Ухвала суду № 93257079, 26.11.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.11.2020 Справа №607/20403/20

провадження 1-кс/607/8564/2020

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Братасюк В.М., за участі секретаря судового засідання Лехан О.М., прокурора Хома І., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника Рубінського В.М. в залі суду у м. Тернополі, розглянувши клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Мицьо Н.А., погоджене прокурором Тернопільської обласної прокуратури Хома І., про застосування запобіжного заходу у виді тримання від вартою щодо підозрюваного:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Контарне Донецької області, українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого АДРЕСА_2 , не судомного в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 та 3 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Мицьо Н.А., за погодженням із прокурором Тернопільської обласної прокуратури Хома І.А., у кримінальному провадженні №12020210010000409 від 10 лютого 2020 року, звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.2, 3 ст. 190 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що що на початку 2020 року, точної дати і часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які перебували в м.Дніпро, точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, та ОСОБА_3 , який перебував у СІЗО №7 м. Маріуполь Донецької області, переслідуючи мету збагачення та незаконного отримання прибутків, попередньо домовились про незаконне заволодіння шляхом обману грошовими коштами жителів України під приводом відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди та не притягнення до кримінальної відповідальності близьких родичів за нібито вчинення останніми дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими.

Так, 10 лютого 2020 року, в період з 17:00 по 18:00 год., точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного заволодіння чужим майном та спільного збагачення, діючи за попередньою змовою та на виконання умов вищезазначеної домовленості, визначили стаціонарний номер телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає по АДРЕСА_3 , для подальшого здійснення до неї дзвінка з метою повідомлення їй неправдивої інформації відносно її доньки та незаконного заволодіння коштами останньої шляхом шахрайства. В цей час, у ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 а також ОСОБА_5 , якого для полегшення реалізації спільного злочинного умислу залучив ОСОБА_3 , виник злочинний намір на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій злочинний намір, 10 лютого 2020 року, близько 18.00 год., ОСОБА_1 , перебуваючи у м. Дніпро, умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного заволодіння чужим майном та спільного збагачення, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на виконання умов вищезазначеної домовленості, використовуючи мобільний зв`язок, здійснив дзвінок на стаціонарний телефон НОМЕР_1 , на який відповіла ОСОБА_4 . Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 в телефонній розмові з останньою, використовуючи ефект несподіваності, скориставшись хвилюванням та розгубленим станом ОСОБА_4 , видав себе за працівника поліції та повідомив завідомо неправдиву інформацію про те, що її донька скоїла дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої потерпілий від її дій перебуває у лікарні. Надалі, використовуючи розгублений стан ОСОБА_4 та її родинні зв`язки, ОСОБА_1 висунув вимогу добровільно передати грошові кошти для відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди на лікування та не притягнення до кримінальної відповідальності її доньки за нібито вчинення останньою дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими.

В свою чергу ОСОБА_4 , будучи введеною в оману, реально сприймаючи слова ОСОБА_1 , та будучи переконана в тому, що діє в своїх інтересах та в інтересах своєї доньки, оцінивши характер негативних наслідків, які можуть в подальшому настати відносно її доньки у випадку, якщо вона не виконає вищезазначеної вимоги, погодилася передати грошові кошти в сумі 10 000 гривень. Отримавши згоду ОСОБА_4 на передачу грошових коштів, ОСОБА_1 повідомив її про приїзд до неї представника поліції, якому вона повинна передати вказані грошові кошти, при цьому наказав постійно знаходитись із нею на телефонному зв`язку, тим самим не даючи можливості ОСОБА_4 усвідомити події, які з нею відбуваються, та з метою недопущення здійснення останньою телефонних дзвінків до близьких родичів та виявлення факту вчинення відносно неї шахрайських дій.

Після цього, ОСОБА_1 , використовуючи стільниковий зв`язок, повідомив відомості про місце проживання ОСОБА_4 . ОСОБА_5 , якого для отримання грошових коштів підшукав ОСОБА_3 . Надалі, ОСОБА_5 , направився до місця проживання ОСОБА_4 , що по АДРЕСА_4 . ОСОБА_5 , керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного заволодіння чужим майном та спільного збагачення, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на виконання умов вищезазначеної домовленості, прибув по місцю проживання ОСОБА_4 , що по АДРЕСА_4 , де видаючи себе за працівника поліції, отримав грошові кошти в розмірі 10 000 гривень нібито для відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди на лікування та не притягнення до кримінальної відповідальності доньки ОСОБА_4 за вчинення останньою дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими.

