Рішення № 93254668, 20.11.2020, Приморський районний суд Запорізької області

Копія

Справа № 326/732/19

Провадження № 2/326/9/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року м. Приморськ

Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Бородай А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку заочного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Приморська районна державна адміністрація Запорізької області, яка виконує функції органу опіки та піклування, ОСОБА_7 , про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення з наданням іншого житла,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ «ПУМБ» звернувся до суду з позовом, в якому просить 1) виселити відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з наданням іншого житла - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на користь АТ «ПУМБ» витрати зі сплати судового збору у сумі 1 921 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є АТ «ПУМБ», та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 6008658 від 01.02.2008, згідно з яким позивач надав ОСОБА_7 , кредит у сумі 560 800 грн., зі сплатою 12,50% річних, строком до 01.02.2023 на рефінансування заборгованості ОСОБА_7 за кредитом в ВАТ КБ «Надра». У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_7 передала в іпотеку позивачу житловий будинок загальною площею 141,5 кв.м., житловою площею 64,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , про що був укладений договір іпотеки № 6013241 від 01.02.2008, посвідчений Ракітянською Н.А. нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори Запорізької області, та зареєстрований в реєстрі за № 147. ОСОБА_7 умови кредитного договору не виконує з березня 2009 року, у зв`язку із чим рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 24.11.2010 у справі № 2-1672/2010 з ОСОБА_7 та її поручителя на користь банку стягнута заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 646 409,32 грн., витрати зі сплати судового збору та ІТЗ. До цього часу рішення суду не виконано, ОСОБА_7 жодного платежу не сплачено. У зв`язку з цим позивачем прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та іпотечного застереження, яке міститься у договорі іпотеки. У зв`язку із невиконанням позичальником ( ОСОБА_7 ) зобов`язань за кредитним договором на підставі вищевказаних положень договору іпотеки та Закону України «Про іпотеку» позивач реалізував своє право на звернення стягнення шляхом набуття у власність предмета іпотеки, про що держаним реєстратором виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Запорізької області Зінченком Ю.О. 26.10.2018 було прийняте рішення про реєстрацію права власності позивача на предмет іпотеки. На даний час АТ «ПУМБ» є власником житлового будинку адресою: АДРЕСА_1 . 15.11.2018 позивач цінним листом з описом вкладення надіслав ОСОБА_7 вимогу про виселення з предмету іпотеки № КНО-44.2.5/177 від 14.11.2018. Вказана вимога була повернута відправнику за закінченням встановленого строку зберігання. Позивачу відомо, що у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проживають відповідачі. Проживання та реєстрація у будинку відповідачів перешкоджає позивачу здійснювати своє право власника. Позивач є новим власником будинку. Відповідачі втратили право проживання в цьому будинку у зв`язку із втратою іпотекодавцем ОСОБА_7 права власності. ОСОБА_7 , передавши майно в іпотеку, не могла не усвідомлювати того, що предмет іпотеки може бути відчужений, тобто вона зобов`язана була передбачати, що може втратити власність у випадку невиконання чи неналежного виконання взятого на себе основного зобов`язання. Таким чином, ОСОБА_7 , передаючи будинок в іпотеку та у зв`язку із заборгованістю надаючи свою згоду на позасудовий спосіб її реалізації шляхом набуття іпотекодержателем її у власність, знала та повинна була знати про те, що в разі реалізації іпотекодержателем цього майна, вона втратить статус власника та буде зобов`язана виселитися із будинку відповідно до положень Закону України «Про іпотеку». Але позивач як власник будинку не має можливості реалізувати вказане право у зв`язку з проживанням та реєстрацією у ній відповідачів. Але відповідачі будинок не звільняють, не зважаючи на норми Закону України «Про іпотеку» та умови договору. У позивача у власності наявне підходяще житлове приміщення, куди можна виселити відповідачів. Це житловий будинок АДРЕСА_2 .

В судове засідання сторони не з`явилися, представник позивача надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.242).

