/20 за правилами загального позовного провадження.

Відповідач, відзив на позов не надав, у жодне судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належно на адресу вказану у позові та ЄДР, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу суду з відміткою про отримання Відповідачем кореспонденції суду №4930011852353, №4930012426269, №4930012496496, №4930012757311, №4930012948702.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Справа, згідно зі ст. 165 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні досліджено надані Позивачем докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 01.05.2004 сторонами укладено Договір постачання електричної енергії №1379, з протоколом розбіжностей, однак Позивач не надав до матеріалів справи протоколу розбіжностей.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 висловила правову позицію, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідач підписав акт про використану за грудень 2018 електричну енергію (зовнішнє освітлення вулиць міста Жовті Води), згідно з яким спожито 49218 кВт.

Позивач виставив Відповідачеві рахунок №271/13792/12/1 від 06.01.2019 на оплату активної електроенергії (49218 кВт) за грудень 2018 у розмірі 113 440,80 грн.

Зазначений рахунок одержав представник Відповідача – інженер Сливець Д.А. (довіреність №01-07/513 від 27.12.2018), про що свідчить розписка останнього на "корінці" рахунку. У розписці представник Відповідача не зазначив дату відмінну від дати вказаної в рахунку Позивача - 06.01.2019.

В рахунку визначений строк оплати – до 11.01.2019.

За даними Позивача, не спростованими Відповідачем, за спожиту в грудні 2018 року активну електроенергію останній не розрахувався, у зв`язку з чим, за ним обліковується борг у розмірі 113 440,80 грн.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача, за активну електроенергію, Позивач нарахував 3% річних – 4 565,25 грн. за період прострочки з 11.01.2019 по 15.05.2020, індекс інфляції – 3 312,30 грн. за період з 01.02.2019 по 29.02.2020.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є виникнення (існування) зобов`язань, наявність боргу, обґрунтованість розрахунків Позивача.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 206 ГК України встановлено, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 ст. 207 ЦК України).

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору енергопостачання.

Відповідно до положень ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не заперечував поставку електроенергії саме Позивачем та обсяги спожитої у грудні 2018 року електроенергії, доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми суду не надав, доводи Позивача не спростував, що дає суду підстави вирішувати спір за наявними письмовими доказами.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги акт про використану за грудень 2018 електричну енергію, виставлений Позивачем Відповідачеві рахунок, відсутність заперечень Відповідача на позов, суд вважає, що позовні вимоги в частині основного боргу є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.

У рахунку на оплату спожитої у грудні 2018 активної електроенергії встановлено строк оплати до 11.01.2019.

Отже, прострочення Відповідача почалося з 12.01.2020.

За перерахунком суду 3 % річних становить 4 565,25 грн.

Судом встановлено, що розрахунки індексу інфляції Позивачем проведено неправильно, за перерахунком суду індекс інфляції становить 3 312,30 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, до стягнення з Відповідача належать: 113 440,80 грн. – боргу, 4 565,25 грн. – 3 % річних, 3 312,30 грн. – індексу інфляції, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання "Жовтоводської міської ради" – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання "Жовтоводської міської ради", 52210, м.Жовті Води, вул. Першотравнева, 22 (код 20202467) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", 49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, 22 (код 23359034) 113 440,80 грн. – боргу, 4 565,25 грн. – 3% річних, 3 312,30 грн. – індексу інфляції, 2 101,02 грн. - судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 03.12.2020

Суддя С.Г. Юзіков