Рішення № 93229062, 01.12.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2488/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59) до Комунального підприємства Харківської обласної ради "Фармація" (61075, м. Харків, проспект Архітектора Альошина, буд. 37) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства Харківської обласної ради "ФАРМАЦІЯ", в якому просить стягнути з Комунального підприємства Харківської обласної ради "Фармація" (61072, м. Харків, пр. Науки, 35, код ЄДРПОУ 40913121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВГАЗ ЗБУТ” (61004, Україна, м Харків, вул. Москалівська, 57/59, п/р НОМЕР_1 в АБ “Кліринговий дім” м. Київ, МФО 300647, код ЄДРПОУ 39590621) заборгованість в сумі 3174,40 грн., пеню в сумі 122,33 грн., 3% річних -25, 63 грн., інфляційні втрати у розмірі 30,69 грн. та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем умов договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АРКhz1512-17 від 17.10.2017 в частині своєчасного розрахунку за спожитий природний газ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2488/20. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвалу господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 07.08.2020 було направлено на адресу вказану у позовній заяві, а саме: 61072, м. Харків, пр. Науки, 35. Проте, зазначена ухвала суду була повернута на адресу суду з позначкою пошти "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Перевіривши адресу відповідача в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що на даний час відповідач - Комунальне підприємство Харківської обласної ради "Фармація" знаходиться за адресою: 61075, Харківська область, м. Харків, проспект Архітектора Альошина, буд. 37.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.2020 за ініціативою суду призначено справу №922/2488/20 до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; підготовче засідання призначено на "06" жовтня 2020 р. о 12:00 год.; зобов`язано позивача негайно направити на встановлену адресу відповідача (61075, Харківська область, м. Харків, проспект Архітектора Альошина, буд. 37) позовну заяву з доданими до неї документами та докази направлення надати до суду.

29.09.2020 позивачем із супровідним листом за вх. № 22514 до канцелярії суду подані докази направлення на адресу відповідача позовної заяви з додатками. Подані документи долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2020 відкладено підготовче засідання на 27.10.2020 о 14:40 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.11.2020 виправлено описку в ухвалі господарського суду Харківської області від 03.11.2020 по справі №922/2488/20 та вказано вірні дату та час проведення судового засідання по суті - "09 листопада 2020 року о 14:40 год. ".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2020 відкладено розгляд справи по суті на 01.12.2020 о 15:00 год.

В призначене судове засідання 01.12.2020 сторони своїх представників не направили, про причину неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому суд звертає увагу, що ухвали суду у справі № 922/2488/20 направлялись відповідачу на адресу вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були ним отримані, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ХАРКІВГАЗ ЗБУТ” (далі - Позивач) з 01.07.2015 р. здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, виданої Національною Комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі - НКРЕКП), згідно рішення № 1588 від 21.05.2015 р., з 11.05.2017 р. - на підставі Постанови НКРЕКП № 633 від 11.05.2017 р.

Відповідно до п. 2.2.2 статті 2 Статуту ТОВ “ХАРКІВГАЗ ЗБУТ” однією з основних функцій товариства є надання послуг по забезпеченню газом підприємств усіх форм власності і населення шляхом постачання природного газу.

17.10.2017 року ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» та Комунальне підприємство Харківської обласної ради «ФАРМАЦІЯ» уклали договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41 APKhz1512-17 (далі-Договір).

Відповідно до п. 11.1. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін, та скріплено їх підписи печатками (за наявності) Сторін, і діє в частині постачання газу з 13.10.2017 р. до 31.12.2020 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення з урахуванням внесених змін Додатковими угодами.

Відповідно до положень п. 1.1 Договору ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» зобов`язувалось передати у власність природний газ, а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:

- 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступних розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці;

- остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно п. 5.4.2 Договору, Споживач зобов`язується оплачувати Постачальнику вартість газу на умовах, в обсягах та за цінами, визначених Договором.

Відповідно до п. 2.9 Договору послуги з постачання природного газу підтверджуються підписаним Постачальником та Споживачем актами приймання - передачі природного газу, щомісячно засвідчують факт надання послуг та вказують суму, яка підлягає відшкодуванню, що є письмовою вимогою про оплату та підставою для виконання зобов`язання в розумінні статті 530 ЦК України.

Отже, сторони погодили, що за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язався надати Постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обгрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Оператором ГРМ в Харківській області є АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (61109, м Харків, вул. Безлюдівська, 1, Код ЄДРПОУ 03359500), який здійснює розподіл природного газу.

Так, позивач на виконання умов Договору надав Відповідачу послуги з постачання природного газу у кількості:

- березень 2020 р.: обсяг - 314,92 куб.м, на загальну суму 2 578,76 грн. (акт №ХОЗ80008109 приймання-передачі від 31.03.2020 р.),

- квітень 2020 р.: обсяг - 161,42 куб.м, на загальну суму 1 321,81 грн. (акт №ХОЗ80009251 приймання-передачі від 30.04.2020 р.).

З матеріалів справи вбачається, що Акт №ХОЗ80008109 приймання-передачі від 31.03.2020 та Акт №Х0З80009251 приймання-передачі від 30.04.2020 підписані відповідачем та скріплені його печаткою.

30.06.2020 року ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» на адресу Комунального підприємства Харківської обласної ради «ФАРМАЦІЯ» була направлена вимога № 617-Сл-5397-0620 від 26.06.2020 р. про погашення заборгованості в розмірі 3 174,40 грн. за березень-квітень 2020 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, всупереч умовам Договору, Відповідач за березень та квітень 2020 р. за спожитий газ не розрахувався, у зв`язку з чим за ним виникла заборгованість:

- за період з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року сума заборгованості складає 1 852,59 грн. (з урахуванням попередньої переплати - 726,17 грн.);

- за період з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року сума заборгованості складає 1321,81 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача за березень-квітень 2020 року складає 3174,40 грн.

Отже, за час дії договору № 41APKhz1512-17 від 17.10.2017 ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» належним чином виконувало прийняті на себе зобов`язання, надаючи послуги з постачання природного газу Відповідачу. Однак, Відповідач за березень, квітень 2020 р. повний розрахунок за надані йому послуги так і не здійснив, чим порушив суттєві умови Договору, що і стало підставою звернення ТОВ "Харківгаз Збут" із позовною заявою до суду, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3174,40 грн., пеню у розмірі 122,33 грн., 3% річних у розмірі 25, 63 грн., інфляційні втрати у розмірі 30,69 грн..

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору № 41APKhz1512-17 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 17.10.2017 позивач протягом березня 2020 року поставив відповідачу природного газу в обсязі 314,92 куб.м. на загальну суму 2578,76 грн., а протягом квітня 2020 року - в обсязі 161,42 куб.м. на загальну суму 1321,81 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі №Х0380008109 від 31.03.2020 та №Х0380009251 від 30.04.2020.

Однак, відповідач розрахувався з позивачем за поставлений природний газ не в повному обсязі, внаслідок чого за ним перед позивачем рахується заборгованість у розмірі 3174,40 грн. (1852,59 грн. за березень 2020 року та 1321,81 грн. за квітень 2020 року).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений позивачем у березні та квітні 2020 року природний газ у строки визначені договором, а також не надано суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу у розмірі 3174,40 грн.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строки, а також приймаючи до уваги викладені вище обставини та доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 41APKhz1512-17 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 17.10.2017 у розмірі 3174,40 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до умов Договору (п. 6.2.1.) у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача сума пені за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором, з урахуванням суми та строку прострочення сплати заборгованості, становить 122,33 грн. за період з 11.04.2020 по 30.07.2020.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 122,33 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 25,63 грн. за період з 11.04.2020 по 30.07.2020 та інфляційні втрати у розмірі 30,69 грн.

Перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 25,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 30,69 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Харківгаз Збут" є обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 2102,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Харківської обласної ради "Фармація" (61075, м. Харків, проспект Архітектора Альошина, буд. 37, код ЄДРПОУ 40913121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВГАЗ ЗБУТ” (61004, м.Харків, вул. Москалівська, 57/59, п/р НОМЕР_1 в АБ “Кліринговий дім” м. Київ, МФО 300647, код ЄДРПОУ 39590621) заборгованість у розмірі 3174,40 грн., пеню у розмірі 122,33 грн., 3% річних у розмірі 25, 63 грн., інфляційні втрати у розмірі 30,69 грн., судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВГАЗ ЗБУТ” (61004, м.Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621).

Відповідач: Комунальне підприємство Харківської обласної ради "Фармація" (61075, м. Харків, проспект Архітектора Альошина, буд. 37, код ЄДРПОУ 40913121).

Повне рішення складено "01" грудня 2020 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/2488/20