Вирок № 93254511, 30.11.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 30.11.2020

Справа № 320/58/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Міщенко Т.М.,

за участі секретаря – Арифової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018080140002971 відносно обвинуваченого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Брашхат, Бельгія, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, з середньою освітою, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - Дем`янчук Ю.Є.,

представника потерпілої –адвоката Михайлова Д.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Лапшиної Г.І.,

встановив:

09 вересня 2018 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_1 , не маючи права керування транспортними засобами, керуючи автомобілем Nissan Juke реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по дворовому проїзду будинку № 47 по вул. Героїв України в м. Мелітополі, під час руху транспортного засобу заднім ходом не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, маючи технічну можливість уникнути ДТП, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка проходила позаду автомобіля.

В результаті наїзду пішохід ОСОБА_2 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження та була доставлена до лікарні.

Згідно висновку судової медичної експертизи № 286 від 27.09.2018 у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження:

- закрита тупа травма правого плечового суглобу: розрив клювовидно-плечової зв`язки, розрив сухожилля надостного м`язу з рефракцією 2 ст., неповним розривом сухожилля підлопаткового м`язу, краєві розриви передньо-нижнього і верхнього відділів суглобової хрящової губи, яка ускладнилась розвитком бурситу (запалення суглобу зі скупченням рідини у суглобовій сумці);

- садна правих колінного, ліктьового та лівого гомілковостопного суглобів.

Зазначені тілесні ушкодження кваліфікуються наступним чином:

- закрита тупа травма правого плечового суглобу: розрив клювовидно-плечової зв`язки, розрив сухожилля надостного м`язу з рефракцією 2 ст., неповним розривом сухожилля підлопаткового м`язу, краєві розриви передньо-нижнього і верхнього відділів суглобової хрящової губи, яка ускладнилась розвитком бурситу (запалення суглобу зі скупченням рідини у суглобовій сумці) - як середнього ступеню тяжкості, які потягли за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я;

- садна правих колінного, ліктьового та лівого гомілковостопного суглобів – як легкі тілесні ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 10.9 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.».

Порушення п.п. 10.9 Правил дорожнього руху України, вчинене водієм ОСОБА_1 знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у пред`явленому обвинувачені визнав частково та пояснив, що 09 вересня 2018 року, десь о 17 годині, він допомагав спускати меблі до автомобіля, який стояв у дворі. Щоб зблизити відстань машини від під`їзду та таким чином зменшити відстань переносу меблів, він сів за кермо автомобіля, в якому були ключі для запалювання двигуна, та виїхав з площадки, де був припаркований автомобіль, після чого почув удар. Перед початком руху він подивився по сторонам та у дзеркало заднього виду і нікого не побачив, що дало йому впевненості у русі. Удар відбувся, коли він рухався заднім ходом. Швидкість руху автомобіля була дуже мала. Почувши удар, він різко загальмував та вийшов з машини. Побачив, як справа від машини біля його задньої частини на бордюрі сиділа жінка. Тоді він почав її підіймати та вибачатися. З будинку вийшла його мати, яка посадила жінку на лавочку біля під`їзду. Хтось з будинку викликав швидку допомогу, на яку вони стали чекати. Його друг, який був у автомобілі, вийшов з нього та перебував поряд з ним. Прав на керування автомобілем в нього не було, навички з керування автомобілем отримав від батька. Зазначив, що він не наїхав на неї та не протягнув, під машиною вона не опинилася. Його батько спілкувався з потерпілою та пропонував відшкодувати заподіяну шкоду сумою у 7 тис. грн, проте вона хотіла отримати 10 тис. грн, а тому вони не домовилися. В судовому засіданні, що відбулося 08.09.2020, обвинувачений пояснив, що визнає вину повністю, а саме те, що скоїв наїзд на потерпілу, внаслідок чого вона отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження. В скоєному розкаюється. У потерпілої він раніше вже просив пробачення та хотів у добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду, на що вона не згодна.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 09 вересня 2018 року о 7 год. 30 хв. вона вийшла з під`їзду у двір. Було ще дуже світло, сусіди сиділи на лавочці. Вона перейшла проїжджу частину, зробила ще декілька кроків і відчула удар у спину, після чого впала на землю, а машина продовжувала її давити. Автомобіль наїхав на неї правим заднім колесом, а лівим придавив п`ятку ноги. Всі сусіди, які стали свідками цієї події, почали кричати. Потім водій машини від`їхав, а жінки стали її підіймати. Парня вона не бачила, тільки чула, як він казав « ОСОБА_3 , извини». Потім з під`їзду вийшла його мати та почала бити його по обличчю, після чого відправила його додому. Сусіди викликали швидку допомогу. Їй зробили рентген, який показав, що переломи відсутні. Проте рука продовжувала боліти. Пройшовши ще ряд діагностик, виявилося, що в неї порвані м`язові зв`язки. Спочатку батько ОСОБА_1 прийшов до неї домовитися про відшкодування шкоди у добровільному порядку, на що вона погодилася та надала йому список ліків, які їй необхідно купити. Після чого він зателефонував їй і повідомив, що ліки коштують 8 тис. грн, але в нього таких грошей немає, і взагалі вона сама винна у скоєному. Після ДТП їй довелося зробити МРТ, приймати багато лікарських препаратів, які теж мали негативні наслідки: часто боліла голова, виникали алергічні прояви.