Відповідачі, представник третьої особи - Приморської РДА Запорізької області, яка виконує функції органу опіки та піклування та третя особа ОСОБА_7 належно повідомлені про розгляд справи (а.с.142-145, 152-154, 160-162, 167, 172-176, 180-181, 188-192, 195-197, 206-210, 213-219, 224-228, 234-238) в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

За таких обставин суд розглядає справу в заочному провадженні, без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Вивчивши докази по справі, суд приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

При цьому порядок виселення із займаного житлового приміщення, регулює стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення, а в частині третій - порядок виселення громадян.

У відповідності з ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Разом з тим, ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР передбачає, що громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення.

Тож під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і ст. 109 ЖК УРСР.

Така правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постановах від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1449цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2830цс15, від 14 грудня 2016 року у справі № 6-1141цс16, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватись судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Судом встановлено, що 01.02.2008 між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 6008658, за умовами якого ОСОБА_7 отримала кредит у розмірі 560 800 грн. на строк до 01.02.2023 за цільовим призначенням: 1) в сумі 87 797,21 доларів США на рефінансування (погашення) заборгованості ОСОБА_7 за кредитом наданим їй згідно кредитного договору № 08/2007/1062 від 27.06.2007, укладений з ВАТ КБ «Надра» виконання зобов`язань за яким забезпечено іпотекою відповідно до іпотечного договору №08/20071062 Фрб укладеного між попереднім кредитором та ОСОБА_7 ; 2) в сумі 117 863,08 грн. для використання на розсуд ОСОБА_7 (а.с.7-10).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 01.02.2008 між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки № 6013241, посвідчений нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори Ракітянською Н.А. за р.№ 147 від 01.02.2008 (а.с.11-18).

Пунктом 1.2.1 Договору іпотеки визначено, що предметом іпотеки є будинок, загальною площею 145,5 кв.м., житловою площею 64,2 кв.м., відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.11.2007 № 16635762, виданого Приморським комунальним підприємством з технічної інвентаризації (записаний в реєстраційну книгу 27 з номером запису 4231). Адреса місцезнаходження предмету іпотеки: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.п. 13 п. 1.5 Договору іпотеки Іпотекодавець при укладенні договору іпотеки стверджував, що Предмет іпотеки не є для нього та членів його сім`ї тощо єдиним можливим місцем проживання та/або сукупний дохід членів сім`ї Іпотекодавця достатній для придбання або найму іншого житла у разі звернення стягнення на Предмет іпотеки.

За відомостями Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 15.03.2007, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з 20.06.2018, та дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - з 06.05.2015. Підстава для реєстрації договір купівлі-продажу № 487 від 17.03.2006 на ім`я ОСОБА_2 (а.с.155), тобто після укладення зазначених договорів 01.02.2008.

За відомостями Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зняті з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 21.03.2019. Вибули за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.54-56).

За приписами п.3.2.7 Договору іпотеки після прийняття Іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на Предмет іпотеки, Іпотекодавець зобов`язаний на письмову вимогу Іпотекодержателя добровільно звільнити його та максимально сприяти звільненню Предмета іпотеки всіма іншими особами.

Пунктом 4.2 Договору іпотеки визначено способи звернення стягнення на предмет іпотеки, що здійснюється за вибором Іпотекодержателя: за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених договором застережень про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Крім того, пунктом 4.5 Договору іпотеки передбачено, що після прийняття Іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на Предмет іпотеки, Іпотекодавець зобов`язаний на письмову вимогу Іпотекодержателя добровільно звільнити Предмет іпотеки та максимально сприяти його звільненню іншими особами протягом 14 календарних днів з дня отримання такої вимоги, незалежно від факту наявності чи не наявності (надання чи ненадання) іншого житла для проживання, можливості чи неможливості придбати або найняти інше житло. Якщо Іпотекодавець та інші особи не звільняють Предмет іпотеки у зазначений вище строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до п.п. 4.7.1, 4.7.2 Договору іпотеки сторонами обумовлені застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки. У разі виникнення у Іпотекодержателя права звернути стягнення на Предмет іпотеки, Іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття Предмету іпотеки у свою власність, про що письмово повідомляє Іпотекодавця. В зазначеному повідомленні має міститися: підстави звернення стягнення на Предмет іпотеки, ціна, за якою Предмет іпотеки переходить у власність Іпотекодержателя, суть та розмір вимог за Основним зобов`язанням та вимог щодо відшкодування витрат Іпотекодержателя, передбачених цим Договором, які припиняються в результаті переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки. Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є Предметом іпотеки.

