Постанова № 9322425, 22.03.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 березня 2010 р.                                                                                 № 2-а- 43377/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.

за участю:

представника позивача – Шевченко А.О., діє за дорученням від 10.11.09

представника відповідача – Сукач Л.О., діє за дорученням № 36/01-7667 від 03.09.09

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Закритого акціонерного товариства «Новий Стиль»

до Харківської митниці Головного управління державного казначейства у Харківській області, Управління державного казначейства у м. Харкові Головного управління державного казначейства у Харківській області провизнання нечинним рішення, стягнення збитків та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство "Новий Стиль" звернулося до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просило суд визнати нечинною картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/2009/000453 від 03.07.2009 р. Харківської митниці та визнати нечинним рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/001725/1 від 02.07.2009 р. Харківської митниці, стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Новий Стиль» збитки, завдані незаконними рішеннями в розмірі 14650,88 грн. (надмірно сплачене ввізне мито 652,05, ПДВ – 13171,55 грн., витрати на оплату послуг експерта-товарознавця ХНДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса 827, 28 грн.), стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Новий Стиль» витрати по сплаті державного мита за звернення до суду в розмірі 149,91 грн., зобов’язати Головне управління Державного казначейства України в Харківській області списати з рахунку, на якому обліковуються кошти Державного бюджету України на користь ЗАТ «Новий Стиль» суму надмірно сплаченого ввізного мита 652,05, ПДВ – 13171,55 грн., витрати на оплату послуг експерта-товарознавця ХНДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса 827, 28 грн. та витрати позивача по сплаті державного мита в розмірі 149,91 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повному обсязі, посилаючись на наступне. Для митного оформлення товару позивач 30.06.2009 р. надав відповідачу вантажну митну декларацію ІМ 40 № 800000003/9/342648 і вказав митну вартість 243593,6 грн., що на дату митного оформлення склало 22647,92 євро. За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем видано рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/001725/1 від 02.07.2009 р. Вказане рішення містило митну вартість товару – 28726 євро (митна вартість визначена за методом №2). Тобто відповідачем було збільшено митну вартість товару на 6078,1 євро в порівнянні з заявленою позивачем. Також, 03.07.2009 р. на підставі рішення про визначення митної вартості товарів відповідачем видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, пропуску товарів і          транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/2009/000453. Позивач не погодився з завищенням митної вартості та карткою відмови і листом від 02.07.2009 р. звернувся до Відповідача з проханням дозволити випуск товару у вільний обіг. Позивач надав Відповідачу ВМД № 800000003/9/342714, зазначив митну вартість, визначену Відповідачем – 308264,32 грн. (28726 євро х 10,731188 грн. – за курсом НБУ на момент подачі ВМД); .Позивач здійснив оплату ввізного мита 3082,64 грн. та ПДВ 20% - 62269,39 грн. з визначеної Відповідачем митної вартості. Відповідно до вказаних платежів переплата ввізного мита та ПДВ склала 13823,6 грн. В обґрунтування первинної заявленої митної вартості позивач надав до митного органу всі необхідні документи, що підтверджували право позивача на визначення митної вартості на першим методом. Позивач вважає, що картка відмови в митному оформленні, рішення про визначення митної вартості винесені з порушенням вимог діючого законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на наступне. При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості позивачем з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, виникли сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В зв’язку з тим, що заявлений декларантом рівень митної вартості значно менший рівнів на ідентичні та подібні товари, що оформлювалися іншими митницями по митній системі в максимально наближений час та декларантом не було надано калькуляцію собівартості виробника, митним органом було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди). У відповідності до статті 268 МКУ Харківською митницею було застосовано другий метод та видано Рішення про визначення митної вартості від 02.07.09, за яким визначено митну вартість товару позивача в розмірі 28726,02 грн.

