Постанова № 93254553, 13.11.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4729/20 3/335/1192/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Барсукової В.В., прокурора Гресь А.В., адвоката Євсеєнко В.В., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що працював молодшим інспектором 2-ї категорії відділу режиму та охорони ДУ „ Запорізький слідчий ізолятор”, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2020 року із Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшли матеріали щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.172-6 КУпАП.

За протоколом про адміністративне правопорушення № 260 від 19.05.2020 року визначено, щозгідно до наказу Міністерства юстиції України від 10.05.2017 № 1519/5 «Перелік найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» Державна установа «Запорізький слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ № 08563553) відноситься установ виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України» від 23.06.2005, підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Особам молодшого начальницького складу присвоюються такі спеціальні звання: молодший сержант внутрішньої служби; сержант внутрішньої служби; старший сержант внутрішньої служби; старшина внутрішньої служби; прапорщик внутрішньої служби; старший прапорщик внутрішньої служби.

Відповідно до п. 1 Положення «Про Державну пенітенціарну службу України» Державна пенітенціарна служба України (ДПтС України) центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Наказом № 151-о/с від 27.07.2018 «Про особовий склад» ОСОБА_1 , призначено на посаду молодшого інспектора 2-ї категорії відділу режиму і охорони ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» управління ДПтС України в Запорізькій області.

Відповідно примітки до ст. 172-6 КУпАП, суб”єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закону) зобов`язані подавати декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування .

Статтею 45 Закону визначено, що до осіб, які зобов”язані подавати декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначені у п. 1 п.п. „а” і „в” п. 2, п. 5 ч. 1 ст. З Закону.

Згідно з п.п. „д” п. 1 ч. 1 ст. З Закону суб”єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби.

25.07.2018 року, за місцем роботи ОСОБА_1 , був попереджений про вимоги та обмеження встановлені ЗУ «Про запобігання корупції», шляхом підпису витягу із відповідного Закону.

Таким чином, ОСОБА_1 , займаючи посаду молодшого інспектора 2-ї категорії відділу режиму і охорони ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», відповідно до ст. 1, п.п. „д” п. 1 ч. 1 ст. 3, ст. 45 Закону, примі м до ст. 172-6 КУпАП, є суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов”язані з корупцією, передбачені ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Частиною 1 ст. 45 Закону передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах „а” і „в” пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов”язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб -сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування , за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 45 Закону встановлено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування або іншу діяльність, зазначену у підпунктах „а” і „в” пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону, Національне агентство питань запобігання корупції з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти.

10.06.2016 року Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення № 2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 958/29088), «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зі змінами від 13.92.2020 року роз”яснення № 1 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції стосовно заходів фінансового контролю» яким передбачено, що декларація після звільнення - декларація, яка подається відповідно абзацу другого частини другої статті 45 Закону з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком у якому було припинено діяльність, пов”язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах „а” та „в” пункту 2 частини першої статті 3 Закону. Така декларація охоплює звітній рік ( період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація.

Наказом № 235/ос-18 від 06.11.2018 «Про особовий склад» ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади, за власним бажанням, на підставі пункту 7 статті 77 ЗУ «Про Національну поліцію України».

В цей же день, 06.11.2018 року ОСОБА_1 , під підпис було ознайомлено х вимогами ЗУ «Про запобігання корупції», в тому числі вимогами фінансового контролю.

Таким чином, ОСОБА_1 , після звільнення з посади молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», був зобов`язаний в строк не пізніше 1 квітня 2019 року подати декларацію особи, яка припинила виконання функцій держави або місцевого самоврядування (після звільнення).

Згідно публічної частини Єдиного державного реєстру осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (гіперпосилання на Реєстр - https//public./nazk.gou.uа) ОСОБА_1 , подав декларацію особи, уповноваженої в виконання функцій держави або місцевого самоврядування (після звільненням) за період 2018, шляхом заповнення відповідної форми на веб-ресурсі https:// nazk.gou.uалише 21.12.2019, що є порушенням вимог п. 2 ч. 2 ст. 45 Закону, рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 2 від 10.06.2016, відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Перешкод у доступі до Реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у ОСОБА_1 , не встановлено.

