Рішення № 93234852, 01.12.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Справа № 280/6123/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - відповідач, УСЗН), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 13.10.2020 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що з метою отримання державної допомоги при народженні дитини позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, разом з тим, позивачу відмовлено у призначенні допомоги, у зв`язку із тим, що позивач відсутній за адресою місця проживання, як внутрішньо переміщена особа. Позивач зазначає, що він дійсно періодично виїжджає до міста Шахтарськ Донецької області, оскільки має на тимчасово окупованій території України майно та родичів. Разом з тим, позивач вважає, що відсутність його за місцем проживання, як внутрішньо переміщеної особи, не може бути правовою підставою для відмови у призначенні допомоги на дитину. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень відповідач послався на те, що чинним законодавством України передбачено певні умови ля призначення допомоги при народженні дитини, зокрема особа, яка звертається за допомогою, повинна бути одним з батьків (опікуном) та постійно проживати разом з дитиною. Відповідач зазначає, що факт проживання з дитиною, того з батьків, хто звернувся за призначенням допомоги при народженні є необхідною умовою її призначення. Разом з тим, оскільки актами державного соціального інспектора встановлено факт не проживання, то позивачу відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини. У зв`язку із викладеним у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Оріхівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 13.11.2019 (а.с.9).

Також, судом встановлено, що відповідно до Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.06.2017 №0000235133, ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідно до Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.11.2019 №2317-5000230270, ОСОБА_2 має статус внутрішньо переміщеної особи та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що 14.11.2019 позивач звернувся до органу УСЗН з заявою про призначення допомоги при народженні дитини (а.с.35).

21.11.2019 соціальним інспектором УСЗН складено Акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї в розділі VIII «Додаткова інформація (узагальнена інформація щодо нужденності сім`ї або можливості знаходження додаткових джерел для існування)» зазначено, що ОСОБА_1 та його неповнолітній син ОСОБА_2 на момент перевірки за даною адресою відсутні.

02.12.2019 відповідачем прийнято рішення №19, яким відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини з листопада 2019 року ОСОБА_1 , який не проживає за вказаною адресою в АДРЕСА_1 (факт не проживання підтверджується актом державного соціального інспектора) відповідно до чинного законодавства (а.с.44-45).

03.07.2020 позивач вдруге звернувся до відповідача з заявою про призначення допомоги при народженні дитини (а.с.50).

17.08.2020 соціальним інспектором УСЗН складено Акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї в розділі VIII «Додаткова інформація (узагальнена інформація щодо нужденності сім`ї або можливості знаходження додаткових джерел для існування)» зазначено, що ОСОБА_1 на момент перевірки працює в місті Києві, дружина та син постійно проживають в Донецькій області, м.Шахтарськ (а.с.59).

25.08.2020 відповідачем прийнято рішення №4, яким відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини з липня 2020 року ОСОБА_1 , який не проживає за вказаною адресою в АДРЕСА_1 (факт не проживання підтверджується актом державного соціального інспектора) відповідно до чинного законодавства.

Позивач не погодившись з правомірністю відмови відповідача щодо призначення та виплати допомоги на дитину, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону дитинства», з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та іншими законами України.

Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми: допомога при народженні дитини.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» передбачено, що для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» даний перелік документів є вичерпним.

Відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми (далі - Порядок №1751), визначає умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», зокрема допомога при народженні дитини (пункти 10-16 цього Порядку).

Згідно п. 12 Порядку №1751, допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

За пунктом 13 Порядку №1751, допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини.

Пунктами 44 та 45 Порядку № 1751 визначено, що у разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення, днем (місяцем) звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви. Орган, що призначає і виплачує державну допомогу сім`ям з дітьми, повинен давати роз`яснення з питань її призначення і виплати та надавати заявнику допомогу в одержанні необхідних документів.

Суд зазначає, що нормами Закону №2811-ХII та Порядку №1751 передбачено єдину підставу для відмови у призначені допомоги, а саме у разі народження мертвої дитини, інших підстав для відмови в призначені допомоги законодавство не містить. Разом з цим, вказаними нормами передбачені певні обмеження стосуються строку подання заяви про призначення виплати допомоги.

Суд наголошує, що позивач з заявою про призначення допомоги при народженні дитини звернувся до відповідача з додержанням встановленого законом строку, надавши до неї повний перелік необхідних документів, зазначені обставини відповідачем не спростовано.

Фактично єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини стало те, що Актами обстеження матеріально-побутових умов сім`ї було встановлено, що позивач разом з дитиною не проживають за адресою: АДРЕСА_2 , а дитина проживає разом з матір`ю у місті Шахтарськ Донецької області.

Разом з тим, суд зазначає, що ані Закон №2811-ХII, ані Порядок №1751, не містить такої підстави, як відсутність особи, яка звернулась за допомогою за місцем проживання.

Посилання відповідача на пункт 11 Порядку №1751, в частині того, що у разі звернення одного з батьків дитини (опікуна) за призначенням допомоги при народженні дитини орган соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини, суд відхиляє, оскільки даним пунктом передбачено право відповідача отримувати документи від інших органів необхідні саме для призначення допомоги, а не самостійно їх збирати шляхом проведення обстеження матеріально-побутових умов.

В свою чергу, відповідачу разом із заявою про призначення допомоги надавались довідки Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області стосовно того, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.52, 58).

Крім того, суд вважає, що необхідне звернути увагу і на те, що відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Суд звертає увагу на те, що як на дату звернення до відповідача, так і на момент прийняття спірного рішення про відмову у призначенні допомоги на дитину, позивач та її дитина мали статус внутрішньо переміщених осіб, довідки про взяття на облік, як внутрішньо переміщених осіб не скасовані, а відповідно у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачу у реалізації її права на соціальне забезпечення у вигляді допомоги при народженні дитини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ч.3 ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Суд зазначає, що згідно ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.7 ст.7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 10 Порядку №1751, допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Отже, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16-а, від 2 жовтня 2018 року у справі №495/3711/17, від 20.11.2018 у справі №226/317/17, від 24 квітня 2019 року у справі №462/431/17, від 07 квітня 2020 року у справі №226/450/17.

Також, відповідачем до суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що допомога на дитину - ОСОБА_2 вже призначалась іншим органом УСЗН, або відповідна допомога призначалась на матір дитини, тощо.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для відмови позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини, що зумовлює висновок суду про зобов`язання відповідача призначити позивачу відповідну допомогу.

Підстав для встановлення судового контролю судом не встановлено, а позивачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятися від виконання судового рішення.

Підстави для звернення судового рішення до негайного виконання відсутні, оскільки судом не приймалось рішення про стягнення на користь позивача грошових коштів (періодичних платежів), а лише вирішено питання про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо призначення позивачу державної допомоги.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

З урахуванням того, що під час відкриття провадження у справі судом вирішено питання про відстрочку сплати судового збору, то з урахуванням результату розгляду адміністративної справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 840,80 грн., який мав бути сплачений під час подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області (70500, Запорізька область, м.Оріхів, вул.Запорізька, 36, код ЄДРПОУ 03193206) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області від 02.12.2019 №19 та від 25.08.2020 №4 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області призначити та виплачувати ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова