Постанова № 9322745, 22.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 березня 2010 року 09 год. 50 хв. № 2а-9834/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомКредитної спілки «Фаворит»

ДоДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

Провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень За участю представників сторін

від позивача: Тарасюк Д.О. за дов. від 13.07.2009 р.

від відповідача: Куракін Ю.В. за дов. № 12121/9/10-209 від 02.10.2009 р., Присяжнюк Д.М. за дов. № 5561/9/10-209 від 20.05.2009 р.

ВСТАНОВИВ:

Кредитна спілка «Фаворит»звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2009 р. № 0002332201/0 про сплату 4986254,00 грн. суми податкового зобовязання (податок на прибуток) та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 986254,00 грн.); від 26.05.2009 р. № 0003321750/0 про сплату 8683,00 грн. суми податкового зобовязання (податок з доходів фізичних осіб) та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11804,00 грн.

Під час слухання справи 11.11.2009 р. представник позивача доповнив позовні вимоги, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.08.2009 р. № 0003321750/1 на суму 19278,00 грн. та від 11.08.2009 р. № 0002332201/1 на суму 9972508,00 грн.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити, вважає спірні податкові повідомлення-рішення безпідставними та прийнятими всупереч вимог чинного законодавства.

Представники відповідача проти вимог позивача заперечували, просили в задоволенні адміністративного позову відмовити, адже оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті у звязку з виявленими порушеннями під час проведення перевірки на підприємстві позивача.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Заявлено вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2009 р. № 0003321750/0, № 0002332201/0, від 11.08.2009 р. № 0003321750/1 та № 0002332201/1.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

За результатами позапланової виїзної перевірки Кредитної спілки «Фаворит»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 05.05.2009 р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва був складений Акт за № 154/22-1/26112127 від 14.05.2009 р.

В ході перевірки були встановлені наступні порушення:

- п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.7.11.9 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач при проведенні списання основних засобів в IV кварталі 2008 року не враховано ліквідаційну вартість останніх у сумі 184 425,02 грн.;

- п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено оподаткований дохід на загальну суму 19 760 589, 20 грн., у т.ч. по періодах:

- III квартал 2006 року - 15 927 167,42 грн.;

- III квартал 2007 року - 209 154,86 грн.;

- IV квартал 2007 року - 1 873 355,23 грн.;

- І квартал 2008 року - 851 127,46 грн.;

- II квартал 2008 року - 758 120,14 грн.;

- III квартал 2008 року - 105 355,44 грн.;

- IV квартал 2008 року - 35 672,88 грн.;

- І квартал 2009 року - 635,77 грн.;

- п.1.3 «ї»ст.1, п.1.15 ст.1, п.п.17.2. «а»п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивачем порушено вимоги податкового законодавства щодо правильності утримання податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 5 367,0 грн., у т.ч. по періодам: 2006 рік - 403,0 грн., 2007 рік - 893,0 грн., 2008 рік - 4 071,0 гривень.

Крім того, позивачем не сплачено суму в розмірі 3 316,0 грн. утриманого податку з доходів фізичних осіб за 2007 рік, чим порушено вимоги ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Відповідно до п.п. 16.4.1 п.16.4 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачу нараховано пеню у сумі 1 070 гривень.

Внаслідок вищенаведених порушень встановлено:

-заниження податку на прибуток на загальну суму 4 986 253,0 грн., в тому числі: III квартал 2006 року - 3 981 791,86 грн.; ІІІ квартал 2007 року - 52 288,72 грн.; IV квартал 2007 року - 468 338,81 грн.; І квартал 2008 року - 212 781,87 грн.; II квартал 2008 року - 189 530,04 грн.; III квартал 2008 року - 26 338,86 грн.; IV квартал 2008 року - 55 024,22 грн.; І квартал 2009 року - 158,94 грн.;

-неутримання податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 5 367,0 грн., в тому числі: 2006 рік - 403,0 грн.; 2007 рік - 893,0 грн.; 2008 рік - 4071,0 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення рішення № 0002332201/0 від 26.05.2009 р. про сплату 4 986 25400 грн. суми податкового зобов'язання (податок на прибуток) та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 986 254,00 грн., застосованих за порушення пп. 4.1.1. та 4.1.6., пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.11.9. п. 7.11. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та № 0003321750/0 про сплату 8683,00 грн. суми податкового зобов'язання (податку з доходів фізичних осіб) та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11804,00 грн., застосованих за порушення пп. «ї»п. 1.3. ст. 1, пп. «е»4.2.9. пп. 4.2. ст. 4, пп. «а»п.17.2. ст. 17 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб».