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 24.11.2010 у цивільній справі №2-1672/2010, яке набрало законної сили 16.12.2010, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 646 409,32 грн., а також судові витрати (а.с.19). Дане рішення не виконано.

У зв`язку з цим позивачем прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку згідно зі ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» шляхом набуття його у власність на підставі застереження, яке міститься у п. 4.7.1. договору іпотеки.

24.10.2018 державним реєстратором виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Запорізької області Зінченко Ю.О. зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 152318976 від 11.01.2019 (а.с.21). Отже, Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У будинку зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та їх малолітня дитина. Проживання та реєстрація у будинку відповідачів перешкоджає банку у здійсненні прав власника. Крім того, реєстрація ОСОБА_3 та дитини здійснена в порушення п. 1.8.4 договору іпотеки, що є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Згідно з п.3.2.7 договору іпотеки після прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець зобов`язаний на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити його та максимально сприяти звільненню предмета іпотеки всіма іншими особами.

15.11.2018 банк направив ОСОБА_7 повідомлення № КНО-44.2.5/177 від 14.11.2018 про виселення з будинку. Конверт з повідомленням повернувся без вручення адресату з позначкою «У зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.22-24).

Позивач зазначає, що готовий надати відповідачам у справі для проживання будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на даний будинок зареєстровано за Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 209340334 від 18.05.2020 (а.с.239-241).

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст.109 ЖК України після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку».

З урахуванням ч. 2 ст. 39 цього Закону України «Про іпотеку» відповідне рішення може бути прийняте судом (за заявою іпотекодержателя) одночасно з прийняттям рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до ч. 2 ст.109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, ч. 2 ст.109 ЖК України установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців у разі звернення стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК України.

Тобто особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Указане узгоджується зі правовою позицією висловленою Верховним Судом України від 19.04.2017 у справі № 6-3057цс16.

Як вбачається з матеріалів справи, у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №6008658 від 01.02.2008, ОСОБА_7 передала в іпотеку позивачу будинок, який був придбаний за кредитні кошти за кредитним договором № 08/2007/1062 від 27.06.2007, про що і був укладений кредитний договір №6008658 від 01.02.2008 та відповідний йому договір іпотеки № 6013241 від 01.02.2008, посвідчений нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори Ракітянською Н.А. за р.№ 147 від 01.02.2008. Таким чином, іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Враховуючи те, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 в добровільному порядку знялися з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , тому відсутні підстави для їх виселення, що зумовлює відмову у задоволенні позову щодо цієї вимоги.

У даному будинку залишаються зареєстрованими відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та їх малолітня дитина. Проживання та реєстрація у будинку відповідачів перешкоджає банку у здійсненні прав власника. Крім того, реєстрація ОСОБА_3 та дитини здійснена в порушення п. 1.8.4 договору іпотеки, що є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Приймаючи до уваги правомірність набуття банком будинку у власність, те, що реєстрація відповідачів і знаходження їх особистого майна у вищевказаному житловому приміщенні перешкоджає позивачу в повній мірі реалізовувати своє право власності, суд вважає, що вимоги позивача про виселення відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та їх малолітньої дитини з наданням їм іншого житлового приміщення є правомірними, відповідають критерію належного способу захисту порушеного права та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись: ст.ст. 317, 321, 391 ЦК України, ст. 109 ЖК УРСР, ст.ст. 36, 37, 39, 40 Законом України «Про іпотеку», ст. 41 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 272, 280-284, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , треті особи: Приморська районна державна адміністрація Запорізької області, яка виконує функції органу опіки та піклування, ОСОБА_7 , про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення з наданням іншого житла – задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з наданням іншого житла - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути порівну з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір - по 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп. з кожного.

В іншій частині позову – відмовити.

Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Оскаржити рішення позивач може до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати до Приморського районного суду Запорізької області протягом 30 днів, з дня його підписання.

Суддя: Д.О. Каряка

Згідно з оригіналом: суддя Д.О. Каряка

20.11.20