Рішення № 93249921, 24.11.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/1400/20

Провадження № 2/638/2533/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Рижикової В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» про припинення дії, яка порушує право, відновлення становища яке існувало до порушення, визнання вимоги кредитора незаконною,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» та з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати платіж здійснений 27.12.2019 року у розмірі 2760 грн на рахунок ПУАТ «Фідобанк», як належне виконання зобов`язання по кредитному договору №1091-п/05 на придбання нерухомості від 14.12.2005 року; визнати вимогу від 23.01.2020 року незаконною та такою, що порушує права позивача, як позичальника по кредитному договору №1091-п/05 на придбання нерухомості від 14.12.2005 року; зобов`язати відповідача не пред`являти вимоги про дострокове погашення кредиту за відсутності прострочених платежів; припинити дії ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» щодо підвищення відсоткової ставки по кредитному договору № 1091-п/05 на придбання нерухомості від 14.12.2005 року; визнати зміну відсоткової ставки по кредитному договору №1091-п/05 на придбання нерухомості від 14.12.2005 року незаконною; визнати вимогу про сплату 16 436,73 грн незаконною, та такою що порушує права ОСОБА_1 , як позичальника по кредитному договору №1091-п/05 на придбання нерухомості від 14.12.2005 року; зобов`язати відповідача здійснити прощення траншу 2 по договору кредиту №1091-п/05 на придбання нерухомості від 14.12.2005 року. В обґрунтування заяви зазначає, що 14.12.2005 року між позивачем та АБ «Факторіал-Банк» укладено кредитний договір №1091-п/05 на придбання нерухомості, крім того на забезпечення виконання зобов`язання укладено іпотечний договір №114 в будинку АДРЕСА_1 . 21.04.2016 року між позивачем та ПАТ «Фідобанк» укладено додаткову угоду №2 до договору кредиту №1091-п/05 на придбання нерухомості від 14.12.2005 року за умовами якого відбулась реструктуризація кредиту та переведення залишку боргу по кредиту у розмірі 10279,05 доларів США в гривню. Рішенням Правління Національного банку України від 20.05.2016 року №8 ПУАТ «Фідобанк» віднесено до категорії неплатоспроможних. На протязі всього часу дії договору ОСОБА_1 сумлінно виконував умови договору та сплачував всі необхідні платежі по кредиту, не зважаючи на суттєві зміни курсу долару США відносно гривні. 02.01.2020 року позивач отримав повідомлення від ПУАТ «Фідобанк» з повідомленням про відступлення прав вимоги до позичальника ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» 26.12.2019 року. 27.12.2019 року позивач відповідно до графіку погашення заборгованості за кредитом здійснив платіж у розмірі 2460 грн на рахунок ПУАТ «Фідобанк». Про зміну кредитора та зміну реквізитів на дату здійснення платежу позивачу відомо не було, а відтак позивач вважається таким, що зобов`язання виконав належним чином. 09.01.2020 року черговий платіж у розмірі 606,48 грн здійснено саме на реквізити ТОВ «ФУ «Маніту». Позивач на вимогу від 23.01.2020 року надав відповідь про відсутність заборгованості по кредитному договору. 28.01.2020 року позивач відповідно до графіку погашення заборгованості за кредитом здійснив платіж у розмірі 2760 грн на рахунок відповідача. Станом на 28.01.2020 року жодної прострочки по оплаті чергових платежів немає, а відтак і підстави для дострокового повернення кредиту відсутні, а пред`явлення вимога є незаконною та такою, що порушує право позивача на належне та своєчасне виконання умов кредитного договору, та може привести до незаконного заволодіння відповідачем майна, що є предметом іпотеки та єдиним майном позивача. Вимога від 23.01.2020 року не містить жодного обґрунтування заявленої суми, не зазначено за який період наявна заборгованість, на підставі якого пункту договору та норм цивільного кодексу пред`явлена ця вимога. Такі дії відповідача порушують право позивача на своєчасне та належне виконання умов кредитного договору та здійснення платежів відповідно до графіку погашення заборгованості. Відповідно до умов додаткової угоди від 21.04.2016 року у відповідача немає права змінювати відсоткову ставку за користування кредитом. Додатковою угодою викладено кредитний договір у новій редакції та не містить пункту під номером 2.7, порядок погашення заборгованості визначеній у пункті 4.6.1. Витрати у розмірі 16436,73 грн здійснені відповідачем поза межами кредитного договору, будь-які підстави для відшкодування вказаних витрат, позивачем, як позичальником в межах дії кредитного договору відсутні. 