Рішення № 93234444, 30.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 р. Справа№200/8760/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьова І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій не правомірними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного Управління пенсійного фонду України у Донецькій області від 31.07.2020 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Маріупольське об`єднане Управління пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.07.2020 року про призначення пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з моменту виникнення у мене прав на призначення пенсії (27.07.2020) із зарахуванням до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію: період навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.78 року по 20.06.1982 року; період перебування з чоловіком за кордоном з 20.07.1982 року по 20.07.1986 року; знаходження у відпусті по догляду з дитиною до 3-х років з 11.01.1986 року по 03.08.1987; період роботи з 03.08.1987 року по 01.01.1999 року; знаходження у відпусті по догляду з дитиною до 3-х років з 01.04.2000 року по 31.12.2002 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 липня 2020 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Як зазначає позивач, рішенням №254 від 22 липня 2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідачем не зараховано до стажу періоди роботи позивача з періоду: навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.78 року по 20.06.1982 року; період перебування з чоловіком за кордоном з 20.07.1982 року по 20.07.1986 року; знаходження у відпусті по догляду з дитиною до 3-х років з 11.01.1986 року по 03.08.1987; період роботи з 03.08.1987 року по 01.01.1999 року; знаходження у відпусті по догляду з дитиною до 3-х років з 01.04.2000 року по 31.12.2002 року

Позивач вважає таке рішення УПФ протиправним, оскільки воно прийнято із порушенням норм чинного законодавства та порушує його конституційні права.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

20 жовтня 2020 року від представника УПФ надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що розглянувши надані позивачем документи відповідачем було вирішено, не зараховувати до загального стажу періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки на першій сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства. Крім того, відповідач вказує, що документи що були представлені позивачем до суду відповідачу при призначенні пенсії не надавались.

З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

Позивачка - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту НОМЕР_2 .

22.07.2020 року позивачка звернулася до Маріупольського об`єднаного Управління пенсійного фонду України у Донецькій області із заявою в призначенні пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом з зазначеною заявою позивачем були надані наступні документи:

копія паспорту, копія ідентифікаційного номеру, копія трудової НОМЕР_3 , свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_4 , свідоцтва про народження дітей НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , диплом НОМЕР_7 , архівна довідка №3/117071 від 12.03.2020.

Рішенням Маріупольського об`єднаного Управління пенсійного фонду України у Донецькій області від 22.07.2020 №254 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обґрунтовуючи це тим, що оскільки на першій сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства, тому спеціальний стаж було розраховано за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (за яким, загальний стаж роботи складає - 22 роки 05 місяців, 2 дні). (а.с. 16)

Позивачем було подано заяву від 03.09.2020 у якій вона просила відповідача повідомити які саме періоди увійшли до страхового стажу та зарахувати до стажу періоди народження дітей та роки перебування з чоловіком за кордоном. (а.с. 22)

Позивачем до матеріалів справи надано наступні докази.

Копія трудової книжки НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 від 03 серпня 1987 року, з якої вбачається, що позивачка працювала з 03 серпня 1987 року по 05 жовтня 1995 року в Обласному відділенні цін за професію економіста; з 10 вересня 1997 року у Державній податковій адміністрації у Ворошиловському районі м. Донецька на посаді головного державного податкового інспектора по 12 травня 2016 року; з 13 травня 2016 року працювала у Маріупольській об`єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Донецькій області за професією головного державного ревізора - інспектора по 15 червня 2017 року; з 16 червня 2017 року працювала у Головному управлінні ДФС у Донецькій області на посаді головного державного ревізора - інспектора по 09 вересня 2019 року; з 10 вересня 2019 року працювала у Головному управлінні ДПС у Донецькій області на посаді головного державного ревізора - інспектора. (а.с. 23-45)

Також надано довідку ГУ ДПС віл 17 липня 2020 року про те, що позивачка з 16 червня 2017 року по 09 вересня 2019 року працювала в Головному управлінні ДФС у Донецькій області, з 10 вересня 2019 року працює в Головному управлінні ДПС у Донецькій області з повним робочим днем. (а.с. 46)

