Рішення № 93242741, 30.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/18530/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВ Вибір", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріадна ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер ТВ" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулись Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВ Вибір", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріадна ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер ТВ" (далі - позивачі, товариства) до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - відповідач), в якому просять визнати протиправними та скасувати рішення відповідача №№1415. 1416, 1417, 1418, 1419 від 26.09.2019 про відмову у продовженні строку дії ліцензій на мовлення.

Позивачі мотивують свої вимоги порушенням з боку відповідача процедури розгляду заяв позивачів про продовження строку дії ліцензії в частині упередженого ставлення до них, невідповідністю прийнятих рішень Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», в частині прийняття рішень неправомочним складом Національної ради та щодо строку прийняття оскаржуваних рішень.

Також подали заву про забезпечення позову, в якій просили суд зупинити дію рішень відповідача до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.10.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019, відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законодавством.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив.

Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення видано позивачам ліцензії на мовлення - ТОВ "ТВ Вибір" НР №00173-м від 19.09.2011, ТОВ «Лідер ТВ" НР №00174-м від 19.09.2011, ТОВ «Аріадна ТВ" НР №00170-м від 19.09.2011, ТОВ «Новий формат ТВ" НР №00169-м від 19.09.2011, ТОВ "Партнер ТВ" НР №00171-м від 19.09.2011 .

В подальшому 16.03.2018 товариства звернулись до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення щодо продовження строку дії ліцензій на мовлення.

Рішеннями Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення від 26.09.2019 №№1415, 1416, 1417, 1418, 1419 відмовлено заявникам у продовженні строку дії ліцензій на мовлення.

Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивачі звернулися з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, приписами Закону України «Про телебачення і радіомовлення» №3759-XII від 21 грудня 1993 року, Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» №538/97-ВР від 23 вересня 1997 року, "Про радіочастотний ресурс України від 1 червня 2000 року № 1770-III.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» №538/97-ВР від 23 вересня 1997 року (далі - Закон №538/97-ВР) Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

На підставі статті 13 Закону №538/97-ВР Національна рада здійснює:

- нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення;

- нагляд за дотриманням ліцензіатами вимог законодавства України щодо реклами та спонсорства у сфері телерадіомовлення;

- нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій;

- нагляд за дотриманням ліцензіатами визначеного законодавством порядку мовлення під час проведення виборчих кампаній та референдумів;

- нагляд за дотриманням стандартів та норм технічної якості телерадіопрограм;

- нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства України у сфері кінематографії;

- нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями вимог законодавства України щодо частки національного аудіовізуального продукту;

- нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями, які здійснюють радіомовлення, вимог законодавства України щодо часток пісень (словесно-музичних творів) державною мовою та офіційними мовами Європейського Союзу в обсязі пісень, поширених протягом доби, а також протягом часових проміжків, визначених законом;

- нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями, які здійснюють радіомовлення, вимог законодавства України щодо обсягу ведення передач державною мовою;

- нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства у сфері захисту суспільної моралі;

- нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями вимог законодавства щодо складу їх засновників (власників), а також частки іноземних інвестицій у їх статутному капіталі;

- застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону;

- офіційний моніторинг телерадіопрограм;

- контроль та нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог щодо розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), а за їх відсутності - про всіх власників та учасників телерадіоорганізації або провайдера програмної послуги і всіх фізичних осіб та власників і учасників юридичних осіб на всіх рівнях ланцюга володіння корпоративними правами телерадіоорганізації або провайдера програмної послуги, про пов`язаних осіб та про структуру власності телерадіоорганізації або провайдера програмної послуги. Контроль здійснюється шляхом подання Національною радою запитів про надання інформації до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб, запитів на отримання інформації з державних реєстрів, а також запитів про надання інформації до компетентних органів іноземних держав відповідно до міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України;

- нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями вимог щодо надання звітної інформації (звітів) про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, а саме музичних творів, аудіовізуальних творів, фонограм (відеограм) та зафіксованих у них виконань, у телерадіоефірі телерадіоорганізацій.

