Рішення № 93235813, 01.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12379/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування наказу №577/03/09 від 30.10.2020 вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, ОСОБА_1 , до відповідача, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ №577/03/09, виданий Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) 30.10.2020, яким частково задоволено скаргу від 20.10.2020 №С-1724-08.3.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

Позивач стверджує, що відповідач заблокувавши йому, як державному реєстратору, спірним наказом доступ до Реєстру речових прав, порушив право позивача на працю та обмежив його у можливостях повноцінного проходження публічної служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. Спірним наказом відповідач протиправно заблокував позивачу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 рік з 09.11.2020 по 08.11.2021 включно. Вказаний наказ відповідач прийняв на підставі висновку Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги на рішення позивача про державну реєстрацію прав.

Позивач вважає, що розглядаючи вказану скаргу, в якій ставилося питання про скасування двох його рішень про державну реєстрацію прав, відповідач перевищив свої повноваження, оскільки розгляд таких скарг віднесений ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до виключної компетенції Міністерства юстиції України.

Також позивач вважає протиправним його неповідомлення про час, місце засідання Колегії та розгляду скарги. Про факт існування спірного наказу він дізнався у зв`язку з втратою доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, таке неповідомлення призвело до необґрунтованості спірного наказу. Так, факт того, що позивач був позбавлений можливості надати свої пояснення, додаткові документи, що могло вплинути на кінцеве рішення відповідача, свідчить про те, що відповідач приймаючи спірне рішення, не надав всебічної оцінки усім обставинам даного питання. Висновок відповідача про те, що позивач при здійсненні державної реєстрації не встановив особу заявника по будь-якому з документів, що посвідчують особу, є хибним та недоведеним.

Таким чином, прийняття рішення про блокування доступу державного реєстратора на 1 рік до Державного реєстру прав, на думку позивача, є протиправним, оскільки базується на необґрунтованому висновку відповідача. Враховуючи те, що реєстраційні дії не були скасовані, а також, враховуючи відсутність у позивача будь-яких попередніх притягнень до відповідальності за порушення порядку державних реєстраційних прав, застосування блокування доступу до Реєстру позивач вважає непропорційною мірою відповідальності.

(б) Позиція відповідача

26.11.2020 відповідач до суду надав відзив на адміністративний позов в якому заперечував проти позовної вимоги, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити. Відповідач зазначав, що він прийняв законне рішення щодо часткового задоволення скарги щодо визнання протиправними дій позивача, виходячи з характеру допущених порушень, їх сукупності та співрозмірності, з врахуванням потенційного розміру негативних наслідків.

Відповідач вказував, що з доданих до матеріалів скарги документів він встановив, що позивач здійснив державну реєстрацію припинення прав власності у зв`язку з знищенням об`єкта нерухомого майна з порушенням закону - на підставі документів, справжність, яких викликала сумнів.

Так, фотокартку скаржника у зв`язку з досягненням ним 45 років, було вклеєно у паспорт громадянина України 14.08.2020, а заява про проведення державної реєстрації припинення прав власності у зв`язку з знищенням об`єкта нерухомого майна зареєстрована в Державному реєстрі прав 09.04.2020. Зі змісту скарги відповідач встановив, що скаржник не звертався із заявою про знищення об`єкту нерухомого майна до позивача, його особа не встановлювалася. Тому тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач вважає співмірним.

Відповідач заперечував проти тверджень позивача про його неналежне сповіщення. Вказував, що він завчасно, не пізніше ніж за два дні, повідомив позивач електронною поштою про розгляд справи.

Також відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вважає, що суд не може втручатися в дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями законності прийнятого рішення.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

18.11.2020 суд письмовою ухвалою відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

18.11.2020 суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив позовне провадження за правилами спрощеного позовного провадження, призначив розгляд справи на 27.11.2020 на 11:30 год.

27.11.2020 суд усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, задовольнив клопотання позивача та за відсутності заперечень відповідача продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

IV. Обставини, встановлені судом

29.11.2019 позивач призначений на посаду державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області на підставі розпорядження Великодолинського селищного голови №101/К.

20.10.2020 до відповідача надійшла скарга ОСОБА_2 на рішення державних реєстраторів Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (а.с.62). У даній скарзі скаржник просив:

скасувати рішення державного реєстратора Турецького О.С. №51936948 та внесені ним відомості10.04.2020 про скасування права власності з реєстру; відновити його право власності та реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2000600051101; скасувати рішення, індексний номер 52005530 про державну реєстрацію прав від 15.04.2020 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2071069051101, прийняте державним реєстратором Мельник Т.І.; анулювати доступ державних реєстраторів Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького О.С. та ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.62).

28.10.2020 Колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) розглянула скаргу ОСОБА_2 від 20.10.2020 .

У своєму висновку колегія рекомендувала задовольнити частково скаргу ОСОБА_2 в частині оскарження дій державного реєстратора ОСОБА_1 та тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 рік з 09.11.2020 по 08.11.2021 включно.