Листом від 10 серпня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області позивача повідомлено, що підтвердити періоди роботи позивача у Державній податковій адміністрації у Ворошиловському районі м. Донецька з 10 вересня 1997 року по 12 травня 2016 року не можливо у зв`язку з відсутністю доступу до архівних документів , які збереглись в адміністративному приміщенні у місті Донецьк - захопленому в 2014 році невідомими особами. (а.с. 49)

Листом від 26 серпня 2020 року Державний архів Донецької області Донецької обласної державної адміністрації позивача повідомлено, про те, що довідки про підтвердження трудового стажу та архівної довідки про трудової стаж видати неможливо, у зв`язку з тим що зазначена установа знаходиться/знаходилась у місті Донецьку , на тимчасово окупованій території України. (а.с. 48)

Надано лист від 07 вересня 2020 року Виконавчого апарату Донецької обласної ради, з якого вбачається, що згідно акту ІОР документації Донецької обласної ради, яка вивезена при переміщенні, №2 від 13 березня 2015 року, затвердженого протоколом Експертно-перевірної комісії державного архіву Донецької області №2 від 28 травня 2015 року, у виконавчому апараті Донецької обласної ради в наявності є особові рахунки працівників апарату обласної ради починаючи з 1992 року. Враховуючи вище викладене, надати довідку позивачу про трудовий стаж за період роботи у відділі цін Донецької обласної Ради народних депутатів з 03 серпня 1987 року до 04 серпня 1991 року не уявляється можливим. (а.с. 47)

Також позивачем архівні довідки від 05 листопада 2019 року, 13 серпня 2020 року, 24 серпня 2020 року так званої «ДНР» в яких міститься інформація про період роботи з 03 серпня 1987 року по 05 жовтня 1995 року в Обласному відділенні цін за професію економіста; з 10 вересня 1997 року у Державній податковій адміністрації у Ворошиловському районі м. Донецька на посаді головного державного податкового інспектора по 27 червня 2013 року. (а.с. 50-55)

Позивачем надано архівну довідку центрального архіву міністерства оборони Російської федерації від 27 липня 2020 року №3/161737, яка містить відомості не тільки про перебування її чоловіка у м. Карл Маркс-Штадт, Германська Демократична Республіка а і неї - його дружини. (а.с. 61)

Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача, як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства та порушують його конституційні права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право па призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020року - не менше 27 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року .

Таким чином необхідними умовами для призначення пенсії за віком на підставі ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є, зокрема наявність страхового стажу не менше 27 років, та досягнення віку 59 років 6 місяців (народженні з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року).

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В періоді, в якому позивачу оформлялась трудова книжка, діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначений Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надалі Інструкція №162).

Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Згідно підпунктів 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, серєдня-спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуші трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Порядок внесення записів про трудову діяльність особи у відомостях про роботу передбачений пунктами 2.13- 2.14. Інструкції № 162.

Згідно пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій. Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Трудова книжка на ім`я позивача серії НОМЕР_8 від 03.08.1987, копія якої наявна в матеріалах справи, в розділі Відомості про роботу містить відповідні записи про роботу позивача. Будь-яких зауважень стосовно записів трудової книжки Відповідачем не зазначено. Зауваження стосується відсутності на першому (титульному) аркуші трудової книжки печатки підприємства на підписі особи, відповідальної за видачу трудової книжки.

З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником.

Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводом позивача, що виявлений Відповідачем недолік оформлення трудової книжки - відсутність печатки на підписі особи, відповідальної за заповнення трудової книжки, не може вважатися достатньою підставою неврахування відомостей при обчисленні стажу роботи, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки позивачем не здійснювалось.

Відповідний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).

Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, Відповідач зазначив що період роботи було зараховано за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.01.1999 (за яким, загальний стаж роботи складає - 22 роки 05 місяців, 2 дні).

Тобто до страхового стажу Відповідачем не зараховано крім періоду роботи з 03.08.1987 по 01.01.1999 , періоди перебування з чоловіком за кордоном (20.07.1982 по 20.07.1986), знаходження у відпусті по догляду з дитиною до 3-х років (11.01.1986 по 03.08.1987, 01.04.2000 по 31.12.2002 ), однак в рішенні Маріупольського об`єднаного Управління пенсійного фонду України у Донецькій області від 22.07.2020 №254 не надано цьому жодного обґрунтування.

