Рішення № 9323513, 22.04.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2010 р. Справа № 17/19/10

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Колесниковій В.В.,

представники сторін у судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/19/10

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Суднобудівний завод “Залів”, (98310, АР Крим, м.Керч, вул. Танкістів, буд. 4),

До відповідач: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1),

про: стягнення заборгованості.,-

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “Суднобудівний завод “Залів” (надалі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:

2 липня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір купівлі - продажі № 004 (надалі - Договір), згідно якого відповідач продає, а позивач покупає товар в об'ємі, кількості і за якісними показниками, погоджених в специфікаціях до цього Договору.

Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України умови договорів постачання мають бути засновані на положеннях Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС 2000 років.

Сторони прийшли до згоди, що постачання товару здійснюється на умовах ЕХW, вказаних міжнародних правил, згідно з якими продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки по постачанню, коли він надасть товар в межах обумовленого терміну в розпорядження покупця в названому у договорі місці.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ГК України до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором постачання, законом або не витікає з характеру стосунків сторін. Стаття 663 ГК України передбачає обов'язок продавця передати покупцеві товар в строк, вказаний в договорі.

Згідно п.п. 2.1., 3.2., 3.4. Договору строк постачання 3-5 днів з моменту плучення 100% передплати на розрахунковий рахунок позивача на підставі виставленого рахунку. За період дії Договору (з моменту його підписання і до 31.12.2007 р.), ВАТ «Суднобудівельний завод «Залів»сплатила ФОП-ОСОБА_1, згідно з виставленими рахунками вартість товару на загальну суму 37 841 грн. 40 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: № 2723 від 24.07.07р. на суму 16674 грн.; № 3326 від 30.08.07 р. на суму 14128грн. 80 коп.; № 3026 від 09.08.07 р. на суму 4458 грн. 60 коп.; № 3106 від 16.08.07 г. на суму 2 580 грн.

Але Відповідач, поставивши товар на суму лише 27 041, 40 грн., передплату у розмірі 10 800 грн., станом на сьогоднішній день, не повернув і недопоставлений товар не поставив.

Згідно ст.ст. 525, 526, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускаються, зобов'язання повинні виконуватися належним чином. У будь-якому випадку одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 662, 669 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві, в кількості, визначеній в договорі купівлі, - продажі. Відповідно до ч. 3 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна прийняти всі заходи, необхідні для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси іншої сторони і забезпечення загальногосподарського інтересу. Але Відповідач, ігноруючи господарські інтереси ВАТ «Суднобудівельний завод «Залів», не виконав свої обов'язки за Договором, і не повернув сплачені Позивачем грошові кошти.

26.01.2009 р. ВАТ «Суднобудівельний завод «Залів»направив на адресу ФОП ОСОБА_4 лист з проханням провести звірку розрахунків шляхом підписання прикладеного до листа акту звірки розрахунків. Але лист повернувся назад по закінченню терміну його поштового зберігання .

У статтях 610, 611 ЦК України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. При порушенні зобов'язання настають правові наслідки, встановлення договором або законом.

Згідно ст. 230, ч. 6. ст. 231 ГК України за невиконання або неналежне виконання учасник господарських стосунків зобов'язаний сплатити господарські санкції, виражені в грошовій сумі. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за весь час користування чужими грошовими коштами.

Сторони п. 5.3. Договори передбачили, що в разі прострочення постачання товару Продавець зобов'язаний сплатити Покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невиконаного зобов'язання. Таким чином, розмір пені за прострочення постачання товару склав 2323 грн. 33 коп.

Правові наслідки порушення умов договору про кількості товару визначено ст. 670 ЦК України, де вказано, що у випадку, якщо продавець передав меншу кількість товару, чим це встановлено договором купівлі - продажі, покупець має право вимагати передачі недопоставленої кількості товару, або відмовитися від переданого товару і його оплати, а якщо він сплачений, вимагати повернення сплаченої грошової суми.

Згідно ч. 2. ст. 693 ГК України, якщо продавець, що отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений термін, покупець має право вимагати передачі сплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Так позивач вимагає від відповідача повернення суми у розмірі 10 800 грн. сплаченою йому на підставі умов договору

На суму попередньої оплати, згідно ч. 3. ст. 693 ГК України, нараховуються відсотки відповідно до ст. 536 ГК України, якій передбачено, що за користування грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати відсотки, розмір яких встановлюється договором, законом або актом цивільного законодавства. Договором № 004 від 02.07.07р. розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлений не був. Проте в статті 625 ГК України вказано, що боржник, що прострочив грошове зобов'язання, на вимогу кредитор повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, також три відсотки річних від простроченої суми. За розрахунком позивача інфляційні збитки складають 5475 грн. 60 коп., а 3 % річних складають 758 грн. 38 коп.

В ході розгляду справи 20.04.2010р. на адресу суду від представника позивача надійшла заява в якій він просить уточнити позовні вимоги, а саме стягнути з відповідача 10800 грн. суму передплати; 2322 грн. 14 коп. пені; 755 грн. 41 коп. 3% річних; 5475 грн. 60 коп. інфляційні збитки.

Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, проте відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надав, позов не заперечив і не спростував. За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконува тися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення за гальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а згідно ч. 2 ст. 218 ГПК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За розрахунком позивача збитки від інфляції складають 5475 грн. 60 коп., а 3% річних 755 грн. 41 коп.

Судом за власною ініціативою зроблено перерахунок за допомогою програми «Законодавство»версія 2.7.3., згідно здійсненого розрахунку сума збитки від інфляції складає 1199 грн. 79 коп., а 3% річних 288 грн. 49 коп.

Відповідно до п. 5.3 Договору, сторони узгодили, якщо у випадку порушення покупцем строків, продавець оплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Розмір пені в сумі 2322 грн. 14 коп., позивач розрахував за період з 10.02.2009р. по 01.01.2010р., тобто більш ніж за шість місяців, в той час як згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій (штрафа, пені) за прострочення виконання зобовязання припиняється, якщо інше не встановлено договором або законом, через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Нарахування пені за прострочку платежу відповідно до положення ч.6 ст.232 ГК України повинно було припинитися через шість місяців тобто через 181 дня.

Судом за власною ініціативою зроблено перерахунок за допомогою програми «Законодавство»версія 2.7.3., згідно здійсненого розрахунку сума пені за вищевказаний період складає 1251 грн. 61 коп.

З огляду на вищенаведене позовні вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на договорі і чинному законодавстві, відповідачем не заперечені і не спростовані, отже, підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачене держмито слід віднести на рахунок сторін пропорційно задоволеним вимогам позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства “Суднобудівний завод “Залів” задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 10800 грн., пеню у розмірі 1251 грн. 61 коп., збитки від інфляції у розмірі 1199 грн. 79 коп., 3 % річних у розмірі 288 грн. 49 коп., державне мито у розмірі 135 грн. 44 коп. та 165 грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Відкритого акціонерного товариства “Суднобудівний завод “Залів” (98310, АР Крим, м.Керч, вул. Танкістів, буд. 4; код 14307251).

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М.Коваль