Рішення № 9323715, 02.11.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2009 р.                                                             Справа № 01/1097

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., секретаря судового засідання Олійник І.С., за участю представників сторін:

від позивача –Боровик О.І. –директор, Сліпченко С.А. –представник за довіреністю,

від відповідача –Гайдай О.А. –представник за довіреністю,

розглянувши в приміщенні господарського суду Черкаської області справу за позовом приватного підприємства «Сокіл», м. Канів, Черкаської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Агро-Черкаси», м. Черкаси

про стягнення 374642 грн. 05 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сокіл»звернулося до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Агро-Черкаси»заборгованості за надані послуги з охорони 3 (трьох) складів Набутівського та Бужанського цукрових заводів в розмірі 374642,05 грн. з них 240405,60 –основного боргу, 120653,57 грн. –пені, 1983,33 грн. –три відсотка річних та 11599,55 грн. –інфляційних.

Після перерви, оголошеної в судовому засіданні 29 жовтня 2009 до 02 листопада 2009 року, представники позивача зменшили розмір заявлених позовних вимог, у зв’язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості в розмірі 180000 грн. 00 коп., та просили стягнути з останнього залишок основного боргу в розмірі 60405 грн. 60 коп. за надані послуги та . Про зменшення позовних вимог керівником позивача надано письмову заяву.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково: проти наявності заборгованості за отримані послуги не заперечив, проти стягнення пені та штрафу заперечив.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши доводи представників сторін, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступного:

01 жовтня 2007 року між приватним підприємством «Сокіл»(виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Приват Агро-Черкаси»(замовник) було укладено Угоду №01-02/10-07, згідно з умовами якої виконавець зобов’язався надавати замовнику послуги з охорони трьох складів Набутівського та Бужанського цукрових заводів. В свою чергу ТОВ «Приват Агро-Черкаси», відповідно до умов Угоди, зобов’язане вчасно оплачувати надані послуги. Виконавцем належним чином надавалися послуги передбачені вищевказаною угодою, що підтверджується актами виконаних робіт, що були підписані сторонами і є підставою для оплати послуг:

№СО-0000027 від 31.10.2008 р. на суму з ПДВ 60101,40 грн.

№СО-0000108 від 28.11.2008 р. на суму з ПДВ 60101, 40 грн.;

№СО-0000120 від 29.12.008 р. на суму з ПДВ 54091,26 грн.;

Акт про вартість виконаних робіт за січень на суму 48081,12 грн.;

Акт про вартість виконаних робіт за лютий на суму 24040,56 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008 по 14.02.2009 р. заборгованість відповідача складає 240405,60 грн.

Позивачем неодноразово направлялися відповідачу вимоги про сплату суми боргу, але письмової відповіді на них відповідач не надав та борг не сплатив.

У зв’язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості в розмірі 180000 грн. 00 коп. під час розгляду справи, позивачем зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованості за надані послуги до 60405, 60 коп.

Статтею 22 ГПК України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.2. Угоди –оплата проводиться Замовником на банківський рахунок Виконавця протягом 5(п’яти) банківських днів з дня підписання сторонами акту передачі-приймання наданих послуг та виставленого Виконавцем рахунку.

05.04.2009 р. позивачем направлена претензія №28 від 10.03.2009 року на адресу відповідача з вимогою про сплату боргу, відповіді не отримали до цього часу.

Відповідно до п. 4.2. Угоди передбачено, що у випадку прострочення платежів, зазначених у п. 3.1. даної Угоди, Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі 05 % від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96 розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, суд вважає, що розрахунок пені позивачем суперечить вимогам зазначеного Закону.

Суд самостійно перерахував суму пені відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96 та встановив суму неустойки за прострочення виконання грошових зобов’язань в розмірі 16428,90 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України –боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач просить суд стягнути з відповідача залишок боргу за надані послуги згідно з умовами Угоди №01-02/10-07 від 01.10.2007 р. в розмірі 60405,60 грн., 1983,33 грн. трьох процентів річних та 11599,55 грн. інфляційних за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у примусовому порядку.

Суд вважає, що позивачем розрахунки трьох процентів річних та втрат від інфляції вчинені вірно та підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи, зокрема, вищезазначеними угодою №01-02/10-07 від 01 жовтня 2007 року, актами здачі-прийняття робіт, актами про вартість виконаних робіт, актами звірки розрахунків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 42 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до наданої суду копії платіжного доручення №1 від 29.04.2009 р. за підготовку позовних матеріалів до суду директор ПП «Сокіл»Боровик О.І. сплатив адвокату Сліпченко С.А. гонорар в сумі 2000,00 грн.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу в розмірі 90417,38 грн., з них: 60405,60 грн. основного боргу, 16428,90 грн. пені, 1983,33 грн. трьох процентів річних та 11599,55 грн. інфляційних обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно такими, що підлягають до задоволення, також позивач має право на стягнення з відповідача 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

З відповідача на користь позивача необхідно також стягнути 3746 грн. 42 коп. витрат на оплату державного мита і 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Агро-Черкаси», вул. Гоголя, 221, код 33282749, р/р 26008060003471 у КБ «ПриватБанк», МФО 354347 на користь приватного підприємства “Сокіл”, вул. Енергетиків, 22 А, м. Канів, Черкаська область, код 32704276, р/р 26001051505275 в ЧГРУ Приватбанк в м. Канів. МФО 354347, 60405,60 грн. –заборгованості за надані послуги, 16428,90 грн. –пені, 11599, 55 грн. втрат від інфляції, 1983, 33 грн. трьох відсотків річних, 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 2704 грн. 17 коп. –витрат на оплату державного мита і 118 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 180000 грн. 00 коп. основного боргу припинити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя О.В.Чевгуз