Не погоджуючись з нарахованим податковим зобов'язанням та сумами штрафних (фінансових) санкцій, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень шляхом направлення на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва скарги (заяви) на податкове повідомлення № 0002332201/0 за вих. № 62 від 05.06.2009 р. та скарги (заяви) на податкове повідомлення № 0003321750/0 за вих. № 63 від 05.06.2009 р. Термін розгляду зазначених скарг був продовжений по 03.08.2009 р. рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва, про що Кредитна спілка була повідомлена листом за № 27982/10/25-011 від 23.06.2009 р.

Відповідно до результатів розгляду скарг, відображених у рішенні ДПІ у Печерському районі м. Києва за № 35666/10/25-011 від 03.08.2009 р.: податкове повідомлення-рішення № 0002332201/0 від 26.05.2009 р. було залишено без змін, а скарга позивача за № 62 від 05.06.2009 р. без задоволення; податкове повідомлення-рішення № 0003321750/0 від 26.05.2009 р. скасоване в частині сплати 403,00 грн. податку з доходів фізичних осіб і 806,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, в іншій частині скаргу позивача за № 63 від 05.06.2009 р. не задоволено.

В подальшому, при розгляді справи на адресу позивача були винесені податкові повідомлення-рішення № 0003321750/1 від 11.08.2009 р. на суму 19278 грн. та № 0002332201/01 на суму 9972508,00 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду задля відновлення прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0003321750/0 від 26.05.2009 р. та № 00023321750/1 від 11.08.2009 р.

Як зазначено в акті перевірки позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб з суми 33 082,64 грн., виданих кредитів фізичним особам:

-Голуб О.А. за договором від 05.09.2006 р. № 508/09019 в розмірі 3099,20 грн.;

-Антощенко О.М. за договором від 22.10.2006 р. № 481/09012 розмірі 478,32 грн.;

-Ленченко Г.М. за договором від 21.11.2006 р. № 674/09019 в розмірі 3840,48 грн.;

-Рудакова Л.О. за договором від 11.12.2006 р. № 708/09019 в розмірі 14716,40 грн.;

-Куценко А.А. за договором від 08.07.2006 р. № 261/09012 в розмірі 3687 грн.;

-Федина У.В. за договором від 15.07.2006 р. № 369/09019 в розмірі 2261,24 грн.

Крім того, не утримано податок з доходів фізичних осіб з суми 2687 грн., перерахованої на користь ТОВ «Сіті КОМ»платіжним дорученням від 25.09.2006 р. № 8069 згідно рахунку від 25.09.2006 р. № КВП19625 за цифровий фотоапарат «Кодак»для власних потреб Радзівілова А.С., який перебував із спілкою у трудових відносинах.

З огляду на вищевикладене, перевіркою зроблено висновок щодо порушення позивачем п.п. «ї»п.1.3, п.1.15 ст.1, п.п.4.2.9 «е»п.4.2 ст.4, п.п.17.2. «а»п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та донараховано податку з доходів фізичних осіб та відповідно до п.п. 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Згідно із п.п. «ї»п.1.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Пунктом 1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно із п.п.4.2.9 «е»п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Однак, посилання податкового органу на вищенаведені пункти Закону не являється правомірним, оскільки відповідно до кредитних договорів, укладених позивачем з фізичними особами - позичальниками, такий договір діє до повного погашення цими позичальниками своїх зобов'язань.

Кредитні операції регулюються п.п. 4.3.23. п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб», доходи, які не включаються до оподаткованого доходу.

Оскільки, наведені кредитні договори є діючими, заборгованість не списана, а позивачем ведеться робота по поверненню такої заборгованості, і останній не являється працедавцем, термін позовної давності не минув, то видані кредити до призупинення зобов'язань не є додатковим благом позичальника - фізичної особи.

Вищенаведене вказує на те, що податковою інспекцією неправомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення № 0003321750/0 від 26.05.2009 р. та № 00023321750/1 від 11.08.2009 р.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 26.05.2009 р. № 0002332201/0 та № 0002332201/1.

Дані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі п.п 4.1.1. та п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.11.9. п. 7.11. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що відобразилось:

1)не включенні до валового доходу вартості основних засобів, які були списані у відповідному звітному періоді без врахування їх ліквідаційної вартості;

2)не включенні до валового доходу коштів, отриманих понад суму кредитного портфелю, переданого ТОВ «Комерційний банк «Дельта» в наслідок реалізації договору відступлення майнових прав (вимоги грошових коштів за кредитними угодами) № 11 від 28.07.2006 р.

По першому порушенню належить зазначити наступне.

Як зазначено в акті перевірки позивач при проведенні списання основних засобів в IV кварталі 2008 не враховано ліквідаційну вартість останніх та не включено до валового доходу у відповідному звітному періоді їх вартість у сумі 184 425,02 гривень.

Перевіркою встановлено, що відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.п. «б»п. 3 «Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69 та згідно наказу Кредитної спілки «Фаворит»від 01.12.2008 р. б/н проведено списання інших необоротних активів на суму 184 425, 02 грн.

В акті перевірки вчинено запис, що в бухгалтерському обліку списання інших необоротних активів кредитною спілкою відображено наступним чином: Д-т 13/2 «Знос МШП»К-т «Інші необоротні активи»на суму 184 425,02 грн.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно із п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Так, позивач визначив, що до малоцінних необоротних матеріальних активів (надалі МНМА) відносяться активи вартістю менше 1000 грн. та строк корисного використання яких перевищує 365 днів.

Придбання за грошові кошти та введення в експлуатацію МНМА, позивачем підтверджено актами ведення в експлуатацію ф. ОЗ-1 та накладними. При цьому, в бухгалтерському обліку придбання, ведення в експлуатацію та нарахування амортизації в першому місяці використання в розмірі 100% малоцінних необоротних матеріальних активів відображають наступним чином:

Дт 631 Кт 311 - перерахування коштів постачальникам;

Дт 15/3 Кт 631 - отримання малоцінних необоротних матеріальних активів;

Дт 11/2 Кт 15/3 - введення в експлуатацію;

Дт 83/2 Кт 13/2 - нарахування амортизації в розмірі 100%.

Підтвердженням правильності відображення ведення в експлуатацію МНМА за період, що підлягав перевірці, і спростуванню безпідставного висновку ДШ у Печерському районі м. Києва щодо не ведення МНМА в експлуатацію, є: рух за аналітичними рахунками 15/3, 11/2, 13/2 та 83/2; акти ведення в експлуатацію та оборотно-сальдові відомості.

В Акті перевірки зазначено, що: «У пункті 27 ПСБО зазначено, що амортизація інших необоротних матеріальних активів, а відповідно і МНМА, нараховується із застосуванням таких методів: 1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів; 2) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.»

Проте, якщо дослівно процитувати п. 27 ПСБО 7, то він прямо суперечить визначенню, наведеному в Акті перевірки: «27. Амортизація об'єктів, зазначених у підпункті 5.2 пункту 5 Положення (стандарту) 7, нараховується за методами, що наведені в підпунктах 1 і 5 пункту 26 Положення (стандарту) 7. Амортизація малоцінних необоротних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом, або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості».

Оскільки, позивачем затверджено нарахування амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів у розмірі 100% амортизованої вартості у першому місяці використання об'єкта, то нарахування амортизації здійснювалось в місяці придбання на суму вартості об'єктів малоцінних необоротних матеріальних активів, про що свідчить відображення в обліку за рахунками 83/2 та 13/2 та залишки в оборотно-сальдових відомостях за період з 01.07.2006 р. по 05.05.2009 р.