Щодо твердження відповідача про те, що документи що були представлені позивачем до суду відповідачу при призначенні пенсії не надавались, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону № 1058-IV Правління Пенсійного фонду України постановою від 25.11.2005 року №22-1 затвердило Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (далі - Порядок № 22-1).

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (п. 1.7 Порядку № 22-1).

А отже, відповідно до п. 1.7 Порядку №22-1, відповідач повинен був письмово повідомити позивача, які документи необхідно подати додатково. Проте відповідачем не повідомлено позивача про необхідність подання додаткових документів.

Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу на наступне.

Відповідно до п. 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Пунктом 4.2. Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків в органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Відповідач у відзиві зазначає, що позивача було повідомлено, що у разі надання довідок про стаж роботи до 31.12.1998 або рішення суду про приналежність трудової книжки заявнику та нової заяви в строк до 22.10.2020 пенсія буде призначена з дня виникнення права, але доказів цього суду не надано.

В той же час до суду відповідачем були надані довідки від 17 липня 2020 року № 886/05-99-1102-47, від 07 вересня 2020 року № к28-0332, від 26 серпня 2020 року № 01-31/530, від 10 серпня 2020 року №63467/10/05-99-11-03-25, від 05 листопада 2019 року № 88-01-22, від 13 серпня 2020 року № И-44/05-08, від 24 серпня 2020 року № 12560/10/03-03-13-3, від 27 липня 2020 року №3/161737, які не були надані відповідачу одночасно із заявою, відповідно їм не було надано оцінку відповідачем, тому суд не може надати оцінку висновкам відповідача з приводу цих доказів.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, позивач обґрунтовуючи позовні заяві фактично не погоджується з рішенням від 22.07.2020 №254, але просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 31.07.2020 яке відсуне в матеріалах справи та жодних доводів проти цього рішення не наведено. Судом встановлено, що за наслідками розгляду заяви позивача від 22.07.2020 відповідачем було прийнято саме рішення від 22.07.2020 №254.

Відповідно до п.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача суд виходить за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що визнанню протиправним та скасуванню підлягає рішення відповідача від 22.07.2020 №254.

Вимога позивача частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 31.07.2020 не підлягає задоволенню, оскільки з приводу цього рішення відсутній спір в даній справі.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача від 22.07.2020 №254, відповідно підлягає задоволенню вимога позивача, щодо повторного розгляду відповідачем заяви позивача про призначення пенсії від 22.07.2020.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію: період перебування з чоловіком за кордоном з 20.07.1982 по 20.07.1986 ; знаходження у відпусті по догляду з дитиною до 3-х років з 11.01.1986 по 03.08.1987; період роботи з 03.08.1987 по 01.01.1999 ; знаходження у відпусті по догляду з дитиною до 3-х років з 01.04.2000 по 31.12.2002, ці дії є дискреційними повноваженнями відповідача, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаж роботи, який дає право на трудову пенсію: період навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1978 по 20.06.1982 було зараховано позивачу, що підтверджується наданим відповідачем витягом форма РС -право. (а.с. 76)

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, суд відзначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов`язані із розглядом цієї справи.

Таким чином, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору, а саме у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про:

визнання протиправним та скасувати рішення від 31.07.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язання повторно розглянути заяву від 22.07.2020 про призначення пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з моменту виникнення у мене прав на призначення пенсії (27.07.2020) із зарахуванням до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію: період навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.78 року по 20.06.1982 року; період перебування з чоловіком за кордоном з 20.07.1982 року по 20.07.1986 року; знаходження у відпусті по догляду з дитиною до 3-х років з 11.01.1986 року по 03.08.1987; період роботи з 03.08.1987 року по 01.01.1999 року; знаходження у відпусті по догляду з дитиною до 3-х років з 01.04.2000 року по 31.12.2002 року. - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного Управління пенсійного фонду України у Донецькій області від 22.07.2020 №254 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Маріупольське об`єднане Управління пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.07.2020 року з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 30 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Шинкарьова