Рішення № 93255695, 26.11.2020, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4476/20

пр.№ 2/464/1307/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2020 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого – судді Дулебка Н.І.,

секретар судового засідання – Цуняк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, –

встановив:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (ПрАТ «СК «ПЗУ Україна») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в розмірі 67 455 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 19.06.2019 між Судововишнянською міською радою та ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» укладено договір добровільного старування наземних транспортних засобів №АМ.134308, а саме транспортного засобу марки «Ravon R4», р.н. НОМЕР_1 . 26.02.2020 сталась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки «Daimler Chrysler», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача, та транспортного засобу марки «Ravon R4», р.н. НОМЕР_1 , власником якого є Судововишнянська міська рада, внаслідок чого транспортний засіб марки «Ravon R4», р.н. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 23.03.2020 відповідача визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відтак страхувальник звернувся в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв`язку з чим позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 67 455 грн. Відтак позивач, в силу ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» після виплати страхового відшкодування набув право вимоги до відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві представник позивача ОСОБА_2 просила суд розгляд справи здійснювати за її відсутності, позов підтримала в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечила .

Відповідач у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомила та не подала відзиву, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 23.03.2020 відповідача ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до такої постанови, ОСОБА_1 26.02.2020 о 18.00 год. на автодорозі М-11 Львів-Шегині 11 км + 400 м, керуючи автомобілем марки «Daimler Chrysler», р.н. НОМЕР_3 , при перестроюванні з лівої смуги у праву не надала переваги у русі автомобілю марки «Ravon», р.н. НОМЕР_1 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку мала намір перестроїтись, внаслідок чого здійснила з ним зіткнення, завдавши транспортним засобам технічних пошкоджень, чим порушила вимоги пунктів 1.5, 10.3 ПДР.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт винуватості відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 26.02.2020, є встановленим та не підлягає доказуванню.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно частини 5 цієї ж статті особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, відповідач ОСОБА_1 не мала чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджується витягом ОСЦПВВТЗ.

Як видно із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , автомобіль марки «Ravon R4», р.н. НОМЕР_1 , належить позивачу Судововишнянській міській раді.

Відповідно до страхового акту №UA2020022600066/L01/01, розрахунку страхового відшкодування та умов договору страхування АМ № 134308 від 19.06.2018 розмір страхового відшкодування складав 67 455 грн., яке ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» сплатило на користь страхувальника Судововишнянської міської ради за відновлювальний пошкоджений ремонт транспортного засобу, що підтверджується платіжним дорученням № 42221 від 03.04.2020.

Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини щодо відшкодування винною особою, шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вказані норми законодавства встановлюють перехід права вимоги від страхувальника до страховика (суброгація). При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає – відбувається зміна кредитора: потерпілий (тобто страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. У результаті страховик виступає замість потерпілого.

Враховуючи те, що за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 26.02.2020 з вини відповідача, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 67 455 грн. потерпілому, а тому така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 102 грн.

Керуючись статями 12, 81, 89, 142, 247, 263-265, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ 20782312, місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40) страхове відшкодування в розмірі 67 455 грн. та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 102 грн., а всього 69 557 (шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Дулебко Н.І.