Також, в Акті перевірки зазначено: «пп. 8.4.4. п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що у разі виведення із експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у звязку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду».

Проте, таке посилання податкового органу на вищезазначений пункт Закону є помилковим, так як на балансі позивача обліковувались не основні фонди, визначення яких наведено в пп. 8.2.1. п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а МНМА, які не входять до жодної із груп 2, 3, 4, передбачених у даному Законі, та були списані позивачем у зв'язку з непридатністю і неможливістю використання в господарській діяльності та неможливістю їх реалізації.

Відповідно до П(С)БО 7, об'єкт основних засобів (в т.ч. малоцінних необоротних матеріальних активів) перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок ліквідації, безоплатної передачі, продажу, нестачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визнання активом.

Для визначення непридатності основних засобів до використання, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації) та оформлення відповідних первинних документів створюється комісія, яка здійснює огляд об'єкта встановлює причини невідповідності критеріям активу, складає та підписує акт, що і було зроблено Кредитною спілкою. Зазначеною комісією було проведене обстеження вказаних МНМА, визначено непридатність їх для подальшого використання та у зв'язку з неможливістю реалізувати зазначене обладнання прийнято рішення щодо його списання із зазначенням способу знищення, про що були складені відповідні Акти на списання від 30.12.2008 р.

Крім того, позивач зазначив, що в бухгалтерському обліку під час списання непридатних для використання МНМА ним було зроблено наступну проводку: Д-т 13/2 «Знос МШП»К-т 11 «Інші необоротні активи», на загальну суму 184425,02 грн., оскільки амортизацію вищевказаних МНМА було нараховано в розмірі 100 % в першому місяці експлуатації.

По другому порушенню слід зазначити наступне.

Як зазначено в Акті перевірки, згідно Протоколу засідання спостережної ради Кредитної спілки «Фаворит»від 27.07.2006 р. було вирішено для поповнення обігових коштів спілки з метою надання кредитів членам кредитної спілки (договори позики від 06.07.2006, укладені між КС «Фаворит»та членами спілки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із сумою позики по 4 000 000,0 грн. кожному та платою за користування кожним кредитом 9 % річних) отримати позику у сумі 16 000 000,0 грн. від ТОВ «Забудова-Центр»за умови передачі спілкою у заставу наявні у неї майнові права за кредитними договорами з третіми особами на суму 15 927 167,42 грн., в яких спілка виступає кредитором зі строком погашення не пізніше 28.07.2006 року.

Відповідно до зазначеного Протоколу спостережної ради, Кредитною спілкою «Фаворит»(Позичальник) було укладено договір позики від 27.07.2006 р. № 11 з ТОВ «Забудова-Центр»(Позикодавець), метою якого є поповнення обігових коштів позичальника з метою надання кредитів членам кредитної спілки у сумі 16 000 000,0 гривень.

Пунктом 4 зазначеного договору сторонами передбачено, що позика надається у безготівковому порядку шляхом перерахування суми позики платіжним дорученням на поточний рахунок Позичальника. Сума позики підлягає поверненню в повному обсязі не пізніше 28.07.2006 року.

