Ухвала суду № 9325489, 20.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2010 р.                               м. Київ                                        К-60173/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача          Рибченка А.О.

суддів:                                                  Брайка А.І.

                                                            Голубєвої Г.К.

                                                            Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:           Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року

у справі № 2а-1254/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Деренівська Купіль»

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

третя особа: Управління Державного казначейства України в Ужгородському районі Закарпатської області

за участю Прокуратури Закарпатської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Деренівська Купіль»(далі –ТОВ, позивач) звернулось до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі –МДПІ, відповідач) № 289/35-00/01597841/9463/10/35-00 від 18 липня 2008 року про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 8 095 025 грн., з яких 4 066 000 грн. за основним платежем та 4 029 025 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також стягнути з Державного бюджету України на його користь понесені судові витрати.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що в зв’язку з відсутністю державної реєстрації змін до статутного фонду щодо збільшення його розміру сума перерахованих засновниками коштів на користь позивача відповідно до протоколів зборів учасників товариства не вважається сумою поповнення (формування) статутного капіталу і відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями; далі –Закон № 334/94-ВР) є безповоротною фінансовою допомогою.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року постанову окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення МДПІ № 289/35-00/01597841/9463/10/35-00 від 18 липня 2008 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ понесені судові витрати в розмірі 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що отримані позивачем від учасників товариства грошові кошти були спрямовані на поповнення його статутного капіталу і не являються безповоротною фінансовою допомогою.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, МДПІ оскаржила його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року та залишення в силі постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції –без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що МДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку з питань правильності визначення повноти нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток при одержанні коштів в якості внеску до статутного капіталу без здійснення відповідної державної реєстрації ТОВ за період з 01 жовтня 2004 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 80/35-30/01597841 від 10 липня 2008 року.

Проведеною перевіркою з’ясовано, що згідно протоколу № 3 від 29 травня 2007 року зборів учасників ТОВ прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу позивача до 50 000 000 грн.; на виконання цього рішення учасниками перераховано на його банківський рахунок грошові кошти як поповнення статутного фонду ТОВ на загальну суму 16264 000 грн.; наведені операції відображені підприємством по рахунку 40 «Статутний капітал», при цьому зміни до установчих документів не були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

На підставі вказаного, податковий орган дійшов висновку про те, що через відсутність реєстрації змін до установчих документів щодо збільшення розміру статутного фонду сплачені учасниками товариства суми грошових коштів не можна вважати сумами поповнення (формування) статутного фонду і такі відповідно до вимог підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР слід віднести до безповоротної фінансової допомоги, у зв’язку з чим позивачем занижено податок на прибуток підприємств за дев’ять місяців 2007 року на суму 4 066 000 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 289/35-00/01597841/9463/10/35-00 від 18 липня 2008 року про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 8 095 025 грн., з яких 4 066 000 грн. за основним платежем та 4 029 025 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підпунктом 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 Закону № 334/94-ВР визначено, що не включаються до складу валового доходу, зокрема, суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Згідно абзацу 2 підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону № 334/94-ВР під прямою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Як встановлено судами, отримані позивачем від учасників товариства грошові кошти були спрямовані на поповнення його статутного капіталу. Перерахуванню грошових коштів учасниками товариства передувало прийняття ними рішення про збільшення статутного фонду, яке оформлене протоколом зборів учасників № 3 від 29 травня 2007 року. Вказані кошти поступали на банківський рахунок позивача з чітким призначенням платежу –внесок до статутного фонду ТОВ, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Крім цього, на час апеляційного розгляду справи зборами учасників ТОВ (протокол № 7 від 03 жовтня 2008 року) прийнято рішення про припинення внесення додаткових внесків учасників товариства, затверджено статутний капітал на внесеному рівні 44 000 000 грн., а також зареєстровано у встановленому порядку нову редакцію статуту товариства (дата реєстрації 22 жовтня 2008 року, номер запису 13201050011000009).

Наведене дає підстави колегії суддів погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що на рахунок позивача надходили кошти в якості додаткових внесків до статутного фонду ТОВ на підставі рішення учасників товариства, прийнятого в межах наданих їм законом повноважень, а також у відповідності до положень Статуту підприємства, з компенсацією за здійснені внески у вигляді корпоративних прав.

Таким чином, отримавши пряму інвестицію в розумінні підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону № 334/94-ВР, позивач правомірно не включив до складу сукупного валового доходу суму коштів в розмірі 16 264 000 грн., отриманих в якості додаткових внесків до статутного фонду з дотриманням правила, передбаченого підпунктом 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 Закону № 334/94-ВР.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що здійснене учасниками ТОВ перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача в якості внесків до статутного фонду не є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2008 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Брайко А.І.

                                        Голубєва Г.К.

                                        Карась О.В.

                                        Федоров М.О.

Повний текст ухвали складено 23 квітня 2010 року.