Головне управління державного казначейства у Харківській області та Управління державного казначейства у м. Харкові Головного управління державного казначейства у Харківській області в судове засіданні своїх представників не правили, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належними чином, про що свідчать розписки в матеріалах справи (а.с. 242, 243), причин неприбуття суду не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутності представників Головного управління державного казначейства у Харківській області та Управління державного казначейства у м. Харкові Головного управління державного казначейства у Харківській області, на підставі наявних у справі доказів.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, попитавши свідка, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

09.06.2009 року між Позивачем та Компанією SC OLTCHIM SA RM.VILCEA укладено Контракт № 20090609, на виконання умов якого позивач придбав поліол та полімер-поліол. Відповідно до п. 1.3, 3.1, 5.1, 5.2 Контракту асортимент товару визначається в інвойсах та специфікаціях до контракту, загальна сума контракту складає 500000,0 євро, умови оплати – авансовий платіж, умови поставки – FCA (франко-перевізник) (а.с. 11-16)

На підставі інвойсу № 106/15.06.2009 (а.с. 237) позивачем було сплачено постачальнику вартість Petol 48-3MB в цистерні в кількості 20,50 мт. та Petol РР101в цистерні в кількості 1,5 мт., що підтверджується копією платіжного доручення (а.с. 25)

З метою митного оформлення однієї з партій вказаного товару позивачем була подана вантажно митна декларація (далі - ВМД) № 800000003/9/342648 від 30.06.2009 р. (а.с. 63-64) та товаросупровідні документи. В поданій декларації було заявлено до митного оформлення «прості поліефіри: «РЕТОL 48-3 МВ» та «РЕТОL РР 101», митна вартість 243593,6 грн. (графа 12 ВМД). Вказана вартість товару складається з фактурної вартості – фактично сплаченої позивачем за придбаний товар 235022,17 грн. на підставі контракту (22075,0 євро по курсу НБУ - платіжне доручення № 289 від 19.06.09), та вартості транспортних послуг на транспортування товару до кордону України 8571,43 грн. (відповідно до договору на надання транспортно-експедиторських послуг № 13/02/09 від 13.02.09, рахунку фактури № 252 від 06.06.09, довідки про транспортні послуги перевізника від 26.06.09, платіжне доручення № 8646 від 06.08.09 з відміткою банку) (а.с. 43-49)

Також позивачем була подана декларація митної вартості № 800000003/9/342648 від 30.06.09, де заявлена декларантом вартість товару за кодом 3907202100 – 222647,92 євро (243593,60 грн. за курсом НБУ) (а.с. 198-199)

Відповідно до пояснень представника відповідача, під час здійснення митного контролю наданих до митного оформлення товарів та документів у митного органу виникли сумніви у щодо заявленої митної вартості.

У зв’язку з цим було направлено запит № 341 від 01.07.09 до підрозділу, до компетенції якого віднесено контроль за правильністю визначення митної вартості – відділ контролю митної вартості, з метою перевірки правильності визначення митної вартості товару № 1, який було отримано посадовою особою відділу 02.07.09 (а.с. 197)

Представником відповідача в судовому засіданні було зазначено, що під час розгляду запиту Харківською митницею була здійснена процедура консультацій з декларантом, в ході якої було запропоновано надати до митниці додаткові документи.

Однак, допитаний в судовому засіданні в якості свідка Кузьмінов А.Ф., який здійснював митне оформлення товару від імені позивача, не надав суду пояснень з приводу того чи здійснювалися зазначені представником відповідача консультації чи ні.

Крім того, суд зазначає, що згідно з п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 20.12.2006 № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Абзацом другим даного пункту передбачено, що посадова особа митного органу у графі 2 «для відміток митного органу» декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і призвіще та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «для відміток митного органу».

В судовому засіданні судом було досліджено оригінал декларації митної вартості № 800000003/9/342648 від 30.06.09, де на жодному з аркушів не зазначені додаткові документи, які необхідно було, на думку митного органу, подати декларанту на підтвердження митної вартості товарів, що переміщуються через кордон. (а.с. 198-199)

В порушення зазначеного порядку митний орган в декларації митної вартості , а саме у графі для відміток митного органу не зазначив відомостей про необхідність надання додаткових документів на підтвердження митної вартості декларантом, внаслідок чого суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача щодо вчинення ним всіх необхідних дій по визначенню митної вартості. Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження витребування у позивача додаткових документів для визначення митної вартості.