В своїх поясненнях ОСОБА_1 , повідомив, що декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ним подана несвоєчасно через власну неуважність, після того, як йому надійшов лист-попередження НАЗК (вих. № 44-01/84917/19 від 16.12.2019) стосовно необхідності подання декларації та відповідальність за невиконання зазначених вимог. Про будь які інші обставини, які б вказували на поважні причини несвоєчасного подання декларації він не повідомив.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 , будучи згідно з п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3, ст. 45 Закону, приміткою до ст. 172-6 КУпАП суб”єктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 45 Закону, рішення НАЗК від 10.06.2016 № 2 подав несвоєчасно, без поважних причин, декларацію особи, яка припинила виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік (після звільнення), а саме лише 21.12.2019 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП: несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

В судовому засіданні прокурор Гресь А.В. просив суд притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172- 6 КУпАП.

У ході розгляду адміністративної справи ОСОБА_1 , після роз`яснення йому головуючим прав, передбачених ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України, ст.268 КУпАП, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав та просив закрити провадження по справі у зв”язку з закінченням, передбачених ст.38 КУпАП строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвоката, прокурора, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.

В судовому засіданні встановлено і не спростовується учасниками, що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом дії Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно подав щорічну декларацію за 2018 рік (після звільнення).

Частина перша ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Правопорушення, вчинення яких інкримінується ОСОБА_1 , належить до таких, які пов`язані з корупцією.

Правопорушення, пов`язане з корупцією, - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені Законом України «Про запобігання корупції»вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 Закону, за яке встановлено, в тому числі, і адміністративну відповідальність.

Таким чином, при кваліфікації діяння, пов`язаного з корупцією, не вимагається встановлення і доведення таких ознак складу правопорушення, як наявність ознак корупції та умислу на вчинення діяння.

У відповідності до п. 5 листа № 223-943/0/4-17 ВССУ від 22.05.2017 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» якщо на момент розгляду справи в суді закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд в разі заперечення особою своєї вини чи наявності у її діях складу адміністративного правопорушення спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб`єктів цього корупційного правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, і лише після цього закриває провадження у справі.

Частиною 3 ст. 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Зі змісту протоколу від 19.05.2020 року за №260 про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.172-6 КУпАП, вбачається, що фактичним днем виявлення вказаного адміністративного правопорушення , пов`язаних з корупцією, відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП, є дата складання протоколу, тобто 19.05.2020 року, оскільки саме в цей день посадовою особою органу Національної поліції надається оцінка зібраним доказам у їх сукупності.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією” від 25 травня 1998 року №13, несвоєчасним складанням протоколу слід вважати не складання його протягом передбачених ст.38 КУпАП строків, які мають обчислюватися з моменту виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про нього.

Як вбачається зі змісту повідомлення про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування 16.12.2019 року Національне агентство з питань запобігання корупції було повідомлено про встановлення факту неподання ОСОБА_1 , який працював молодшим інспектором 2-ї категорії відділу режиму і охорони ДУ « Запорізький слідчий ізолятор», декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, а саме: після звільнення за 2018 рік.

Таким чином, з зазначеного повідомлення слідує, що днем фактичного виявлення ознак корупційного правопорушення в діях ОСОБА_1 є саме 16.12.2019 року, а не 19.05.2020 року, як зазначено в протоколі від 19.05.2020 року № 260 про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

З огляду на викладене, судом встановлено, що протокол від 19.05.2020 року № 260 про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, складено з порушенням строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Зволікання з проведенням ефективної адміністративної перевірки та зі складанням протоколу про вчинення адміністративного правопорушення не може бути підставою для штучного подовження строків, визначених у ст.38 КУпАП.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

З огляду на викладене, враховуючи, що протокол від 19.05.2020 року № 260 про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, надійшов на адресу суду з порушенням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 3 ст. 38 КУпАП, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 38, 247, 283-284 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст.172-6 КУпАП закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя А.В.Воробйов