Рішення № 93231801, 24.11.2020, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/826/2020

Справа № 537/2851/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.11.2020 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді – Хіневича В.І., за участю секретаря судового засідання – Гавриш А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Кременчук», про встановлення порядку користування житловим приміщенням,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , згідно якого просила суд ухвалити рішення, яким встановити порядок користування між нею та відповідачем житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: виділивши їй, ОСОБА_1 , у користування кімнату площею 12,7 кв.м., а у користування ОСОБА_2 виділити кімнату площею 15,3 кв.м., залишивши у спільному користуванні кухню площею 7,0 кв.м., ванну кімнату площею 2,8 кв.м., коридор 8,2 кв.м., вбиральню площею 1,5 кв.м., вбудовану шафу 0,2+0.2 кв.м., стягнути з відповідача понесені судові витрати в розмірі 840 грн 80 коп..

В обґрунтування позову вказала, що вона являється власником ѕ часток квартири АДРЕСА_1 , інші ј часток належать на праві власності ОСОБА_2 .. В даний час у неї із відповідачем виникли конфліктні відносини з приводу того, що ОСОБА_2 взагалі відмовляється нести матеріальні витрати по утриманню своєї частки нерухомого майна, не сплачує комунальні послуги, створює загрозу утворенню боргів по сплаті комунальних послуг, не веде домашнє господарство та взагалі не несе тягар утримання майна відповідно до ст.322 ЦК України. Згоди про добровільне користування квартирою між нею та відповідачем не досягнуто, через конфліктні відносини. В порядку досудового врегулювання спору, що регламентовано ст.175 ЦПК України, вона намагалась неодноразово вирішити питання

мирно з відповідачем, але жодних дій направлених на взаємодію ОСОБА_2 зроблено не було. В зв`язку з чим вона змушена була звернутися до суду з даним позовом.

В подальшому позивач ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги та остаточно просила суд ухвалити рішення, яким встановити порядок користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , виділивши їй ОСОБА_1 у користування кімнату площею 12,7 кв.м., а у користування ОСОБА_2 виділити кімнату площею 12,7 кв.м., залишивши в спільному користуванні підсобні приміщення: кухню площею 7,0 кв.м., ванну кімнату площею 2,8 кв.м., коридор площею 8,2 кв.м, вбиральню площею 1,5 кв.м., вбудовану шафу площею 2,2 кв.м., та вбудовану шафу площею 0,2 кв.м..

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча завчасно подала до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує та просить справу розглядати без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча завчасно подав до суду заяву, відповідно до якої збільшені позовні вимоги визнає та просить справу розглядати без його участі та ухвалити рішення на користь позивача.

Третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Кременчук» яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання свого представника не направила з невідомих суду причин, пояснення щодо позову до суду не надходили.

Враховуючи заяви сторін, суд вирішив на підставі ст. 247 ЦПК України, провести розгляд справи без фіксування судового процесу за відсутності сторін та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав позов і таке визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, то суд підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову не вбачає та вважає за необхідне ухвалити рішення про задоволення позову, оскільки для того наявні законні підстави.

Розглянувши справу, безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом та зокрема підтверджується дублікатом свідоцтва про право власності на житло, виданого Кременчуцьким УЖКГ міської ради Полтавської області 20.02.2007 замість втраченого, 7 дистанції цивільних споруд Полтавського відділення Південної залізниці 20.01.1997, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14157863 від 05.04.2007, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15923248 від 14.09.2007, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23363912 від 22.07.2009, договором дарування від 21.01.2020 посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Сень А.С., зареєстрованого в реєстрі за №66, інформаційною довідкою №214038012, сформованої 25.06.2020, що містить інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, позивачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності ѕ частки квартири АДРЕСА_1 .

Інша 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 ..

Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 , що виготовлений КП «Кременчуцьке МБТІ» станом на 20.01.1997, вказана квартира складається з двох житлових кімнат загальною площею 28, кв.м. ( перша кімната площею 12,7 кв.м., друга кімната площею 15,3 кв.м.,), кухні площею 7 кв.м., ванної кімнати площею 2,8 кв.м., вбиральні площею 1,5 кв.м., вбудованої шафи площею 0,2 кв.м., вбудованої шафи площею 0,2 кв.м., коридору площею 8,2 кв.м. та лоджії площею 1,5 кв.м..

Як вбачається з позовної зави та зокрема підтверджується довідкою, виданою ТОВ «Місто для людей» 26.06.2020 за вих.. 557/32, в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при цьому особовий рахунок відкрито на ім`я позивача ОСОБА_1 відповідач в спірній квартирі не зареєстрований.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним (ч.4 ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 47 Конституції України, ч.3 ст. 9 Житлового кодексу України кожен громадянин має право на житло та ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням.

Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Згідно до ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 155 Житлового кодексу, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22 грудня 1995 року квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Згідно ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Із змісту зазначених норм діючого законодавства та положень Постанови Пленуму Верховного Суду України випливає що співвласник квартири має право ставити питання про її поділ в натурі, а у разі, якщо такий поділ є неможливим, звертатися до суду з позовом про встановлення порядку користування приміщеннями квартири.

Судом було встановлено, що сторони добровільно між собою не змогли визначити порядок користування квартирою відповідно до належних їм часток у власності. Для усунення спорів та конфліктів між співвласниками необхідно встановити порядок користування спірною квартирою і встановлення такого порядку є можливим, виходячи із кількості житлових кімнат квартири.

Згідно позовної заяви позивач просить встановити порядок користування квартирою, відповідно до якого виділити їй у користування житлову кімнату площею 15,3 кв.м., відповідачу виділити в користування житлову кімнату площею 12,7 кв.м., а кухню площею 7,0 кв.м., ванну кімнату площею 2,8 кв.м., коридор площею 8,2 кв.м, вбиральню площею 1,5 кв.м., вбудовану шафу площею 0,2 кв.м., вбудовану шафу площею 0,2 кв.м. та лоджію площею 1,5 кв.м. залишити в загальному користуванні співвласників.

Сторонами по справі висновку будівельно-технічного дослідження до суду не подавалося, клопотань про проведення такого також не заявлялося.

Відповідач погодився з встановленням порядку користування квартирою запропонованим позивачем. Будь-яких інших варіантів відповідачем не заявлялося.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги розмір часток співвласників на квартиру, з урахуванням думки відповідача, який не заперечує проти встановлення порядку користування квартирою, запропонованого позивачкою, суд приходить до висновку, що вказаний варіант порядку користування квартирою є таким, що не порушує права співвласників квартири, а тому позов є законним та обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу, що встановлення порядку користування квартирою не змінює ідеальні частки співвласників у праві власності на квартиру.

Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст.142 ЦПК України та ч.4 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки позов підлягає задоволенню та відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано позов, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. та повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, статтями 41,47 Конституції України, ст.. 317,319,321,369,358,356, ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Кременчук», про встановлення порядку користування житловим приміщенням – задовольнити.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином:

у користування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виділити житлову кімнату площею 15,3 кв. м.

у користування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виділити житлову кімнату площею 12,7 кв.м.

в загальному користуванні залишити: кухню площею 7,0 кв.м., ванну кімнату площею 2,8 кв.м., коридор площею 8,2 кв.м, вбиральню площею 1,5 кв.м., вбудовану шафу площею 0,2 кв.м., вбудовану шафу площею 0,2 кв.м. та лоджію площею 1,5 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , судові витрати, понесені на оплату судового збору в розмірі 420 грн 40 коп.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , із державного бюджету 420 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого ОСОБА_1 при поданні позову, відповідно до квитанції №0.0.1758622260.1 від 06 липня 2020 року, оригінал якої зберігається в матеріалах цивільної справи №537/2851/20.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В.І. Хіневич

Повний текст рішення виготовлено 24.11.2020.