Посилання представника відповідача на ознайомлення декларанта з переліком документів, додаткове подання яких є необхідним для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, судом не береться до уваги, оскільки відповідачем надано перелік документів, який стосується декларації митної вартості від 03.02.2010 року (а.с. 153), і не має жодного відношення до декларація митної вартості № 800000003/9/342648 від 30.06.09.

За результатами розгляду запиту про визначення митної вартості № 341 від 01.07.09 Харківською митницею було застосовано другий метод визначення митної вартості імпортованих товарів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та прийнято Рішення про визначення митної вартості № 800000017/2009/001725/1 від 02.07.09, за яким визначено митну вартість товару, що ввозився позивачем, в розмірі 28726,02 грн. (а.с. 196)

Відповідачем було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/2009/000453 від 03.07.09, якою до відома декларанта доведено причину, з якої йому відмовлено у митному оформленні – необхідність внесення змін в гр. 12, 45 ВМД після прийняття до митного оформлення, відповідно до рішення про визначення митної вартості товарів. (а.с. 69)

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що відповідачем не доведено, чи взагалі мало місце не підтвердження декларантом документально заявленої ним митної вартості, чи мало місце встановлення відповідачем тих обставин, що заявлена митна вартість являється нижчою, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу такого товару.

Як встановлено судом вище, відповідачем не надано доказів витребування митним органом у позивача додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, декларація митної вартості № 800000003/9/342648 від 30.06.09 не містить жодного переліку документів, які запитувалися відповідачем у декларанта.

Отже, судом встановлено, що відповідачем, Харківською митницею, на власний розсуд застосовано другий метод визначення митної вартості імпортованого позивачем товару - за ціною договору щодо ідентичних товарів та не надано доказів виконання основного правила, закріпленого у ч. 3 статті 266 Митного кодексу України, а саме доказів проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 та 269 цього Кодексу.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до статті 266 Митного кодексу України, якою встановлені методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Вказаний перелік є вичерпним. Представником відповідача не надано суду пояснень з яких підстав, встановлених вказаною вище нормою, була відсутні можливість визначити митну вартість товарів, що імпортувалися позивачем за першим методом – ціною договору.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 266 Митного кодексу України лише якщо митна вартість не може бути визначена за вартістю договору згідно з положеннями статті 267 митного Кодексу, можливе послідовне застосування інших методів, передбачених вищезгаданою статтею 266 Митного кодексу України.

За змістом пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Позивачем по зовнішньоекономічній операції було подано відповідачу всі необхідні для розмитнення товару документи.

Як встановлено в судовому засіданні відповідачем для визначення митної вартості товару, що імпортувався позивачем, було застосовано другий метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів. В судовому засіданні встановлено, що відповідачем для визначення рівня цін на ідентичні товари використовувалася інформація з Бази даних ЕК ВМД ЄАІС.

Відповідно до пунктів 4 приміток до статей 2 та 3 Тлумачних приміток, які є невід’ємною частиною Угоди про застосування статті VII ГАТТ для цілей статті 2 вартість угоди ідентичних товарів, що імпортуються, означає митну вартість, скоректовану у відповідності до пунктів 1 (b) та 2, яка вже прийнята відповідно до статті 1, яка визначає першоосновою митної вартості – вартість угоди.                                                  Тобто при визначенні митної вартості другим та третім методами до уваги має братися інформація про оформлені ідентичні та подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких здійснено із застосуванням першого методу визначення митної вартості.

