Постанова № 9323826, 04.11.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №02-03/305а

"04" листопада 2009 р.

м. Черкаси, 16 год. 25 хв.

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ткаченко О.М., за участю представників:

позивача: Стариш В.М. за довіреністю, відповідача: ОСОБА_2- за довіреністю, третьої особи: Чередник О.М. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Черкаська організація «Солідарні профспілки Черкащини»,

про стягнення 1702 грн. 48 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Черкаським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності подано адміністративний позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобовязання її стати на облік як платник страхових внесків та про стягнення з відповідача 1 702 грн. 48 коп. простроченої заборгованості по страхових внесках до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за 2005 рік 9 місяців 2007 року.

12.02.2008 року позивач подав Заяву про змінення позовних вимог, в якій позивач повідомляє, що він змінив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача заборгованість по страхових внесках у розмірі 1702 грн. 48 коп. в звязку з тим, що позивачем отримано повідомлення від державного реєстратора про проведення в Єдиному реєстрі запису реєстраційної дії включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 і взято її на облік як платника страхових внесків з 18 січня 2008 року.

До прийняття рішення у справі позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зменшив позовні вимоги до суми 291 грн. 64 коп. в звязку із встановленням в процесі розгляду справи того факту, що відповідач з моменту державної реєстрації знаходиться на єдиному податку, що відповідно до пункту 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” дає підстави не нараховувати відповідачу як платнику єдиного податку та не сплачувати до Фонду внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, в розмірі 2,9% (з 01.01.2007р 1,5% ).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на наступне:

- згідно свідоцтва про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 10.10.1995р. ОСОБА_4 зареєстрована як підприємець, згідно листа Черкаського міського центру зайнятості від 01.11.2007 вона використовує найману працю з 26.07.2002 і станом на 01.10.2007 мала 5 діючих трудових договорів з найманими працівниками, однак, підприємець не стала на облік як платник страхових внесків у Придніпровській районній виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі Фонд) і відповідно не сплачує належні страхові внески до Фонду;

- в порушення вимог Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240) відповідач не здавала звіти, не надавала документи для перевірки, не допускала позивача до проведення перевірки, в звязку з чим відповідачу нараховані належні до сплати страхові внески, розмір яких розрахований позивачем по даних довідки Черкаського міського центру зайнятості від 10.12.2007 року про фонд оплати праці найманих працівників, що працюють у відповідача. Такий порядок розрахунку позивач вважає правомірним, оскільки законом не заборонено проведення розрахунку таким чином, відповідач ці дані не спростував, і позивач і центри зайнятості для розрахунку суми внесків керуються статтею 1 Закону України № 2213-ІІІ від 11.01.2001 року “Про розмір внесків на деякі види загальнообовязкового державного соціального страхування”, за яким базою оподаткування для роботодавців є сума фонду оплати праці найманих працівників;

- відповідно до статей 9, 13 Закону Фонд та його виконавчі дирекції є належним отримувачем страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності, а профспілкові організації, в тому числі й Черкаська організація “Солідарні профспілки Черкащини” не належать до робочих органів Фонду, а отже не мають права на отримання страхових внесків, вони не можуть брати на облік страхувальників, які є платниками страхових внесків, тому є неправомірним посилання відповідача на договір з Черкаською організацією “Солідарні профспілки Черкащини”, який суперечить нормам Закону “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” та статті 50 Закону № 2240;

- сплата відповідачем страхових внесків Черкаській організації “Солідарні профспілки Черкащини” не має ніякого відношення до повноважень і функцій комісії із соціального страхування, не впливає на обовязок підприємця сплачувати страхові внески до Фонду в установлених Законом № 2240 порядку та строки;

- посилання відповідача на Інструкцію про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України від 21.09.1999р. №634/3927 позивач вважає безпідставним, оскільки вона втратила чинність в звязку із втратою чинності Законом України “Про збір на обовязкове соціальне страхування” № 402/97-ВР від 26.06.1997року (який передбачав збір на обовязкове соціальне страхування), тим більше, що позивач заявив вимогу про стягнення саме страхових внесків, а не збору на обовязкове соціальне страхування, який сплачувався відповідно до Закону “Про збір на обовязкове соціальне страхування” № 402/97-ВР від 26.06.1997р.;

- позивач заперечив проти доводів відповідача та третьої особи про те, що Фонд не є субєктом владних повноважень і позов не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, посилаючись на те, що позивач повністю відповідає визначенню субєкта владних повноважень, наведеному в пункті 7 статті 3 КАС України, Фонд та його органи, в тому числі обласні відділення Фонду виступають як субєкти владних повноважень у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, що підтверджується також численними судовими рішеннями та розясненнями вищих судових інстанцій.

Представники позивача у судовому засіданні, підтримуючи позовні вимоги, посилалися на доводи і міркування, викладені у адміністративному позові та у поясненнях.