Після заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_4 в розмірі 10 000 гривень, ОСОБА_5 залишив місце вчинення злочину, а вказані кошти відповідно до розпоряджень ОСОБА_2 розподілив між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Отже, своїми протиправними діями, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за попередньою змовою заволоділи грошовими коштами ОСОБА_4 в розмірі 10 000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме – заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Надалі, переслідуючи мету збагачення та незаконного отримання прибутків, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , дотримуючись попередньої домовленості про незаконне заволодіння шляхом обману грошовими коштами жителів України під приводом відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди та не притягнення до кримінальної відповідальності близьких родичів за нібито вчинення останніми дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими, 12 липня 2020 року, близько 14.00 год., ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_5 , умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного заволодіння чужим майном та спільного збагачення, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на виконання умов вищезазначеної домовленості, визначили стаціонарний номер телефону НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 , що проживає по АДРЕСА_6 , для подальшого здійснення до неї дзвінка з метою повідомлення їй неправдивої інформації відносно її сина та незаконного заволодіння коштами останньої шляхом шахрайства. В цей час, у ОСОБА_2 , який перебував у невстановленому слідством місці, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , які перебували в приміщенні квартири АДРЕСА_5 та ОСОБА_3 , який знаходився у СІЗО №7 м. Маріуполь Донецької області, виник злочинний намір на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій злочинний намір, 12 липня 2020 року, близько 14.00 год., ОСОБА_1 разом із ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_5 , умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного заволодіння чужим майном та спільного збагачення, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та на виконання умов вищезазначеної домовленості, використовуючи мобільний зв`язок, здійснили дзвінок на стаціонарний телефон НОМЕР_3 , на який відповіла ОСОБА_7 . Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в телефонній розмові з останньою, використовуючи ефект несподіваності, скориставшись хвилюванням та розгубленим станом ОСОБА_7 , видали себе за працівників поліції та повідомили завідомо неправдиву інформацію про те, що її син скоїв дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої потерпілий від її дій перебуває у лікарні. Надалі, використовуючи розгублений стан ОСОБА_7 та її родинні зв`язки, ОСОБА_6 висунув вимогу добровільно передати грошові кошти для відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди на лікування та не притягнення до кримінальної відповідальності її сина за нібито вчинення останнім дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими.

В свою чергу, ОСОБА_7 , будучи введеною в оману, реально сприймаючи слова ОСОБА_6 та ОСОБА_1 та будучи переконана в тому, що діє в своїх інтересах та в інтересах свого сина, оцінивши характер негативних наслідків, які могли в подальшому настати відносно її сина у випадку, якщо вона не виконає вищезазначеної вимоги, погодилася передати грошові кошти в сумі 6000 гривень та ювелірні вироби. Отримавши згоду ОСОБА_7 на передачу грошових коштів, ОСОБА_6 повідомив їй про приїзд до неї представника поліції, якому вона повинна передати вказані грошові кошти, при цьому наказала постійно знаходитись із нею на телефонному зв`язку, тим самим не даючи можливості ОСОБА_7 усвідомити події, які з нею відбуваються, та з метою недопущення здійснення останньою телефонних дзвінків до близьких родичів та виявлення факту вчинення відносно неї шахрайських дій.

Після цього, ОСОБА_1 , використовуючи телефонний зв`язок, повідомив відомості про місце проживання ОСОБА_7 ОСОБА_8 , якого для полегшення реалізації спільного злочинного умислу залучив ОСОБА_3 ОСОБА_8 дотримуючись вищезазначеної домовленості, направився до місця проживання ОСОБА_7 , що по АДРЕСА_6 . Керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного заволодіння чужим майном та спільного збагачення, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ОСОБА_6 та на виконання умов вищезазначеної домовленості, ОСОБА_8 прибув по місцю проживання ОСОБА_7 , що по АДРЕСА_6 , де видаючи себе за представника поліції, отримав грошові кошти сумі 6000 гривень, та ювелірні вироби нібито для відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди на лікування та не притягнення до кримінальної відповідальності сина ОСОБА_7 за вчинення останнім дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими.