Пунктом 6.2 договору позики визначено, що в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за укладеним сторонами договором щодо повернення суми позики Позикодавцю, Позичальник зобов'язується передати у заставу майнові права вимоги за кредитними договорами з третіми особами, в яких Позивальник виступає кредитором на суму 15927167,42 грн., шляхом укладання відповідного договору застави майнових прав. Як свідчать матеріали справи, 27.07.2006 р. було укладено договір застави майнових прав, відповідно до якого Заставодавець (Кредитна спілка «Фаворит») передає Заставодержателю (ТОВ «Забудова-Центр») майнові права вимоги грошових коштів на загальну суму 15 927 167,42 грн. за кредитними угодами, укладеними між Заставодавцем та фізичними особами, в яких Заставодавець виступає кредитором (п.1.1 Договору). 28.07.2006 між ТОВ «Забудова-Центр»(Первісний кредитор) та ТОВ «КБ «Дельта»(Новий кредитор) було укладено договір відступлення майнових прав (вимоги грошових коштів за кредитними угодами), відповідно до якого Первісний кредитор відступив Новому кредитору права вимоги грошових коштів за кредитними угодами, укладеними між Кредитною спілкою «Фаворит»та фізичними особами. Як свідчать обставини справи, 28.07.2006 р. між Первісним кредитором (ТОВ «Забудова-Центр»), Новим кредитором (ТОВ «КБ «Дельта») та КС «Фаворит»було укладено додаткову угоду до договору відступлення майнових права вимоги за договором позики від 27.07.2006 р. № 11, відповідно до якої кредитна спілка, у випадку отримання грошових коштів від боржників в якості виконання ними своїх зобов'язань за кредитними угодами, після відступлення права вимоги до Нового кредитора, зобов'язана здійснювати перерахування зазначених коштів на поточний рахунок нового кредитора. Тобто, Новий кредитор (ТОВ «КБ «Дельта») набуває право вимоги отримання грошових коштів за кредитними угодами замість Первісного кредитора (ТОВ «Забудова-Центр»), про що листом від 31.07.2006 було повідомлено КС «Фаворит».

Як наслідок, 31.07.2006 р. до ТОВ «КБ «Дельта»перейшли майнові права на суму 15 927 167,42 грн. (різниця 72 832,58 грн. перерахована кредитною спілкою на рахунок ТОВ «Забудова-Центр»).

Таким чином, Кредитною спілкою «Фаворит»було передано кредитний портфель, сума якого склала 15 927 167,42 грн., за який від фізичних осіб надійшло 19 761 887,44 грн. та перерахувала їх до ТОВ «КБ «Дельта». Отже, на рахунки банку передано на 3 834 720,02 грн. більше, ніж становить сума кредитного портфелю.

Згідно п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. При цьому договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позивач стверджує, що укладений договір позики від 27.07.2006 р. № 11 за своєю правовою природою відноситься до поворотної фінансової допомоги.

Підпунктом 1.22.2 п.1.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»надано визначення «поворотної фінансової допомоги», це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Отже, договір поворотної фінансової допомоги вважається таким тільки в тому випадку, якщо він передбачає зобов'язання по поверненню грошових коштів, а не іншого майна.

В акті перевірки зазначено, що в даному випадку йде річ про договір, який передбачає для однієї сторони зобов'язання по перерахуванню грошових коштів, а для іншої сторони, яка отримала такі грошові кошти, - зобов'язання по передачі майнових прав, які відрізняються від грошових коштів, тобто про договір купівлі-продажу. При чому незважаючи на те, що на момент укладання такого договору підприємство ще не володіє на правах власника майном (майновими правами) ст. 656 Цивільного кодексу України передбачена можливість укладання договору купівлі-продажу, предметом якого являється товар (майнові права), який буде придбано продавцем в майбутньому.

Тобто, Кредитною спілкою «Фаворит»укладено з ТОВ «Забудова-Центр»договір позики строком на один день та договір застави майнових прав, які за своїми ознаками в дійсності є договором купівлі-продажу.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 зазначеного Закону до валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

В акті вчинено запис, що в нашому випадку йде річ про зобов'язання передачі майнових прав, а отже до такої операції застосовуються правила оподаткування, передбачені п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, що до валового доходу включаються отримані кошти понад суму кредитного портфеля, а отже застосовуються правила оподаткування, передбачені п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону. Відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий; період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок - платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку. Крім того, відповідно до вимог ч. 5 ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки»кредитна спілка та її посадові особи зобов'язані зберігати таємницю щодо рахунків, внесків та інших фінансових операцій, здійснених членами кредитної спілки. Відповідно до п.1.4 додаткової угоди № 2 від 28.07.2006 р. до договору відступлення права вимоги за договором позики від 27.07.2006 р. № 11 Кредитна спілка «Фаворит»зобов'язується надати ТОВ «КБ «Дельта»всі оригінали кредитних угод, на яких засновуються права вимоги, що були відступлені за договором відступлення майнових прав, що порушує вимоги діючого законодавства (оформлено актом прийому-передачі кредитних угод від 28.07.2006 р. б/н).