Вказані міжнародні акти застосовуються відповідно до положень ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», відповідно до якої чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

З дослідженого в судовому засіданні Рішення про визначення митної вартості № 800000017/2009/001725/1 від 02.07.09 судом встановлено, що відповідачем визначено за другим методом вартість товару, що імпортувався позивачем, на рівні 1,3195 євро за одиницю. (а.с. 196)

Офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений НБУ станом на дату митного оформлення - 30.06.09, який було взято відповідачем за основу, становив за 100 євро - 1075.5671 грн. та за 100 доларів США - 763.0300 грн.

Судом встановлено, що відповідачем визначено митну вартість товару, що імпортувався позивачем, у доларах США в розмірі 1,8599 дол. США за одиницю.

З дослідженого в судовому засіданні витягу з Бази даних ЕК ВМД ЄАІС, який використовувався відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення, судом встановлено, що вартість на рівні 1,86 USD за одиницю мала місце лише під час оформлення ВМД за умови застосування другого методу розрахунку митної вартості. (а.с. 138), що суперечить вимогам діючого законодавства.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що строки митного оформлення визначенні 78 статтею Митного кодексу України, відповідно до якої, митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей.

З матеріалів справи судом встановлено, що вантажна митна декларація № 800000003/9/342648 від 30.06.2009 р. (а.с. 63-64) та товаросупровідні документи були подані декларантом до митного оформлення 30.06.09, запит № 341 від 01.07.09 з метою перевірки правильності визначення митної вартості товару було отримано посадовою особою відділу 02.07.09, Рішення про визначення митної вартості № 800000017/2009/001725/1 було винесено 02.07.09, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/2009/000453 датована 03.07.09.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність доказів проведення митним органом консультацій з декларантом, відсутність доказів витребування у нього додаткових документів, необхідних для підтвердження рівня заявленої митної вартості імпортованих товарів, суд приходить до висновку, що доказів здійснення мінімуму митного контролю митних процедур, їх обсяг та порядок застосування відповідно до частини 2 статті 40 Митного Кодексу України, які обумовлюють митне оформлення у термін більше однієї доби митним органом не надано. Вріховуючи, що у спірних правовідносинах стосовно строків митного оформлення повинно застосовуватися загальне правило, суд приходить до висновку про порушення відповідачем добового строку митного оформлення.

Суд зазначає, що наявність сумнівів, припущень не може бути покладена в основу висновків суду. Позиція митного органу ґрунтується виключно на праві визначати митну вартість, це дійсно є повноваженнями митного органу. При цьому суд зазначає що наявність компетенції, не означає автоматичну правомірність як застосування другого методу визначення митної вартості, як способу реалізації митницею владних управлінських функцій, так і те, що митний орган не зобов’язаний обґрунтувати, доводити правомірність визначення ним митної вартості.

Встановлені вище факти та приписи нормативно-правових актів дають підстави суду для висновку про невідповідність рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/001725/1 від 02.07.2009 р. Харківської митниці картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/2009/000453 від 03.07.2009 р. вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач звертається до суду з вимогою про визнання нечинним рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/001725/1 від 02.07.2009 р. Харківської митниці картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/2009/000453 від 03.07.2009 р. Суд зазначає, що відповідно до теорії права, чинність – це властивість нормативно-правового акту, яка визначається в обов’язковість застосування норм права (загальнообов’язкових правил поведінки, що забезпечуються державою як засіб регулювання суспільних відносин), протягом певного часу, на певній території, щодо певного кола осіб (визначеного або не визначеного). Тобто, визнання нечинним може бути застосовано як спосіб захисту порушеного права лише у разі оскарження нормативно-правового акту, що виокремлено законодавцем в ч. 11 ст. 171 КАС України. Оскаржувані рішення про визначення митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України є актами індивідуальної дії - рішеннями, дію яких поширено на конкретну особу, і які є актами одноразового застосування норми права. Таким чином, враховуючи вкладене, суд приходить до висновку, що способом поновлення порушеного права особи у разі оскарження рішення про визначення митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України є скасування вказаних актів.