У висновку викладені мотиви рішення: « З доданих матеріалів скарги встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 скаржнику виповнилось 45 років, фотокартку було вклеєно у паспорт громадянина України 14.08.2020, а заява про проведення державної реєстрації припинення приватної власності у зв`язку із знищенням об`єкта нерухомого майна №39253516 зареєстрована в Державному реєстрі прав 09.04.2020.

Відповідно до п.8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ 06.06.1991 №2503-ХІІ, до паспортної книжечки при досягненні 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Відповідно до п.2 ч.4 статі 20 Закону заява про проведення реєстраційних дій, надання інформації з Державного реєстру прав не приймається у тому числі, у разі, невстановлення особи заявника чи обсягу повноважень на подання відповідної заяви» (а.с.60).

28.10.2020 – в день складення висновку Колегії - її співголова Д. Корсаков повідомив у письмовій формі окрему думку на висновок Колегії, в якій зазначив: «У зв`язку з тим, що у прохальній частині скарги громадянин ОСОБА_2 просить скасувати 2 рішення, що є рішеннями про державну реєстрацію прав, а також відновити його право власності та анулювати доступ державному реєстратору до Державного реєстру речових прав, та не просить провести перевірку дій державного реєстратора при реєстрації заяви в Державному реєстрі прав – розгляд скарги у повному обсязі належить до виключної компетенції Міністерства юстиції України».

Крім того, в окремій думці вказано, що у разі невстановлення (не пізніше наступного дня з дня реєстрації скарги) доповідачем по скарзі того факту, що розгляд скарги в повному обсязі належить до виключної компетенції Міністерства юстиції - Колегією повинно бути прийнято рішення про перенаправлення скарги в повному обсязі до Міністерства юстиції України.

Також співголова колегії у своїй окремій думці вказав на те, що твердження Колегії, що державний реєстратор не встановив особу заявника по будь-якому з документів, що посвідчують особу – хибне, не доказане, та на підставі нього не може прийматися рішення про блокування доступу державного реєстратора на 1 рік до Державного реєстру прав (а.с.60-61).

30.10.2020 відповідач видав наказ № 577/03-09 від 30.10.2020 про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 від 20.10.2020 в частині оскарження дій позивача в статусі державного реєстратора з підстав порушення ним вимог абз. третього частини першої, п.2 ч.4 ст.20 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127, пп.2 п.6 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 №1141 (а.с.59).

В п.2 наказу відповідач тимчасово заблокував доступ державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 рік з 09.11.2020 по 08.11.2021.

Як вказано в тексті наказу, він прийнятий відповідно до п.2 ч.6 ст.37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 9,14 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1128.

V. Джерела права та висновки суду.

Порядок оскарження рішень у сфері здійснення державної реєстрації прав, встановлений ст.37 ЗУ "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 (далі Закон №1952-IV).

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №1952-IV: «Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду».

Згідно з ч.2 цієї статті: «Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:

1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;

2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав.

Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган».

Відповідно до п. «г» ч. 6 ст.37 Закону №1952-IV: «За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: […] тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

З аналізу вказаних вище норм права, суд зазначає, що ч.2 ст.37 Закону №1952-IV прямо вказує, що розгляд скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, відноситься до повноважень Міністерства юстиції України. Також дана стаття чітко визначає повноваження відповідача розглядати скарги тільки на ті рішення державного реєстратора, які не є рішеннями про державну реєстрацію прав.

З огляду на прохальну частину скарги, за результатами розгляду якої був винесений спірний наказ, суд встановив, що скаржник просив в ній скасувати рішення державного реєстратора саме щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно. Таким чином, суд робить висновок, що відповідач прийняв рішення всупереч встановленим законом повноваженням.

У статті КАС України закріплені загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, щодо їх правомірності.

Зокрема, в частині 2 даної статті визначено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законам України. За змістом цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законам України». «На підставі» означає, що суб`єктів владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями необхідно розуміти як ті, наявність яких прямо вказує закон.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що відповідач також порушив процедуру, встановлену Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою КМУ №1128 від 25.12.2015 (далі – Порядок №1128).

Так, відповідно до абз. дев`ятого п.5 даного Порядку: «Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації у строк, визначений абзацом першим цього пункту, також на предмет пересилання її за належністю Мін`юсту чи іншому територіальному органу».

В п. 7 Порядку №1128: «Якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган пересилає її не пізніше п`яти днів з дня реєстрації Мін`юсту чи іншому територіальному органу з використанням системи електронного документообігу, про що повідомляється скаржнику.

Відповідна скарга у сфері державної реєстрації та за наявності додані до неї документи пересилаються не пізніше наступного робочого дня за належністю Мін`юсту чи відповідному територіальному органу в паперовій формі».