Після заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_7 в сумі 6000 гривень та ювелірними виробами, ОСОБА_8 залишив місце вчинення злочину, а вказані кошти та ювелірні вироби відповідно до розпоряджень ОСОБА_2 та ОСОБА_9 розподілив між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Отже, своїми протиправними діями, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 за попередньою змовою заволоділи грошовими коштами сумі 6000 гривень та ювелірними виробами, а саме золотим браслетом, золотим годинником із золотим браслетом, парою золотих сережок із діамантом, золотим ланцюжком із золотим хрестиком та платиновим перстнем з діамантом, загальною вартість 257 000 гривень, заволодівши таким чином грошовими коштами та ювелірними виробами на суму 263 000 гривень.

25.11.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2,3 ст. 190 КК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів, у ньому наведених та просив задовольнити. Вважає, що лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Захисник Рубінський В.М. та підозрюваний ОСОБА_1 не заперечив з приводу задоволення клопотання, просив визначити заставу у розмірі наближеному до мінімального.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, перевіривши клопотання, додані до нього матеріали слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

На думку слідчого судді ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 190 КК України, за що передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та долученими до клопотання доказами, а саме:

-протоколами допиту потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 ;

-протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Метою застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам передбачених ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь яку із речей, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні існують ризики, наведені слідчим у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та доведені прокурором в судовому засіданні.

Усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, враховуючи викладені вище обставини, з метою уникнення покарання ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду,

На даний час органом досудового розслідування проведено тільки ряд першочергових слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню. Наявні дані кримінального провадження вказують на те, що злочинна діяльність ОСОБА_1 є багатоепізодною до якої причетні інші особи та не встановлені на даний час особи. У зв`язку із цим органом досудового розслідування проводяться слідчо-розшукові заходи, спрямовані на встановлення місце знаходження та вилучення речових доказів, насамперед місцезнаходження мобільних телефонів, комп`ютерної техніки за допомогою яких здійснювалося незаконний заволодіння грошовими коштами громадян України, записників, сім-карток, банківських карток тощо. Однак, ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей насамперед не відшукані на даний час комп`ютерну техніку, мобільні телефони, грошові кошти, одержані від злочинної діяльності, які маються істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результати, у тому числі унеможливить виконання завдань визначених ст. 2 КПК України.

Крім того, з метою уникнення від кримінальної відповідальності та/або перешкоджання досудовому розслідуванню, ОСОБА_1 самостійно або через третіх осіб може у будь-який спосіб впливати на потерпілих і свідків, які на даний час ще не допитані у кримінальному провадженні, показання яких мають суттєве значення у даному кримінальному провадженні та з метою уникнення покарання він може незаконно впливати на них з метою дачі ними неправдивих показів, а також інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення даних злочинів.

Окрім цього, необхідно провести комплекс слідчо-розшукових дій, спрямованих на отримання додаткових доказів вчинення ОСОБА_1 , спільно із іншими особами інших злочинів, встановлення цих осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності за вчиненні діяння. Проте, ОСОБА_1 , знаючи осіб, які причетні до його злочинної діяльності, може вживати будь-яких заходів, спрямованих на унеможливлення встановлення їх органом досудового розслідування, впливати на них з метою ухилення ними від органу досудового розслідування та суду, ненадання ними показів чи надання показів в його користь тощо.

ОСОБА_1 не працює, немає постійного законного заробітку, на утриманні особи не перебувають, що свідчить про слабку міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його проживання. Вище вказане в цілому свідчить про те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі з метою уникнення відповідальності може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших учасників кримінального провадження, а також продовжувати вчиняти інші злочини.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Згідно з положенням ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, характер вчинених кримінальних правопорушень, особу підозрюваного ОСОБА_1 , який в силу ст.89 КК Ураїни вважається не судимим, не працює, репутацію та міцність соціальних зв`язків останнього, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_1 , іншого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою не зможе попередити ризики, визначені у ст.177 КПК України.

Беручи до уваги усе вищевикладене, клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Мицьо Н.А., слід задовольнити частково, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, згідно ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст.190 КК України, його вік, стан здоров`я, сімейний та майновий стан, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність визначення застави відповідно до ч.5 ст.182 КПК України у розмірі 35 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Поряд тим слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено виключності випадку, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 35 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 73 570 (сімдесят три тисячі п`ятсот сімдесят) гривень для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу – застава за « ОСОБА_1 » у кримінальному провадженні №12020210010000409 за ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.11.2020 року.

У випадку внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки: з`являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматися від спілкування із свідками та потерпілими у кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному, що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Встановити строк дії ухвали до 23 год. 59 хв. 22.01.2021 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого з ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Мицьо Н.А.

Ухвала підлягає до негайного виконання; копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області В. М. Братасюк