Представник відповідача у письмовому Запереченні на адміністративний позов та у судовому засіданні повністю заперечив проти вимоги позивача з наступних мотивів:

- 01.04.2004 року відповідач уклав із Черкаською організацією “Солідарні профспілки Черкащини” договір № 1031, був зареєстрований як платник страхових внесків до Фонду соціального страхування та Черкаська організація “Солідарні профспілки Черкащини” взяла на себе виконання функцій, передбачених п. 3 ст. 50 Закону № 2240, включаючи право приймання відповідних рішень, щодо призначення матеріального забезпечення та соціальних послуг з бюджетів соціального страхування;

- відповідно до Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України, зареєстрованої в МЮ України від 21.09.1999 року № 634/3927, яка діє до цього часу, платниками збору на обовязкове соціальне страхування є субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх обєднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, які повинні зареєструватися як страхувальники у всеукраїнських галузевих профспілках, регіональних галузевих профспілках;

- відповідно до п. 3 ст. 9 Закону № 2240 Фонд є некомерційною самоврядною організацією і тому не може бути субєктом владних повноважень, в звязку з чим даний спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства;

- відповідач не має заборгованості по страхових внесках, а за заявлений позивачем період не повинен сплачувати внески до Фонду, оскільки не був у нього зареєстрований .

Представник відповідача у судовому засіданні, заперечуючи проти позову, посилався на доводи та міркування, викладені у письмовому Запереченні на адміністративний позов.

Представник третьої особи - Черкаської організації “Солідарні профспілки Черкащини”, залученої до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, у судовому засіданні повністю заперечила проти вимог та доводів позивача, вважаючи їх незаконними та не підлягаючими до задоволення.

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 21.10.2009 по 27.10.2009 та по 04.11.2009.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши доводи та пояснення представників сторін і третьої особи, суд встановив наступне.

Черкаським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заявлено вимогу про зобовязання відповідача стати на облік як платник страхових внесків та про стягнення з відповідача страхових внесків на підставі приписів Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ.

В подальшому, в процесі розгляду справи, позивач змінив позовні вимоги та зменшив розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідача страхові внески до Фонду в сумі 291 грн. 64 коп.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на приписах Закону України від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” (далі- Закон № 2240).

В частині 1 розділу ІХ “Прикінцеві положення” вказано, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року.

За приписом частин 3, 4 розділу ІХ до приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності визначено правонаступником Фонду соціального страхування України.

В преамбулі Закону вказано, що цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообовязкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у звязку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

За приписом статті 2 Закону страховиком є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Згідно статті 9 Закону Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Відповідно до частини 5 статті 10 Закону виконавчі дирекції відділень в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі , а відповідно до статуту Фонду - також виконавчі дирекції відділень у районах та містах республіканського та обласного значення є робочими органами виконавчої дирекції Фонду та його відділень.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач відноситься до субєктів владних повноважень, тому даний спір є адміністративним спором і правомірно предявлений позивачем та розглядається судом в порядку Кодексу адміністративного судочинства України. Цей висновок підтверджується також судовою практикою у спорах за позовами позивача про стягнення із субєктів підприємницької діяльності страхових внесків до Фонду.

Суд також зазначає, що професійні спілки, які діють в Україні, в тому числі і Черкаська організація “Солідарні профспілки Черкащини”, не належить до робочих органів Фонду і не має їх повноважень. Тому укладення субєктами підприємницької діяльності договорів із Черкаською організацією “Солідарні профспілки Черкащини” та сплата ними коштів вказаній організації є правом підприємств, однак, не може звільняти їх від сплати страхових внесків в установленому Законом № 2240 порядку.

Як встановлено судом та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, підприємець ОСОБА_4 була зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності Придніпровським райвиконкомом м. Черкаси 10.10.1995 року (а.с. 9). За повідомленням Державної податкової інспекції у м. Черкаси, підприємець ОСОБА_4 зареєстрована в ДПІ у місті Черкаси як субєкт господарської діяльності з 01.01.2002р. і по теперішній час є платником єдиного податку.

У Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вказано, що станом на 09.10.2007 року в ЄДР записів про проведення реєстраційних дій не знайдено (а.с. 8). Відповідно до Довідки з ЄДР, наданої на вимогу суду, відомості про фізичну особу-підприємця були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 16.01.2008 року. За повідомленням позивача, що не заперечено відповідачем, такий запис було внесено в ЄДР з січня 2008 року.

Позивач стверджує, що на підставі повідомлення державного реєстратора про проведення в Єдиному реєстрі запису реєстраційної дії включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 її було взято позивачем на облік як платника страхових внесків із 18.01.2008 року.

Це відповідає праву позивача, встановленому частиною 3 статті 22 Закону № 2240, в якій вказано, що взяття на облік у виконавчих дирекціях відділень Фонду здійснюється:

- юридичних осіб (відокремлених підрозділів юридичних осіб) та фізичних осіб підприємців - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей робочими органами відділень Фонду;

- фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, - в день отримання від них відповідної заяви.

