Рішення № 93232188, 30.11.2020, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/534/20

Номер провадження 2/948/172/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2020 Машівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Косик С.М.,

за участю секретаря Мотріченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

у червні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду зі вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 59 647,53 грн, посилаючись на те, що з метою отримання банківських послуг, відповідач підписала заяву без номера від 15.11.2016, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Оскільки відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконує, а тому станом на 20.04.2020р. утворилася заборгованість. У зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 59 647,53 грн та судові витрати (а.с.1-5).

Відповідач в письмових поясненнях від 22.09.2020 року (а.с.121-124) повідомила, що вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими належними доказами, а тому вона заперечує проти задоволення позову в повному обсязі. Відповідач посилається на те, що копія її заяви від 15.11.2016 року не може підтверджувати факт існування боргу, оскільки вона є лише пропозицією укласти договір, в заяві відсутні умови, які є істотними для кредитного договору, відсутні умови про надання позивачем тієї чи іншої суми кредиту, про обов`язок повернення суми кредиту в конкретно визначений строк. Умови та правила вона не підписувала та не отримувала, а тому ці Умови не є невід`ємною частиною договору. Сума наданого 15.11.2016 року кредиту становила 300 грн, в подальшому в односторонньому порядку була збільшена позивачем до 26 500,00 грн, натомість в судовому порядку позивач має на меті стягнути з неї заборгованість в загальній сумі 59 647,53 грн, при цьому тіло кредиту складає 45 509,372 грн. Не погоджується також з нарахуванням відсотків, пені та штрафів, посилається на те, що одночасне стягнення пені та штрафів є незаконним.

Також відповідач пояснює, що вона являється клієнтом АТ КБ «Приватбанк» та має в ньому картковий рахунок, в листопаді нею було подано заяву про отримання кредиту та спочатку їй надано кредитний ліміт в сумі 300, грн, остаточно збільшений кредитний ліміт до 26 500,00 грн. Вона усвідомлювала необхідність сплати наданого їй кредитного ліміту, проте не була ознайомлена з умовами кредитування та відповідно щодо розміру відсотків, пені та штрафів, які нараховував банк. Відповідач уважає що тіло кредиту нею погашено, оскільки за період з 15.11.2016 року по 30.09.2019 року нею було погашено заборгованість за тілом кредиту в сумі 68 871,17 грн, за простроченим тілом кредиту в сумі 13 812,02 грн, пеню в сумі 450,00 грн, за період з 01.10.2019 року по 20.04.2020 року погашено заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 275, 04 грн та заборгованість за простроченими відсотками в сумі 8287,43 грн, натомість банк безпідставно нараховує відсотки, пеню та штрафи.

24.06.2020р. за ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с.99,100).

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно (а.с.141-143), представник позивача направив клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення (а.с.90), представник відповідача також просила провести розгляд справи за її відсутності та за відсутності відповідача, проти позову заперечують з підстав, викладених в письмовому поясненні (а.с.144).

Суд уважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та дослідивши письмові докази у справі, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 15.11.2016 р. ОСОБА_1 підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» без номера. За змістом анкети-заяви вона разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування становить Договір про надання банківських послуг (а.с.23).

На підтвердження своїх доводів позивач в тому числі надав витяг з Тарифів на обслуговування чотирьох кредитних карт «Універсальна» з відповідними умовами кредитування (а.с.24), натомість не надано доказів того, який саме вид картки був виданий відповідачу.

Як видно з інформації, наданої представником позивача, між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, за яким було надано 2 кредитні картки, за якими здійснювались банківські операції, що вбачається з виписки по рахунках (а.с.15-20).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 старт карткового рахунку датований 15.11.2016 р. з встановленням кредитного ліміту у розмірі 300,00 грн, в подальшому кредитний ліміт змінювався, зокрема зменшувався і збільшувався, останній раз був збільшений 01.09.2018 р. до 26500,00 грн., а 19.12.2019 р. – зменшено до 0,00 грн (а.с.21).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 20.04.2020 заборгованість відповідача перед банком становить 59647,53 грн, з яких: 45 509,72 грн – заборгованість за тілом кредиту; 10 821,26 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 3316,55 грн – заборгованість по судовим штрафам (а.с.13,14).

Розглядаючи доводи позивача про стягнення заборгованості по кредитному договору, яка за вказаним розрахунком складається з тіла кредиту, прострочених відсотків, пені та штрафу, суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 626, 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом - стаття 1054 ЦК України.

Кредитний договір укладається у письмовій формі - стаття 1055 ЦК України.

Досліджені судом письмові докази: анкета - заява, виписка про здійснення операцій та розрахунок заборгованості вказують на те, що між учасниками справи виникли договірні правовідносин, за умовами якого банк надав позичальнику ОСОБА_1 суму кредиту, остання отримала грошові кошти та користувалася ними, що також не заперечується відповідачем ОСОБА_1 .

Отже, встановлені фактичні обставини справи свідчать про існування між сторонами кредитних правовідносин. Кредитний договір укладений та підписаний сторонами у вигляді анкети-заяви б/н від 15 листопада 2016 року (а.с. 23).

Із розрахунку заборгованості та банківської виписки вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання з повернення суми позики не виконала, станом на 20 квітня 2020 року за позичальником обліковується поточна заборгованість за тілом кредиту в сумі 45 509,72 грн.

Розмір заборгованості з повернення суми позики відповідачем не спростовано, при цьому за умовами укладеного сторонами кредитного договору строк повернення кредиту (користування ним) не встановлено, а тому відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Враховуючи, що у порушення умов договору позичальник ОСОБА_1 фактично отримані та використанні кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернула, чим порушила права кредитора, тому позовні вимоги позивача АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача поточної заборгованості за тілом кредиту в сумі 45 509,720 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, як убачається та не спростовано сторонами, кредитний ліміт на виданій відповідачу кредитній карті був наданий у вигляді поновлювальної кредитної лінії, тобто, після сплати кредитних коштів, позичальник може знову ними користуватись.

Водночас відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору».

В анкеті-заяві від 15 листопада 2016 року, що підписана ОСОБА_1 процентна ставка та її розмір, порядок нарахування пені та штрафі не визначено.

Вимог про стягнення процентів, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Отже, оскільки додані банком Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а у підписаній відповідачем заяві-анкеті відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, а відтак доводи відповідача в цій частині є резонними та позов в частині стягнення відсотків та штрафу є безпідставним та задоволенню не підлягає.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконала належним чином зобов`язання перед банком, позивач внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 15.11.2016 р., яка виникла станом на 20.04.2020р., що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 45509,72 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений останнім судовий збір пропорційно до задоволеної частини позову в розмірі 1603,78 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 263-265, 268, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 15.11.2016 р. у розмірі 45 509,72 грн та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1603,78 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Алапаєвськ, Росія Свердловська область, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , посвідка на постійне проживання НОМЕР_1 від 09.07.2018 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя С.М.Косик