29.04.2020 року, скориставшись своїм правом дострокового повернення кредиту, позивач сплатив залишок траншу 1 кредиту у розмірі 24091,64 грн, а також відсотки за користування траншем 2 кредиту у сумі 18,05. Умови прощення траншу 2 додатком 1 до додаткової угоди №2 від 21.04.2016 року. Проте, відповідач направив лист 31.07.2020 року про відмову в прощенні траншу 2 у зв`язку з тим, що в розрахунку заборгованості банком було нараховано пеню, разом з тим, п.4.7.8 додатку до додаткової угоди №2 від 21.04.2016 року визначав, що прострочень по сплаті будь-яких платежів за новим траншем, передбаченим цим договором, більше ніж на 90 календарних днів. Відповідач не вказав за який платіж була нарахована пеня та за який проміжок часу. Позивач не допускав прострочення платежів більш ніж на 90 календарних днів. Пеня у розмірі 386,84 грн є невеликою, а тому може свідчити про відсутність прострочення по оплаті чергових платежів протягом довгого терміну. Відповідач у листві-відповіді від 31.07.2020 року не вказав жодного зауваження щодо сплачених сум, а відтак позивач сплатив транш 1 у повному розмірі та відсотки за користування грошовими коштами. П. 4.7.8 додатку 1 до додаткової угоди передбачає прями обов`язок відповідача здійснити прощення траншу 2. Дії відповідача фактично спрямовані на збільшення суми заборгованості позивача та створення умов за яких позивач не зможе виплатити всі суми, які хоче відповідач. Позивач окрім листа-повідомлення від ПУАТ «Фідобанк» не отримав жодних інших доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Оскільки, у позивача відсутній договір про відступлення прав вимоги, останній має право не виконувати свого обов`язку новому кредитору.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши про наявність у додатку №1 до договору про відступлення права вимоги заборгованості позивача у розмірі 142004,12 грн, пені у розмірі 386,84 грн. Право вимагати повернення кредиту достроково передбачено п.8.3.4 додатку №1 до додаткової угоди від 21.04.2016 року. Визнання незаконної вимоги іпотекодержателя про усунення порушень не може бути самостійним предметом позову, оскільки вимога не є правочином. Підписуючи додаткову угоду позивач був обізнаний про наслідки невиконання основного зобов`язання та міг вчинити дії, які б не призвели до їх настання. Однак наявність заборгованості свідчить про неналежне виконання умов договору. Розмір заборгованості позивача вказаний у вимозі визначений додатком №1 до договору відступлення прав вимоги. Розрахунок позивача зазначений в позовній заяві не підтверджується жодним доказом. Протокол електронного аукціону та договір про відступлення прав вимоги разом із додатком містяться у публічному доступі в мережі інтернет на торгівельних майданчиках за відповідним посиланням. Крім того, до вимог направлених на адресу позивача додано копію витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вимога позивача заборонити відповідачу вимогу про дострокове погашення кредиту в майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право та вказана вимога грубо порушує права ТОВ «ФК «Маніту», оскільки є втручанням в господарську діяльність товариства. Виходячи із заявлених позивачем вимог, встановити які саме права позивача порушені та які конкретні дії відповідача призводять до порушення таких прав – неможливо. Дії відповідача стосовно направлення вимоги жодним чином не призводять до виникнення, зміни або припинення прав позивача, а тому не можуть самостійним предметом оскарження. Також, безпідставні твердження позивача що квартира АДРЕСА_2 є його єдиним майном.

