Рішення № 9323968, 03.11.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "03" листопада 2009 р.                                                   Справа № 18/2064

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

          від позивача –представник не з’явився,

від відповідача – Хількевич Т.Г. –представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом повного товариства “Комерційно –фінансова фірма “Економ - Сервіс”

м. Полтава

до відкритого акціонерного товариства науково - виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод” м. Сміла, Черкаської області

про стягнення 35 295 грн. 08 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулось повне товариство “Комерційно –фінансова фірма “Економ - Сервіс” до відкритого акціонерного товариства науково –виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод” про стягнення заборгованості згідно договору поставки №167/27-10 від 12.10.2007 року в розмірі 35 295 грн. 08 коп., в т.ч.: 18 927 грн. 00 коп. –розмір основного боргу, 7 515 грн. 27 коп. –пеня, 1 455 грн. 07 коп. –3% річних та 7397 грн. 74 коп. –інфляційні.

Ухвалою заступника голови господарського суду Черкаської області від 13.10.2009 року продовжено строк вирішення спору на один місяць до 13.11.2009 року.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач в судових засіданнях проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзивах на позов від 20.08.2009 року та від 12.10.2009 року.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

          Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 12.10.2007 року між відкритим акціонерним товариством науково –виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод” (покупець) та повним товариством “Комерційно –фінансова фірма “Економ - Сервіс” (постачальник) було укладено договір поставки №167/27-10.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору постачальник зобов’язався передати у власність покупця, а покупець в свою чергу - прийняти та оплатити продукцію окремими партіями в асортименті, в кількості та по ціні згідно специфікації, яка є невід’ємною частиною даного договору.

На виконання умов вказаного договору, позивачем було поставлено (передано у власність) відповідачу товар –дріт ніхромовий на загальну суму 42120 грн. 00 коп., що підтверджується копіями податкових накладних, копіями видаткових накладних, які знаходяться в матеріалах справи, зокрема:

-          №РН - 0000203 від 03.04.2008 року на суму 16200 грн. 00 коп. ( рахунок –фактура №СФ -246 від 17.03.2008 року);

          - №РН –0000398 від 26.06.2008 року на суму 25920 грн. 00 коп. ( рахунок –

фактура № СФ - 595 від 24.06.2008 року).

Товар було прийнято представником відповідача, що підтверджується копіями довіреностей серії НБЄ №095485 від 26.06.2008 року та серії НБИ №34285 від 24.03.2008 року.

Звертаючись до суду позивач у своїй заяві зазначав, що за поставлений товар згідно видаткової накладної №РН - 0000203 від 03.04.2008 року, відповідач частково сплатив 12693 грн. 00 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень № 2104 від 03.06.2008 року на суму 6200 грн. 00 коп. та №2391 від 24.06.2008 року на суму 6493 грн. 00 коп.

Залишок боргу за дану поставку становить 3507 грн. 00 коп.

За товар поставлений 26.06.2008 року, відповідач здійснив часткову оплату в сумі 5000 - 30.03.2009 року, 03.07.2009 року - 2 500 грн. та 28.07.2009 року - 3 000 грн., всього на суму 10500 грн. 00 коп.

Таким чином, (з пояснень позивача) заборгованість за поставлений товар згідно видаткової накладної №РН –0000398 від 26.06.2008 року на суму 25920 грн. 00 коп. становить 15420 грн. 00 коп.

Загальна сума боргу відповідача за поставлений дріт станом на 08.08.2009 року складає 18927 грн.

09.07.2009 року позивач на адресу відповідача надіслав претензію №32/82 про сплату заборгованості, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист.

Відповідач відповіді на претензію позивачу не надіслав, заборгованість не сплатив.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 2.1. договору передбачені умови оплати, а саме: 100% оплата після отримання товару покупцем на протязі 20 календарних днів.

Отже, з урахуванням п. 2.1. договору відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за поставлений товар:

- за накладною №РН - 0000203 від 03.04.2008 року до 23.04.2008 року;

- за накладною №РН –0000398 від 26.06.2008 року до 16.07.2008 року.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 18 927 грн. 00 коп. –заборгованості за поставлений товар по договору №167/27-10 від 12.10.2007 року.

Водночас, з матеріалів справи, а також зі змісту відзиву на позовну заяву від 12.10.2009 року №43-200/04 вбачається, що на виконання умов вказаного договору між сторонами відбулася ще одна поставка товару.

Зокрема, по накладній №РН -3363 від 30.10.2007 року позивачем було поставлено дріт ніхромовий на суму 60220 грн. 20 коп.