Аналізуючи зазначені у частині 2 статті 162 КАС способи захисту порушеного права, суд приходить до висновку, що вони не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/001725/1 від 02.07.2009 р. Харківської митниці картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/2009/000453 від 03.07.2009 р.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Новий Стиль» збитків, завданих незаконними рішеннями в розмірі 14650,88 грн. (надмірно сплачене ввізне мито 652,05, ПДВ – 13171,55 грн., витрати на оплату послуг експерта-товарознавця ХНДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса 827, 28 грн.), зобов’язання Головного управління Державного казначейства України в Харківській області списати з рахунку, на якому обліковуються кошти Державного бюджету України на користь ЗАТ «Новий Стиль» суму надмірно сплаченого ввізного мита 652,05, ПДВ – 13171,55 грн., витрати на оплату послуг експерта-товарознавця ХНДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса 827, 28 грн. та витрати позивача по сплаті державного мита в розмірі 149,91 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Суд зазначає, що податкове законодавство України виходить з того, що сплата податків і зборів не є збитком для суб’єкта господарювання, а є виконанням ним свого обов’язку перед державою. Тому віднесення позивачем сплати податків та зборів до збитків є необґрунтованим.

Вимоги позивача про стягнення витрат на оплату послуг експерта-товарознавця ХНДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса в розмірі 827,28 гри. не можуть бути задоволені судом, оскільки експертне товарознавче дослідження № 7556 від 08.09.2009 було здійснено фахівцями ХНДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса за особистим зверненням позивача поза межами митного оформлення товару та поза межами судового розгляду справи, а тому не є ні надміру сплаченими коштами під час митного оформлення імпортованого товару, ні судовими витратами.

Стосовно надміру сплачених позивачем внаслідок виконання незаконного рішення митного органу про визначення митної вартості імпортованих товарів - ввізне мито 625,05 грн., ПДВ 13171,55 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України зазначено, що у разі якщо після сплати декларантом податків та зборів ( обов'язкових платежів ) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Разом з тим, суд звертає увагу, що право позивача на повернення грошових суд безпосередньо пов'язане з набранням законної сили судовим рішенням, яким встановлено надмірну сплату позивачем митного збору.

За таких обставин суд вважає, що позивачем передчасно заявлено вимогу про повернення з Державного бюджету України надміру сплачених ним податків та зборів.

Що стосується позовних вимог позивача, щодо зобов'язання Головного управління Державного казначейства України в Харківській області списати в безспірному порядку з рахунку, на якому обліковуються кошти Державного бюджету України на користь ЗАТ “Новий Стиль” суму надмірно сплаченого ввізного мита та ПДВ, та витрати позивача по сплаті державного мита за звернення до суду, суд зазначає що у відповідності до вимог ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В даному випадку ні Головним управлінням Державного казначейства України в Харківській області, ні управлінням Державного казначейства України в м. Харкові не порушено прав позивача на отримання надміру сплачених сум.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 94 КАС України.

          На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 1, 78, 262, 264, 265, 266, 267 Митного кодексу України, Законом України «Про міжнародні договори України», Тлумачними примітками до Угоди про застосування статті VII ГАТТ, Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 20.12.2006 № 1766, Порядком заповнення декларації митної вартості, затвердженим Наказом Держмитслужби від 02.12.2003 № 828, ст.ст. 2, 3, 11, 69, 71, 86, 94, 128, 136, 160, 161, 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Новий Стиль» до Харківської митниці, Головного управління державного казначейства у Харківській області, Управління державного казначейства у м. Харкові Головного управління державного казначейства у Харківській області про визнання нечинним рішення, стягнення збитків та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/2009/000453 від 03.07.09 Харківської митниці; скасувати рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/001725/1 від 02.07.09 Харківської митниці.

          3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

          4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закрите акціонерне товариство «Новий Стиль» (ідентифікаційний код 32565288, місцезнаходження: вул. Комсомольське шосе, 88, м. Харків, 61020) витрати по сплаті державного мита в розмірі 1.70 (одна грн. 70 коп.) грн.

5. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Повний текст постанови виготовлено 26 березня 2010 року.

Суддя                                                                                           Волкова Л.М.