У судове засідання учасники процесу не з`явились, представник позивача надала заяву про слухання справи за їх відсутності з проханням задовольнити позовні вимоги, представник відповідача причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

У відповідності до ст.ст. 13,81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

14.12.2005 року між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №1091-п/05 про надання позивачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 30000 доларів США на строк з 14.12.2005 року по 13.12.2020 року на придбання нерухомості. Пунктом 2.3 договору передбачено щомісячну плату за обслуговування позичкового рахунку комісії у розмірі 0,5% в місяць. Сплата комісії здійснюється в останній робочій день кожного місяця. За умовами п.2.4 договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти в розмірі 10% річних. Пунктом 2.7 договору визначено порядок сплати коштів у разі наявності простроченої заборгованості в першу чергу на проценти, комісійні, можливі неустойки та інші витрати. 21.04.2016 року між сторонами укладено додаткову угоду №2 до вищевказаного кредитного договору. Так, сторони взаємно підтвердили про наявність фактичної заборгованості перед банком у розмірі 10279,05 доларів США. За умовами п.2.1 додаткової угоди сторони домовились про встановлення клієнту непоновлюваної кредитної лінії, збільшення ліміту та видачу нового траншу кредиту в сумі 319164,50 грн, надання, обслуговування та повернення якого здійснюється на умовах договору з урахуванням додаткової угоди. Сторони домовились, що кредит складає суму коштів по кредиту, визначену в п.1 цієї додаткової угоди та суму нового траншу, яка надається клієнту на підставі цієї додаткової угоди. За умовами п. 2.2 додаткової угоди сума нового траншу в розмірі 154185,75 грн за користування яким сплачується проценти в наступних розмірах: з дати укладення додаткової угоди до 20.10.2016 року включно процентна ставка складає 20% річних; починаючи з 21.10.2016 року включно та до кінця дії договору процентна ставка складає 20% річних; сума нового траншу в розмірі 164978,75 грн за користування яким сплачуються проценти в розмірі 0,000001% річних. Додатком №1 до додаткової угоди визначено терміни та фінансові параметри угоди; порядок та умови надання кредиту; порядок здійснення клієнтом платежів за цим договором; договірне списання; забезпечення виконання зобов`язань; права та обов`язки сторін; дострокове виконання боргових зобов`язань за вимогою банку; відповідальність сторін. Зокрема порядок погашення основної заборгованості за кредитом визначається для кожного траншу окремо. Графік погашення основної заборгованості за кредитом наведений в додатку 1 до цього договору та є документом, що встановлює суми основної заборгованості за кредитом, які мають бути сплачені в процесі виконання боргових зобов`язань (без врахування процентів за користування кредитними коштами та можливих комісії і штрафних санкцій), та строки, в які мають бути сплачені вищевказані суми. На забезпечення виконання кредитного договору між сторонами 14.12.2005 року укладено іпотечний договір. 20.12.2017 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «Фідобанк» надано довідку про залишок заборгованості за кредитним договором №1091-п/05 у розмірі 208638,78 грн, з них: транш 1 - заборгованість за основним боргом у розмірі 101251,95 грн, заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 998,66 грн; транш 2 – заборгованість за основним боргом у розмірі 106388,17 грн, заборгованість за нарахованими відсотками відсутня. Рішенням Правління Національного банку України від 20.05.2016 року № 8 ПУАТ «Фідобанк» віднесено до категорії неплатоспроможних. 26.12.2019 року ПУАТ «Філобанк» та відповідач повідомили про укладення 26.12.2019 року договору про відступлення прав вимоги до позичальника за договором кредиту №1091-п/05 та іпотечним договором з урахуванням всіх змін, доповнень та додатків до них. При цьому зазначено реквізити для платежів та повідомлено, що у випадку сплати коштів з 26.12.2019 року на рахунок первісного позивача, такі кошти будуть повертатись як сплачені помилково неналежному отримувачу. Вказане повідомлення отримано позивачем 02.01.2020 року.

27.12.2019 року позивачем здійснено платіж за кредитним договором у розмірі 2760 грн на рахунок ПУАТ «Банк «Фідобанк». Графіком погашення заборгованості передбачено здійснення платежу 31.12.2016 року. 09.01.2020 року та 28.01.2020 року позивачем здійснено платіж на реквізити відповідача у розмірі 606,48 грн та у розмірі 2760 грн.

За договором від 26.12.2019 року №GL3N012848 ПАТ «Фідобанк» відступає ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» права вимоги банку до позичальника, зазначено у додатку №1 до цього договору. Зокрема вказаним додатком визначено право вимоги за договором кредиту №1091-р/05 та укладених до нього додаткових угод та зазначено загальний розмір заборгованості у розмірі 141519,18 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 484,31 грн, а всього 142004,12 грн, пеня 386,84 грн. 23.01.2020 року відповідачем направлено вимогу ОСОБА_1 протягом 30 календарних днів з дати отримання сплатити заборгованість за кредитним договором у сумі 142004,12 грн, через невиконання боржником умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно із ч. 1 та ч. 4 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

Статтями 202, 205 ЦК України, закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За приписами ст.ст. 638, 639 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Так, при укладенні кредитного договору від 14.12.2005 року та додаткової вимоги до нього від 24.04.2016 дотримано вищевказані вимоги законодавства.