При прийомі даного товару було встановлено, що дроту ніхромового діаметром 5,5 мм. замість 206 кг було поставлено лише 192 кг, тобто на суму 56713 гр. 20 коп., що підтверджується копією прибуткового ордеру №296 від 02 листопада 2007 року (а. с. 73).

Як вбачається з даного документу, відповідачем було оприбутковано товар на підставі видаткової накладної №3363 на суму 47261 грн. 00 коп. без ПДВ.

В той же час, вказану партію товару було оплачено відповідачем на суму 60220 грн. 20 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень №531 від 20.11.2007 року на суму 13627 грн. 20 коп., № 589 від 27.11.2007 року на суму 26593 грн. 00 коп., № 1108 від 20.12.2007 року на суму 20 000 грн. 00 коп. ( а. с. 67 - 69).

Тобто, на день поставки товару згідно видаткової накладної від 03.04.2008 року у відповідача була передплата в розмірі 3507 грн. 00 коп.

Таким чином боргу за поставлений товар згідно видаткової накладної №РН - 0000203 від 03.04.2008 року у відповідача не існує.

За поставлений товар від 26.06.2008 року у відповідача також відсутня заборгованість, оскільки залишок несплаченої заборгованості в розмірі 15420 грн. 00 коп. останнім було сплачено повністю, проте після звернення позивача до суду, що підтверджується копіями платіжних доручень №2344 від 13.08.2009 року на суму 2000 грн. та №2403 від 17.08.2009 року на суму 13420 грн. ( а.с. 71, 72).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 18927 грн. 00 коп. є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Що стосується решти позовних вимог, то судом враховано наступне:

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 7 397 грн. 74 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції, а також 1 455 грн. 07 коп. –3 % річних (розрахунок знаходиться в матеріалах справи), нарахованих за час прострочення виконання грошового зобов’язання.

Перевіривши період нарахування та розмір інфляційних втрат і 3% річних, суд дійшов висновку, що даний розрахунок є невірним.

Як зазначалося вище, на момент поставки товару 03.04.2008 року на суму 16200 грн. 00 коп. у відповідача була передплата в розмірі 3507 грн. 00 коп., у зв’язку з недопоставкою товару згідно видаткової накладної №РН -3363 від 30.10.2007 року.

Термін сплати згідно п. 2.1. договору настав 23.04.2008 року.

Отже, розмір інфляційних втрат та 3% річних за період з 24.04.2008 року по 03.06.2008 року (сплата 6200 грн.) на заборгованість в розмірі 12693 грн. 00 коп. (16200,00 грн. –3 507,00 грн.) складає 165 грн. 01 коп. та 42 грн. 77 коп. відповідно.

За період з 04.06.2008 року по 24.06.2008 року (сплата 6 493 грн. 00 коп.) розмір заборгованості складає 6 493 грн. 00 коп. (12693 грн. 00 коп. –6 200 грн. 00 коп.). Сума інфляційних втрат за вказаний період становить 51 грн. 94 коп., 3% - 11 грн. 21 коп.

Вартість поставленого товару згідно видаткової накладної від 26.06.2008 року відповідач повинен був оплатити не пізніше 16.07.2008 року.

Першу оплату відповідач здійснив лише 30.03.2009 року в розмірі 5 000 грн. Отже, сума інфляційних втрат та 3% річних за період з 17.07.2008 року по 30.03.2009 року нарахованих на суму боргу в розмірі 25920 грн. ( вартість поставленого товару) становить 3291 грн. 84 коп. та 547 грн. 52 коп. відповідно.

За період з 31.03.2009 року по 03.07.2009 року (сплачено 2500 грн. 00 коп.) розмір заборгованості складає 20920 грн. (25920 грн. - 5000 грн.). Сума інфляційних втрат за вказаний період становить 523 грн. 00 коп., 3% річних –163 грн. 35 коп.

За період з 04.07.2009 року по 28.07.2009 року (сплачено 3000 грн.) сума інфляційних втрат складає -18 грн. 42 коп. (від’ємне значення), сума 3% річних –37 грн. 85 коп. нарахованих на суму заборгованості в розмірі 18420 грн. 00 коп. (20920 грн. –2 500 грн.)

За період з 29.07.2009 року по 08.08.2009 року (кінцева дата нарахувань зазначена позивачем) розмір заборгованості складав 15420 грн. (18420 грн. 00 коп. –3 000 грн.). Сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції за вказаний період не збільшилася, сума 3% річних становить 13 грн. 94 коп.

Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку становить 4013 грн. 37 коп., 3% річних - 816 грн. 64 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 3384 грн. 37 коп. –інфляційних втрат, 638 грн. 43 коп. –3% річних відмовити, у зв’язку з необґрунтованим нарахуванням.