Таким чином, суд робить висновок, що спірний наказ відповідач прийняв з перевищенням встановлених законом повноважень та з порушенням законної процедури, чим не дотримався основних критеріїв законності прийняття рішень, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України. Відтак - суд робить висновок про визнання протиправним та скасування наказу №577/03/09, виданого Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) 30.10.2020.

При цьому суд не погоджується з аргументом відповідача про те, що ним розглядалася скарга в контексті визнання протиправності дій позивача в статусі державного реєстратора та задоволення ним скарги у зв`язку з цим частково.

По-перше, в скарзі скаржник не ставив на вирішення питання щодо визнання протиправними дій позивача, а просив скасувати рішення про здійснення державної реєстрації прав.

По-друге, у висновку Колегії на підставі, якого був прийнятий спірний наказ, відсутнє обґрунтування щодо протиправності дій позивача, оскільки відсутнє посилання на проведення перевірки дій позивача, також відстуні посилання на встановлення конкретних обставин на підставі дослідження матеріалів, що мають доказове значення для встановлення потиправності дій. У тексті висновку Колегія вказала, що вона встановила факт відстуності звернення скаржника із заявою до деражвного реєстратора з змісту його скарги. Висновок Колегії, окрім посилань на паспорт громадянина України скаржника не містить інформації чи була здійснена відповідачем перевірка дій позивача щодо встановлення ним особи скаржника на підставі будь-яких інших документів.

Адже відповідно до п.9 Порядку № 1128 "Під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах [...]".

Таким чином, суд робить висновок про те, що з урахуванням прохальної частини скарги, предметом її вирішення є питання щодо законності рішень державного реєстратора. Відповідно наведені у скарзі обставини є обґрунтуванням предмету оскарження, які необхідно було розглядати в межах вимог скарги уповноваженим суб`єктом владних повноважень, в даному випадку - Міністерством юстиції України .

Що стосується тимчасового блокування доступу позивача до Державного реєстру прав, суд зазначає, що з урахуванням приписів ст.37 Закону №1952-IV такий захід застосовується за результатами розгляду скарг. Отже, з урахуванням висновку суду про те, що розгляд скарги ОСОБА_4 від 20.10.2020 за її предметом оскарження повністю належить до повноважень Міністерства юстиції України, тимчасове блокування доступу до Державного реєстру прав є пов`язаним та випливає з оскарження рішень про деражвну реєстрацію прав. Тому відповідно блокування доступу до Державного реєстру прав належить у даних конкретних правовідносинах також до повноважень Мін`юсту.

Таким чином, суд робить висновок, що спірний наказ відповідач прийняв з перевищенням встановлених законом повноважень та з порушенням законної процедури, чим не дотримався основних критеріїв законності прийняття рішень, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України, чим порушив його право на працю. Відтак - суд робить висновок про визнання протиправним та скасування наказу №577/03/09, виданого Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) 30.10.2020.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача, що суд не може втручатися в дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями законності прийнятого рішення.

Суд наголошує, що дискреційні повноваження виникають, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Враховуючи приписи ст.19 Конституції України, реалізація суб`єктом влади своїх повноважень не повинна означати його свавілля, а навпаки – накладає на такий орган додатковий обов`язок щодо обґрунтування обраного ним способу дії з урахуванням критеріїв законності, обґрунтованості тощо.

В даному ж випадку суд констатував відсутність законних підстав та повноважень у відповідача для розгляду скарги про скасування рішень про державну реєстрацію прав. Тому питання скасування спірного наказу не стосується права розсуду відповідача застосовувати або не застосвувати блокування доступу до Державного реєстру прав, а стосується відсутності законних підстав як таких щодо застосування вказаного засобу.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ст.2 КАС України діяльність адміністративного суду спрямована на здійснення ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Стаття 245 КАС України серед інших повноважень суду, встановлює, що при вирішення справи по суті суд може у разі задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Крім того, щодо інших аргументів позивача, з урахуванням зазначених вище висновків, суд не здійснює оцінку його доводів щодо порушення порядку повідомлення про розгляд його справи та непропорційності застосованого відповідачем тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав, оскільки вважає його застосування протиправним в силу відстуності таких повноважень у відповідача в даних правовідносинах, як таких.

VI. Судові витрати

При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн. Даний факт підтверджується квитанцією від 15.11.2020 №20069 (а.с.8). З урахуванням висновку суду про задоволення позову, сплачений та документально підтвержений позивачем судовий збір належить до відшкодування. Адже відповідно до ч.1 статті 139 КАС України: «При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати наказ №577/03/09, виданий Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) 30.10.2020, яким частково задоволено скаргу від 20.10.2020 №С-1724-08.3.

3.Стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача, судові витрати у сумі 840 (вісімсот сорок), 80 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

3. Позивач- ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач – Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції адреса: 65007, м. Одеса, вул. Б.Хмельницького, 34 код ЄДРПОУ43315529.

Суддя О.Я. Бойко

.