Додатком 2 до договору кредиту визначено сукупну вартість кредиту при цьому графік погашення заборгованості встановлює погашення основної заборгованості з кредитом без врахування процентів за користування кредитними коштами та можливих комісії і штрафних санкцію. Зокрема сума платежу 01.06.2016 року з урахуванням інших періодичних платежів становить 4319,55 грн, яка складається з основної суми кредиту та процентів за користування кредитом. Згідно таблиці сум грошових коштів сплачених ОСОБА_1 13.06.2016 року сплачено 0,11 грн погашення кредиту, 1,54 грн сплачено комісії за несплату в строк відсотків за період з 13.06.2016, погашено відсотків у розмірі 1561,35 грн. 30.06.2016 року погашено кредит у розмірі 2746,19 грн та 13,81 грн.

Позивач зазначає про здійснення платежу у розмірі 2760 грн на рахунок відповідача.

Так, дійсно позивачем долучено відповідні квитанції на суму 606,48 грн та 2760 грн, що відповідає розмірам сукупної вартості кредиту сукупної вартості кредиту за відповідний період.

Згідно графіку заборгованості станом на 30.11.2019 року залишок заборгованості за траншем 1 позивача має становити 35792,99 грн, за траншем 2 до 13.12.2020 року позивач має сплатити 164978,75 грн. При цьому в довідці виданій ПУАТ «Фідобанк» зазначено про наявність заборгованості станом на 19.12.2017 року за траншем 1 у розмірі 101251,95 грн та заборгованість за нарахованим відсотками у розмірі 998,66 грн, що свідчить про неналежне виконання позивачем обов`язків визначених кредитним договором та додатковою угодою до нього.

За умовами п. 8.3.4 додаткової угоди банк має право вимагати від клієнта дострокового повернення наданого кредиту у випадках передбачених цим договором. Зокрема п.9.1, 9.2 передбачено, що невиконання або неналежне виконання клієнтом будь-якого зобов`язання встановленого цим договором є істотним порушенням цього договору і підставою вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів, можливої неустойки, комісій тощо. Вимога про дострокове повернення кредитних коштів направляється клієнту у письмовому вигляді.

При цьому, як вбачається з реєстру судових рішень по справі № 615/719/18 Фрунзенським районним судом м.Харкова ухвалено рішення, залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 24.09.2019 року, за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» про визнання додаткової угоди до кредитного договору в частині розрахунків недійсною, зобов`язання вчинити певні дії, визнання припиненим кредитного договору, припинення іпотеки за кредитним договором № 1091-п/05 та Додатковою угодою №2 від 21.04.2016 року до нього. Вказаними рішенням встановлено, що основне зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконано та твердження позивача щодо того, що грошові кошти, які були ним сплачені в період з 21 квітня 2016 року по 25 жовтня 2018 року необхідно спрямувати на погашення основної заборгованості, а не розподіляти грошові кошти на погашення основної заборгованості та відсотків за кредитом, оскільки відповідача позбавлено банківської ліцензії і, відповідно, відсутні законні підстави здійснювати банківську діяльність та отримувати дохід, є необґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); передання права вимоги (цесія) є заміною кредитора у зобов`язанні шляхом передачі ним своїх прав іншій особі за правочином. За підсумками вчинення правочину новий кредитор одержує всі права первісного кредитора за зобов`язаннями, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦКУ).

Договір відступлення права вимоги укладається в такій самій формі, що і договір, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦКУ).

За договором відступлення права вимоги можуть бути відступлені права вимоги за будь-якими договорами (купівля-продаж, поставка, позика, позичка, кредит тощо) будь-яким кредитором, зокрема, у договорі купівлі-продажу:- кредитором - продавцем товару (за вимогами щодо оплати поставленого товару); - кредитором - покупцем товару (за вимогами щодо поставки товару в рахунок перерахованої передоплати).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений тільки в тому випадку, коли таку заборону встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦКУ), при цьому згода боржника на заміну кредитора не потрібна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦКУ).

Після укладення договору відступлення права вимоги новому кредиторові передаються всі документи, що підтверджують зобов`язання боржника, і далі йому необхідно в письмовій формі повідомити боржника про перехід до нього відповідних прав.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Таким чином, при наявній заборгованості та порушення позивачем умов договору відповідачем обґрунтовано направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості.

Щодо визнання платежу здійсненого 27.12.2019 року на рахунок ПУАТ «Фідобанк» як належне виконання зобов`язання суд зазначає, що позивачем не надано доказів про звернення із заявою про повернення вказаних коштів як помилково сплачених, а відтак позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про зобов`язання відповідача не пред`являти вимоги про дострокове повернення зобов`язання виходячи з наступного.

Згідно статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тобто, законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

З точки зору цивільного законодавства до прав, що підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові та особисті немайнові права, належні суб`єктам цивільного права, що входять до змісту їх правоздатності.