Крім того, пунктом 6.5. договору було передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого в установлений строк партії товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми партії товару за кожний день прострочки.

Позивачем було також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 7 515 грн. 27 коп. пені.

Перевіривши період та суму нарахованої штрафної санкції, суд дійшов висновку, що розрахунок пені є невірним, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Проте, як вбачається з розрахунку пені, позивачем порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, так наприклад на суму боргу в розмірі 3507 грн. 00 коп. останнім нараховано пеню за 411 календарних днів за період прострочення з 24.06.2008 року по 08.08.2009 року. Слід також зазначити, що заборгованість в розмірі 3507 грн. 00 коп. відсутня, про що було вказано вище.

Пеня на суму боргу в розмірі 25920 грн. 00 коп. нарахована за 257 календарних днів з 17.07.2008 року по 30.03.2009 року, тобто теж з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Водночас, статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені) терміном в один рік.

Позивач звернувся до суду з позовом 08.08.2009 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.

У своєму відзиві відповідач окрім інших заперечень зазначав про пропуск позивачем строків позовної давності.

Констатація факту спливу позовної давності у відзиві відповідача суд розцінює як заяву сторони про застосування позовної давності.

При цьому судом враховано роз’яснення, що містяться в п.30 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року за №01-08/530.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне у задоволенні стягнення пені за поставлений товар згідно видаткової накладної від 03.04.2008 року відмовити, оскільки річний строк позовної давності про стягнення пені за період з 24.04.2008 року (23.04.2008 року термін сплати по договору) по 03.06.2008 року (сплата 6 200 грн.) на суму боргу 12693 грн. ( 16200 грн. розмір поставленого товару –3507 грн. передплата) закінчився 03.06.2009 року.

Річний строк позовної давності зі стягнення пені за період з 04.06.2008 року по 24.06.2008 року ( сплата 6493 грн.) на суму боргу в розмірі 6493 грн. закінчився 24.06.2009 року.

Оскільки позивачем пропущено річний строк позовної давності, підстав для задоволення стягнення пені в розмірі 1490 грн. 70 коп. нарахованої за поставлений товар 03.04.2008 року в судовому порядку не вбачається.

Що стосується пені нарахованої за прострочку оплати вартості товару поставленого 26.06.2008 року, судом враховано наступне:

Пеня за період з 17.07.2008 року (16.07.2008 року термін сплати згідно договору) по 17.01.2009 року (шестимісячний строк) нарахована на суму боргу в розмірі 25920 грн. становить 3144 грн. 39 коп.

Проте, оскільки як вже зазначалось вище, позивач звернувся до суду 08.08.2009 року, то пеня нарахована за період з 17.07.2008 року по 08.08.2008 року не підлягає стягненню з відповідача, оскільки пропущено спеціальний строк позовної давності.

Таким чином, з урахуванням викладеного, пеня нарахована на суму заборгованості в розмірі 25 920 грн. 00 коп. за період з 09.08.2008 року по 17.01.2009 року складає 2753 грн. 47 коп. та підлягає стягненню з відповідача, в решті вимог в частині стягнення пені слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, зокрема, при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, судом також враховано, що суму боргу в розмірі 15420,00 грн. відповідачем сплачено після звернення позивача до суду.

Водночас, згідно платіжного доручення №070809/7 від 07.08.2009 року позивачем сплачено 315 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до розділу ІІ Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” (чинної на день звернення позивача до суду) розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у господарських справах встановлений за ставкою 118 гривень.

Таким чином, кошти на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197 грн. 00 коп. підлягають поверненню позивачу, в зв’язку з надмірною їх сплатою.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства науково –виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод”, вул. Коробейника,1, м. Сміла, Черкаської області, ідентифікаційний код 30147563 на користь повного товариства “Комерційно –фінансова фірма “Економ - Сервіс”, вул. Котляревського, 1/27, кім. 610 –А, м. Полтава, ідентифікаційний код 23560523, р/р 26006170972001 в ПФ КБ “ПриватБанк” м. Полтава –4 013 грн. 37 коп. –інфляційних втрат, 816 грн. 64 коп. –3% річних, 2 753 грн. 47 коп. –пені, 230 грн. 01 коп. витрат на сплату державного мита та 76 грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог –в позові відмовити.

3.          Стягнути з Державного бюджету України, реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31210259700002 в Головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області, МФО 854018 на користь повного товариства “Комерційно –фінансова фірма “Економ - Сервіс”, вул. Котляревського, 1/27, кім. 610 –А, м. Полтава, ідентифікаційний код 23560523, р/р 26006170972001 в ПФ КБ “ПриватБанк” м. Полтава –197 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                     А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 06.11.09 року.