За правилами статті 14 Закону №538/97-ВР Національна рада здійснює регуляторні функції, передбачені законодавством України у сфері телерадіомовлення, а саме:

- ліцензування телерадіомовлення;

- надання дозволів на тимчасове мовлення;

- ліцензування провайдерів програмної послуги;

- участь у розробці та погодження проекту Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України і Плану використання радіочастотного ресурсу України у частині смуг радіочастот, виділених для потреб телерадіомовлення;

- розробку умов використання та визначення користувачів радіочастотного ресурсу, виділеного для потреб телерадіомовлення;

- забезпечення і сприяння конкуренції у діяльності телерадіоорганізацій усіх форм власності відповідно до вимог законодавства, створення умов щодо недопущення усунення, обмеження чи спотворення конкуренції у телерадіоінформаційному просторі;

- ведення Державного реєстру суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення;

- розробку та затвердження порядку проведення конференцій щодо формування, обрання та припинення повноважень членів Наглядової ради акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України".

На підставі частин 1, 4, 5, 6 статті 17 Закону №538/97-ВР Національна рада в межах своїх повноважень приймає регуляторні акти, у тому числі нормативно-правові, а також інші акти індивідуальної дії.

Акти Національної ради, що не є регуляторними, не пізніше наступного дня після їх прийняття оприлюднюються на офіційному веб-сайті Національної ради, передаються для оприлюднення у друкованих засобах масової інформації Національної ради і набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інше не передбачено в самому акті, але не раніше дня їх оприлюднення.

Кожен акт індивідуальної дії Національної ради повинен містити мотивувальну частину, в якій зазначаються щонайменше такі дані:

- посилання на норму чинного закону України, яка наділяє Національну раду повноваженнями приймати зазначений акт індивідуальної дії;

- обставини, з настанням яких закони України пов`язують виникнення у Національної ради повноважень приймати відповідний акт, а також посилання на докази, якими підтверджується настання таких обставин.

Крім загальних вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті, рішення про відмову у видачі ліцензії, рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії повинно містити щонайменше такі дані:

- підстави для відмови: обставини, з яких Національна рада виходила, приймаючи рішення про відмову у видачі ліцензії або рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії;

- нормативне обґрунтування прийнятого рішення: посилання на норму закону України, відповідно до якої встановлені Національною радою обставини надають їй право відмовити у видачі ліцензії або у продовженні ліцензії;

- обґрунтування надання переваги іншим учасникам: у разі прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за наслідками конкурсного відбору в рішенні зазначається, чи мала особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову, встановлені законом переваги на отримання ліцензії, чи мали інші особи такі самі або інші переваги, з яких міркувань виходила Національна рада, надаючи перевагу щодо видачі ліцензії переможцю конкурсу, а не заявникові.

Згідно статті 18 Закону №538/97-ВР ліцензування телерадіомовлення здійснює Національна рада.

Ліцензія Національної ради на телерадіомовлення є єдиним і достатнім документом дозвільного характеру, що надає право ліцензіату вести телерадіомовлення.

Порядок ліцензування телерадіомовлення визначається Законом України "Про телебачення і радіомовлення".

Відповідно до статті 14 Закону №538/97-ВР порядок організації та внутрішньої роботи Національної ради, що не врегульований цим Законом, визначається Регламентом

Національної ради, який за поданням голови або не менше трьох членів Національної ради затверджується Національною радою більшістю від її складу.

На підставі частини 5 статті 24 Закону №538/97-ВР розгляд на засіданнях Національної ради питань про видачу, продовження, переоформлення ліцензії на телерадіомовлення або питання про застосування санкцій до ліцензіатів відбувається у присутності повноважних представників відповідних ліцензіатів, про що їх письмово повідомляє Національна рада не пізніш як за три дні до засідання. Таке засідання може проводитися без участі цих осіб тільки за умови, якщо є відомості про вручення їм повідомлення про час та місце проведення засідання та в разі відсутності поважних причин для перенесення засідання.