Таким чином, цивільне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, що в зв`язку з неправомірними діями або бездіяльністю порушуються права особи, яка звернулася до суду за захистом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в справі № 6-951цс16 від 24 травня 2017 року, з урахуванням норм ст.4 ЦПК України та ст.15 ЦК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Тобто, вимога захисту прав у майбутньому в даному випадку необґрунтована, оскільки захисту підлягає лише порушене право.

Пунктом 2.8 умов договору визначено підстави зміни процентів та комісії за умовами договору. Позивач зазначає, що за умовами додаткової угоди у відповідача відсутнє вказане право.

Разом з тим, за умовами додаткової угоди сторони підтверджують, що відносини щодо укладення додаткової угоди не є новацією. Пунктом 6 додаткової угоди визначено, що усі умови договору, які не змінюються цією додатковою угодою, залишаються чинними.

А відтак відповідачем правомірно направлено вимогу про зміну відсоткової ставки.

24.01.2020 року відповідачем направлено ОСОБА_1 повідомлення про витрати на супровід договору кредиту у розмірі 16436,73 грн, при цьому жодної вимоги про сплати вказаних коштів не пред`явлено. А відтак позовна вимога про визнання вимоги про сплату 16436,73 грн незаконною не підлягає задоволенню, оскільки відповідача не звертався з вказаною вимогою.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно умов Додаткової угоди № 2 від 21.04.2016р. до кредитного договору № 1091-п/05 вiд 14.12.2005 року ОСОБА_1 надано новий транш кредиту в сумі 319 164,50 грн., який надався шляхом зарахування коштів на поточний рахунок двома окремими траншами (п.2, п.п.2.2.1 Додаткової угоди № 2), а саме: Транш 1 - 154185,75 грн., Транш 2 - 164978,75 грн.

Відповідно п. 2.5.1 Додаткової угоди № 2 від 21.04.2016р. до кредитного договору № 1091-п/05 вiд 14.12.2005 року, банк у порядку договірного списання для погашення траншу заборгованості списав з поточного рахунку кошти в сумі, еквівалентній сумі коштів у валюті траншу заборгованості, а саме 319 164,50 грн.

Згідно п. 2.5.1 Додаткової угоди № 2 від 21.04.2016р. до кредитного договору № 1091-п/05 вiд 14.12.2005 року, кошти нового траншу, які не використані з метою погашення траншу заборгованості та знаходилися на Поточному рахунку клієнта, після погашення траншу заборгованості, направлені в повному обсязі в порядку договірного списання на дострокове погашення траншу 2 нового траншу.

Пункт 5 додаткової угоди № 2 від 21.04.2016р. до кредитного договору № 1091-п/05 вiд 14.12.2005 року свідчить про те, що технічно зміна валюти кредитного зобов`язання клієнта в іноземній валюті здійснюється шляхом видачі нового траншу (в національній валюті) та після погашення траншу заборгованості (в іноземній валюті) не призводить до збільшення зобов`язань клієнта перед Банком.

Згідно п.2.2. вказаної додаткової угоди на дату її укладання, Новий Транш складав 319 164,50 гривень, та складався з Траншу 1 та Траншу 2.

У разі повної дострокової сплати боргових зобов`язань за траншем 1 протягом 5 робочих днів з моменту укладення цієї додаткової угоди, а також оплати впродовж вказаного терміну фактично нарахованих процентів за траншем 1, траншем 2, а також інших платежів, передбачених додатковою угодою № 2 від 21 квітня 2016 року до договору, банк зобов`язується не пізніше 90 календарних днів після повної сплати вказаних боргових зобов`язань припинити зобов`язання клієнта щодо повернення основної заборгованості за траншем 2 в повному обсязі шляхом прощення боргу за самостійним рішенням банку. Таке прощення відбувається на підставі умов цього пункту договору та не потребує укладання окремих додаткових угод до цього договору або договору прощення боргу.

При цьому сплата позивачем 29.04.2020 року грошових коштів у розмірі 24091,64 грн не свідчить про сплату залишку траншу 1, що підтверджується повідомленням відповідача від 31.07.2020 року та матеріалами справи, а відтак вимоги про здійснення прощення траншу 2 не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених вимог та відмову у задоволенні позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 2,13,81,89,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 525,526,599,517,519638,639 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , адреса для листування: АДРЕСА_4 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» (м.Харків, вул.Бакуліна, 4, офіс 37) про припинення дії, яка порушує право, відновлення становища яке існувало до порушення, визнання вимоги кредитора незаконною – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий