Рішення № 93245933, 01.12.2020, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2785/20

Провадження № 2/209/1177/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбара Г.А.

за участі: секретаря Кулік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором б/н від 05 травня 2010 року, що виникла станом на 10 вересня 2020 року, в розмірі 11638,39 грн., яка складається з наступного: 8584,59 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 587,83 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 2465,97 грн. - пеня, а також сплачений судовий збір.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 05 травня 2010 року. При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення у письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку», які згідно до заяви отримані відповідачем для ознайомлення у письмовій формі. Таким чином, підписавши заяву, між сторонами, відповідно до ст. 634 ЦК України, було укладено договір про надання банківських послуг, який за своєю природою є змішаним договором і містить в собі умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Банком на підставі договору надання банківських послуг було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначеній у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу було надано в користування кредитну картку, номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що додано до позову. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 3900,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався Умовами та правилами надання банківських послуг, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою банку.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Але в процесі користування кредитними коштами відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що підтверджується випискою по рахунку.

З 01 квітня 2019 року впроваджені зміни Умов та Правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, згідно яких в разі порушення зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнт зобов`язується сплатити банку заборгованість по кредиту та проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна голд».

Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, і зобов`язання клієнта вважається простроченими.

У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом 10 вересня 2020 року має заборгованість в розмірі 11638,39 грн., яка складається з наступного: 8584,59 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 587,83 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 2465,97 грн. - пеня.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, одночасно з позовною заявою представником позивача - ОСОБА_2 подана письмова заява, в якій він просить розглядати справу за відсутності представника банку, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Крім того, до судового розгляду справи представник позивача ОСОБА_3 направила до суду письмову заяву, в якій просить розглядати справу за відсутності представника банку, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим поштовим відправленням за його місцем реєстрації, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення йому поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив на позовну заяву та не надав клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Виходячи з наведеного, відповідно до ч. 3 ст. 211, п.1 ч.3 ст. 223, ч.1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу у судовому засіданні за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та встановивши фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 05 травня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 05 травня 2010 року.

У заяві зазначено, що він згоден з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 14).

До позовної заяви, крім вказаної вище заяви, позивач додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 19), та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/) (а.с. 15, 16-40), та інші документи.

Згідно з наданим банком розрахунком (а.с. 5-11), розмір заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором станом на 10 вересня 2020 року становить 11638,39 грн. та складається з наступного: 8584,59 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 587,83 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 2465,97 грн. – пеня.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У підписаній ОСОБА_1 та представником банку заяві від 05 травня 2010 року не зазначені процентна ставка, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, та пеню за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05 травня 2010 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/), як на невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/), що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та цей витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг банку, а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та сплати неустойки (пені, штрафів), тобто не містять підтверджень розміру і порядку нарахувань, зазначених в доданих банком до позовної заяви документах.

Не підписані відповідачем роздруківка Витягу з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" і Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд вважає, що надані позивачем правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Не можна брати до уваги при визначенні розміру заборгованості витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» (ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/), які не не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05 травня 2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Також суд приймає до уваги, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 05 травня 2010 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), хоча позивач у довідці (а.с. 16) вказує, що строк дії останньої виданої АТ КБ "ПриватБанк" відповідачці картки закінчується 31 жовтня 2021 року.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, а також того, що пересічний споживач банківських послуг, який має звичайний рівень освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору, у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Посилання позивача на те, що відповідач ознайомився та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, про що зазначено в його особистій заяві, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені Умови та Тарифи не містять підпису позичальника; не встановлено доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Тарифи розумів позичальник, підписуючи анкету-заяву.

Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення на користь банку пені в розмірі 2465,97 грн., оскільки вона не обумовлена договором, тому в стягненні вищезазначених сум слід відмовити.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту, то в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 8584,59 грн., яка нарахована по 10 вересня 2020 року.

Як вбачається із наданої позивачем виписки по рахунку (а.с.50-55) та розрахунку заборгованості (а.с. 8-10, станом на 01 червня 2015 року заборгованість відповідача за тілом кредиту становила 2971,54 грн. (графа 5 Розрахунку - «Тіло кредиту поточне на звітню дату»).

Згідно графи 3 «Витрати клієнтом кредитних коштів» розрахунку заборгованості в період з 01 червня 2015 року по 10 вересня 2020 року відповідач витратив 200 грн. кредитних коштів і більше кредитними коштами не користувався. Таким чином, відповідач витратив по 10.09.2020 року кредитні кошти в розмірі 3171,54 грн. (2971,54 грн. + 200,00 грн. = 3171, 54 грн.).

Проте, позивач у позові та у розрахунку заборгованості вказує, що розмір заборгованості за простроченим тілом кредиту становить 8584,59 грн. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що банк погашав нараховані ним відсотки за кредитом за рахунок кредиту (графа 4 розрахунку), тобто у період часу з 01 червня 2015 року по 10 вересня 2020 року тіло кредиту фактично збільшувалося не на суму фактичних витрат відповідача, а на суму нарахованих банком відсотків.

Як встановлено судом при розгляді справи, за період з 01 червня 2015 року по 10 вересня 2020 року відповідач сумарно витратив 3171,54 грн. кредитних коштів, які відображені у графі «3» розрахунку «Витрати клієнтом кредитних коштів», а сплатив сумарно на погашення за наданим кредитом у зазначений період 12211,09 грн. що також відображено у графі «21» розрахунку «Сума погашення за наданим кредитом». Внесення вказаної суми коштів на погашення кредиту за вказаний період підтверджується такожвипискою по рахунку (а.с. 50-55)

Отже, враховуючи вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 повністю повернув банку витрачені (отримані) ним кредитні кошти в розмірі 3171,54 грн., а також сплатив банку 9039,55 грн. (12211.09 - 3171,54 = 9039,55), які могли б бути зараховані банком на погашення процентів згідно облікової ставки НБУ, бо при підписанні анкети-заяви не був встановлений розмір процентів за користування кредитними коштами, а ніякі інші належні та допустимі докази на підтвердження встановленого розміру процентів позивачем суду не надані.

Оскільки судом не встановлено прострочення відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем, то не вбачається правових підстав для стягнення на користь банку 587,83 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

Таким чином, враховуючи, що відповідач у повному обсязі повернуа банку отримані кредитні кошти, а розмір відсотків, пеня та штраф не були передбачені умовами договору, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 05 травня 2010 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.А. Байбара.