Згідно розрахунку застосованих фінансових санкцій позивачу визначено суму штрафних санкцій за заниження податку на прибуток на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у розмірі 2 493 127,00 гривень.

У п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. (2 493 127,00 х 50%).

Підпунктом 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пунктом 6.1.6 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 р. № 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. за № 268/5459, передбачено, що у разі якщо платник податків декларує переоцінені (завищені) або недооцінені (занижені) обєкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобовязання (з конкретного податку, збору, обовязкового платежу) у великих розмірах, до такого платника додатково до штрафів визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення застосовуються штрафні санкції у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Цей штраф застосовується у разі, якщо загальна сума у такий спосіб донарахованого податкового зобов'язання (з конкретного податку, збору, обов'язкового платежу) за актом перевірки (сукупно із врахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов'язань в інших періодах) дорівнює або перевищує законодавчо визначені великі розміри.

Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Відповідно до статті 212 Кримінального кодексу України, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в 3000 разів і більше перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Статтею 22.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподаткований мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»для відповідного року з урахуванням положень пункту 22.4 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Підпунктом 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податкова соціальна пільга визначається в розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року (400,0 гривень). Відповідно до абз.2 ст.22.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в 2006 році податкова соціальна пільга встановлюється в розмірі 50 % від пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тобто складає 175,0 грн. (350,0 х 50%).

Враховуючи викладене, починаючи з 01.01.2006 р. заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати у розмірі 525 000,0 гривень (175,0 грн. х 3000).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень, крім того рішень в частині нарахування позивачу суми податкового зобовязання за основним платежем 46106 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 46106 грн.

Акт державного або іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме необхідно визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районні м. Києва від 26.05.2009 р. № 0003321750/0 про сплату 8683,00 грн. суми податкового зобовязання та штрафних санкцій у розмірі 11804,00 грн., від 26.05.2009 р. № 0002332201/0 про сплату 4986854,00 грн. суми податкового зобовязання та штрафних санкцій у розмірі 4986254,00 грн. в частині нарахування позивачу суми податкового зобовязання за основним платежем 46106 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 46106 грн., від 11.08.2009 р. № 0003321750/1 про сплату 8280,00 грн. суми податкового зобовязання та штрафних санкцій у розмірі 10 998,00 грн., від 11.08.2009 р. № 0002332201/1 про сплату 4986854,00 грн. суми податкового зобовязання та штрафних санкцій у розмірі 4986254,00 грн. в частині нарахування позивачу суми податкового зобовязання за основним платежем 46106 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 46106 грн.

Частиною 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районні м. Києва від 26.05.2009 р. № 0003321750/0 про сплату 8683,00 грн. суми податкового зобовязання та штрафних санкцій у розмірі 11804,00 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 26.05.2009 р. № 0002332201/0 про сплату 4986254,00 грн. суми податкового зобовязання та штрафних санкцій у розмірі 4986254,00 грн. в частині нарахування позивачу суми податкового зобовязання за основним платежем 46106 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 46106 грн.

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районні м. Києва від 11.08.2009 р. № 0003321750/1 про сплату 8280,00 грн. суми податкового зобовязання та штрафних санкцій у розмірі 10 998,00 грн.

5.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 11.08.2009 р.№ 0002332201/1 про сплату 4986254,00 грн. суми податкового зобовязання та штрафних санкцій у розмірі 4986254,00 грн. в частині нарахування позивачу суми податкового зобовязання за основним платежем 46106 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 46106 грн.

6.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7.Судові витрати в сумі 1 грн. 70 коп. судового збору присудити на користь Кредитної спілки «Фаворит»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.Є. Пилипенко Дата підписання повного тексту постанови: 16.04.2010 р.