В статтю 22 Закону № 2240 внесено зміни Законом України від 22.02.2006 р. N 3456-IV, яким встановлено вказаний вище порядок взяття страхувальників на облік у виконавчих дирекціях відділень Фонду та виключено в звязку з цим обовязок субєктів підприємницької діяльності страхуватися у виконавчих дирекціях відділень Фонду. Аналіз вказаних норм Закону № 2240 дає підстави стверджувати про необґрунтованість та безпідставність доводів представника відповідача у Клопотанні про відмову в задоволенні позовних вимог від 08.09.2009 та у судовому засіданні про те, що відсутність обовязку субєкта підприємницької діяльності реєструватися у відділенні Фонду спричиняє відсутність боргу.

В статті 27 Закону визначено права та обовязки страхувальника, якими є, зокрема, - обовязок нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 2 ч. 2), - вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів (п. 4 ч. 2), - надавати виконавчій дирекції відділення Фонду відомості про чисельність найманих працівників, розмір їх заробітної плати за встановленою формою звітності (п. 8 ч. 2).

Суд звертає увагу на те, що обовязок страхувальника нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески встановлений Законом № 2240 і редакція цього пункту не змінювалася. Суд погоджується з доводами позивача про те, що внесеними змінами у статтю 27 Закону № 2240 лише спрощено процедуру реєстрації в органах Фонду, а не скасовано її.

Згідно частини 1 статті 23 Закону страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування коштів здійснюється один раз на місяць, а саме у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Відповідно до статті 21 Закону № 2240, у пункті 1 статті 1 Закону України № 2213ІІІ від 11.01.2001 року “Про розмір внесків на деякі види загальнообовязкового державного соціального страхування” встановлено розміри внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” і визначаються вони від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

Тобто, Законами України встановлені розміри, строки сплати страхових внесків, визначено порядок їх розрахунку, вказано страховика, якому страхові внески повинні сплачуватися. За Законом їх сплата є обовязком фізичної особи підприємця, який використовує найману працю, а не правом. Закон № 2240 є законом прямої дії і у відповідача відсутні правові підстави для несплати страхових внесків до Фонду. Таким чином, відповідач відповідно до статті 22 Закону № 2240 є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Як встановлено судом, відповідач є платником єдиного податку. Суд вважає обгрунтованою та законною вимогу позивача про стягнення із відповідача страхових внесків у зменшеній сумі 291 грн. 64 коп. за 2005, 2006, 9 місяців 2007 року. Розрахунок суми належних до сплати страхових внесків виконано вірно, відповідачем не заперечено і не спростовано. При цьому суд зазначає, що позивачем не порушено норму закону при розрахунку сум страхових внесків із даних, наданих центром зайнятості, які є офіційними даними державного органу. Тим більше, що відповідач ці дані не спростував, в порушення пункту 4 частини 2 статті 27 Закону не надав позивачу звіти встановленої форми.

Доводи відповідача щодо неправомірності діяльності Фонду та його робочих органів і відсутності у них права звернення до суду суд вважає безпідставними та необґрунтованими. Посилання відповідача на Інструкцію від 21.09.1999 року № 634/3927 є недоречним у даній справі, оскільки в частині 1 статті 3 Закону № 2240 чітко виписано, що до законодавства України, яке регулює відносини у сфері загальнообовязкового державного соціального страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відносяться, зокрема, інші нормативно - правові акти, прийняті відповідно до Конституції України, Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю та цього Закону.

Суд вважає також, що той факт, що позивачем не проведено перевірку (ревізію) та не складено відповідний акт, не впливає на обовязок відповідача сплатити страхові внески відповідно до вимог Закону № 2240, оскільки у Законі № 2240 та в Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженій постановою Фонду № 38 від 19.09.2001 року, не вказано про неможливість стягнення коштів із субєктів підприємницької діяльності без проведення таких перевірок чи ревізій. Наявність такої Інструкції та право позивача провести перевірку не може спростовувати встановлений Законом № 2240 обовязок підприємця (як страхувальника) сплатити страхові внески до Фонду в установлених законом розмірах, строки, порядку, а у даному позові позивач не заявляє вимогу про стягнення з відповідача санкцій за несплату страхових внесків. Тим більше, що із матеріалів справи та із пояснень і доводів відповідача вбачається, що він не визнає права позивача як страховика щодо відповідача.

Також суд зазначає, що судові акти, які не набрали законної сили, та ті, які не мають відношення до справи, застосовуватися не можуть, тому посилання відповідача на них є безпідставними.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач не спростував встановлені факти і доводи позивача, не подав суду доказів сплати коштів до Фонду, не подав документів на спростування вказаних позивачем розрахунків та вихідних даних для них.

Відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” вимога про стягнення страхових внесків в сумі 291 грн. 64 коп. на користь Фонду є правомірною і обґрунтованою, тому підлягає до задоволення.

Виходячи з того, що позивачем судовий збір не сплачувався, тому на підставі ст. 94 КАС України з відповідача він не стягується.

З огляду на викладене, керуючись статтями 94, 160 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про зменшення позовних вимог прийняти.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (18016, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 18, ідентифікаційний код 21355026) заборгованість по внесках в сумі 291 грн. 64 коп.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А.Д. Пащенко

Постанова складена в повному обсязі

05.11.2009