Відповідно до преамбули Закону України «Про телебачення і радіомовлення» №3759-XII від 21 грудня 1993 року (далі - Закон №3759-XII) цей Закон відповідно до Конституції України та Закону України «Про інформацію» регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

Частина 4 статті 7 Закону №3759-XII визначає, що єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

За змістом статті 23 Закону №3759-XII ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення".

Видача ліцензій на мовлення здійснюється на конкурсних засадах (за результатами відкритих конкурсів) або без конкурсів (за заявковим принципом) у випадках, передбачених цим Законом.

Крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, ліцензія на мовлення, видана Національною радою, є єдиним і достатнім документом, що надає ліцензіату право відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, користуватися каналами мовлення за умови наявності у володільців радіоелектронних засобів передбачених законом дозволів на їх експлуатацію.

На підставі статті 27 Закону №3759-XII ліцензія на мовлення видається не пізніше ніж у десятиденний строк після прийняття Національною радою рішення про видачу ліцензії за умови сплати ліцензійного збору і є єдиною законною підставою на право мовлення.

Визначені ліцензією на мовлення та додатками до ліцензії організаційні, технологічні та змістовні характеристики мовлення, а також організаційно-технічні, фінансові, інвестиційні зобов`язання ліцензіата становлять умови ліцензії на мовлення.

Умови ліцензії визначаються Національною радою за погодженням з претендентами на отримання ліцензії в порядку, визначеному цим Законом, та затверджуються рішенням Національної ради.

Ліцензіат зобов`язаний виконувати умови ліцензії. Національна рада контролює виконання ліцензіатами умов ліцензій, а в разі їх порушення - застосовує штрафні санкції відповідно до вимог цього Закону.

Згідно статті 28 Закону №3759-XII вимоги до програмної концепції мовлення телерадіоорганізації визначаються Національною радою відповідно до цього Закону.

Ліцензіат зобов`язаний дотримуватися визначеної програмної концепції мовлення.

Зміни до програмної концепції мовлення вносяться в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 33 Закону №3759-XII встановлено, що кожний ліцензіат має право на продовження строку дії ліцензії на мовлення.

Для продовження строку дії ліцензії на мовлення необхідно не раніше ніж за 210 днів та не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії подати до Національної ради заяву про продовження ліцензії на мовлення відповідно до вимог статті 24 цього Закону. Заяву про продовження строку дії ліцензії, подану раніше ніж за 210 днів до закінчення строку дії ліцензії, Національна рада повертає ліцензіату без розгляду протягом п`яти робочих днів з дня її надходження.

Заява про продовження строку дії ліцензії на мовлення розглядається і рішення щодо неї приймається не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії ліцензії.

За результатами розгляду заяви Національна рада приймає рішення про продовження строку дії ліцензії на мовлення або про відмову у продовженні строку дії ліцензії. Протягом п`яти робочих днів після прийняття відповідного рішення Національна рада письмово повідомляє заявника про результати розгляду його заяви. Копія рішення надсилається або видається. У рішенні про відмову у продовженні строку дії ліцензії Національна рада визначає підстави прийняття такого рішення відповідно до вимог частини сьомої цієї статті.

При розгляді заяви та прийнятті рішення про продовження дії ліцензії на мовлення Національна рада не може змінювати умови ліцензії, крім випадків коли:

- по закінченні строку дії ліцензії відбувається перехід від аналогового до цифрового мовлення в порядку, визначеному статтею 22 цього Закону;

- необхідність зміни технічних характеристик мовлення зумовлена внесенням відповідних змін до Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України та/або Плану використання радіочастотного ресурсу України;

- умови ліцензії не відповідають вимогам закону;

- зміни умов ліцензії запропоновані ліцензіатом і підтримані Національною радою.

Ліцензія на мовлення з продовженим строком дії вручається ліцензіату Національною радою не раніше ніж в останній робочий день строку дії попередньої ліцензії за умови сплати ліцензійного збору відповідно до вимог статті 31 цього Закону.

Національна рада може прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення лише за умови, якщо:

а) ліцензіат подав заяву на продовження строку дії ліцензії пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії;

б) протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства. Ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями;

в) ліцензіат не відповідає вимогам статті 9 або частини другої статті 12 цього Закону.

Відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення можна оскаржити до суду у тримісячний термін.

Організація, якій відмовлено у продовженні строку дії ліцензії на мовлення, не позбавляється права подавати заяви про видачу ліцензії і брати участь у конкурсах на отримання ліцензії на загальних підставах відповідно до вимог цього Закону.

Як вбачається зі спірних рішень відповідача від 26.09.2019, позивачам відмовлено у продовженні строку дії ліценцій на мовлення відповідно до пункту «б» частини сьомої статті 33 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Так, рішеннями відповідача від 21.08.2014 №№747, 749, 750, 751, 752 у зв`язку з порушенням ч.7 ст.27, ч.8 ст.28, п. е) ч.1 ст.59 Закону, п.5 ст.6, ч.4 ст.35, ст.46 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» застосовано санкцію у вигляді попередження, що в подальшому оскаржені позивачами в судовому порядку та визнано судом правомірними.

Рішеннями відповідача від 26.03.2015 №№417, 420, 422, 424, 426 були оголошені попередження у зв`язку з порушенням ч.7 ст.27, ч.1 ст.46, ч.8 ст.28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». В подальшому оскаржені позивачами в судовому порядку та визнано судом правомірними.

Втретє, рішеннями відповідача від 18.06.2015 №№809, 810, 811, 812, 813 були оголошені попередження у зв`язку з порушенням ч.5 ст.9 Закону України «Про рекламу», ч.7 ст.27, ч.1 ст.46, ч.8 ст.28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та невиконанням вимог п.3 рішень (розпоряджень) Національної ради від 26.03.2015 №№417, 420, 422, 424, 426. В подальшому оскаржені позивачами в судовому порядку та визнано судом правомірними.

У зв`язку з невиконанням ліцензіатами розпоряджень відповідача після застосованих санкцій у вигляді попередження та щодо приведення своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства, Національною радою 23.07.2015 прийнято рішення №№1148, 1152, 1156, 1154, 1150, яким до позивачів застосовано штрафні санкції у розмірі 5% від розміру ліцензійного збору.

Як зазначає відповідач, що не спростовано позивачем, вказані рішення є чинними, в судовому порядку не скасовані. В добровільному порядку позивачі штраф не сплатили та не привели свою діяльність у відповідність до вимог законодавства. В подальшому призвело до застосування найсуворішої санкції у вигляді прийняття рішень від 03.09.2015 №№1380, 1382, 1384, 1386, 1388 про анулювання ліцензій на мовлення.

В подальшому, низкою рішень Національної ради від 05.10.2017, від 22.03.2018, від 19.09.2019 також було попереджено позивачів у зв`язку з порушенням останніми Закону України «Про телебачення і радіомовлення», що слугувало для прийняття оскаржуваних рішень про відмову у продовженні строку дії ліцензій позивачів.

Натомість, в обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на порушення з боку Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення порядку розгляду поданих заяв позивачів про продовження строку ліцензії в частині нібито упередженого ставлення до них з огляду на ТОВ «Голбері» та переоформлені ліцензій на мовлення.

Однак, суд зазначає, що в судовому порядку у справі №826/1471/16 було встановлено правомірність прийнятих рішень, якими позивача було відмовлено у переоформлені ліцензій в частині зміни програмної концепції мовлення.

Твердження позивачів про прийняття рішень неправомочним складом не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки на час прийняття оскаржуваних рішень жодних документів, на підставі яких припинено повноваження трьох членів Національної ради, не приймалось.

Також не знайшли свого підтвердження позовні вимоги в частині строків прийняття оскаржуваних рішень у зв`язку з ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2018 у справі 826/16516/18 про вжиття заходів забезпечення позову. Лише після її скасування та відповідно скасування судової заборони щодо розгляду поданих заяв про продовження строку дії ліцензій на мовлення, Національна рада розглянула їх та прийняла відповідні рішення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачами не доведено протиправність оскаржуваних рішень, в той час, як відповідачем покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 72-77, 139, 242-243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій