Ухвала суду № 9324375, 27.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 16/29 (2а-14302/08) Головуючий у 1-й інстанції: Кашинський М.І.

Суддя-доповідач: Зайцев М. П.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" квітня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                    Зайцева М.П.

Суддів:                              Собківа Я.М, Усенка В.Г.

при секретарі                     Святненко Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва та приватного підприємства «Солекс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03. 2009 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Солекс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПП «Солекс», звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004992330/0 від 7 листопада 2008 року Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 12 920 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок як таке, що не відповідає нормам чинного в Україні законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2009 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач ПП «Солекс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2009 року по справі № 16/29 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004992330/0 віл 07 листопада 2008 року Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на суму 340 грн. та прийняти нову постанову, якою задовольнивши позовні вимоги Приватного підприємства «Солекс» у повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ПП «Солекс» відмовити повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду 1-ої інстанції обставинам справи та на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб‘єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.                     

Так, судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство «Солекс» зареєстроване у Святошинській районній у місті Києві Державній адміністрації 29.03.2002 року, ідентифікаційний код 24102644, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 067146.

Видами діяльності за КВЕД згідно довідки № 10799/07 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є: діяльність з організації азартних ігор, роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями, діяльність кафе, будівництво будівель, проведення розслідувань та забезпечення безпеки.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 09.10.2008 року було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності. За результатами перевірки складено акт (довідка) № 0216/26/57/23/24102644 від 09.10.2008 , в якому зафіксовано порушення п.1 ст. 3, ст. 7 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР.

На підставі вказаного вище акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва було винесено рішення про застосування передбачених п.2 ст. 17, 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» штрафних (фінансових) санкцій від 07.11.2008 р. № 0004992330/0, згідно якого до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 12920,00 грн. за виявлене порушення.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд 1-ої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 0004992330/0 від 07.11.08 р. в частині застосування штрафної санкції на суму 12 580,00 грн. слід визнати недійсним, а в решті позову відмовити, з огляду на наступне.

Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 1 вищевказаного Закону передбачено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Відповідно до положень статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Пунктом 2 статті 17 вказаного Закону встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 107/5298, розроблено на виконання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Даний Порядок не поширюється на реєстратори розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Пунктом 2.1 Порядку встановлено, що до реєстрації приймаються РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з урахуванням сфер їх застосування та за умови, що термін служби, установлений у технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням термінів реєстрації, установлених Державним реєстром РРО.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. № 1315 затверджено Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до Положення № 1315 Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій це перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій, їх модифікацій вітчизняного та іноземного виробництва, які відповідають вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, пройшли державну сертифікацію і дозволені для застосування під час здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Рішення про включення моделей до Державного реєстру приймає Державна податкова адміністрація за наявності позитивного висновку технічної комісії. Копія рішення надсилається уповноваженій організації.

Пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлює, що реєстратор розрахункових операцій це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Аналізуючи вказану норму, колегія суддів вважає, що можливість застосування грального автомату як реєстратора розрахункових операції лише за умови, якщо він здійснює фіскальні функції та призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів.

При цьому, статтею 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" чітко встановлено, що на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" від 7 лютого 2001 року № 121 на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції" від 1 липня 2008 року № 430 (наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року N 581) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Отже, до вказаної дати у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було РРО, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання приписів Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.

За таких обставин наявність вини суб'єктів господарювання у порушенні ними порядку використання РРО під час надання послуг у сфері грального бізнесу виключалася.

Колегія суддів звертає увагу на те, що частина друга статті 17 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" обов'язковою умовою відповідальності суб'єкта господарювання визначає наявність РРО, яким є реєстратор внесений до відповідного реєстру. При цьому відповідальність настає при встановленні факту здійснення операцій з використанням РРО внесеного до Державного реєстру РРО, який, при цьому, не переведений у фіскальний режим роботи, не зареєстрований або не пломбований. Отже, відповідачем безпідставно застосовано штрафні санкції на підставі вказаної норми, оскільки апарат або пристрій не внесені до Державного реєстру РРО, який не відповідає фіскальним та іншим вимогам РРО, встановленим законодавством України, не можна вважати РРО в розумінні Закону про РРО.

Враховуючи те, що гральний автомат не є реєстратором розрахункових операцій, з огляду на те, що його не внесено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято з порушення принципів, визначених статтею 2 КАС України та ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Постанова "Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" за своїм змістом є абстрактною, та не містить конкретних зобов'язань до суб'єктів господарювання вчинити конкретну дію у встановлений строк обладнати автомат фіскальним пристроєм (не встановлює особу яка здійснює відповідне переведення суб'єктів підприємницької діяльності) та, додатково, як зазначена вище постанова КМ України, так і Закон про РРО не встановлюють відповідальність за не встановлення фіскальної пам'яті у кожному ігровому автоматі. Поряд з цим, як зазначає позивач з покликанням на матеріали справи, операції здійснюються з усіх ігрових автоматів через один зареєстрований, опломбований, переведений у фіскальний режим роботи РРО. Зазначене Закон не визначає порушенням.

Отже, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03. 2009 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні апеляційних скарг Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва та приватного підприємства «Солекс» - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03. 2009 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:          

Судді:                    

Повний текст ухвали виготовлено 29.04.2010 р.