Не зважаючи первісне часткове визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його вина у вчиненні злочину знайшла своє підтвердження в ході дослідження доказів під час судового розгляду.

Так, свідок ОСОБА_4 пояснив, що він доводиться батьком обвинуваченому. 09 вересня 2018 року, біля 18 год., він був у смт Кирилівка, коли йому подзвонила дружина та повідомила, що їх син здавав назад на машині та наїхав на жінку. Після ДТП вони були в прийомному покої, де потерпілій зробили висновок, що переломи в неї відсутні. Потерпіла перебувала в лікарні зі своїм онуком. Лікар виписав медичне призначення потерпілій, після чого його дружина купила ОСОБА_2 ці ліки. Від госпіталізації ОСОБА_2 відмовилася. Після обстеження вони відвезли потерпілу з його онуком додому. Наступного дня був проведений огляд автомобіля слідчим, пошкоджень у автомобіля виявлено не було. Він запропонував потерпілій 4000 грн, однак вона сказала, що їй потрібні ліки на 3 місяці курсу, вартість яких становила 10000 грн. Він не погодився з цим, оскільки ліки, які вона просила купити, не стосувалися травм, отриманих після ДТП, ці препарати були призначені для лікування суглобів, печінки та сосудів. Наступного дня він запропонував їй виплатити грошову компенсацію у сумі 7000 грн, проте потерпіла відмовилася та наполягала на своєму 3-х місячному курсі лікування вартістю 10000 грн. В подальшому вони припинили спілкування. Йому відомо, що його син задньою частиною автомобіля штовхнув потерпілу, після чого вона впала та вдарилася, проте ніяких переломів в неї не було. Він навіть бачив, як потерпіла після події ДТП несла дві тяжкі сумки в руках, що ставить під сумнів її скарги на фізичний біль та непрацездатність. Йому відомо, що потерпіла по теперішній час працює та продає речі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що 09.09.2018 ОСОБА_2 звернулася до нього як до лікаря зі скаргами на біль у лівому плечовому суглобі. Він призначив їй рентген. Після первинного огляду пацієнта пошкоджень сухожиль він не виявив, запідозрив, що в неї забій плечового суглобу. Також визначив в неї розрив м`язових зв`язок. Він не виключав можливості пошкодження внутрішніх органів, тому запропонував їй госпіталізацію, але ОСОБА_2 відмовилася, так як почувала себе не настільки погано. Рентген дає змогу побачити тільки тверді тканини організму, а МРТ – це детальне обстеження людини. Після обстеження ОСОБА_2 була призначена протизапальна терапія та місцеві гелі, оскільки в неї було виявлено травматичне захворювання. З нею була ОСОБА_6 , яка запропонувала потерпілій оплатити лікування. Пояснив, що механізм діагностованої травми такий, що він виникає внаслідок різкого ривка або підіймання тяжкого. Для ДТП це не характерна травма. Якщо був би наїзд колесом автомобіля, то потерпіла отримала б зовнішні пошкодження, розрив зовнішніх тканин, переломи, однак нічного такого в неї не було.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 доводиться йому бабкою, обвинуваченого він раніше не знав. В момент ДТП він знаходився у квартирі своєї бабусі, почув шум та крики з вулиці, вийшов на балкон та побачив, як його бабусю достають з-під коліс автомобіля. Сусідка піднялася до нього з ключами, щоб відімкнути двері квартири та, коли він спустився у двір, його бабусю вже відвезли на кареті швидкої допомоги. Одразу після цього він поїхав до лікарні, де обстежували його бабусю. Від лікаря він почув, що нібито нічого страшного в неї виявлено не було. До лікарні приїхав також батько обвинуваченого та пропонував фінансову допомогу, на що його бабуся відмовилася. Після обстеження батько обвинуваченого відвіз їх додому. Після ДТП в неї були порвані зв`язки, після чого їй робили операцію, були садна на колінах та травма плеча. Бабуся йому казала, що, якщо не зробити операцію, можлива ампутація руки. З моменту ДТП та дотеперішній час вона завжди скаржиться на стан здоров`я та фізичний біль у руці, хоча раніше вона ніколи на скаржилася на стан свого здоров`я. Після ДТП його бабуся не може підіймати тяжкого. Після удару автомобілем ніяких травм вона більше не отримувала. На операцію доводилося брати у борг гроші у родичів, тому що операція коштувала 100000 грн, не кажучи ще про витрати на реабілітацію. В період операції та реабілітації вона не працювала, на теперішній час вона періодично підроблює.

Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що обвинуваченого вона не знає, проте знає потерпілу, вона є її сусідкою. 09 вересня 2018 року вона знаходилася вдома, коли їй подзвонили та повідомили, що машина збила ОСОБА_2 . Сусіди викликали швидку допомогу та поліцію. Сам момент ДТП вона не бачила. З потерпілою спілкується та їй відомо, що раніше ОСОБА_2 на стан здоров`я не скаржилася, а після ДТП говорила їй, що болить рука та погано себе почуває. Чула від неї, що вона збирається робити операцію. У дворі, де відбулося ДТП, чула розмову, що ОСОБА_1 швидко їхав на машині, а потерпіла йшла по дорозі, і він її збив.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що обвинуваченого вона раніше не знала, знає ОСОБА_2 , остання є її сусідкою. Самого ДТП вона не бачила, булі свідком події вже тоді, коли приїхала швидка допомога. Пізніше їй стало відомо, що внаслідок ДТП в неї була травмована рука, до ДТП ніяких травм вона не мала. Того ж дня потерпіла повернулася додому та лікувалася вже вдома. Їй відомо, що потерпіла збиралася робити операцію, на яку довелося витратити близько 100000 грн. Потерпіла заробляла на життя продажем речей на ринку, раніше носила речі сама, тепер вже сама не носить. По теперішній час ОСОБА_2 скаржиться на біль у руці.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що обвинуваченого не знала, знайома з потерпілою. Самої події ДТП вона не бачила, їй сказали, що ОСОБА_2 після наїзду на неї автомобілем забрали до лікарні. Тоді вона взяла гроші та приїхала до лікарні, де побачила матір обвинуваченого, ОСОБА_2 та її онука. Вона підійшла до ОСОБА_2 та спитала, як вона себе почуває, на що остання їй відповіла, що в неї болить плече. По зовнішньому вигляду вона бачила, що ОСОБА_2 перебуває у шоковому стані. За травми у них розмови ніколи не було. Після ДТП ОСОБА_2 довго лікувалася, потім в м. Запоріжжя їй призначили операцію, пізніше користувалася послугами масажиста. Зараз вона скаржиться на біль у плечі правої руки. ОСОБА_2 працює реалізатором на ринку, продає речі, які знаходяться у батискафі, вона їй допомагала розкладати речі.

Свідок ОСОБА_11 , який є лікарем ортопедом-травматологом з досвідом роботи в медичній галузі у 20 років, в судовому засіданні пояснив, що до нього за медичною допомогою звернулася ОСОБА_2 з проблемою у ключовому суглобі, в неї відмовилася працювати рука. МРТ показало, що є травма. Цю травму вона могла отримати під час ДТП. Попередній діагноз був забій, після чого необхідно було додаткове обстеження. Далі було зроблено висновок, що в неї масивне пошкодження м`язів у плечовому суглобі. В неї висіла непрацездатна рука, яка не підіймалася. Враховуючи її вік, ОСОБА_2 необхідно було зробити інноваційну операцію, завдяки якій їй було зроблено заміну суглобу на штучний. Діагноз був встановлений 22.10.2018. Точно встановити дату отримання травми неможливо. Хворий має змогу переносити тяжкі предмети цією рукою за рахунок роботи інших непошкоджених м`язів. Отримати травму такого характеру можливо за будь-яких обставин, зокрема, і при падінні. Час початку хвороби у картці хворого записувалося з слів пацієнта. Також зауважив, що якби був наїзд колесом автомобіля на потерпілу, то був би розрив м`яких тканин, проте цього не було встановлено.

Також винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення в повному обсязі підтверджується висновком судової інженерно-транспортної експертизи № 19-150 від 04.12.2018, згідно якого водій автомобіля Nissan Juke реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України, технічна можливість уникнути наїзду на пішохода з боку водія автомобіля Nissan Juke реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 залежала від виконання ним вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля Nissan Juke реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 в заданій дорожній ситуації не відповідають вимогам п. 10.9 Правил дорожнього руху України і знаходяться в причинному зв`язку з пригодою /т. 2 а.с.26-30/.

Таким чином, сукупність зібраних по справі доказів вказує на те, що ОСОБА_1 своїми діями, керуючи транспортним засобом Nissan Juke реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження середньої тяжкості, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання, є вчинення злочину особою, що не досягла повнолітнього віку.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до уваги досудову доповідь сектору ювенальної пробації м. Мелітополя філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області № 22/14/102 від 20.03.2019, згідно якої орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства /т. 1 а.с.65-66/.

Щодо особи обвинуваченого суд враховує, зокрема, те, що обвинувачений раніше не судимий, вчинив злочин, будучи неповнолітнім, характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, згідно довідки начальника служби у справах дітей Мелітопольської міської ради Запорізької області на обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, не перебуває, згідно повідомлення інспектора ювенальної превенції Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області на профілактичному обліку також не перебуває, тому суд призначає покарання в межах санкції статті та приходить до переконання про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства і вважає, що покарання йому слід призначити у вигляді штрафу у розмірі двохста неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Під час підготовчого судового засідання потерпілою був заявлений цивільний позов до ОСОБА_1 , в якому позивач просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 104447,73 грн та моральну шкоду у розмірі 100000 грн /т. 1 а.с.23-27/. Пізніше цивільний позов був уточнений позивачем та розмір матеріальної шкоди, яку просить позивач стягнути на свою користь, зменшений до 101945,83 грн /т. 1, а.с.145-147/.

Згідно поданого відзиву на позов ОСОБА_1 цивільний позов визнає частково, просить стягнути з нього на користь потерпілої матеріальну шкоду у розмірі 17983,48 грн та моральну шкоду у сумі 5000 грн. Іншу частину суми матеріального збитку не визнає у зв`язку з відсутністю взаємозв`язку витрачених коштів на медичні препарати та отриманою після ДТП травмою. З урахуванням того, що він вчинив злочин невеликої тяжкості та з необережності, вперше притягається до відповідальності, неодноразово пропонував позивачу добровільно відшкодувати понесені збитки, суму моральної шкоди, яку просить стягнути позивач, вважає «захмарною» /т. 1, а.с.232-236/.

У відповідь на відзив ОСОБА_2 заперечила проти доводів, викладених у відзиві на позов, при цьому зазначила, що позиція обвинуваченого щодо вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є такою, що свідчить про його відношення в цілому до скоєного ним злочину та бажання мінімізувати для себе завдану ним шкоду /т. 2 а.с.18-20/

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, заподіяної злочином ОСОБА_2 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України особа, її життя та здоров`я, честь та гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, з подальшими змінами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, потерпілій ОСОБА_2 діями обвинуваченого були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження: закрита тупа травма правого плечового суглобу: розрив клювовидно-плечової зв`язки, розрив сухожилля надостного м`язу з рефракцією 2 ст., неповним розривом сухожилля підлопаткового м`язу, краєві розриви передньо-нижнього і верхнього відділів суглобової хрящової губи, яка ускладнилась розвитком бурситу (запалення суглобу зі скупченням рідини у суглобовій сумці) та легкі тілесні ушкодження: садна правих колінного, ліктьового та лівого гомілковостопного суглобів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 після дорожньо-транспортної пригоди витрачала кошти на медичні обстеження та лікування для відновлення свого здоров`я, що підтверджується наданими суду копіями платіжних документів /т. 1, а.с.148-164/, які суд приймає до уваги, на загальну суму 17983,48 грн. Що стосується витрат за медичне обстеження УЗД сосудів шиї та головного мозку на суму 340 грн, суд не приймає до уваги, як такі, що не мають відношення до отриманих травм при ДТП. Також позивачем не підтверджено відповідними доказами придбання комплекту товарів медичного призначення для плечового суглобу на суму 34470 грн та придбання біодеградуючого імплантаційного балону вартістю 48225 грн саме позивачкою, тому що в платіжних дорученнях платником є ОСОБА_12 /т. 1а.с.41/.

Таким чином, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_2 зазнала сильних фізичних та душевних страждань, пов`язаних з власною безпорадністю, відчуттям фізичного болю, погіршенням її фізичних здібностей, в результаті чого порушився звичний уклад її життя.

Відтак, з урахуванням всіх вище викладених обставин, даних про особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого діяння та його наслідків, характеру негативних наслідків, викликаних його діями, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої, як під час вчинення протиправного діяння відносно неї так і після, зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану потерпілої, суд приходить до висновку про часткове задоволення цивільного позову ОСОБА_2 і вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на її користь спричинену майнову шкоду в розмірі 17983,48 грн та моральну шкоду, заподіяну злочином, в розмірі 13000 грн.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

У відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 19-150 від 04.12.2018 в сумі 1430 грн, у відповідності до наданого розрахунку.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі двохста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень, без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 17983,48 грн та моральну шкоду в розмірі 13000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (р/р UA098999980313010115000008009, одержувач: УК у Шевченківському районі м. Запоріжжя/Шевч./24060300, назва банку: Казначейство України (ЕАП), код банку: 899998, код ЄДРПОУ 38025367) витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 19-150 від 04.12.2018 в сумі 1430 грн.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений. Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: