Постанова № 9322304, 23.02.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

23 лютого 2010 р.                                                                                 № 2-а- 42349/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Стасєвої Т.М.

представника відповідача- 1: Нос В.В., Лимар Н.В., Лутая О.Г.

представника відповідача -2: Когай О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссєрвіс»до Харківської митниці, Головного управління Державного казначейства в Харківській області в особі Управління Державного казначейства у м.Харкові про визнання рішень недійсними та стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, суд -

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом до харківської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області в особі Управління Державного казначейства у м.Харкові, у якому просить суд: скасувати Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000004/2009/000452 від 05 06. 2009р. та № 80000000472009/000500 від 24.06.09р.; скасувати Рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів 800000017/2009/001534/1 від 05.06.09р. та № 800000017/2009/001674/1 від 24.06.09р.; стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 91241,05 грн.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначила, що 16.02.2009р. було укладено Контракт за № К-3027 між ЗАТ «Транссєрвіс»(Покупець) та Zhejiang Yianli Steel Tube Co Ltd (Продавець, Китай). Митна вартість за цім контрактом визначена відповідно до ст. ст. 266, 267 МК України.

05.06.2009 р. шляхом видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000004/2009/000452 відділом митного оформлення Харківської митниці було відмовлено ЗАТ «Транссєрвіс»в митному оформленні товарів відповідно до наданої вантажної митної декларації № 800000004/9/423740 від 05.06.2009 р. з причин неправильного визначення митної вартості товару.

На підставі відмови Відповідач-1 виніс Рішення № 800000017/2009/001534/1 від 05.06.09р. про визначення митної вартості товару відповідно ст.269 Митного кодексу України, у вказаному рішенні митна вартість збільшена з 302688,72 грн. (визначених за ціною контракту) до 365562,12 грн.

24.06.2009 р. шляхом видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи Пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 800000004/2009/000500 відділом митного оформлення Харківської митниці було відмовлено ЗАТ «Транссєрвіс»в митному оформленні товарів відповідно до наданої вантажної митної декларації № 800000004/9/425201 від 24.06.2009 р. з причин неправильного визначення митної вартості товару за першим методом. На підставі відмови Відповідач-1 виніс Рішення № 800000017/2009/001674/1 від 24.06.09р. про визначення митної вартості товару відповідно ст. 269 Митного кодексу України, тобто із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. У вказаному рішенні митна вартість збільшено з 453324,88 грн. (визначених за ціною контракту) до 538844,53 грн.

Зазначені рішення позивач вважає неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки митна вартість товару була визначена до умов Контракту, відповідачеві були надані усі документи на підтвердження вартості товару, а тому відповідач помилково відмовився від методу оцінки вартості товару за першим методом та використав метод оцінки товарів за ціною подібних товарів.

Представники відповідача Харківської митниці проти позову заперечували у повному обсязі, в обґрунтування позиції зазначили, що п. 4.3. Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР визначено основу нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, а саме «базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості… з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, паов’язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об’єктів інтелектуальної власності…». Статтею 267 Митного кодексу України визначено порядок визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються відповідно до якої додаються подальші витрати, пов’язані із транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту; витрати на страхування цих товарів. Так як товар позивача імпортується на митну територію України на умовах поставки FОВ г. Шанхай, Китай при визначенні бази оподаткування, тобто митної вартості товару, за першим методом до ціни товару повинні бути додані вище перелічені витрати.

Харківська митниця не має заперечень щодо контрактної ціни товару, але при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару за першим методом виявлено методологічну помилку при застосуванні положень статті 267 МК України, а саме: не включення витрат на завантаження, страхування та експедиторську винагороду.

Так, позивачем були надані до Харківської митниці рахунки-фактури, виставлені експедитором, в яких окремо виділена вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортних послуг за межами митного кордону, експедиторської винагороди та послуг транспортування по території України, але до митної вартості були додані тільки транспортні послуги за межами митного кордону, тому на підставі абз. «в»п.п. 4.2.2. п.4.2. ст..4 Закону України «про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», митницею самостійно визначено суму податкового зобов’язання платника податків, оскільки ним виявлено методологічні помилки, які призвели до заниження суми податкового зобов’язання.

Другий відповідач УДК у м.Харкові в судове засідання свого представника не направив, надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та письмовий відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що до його повноважень не віднесено здійснення митного контролю за сплатою обов’язкових митних платежів та зборів та визначення митного оформлення.

Розглянувши заяву другого відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, заслухавши думку учасників процесу про можливість подальшого розгляду справи суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника другого відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

16.02.2009р. було укладено Контракт за № К-3027 між ЗАТ «Транссервіс»(Покупець) та Zhejiang Yianli Steel Tube Co Ltd (Продавець, Китай), відповідно до якого позивач на умовах FOB товар у асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у специфікації, які є невід’ємною частиною зазначеного Контракту.

05.06.2009 р., 24.06.2009 року шляхом видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000004/2009/000452, № 800000004/2009/000500 відділом митного оформлення Харківської митниці було відмовлено ЗАТ «Транссервіс»в митному оформленні товарів відповідно до наданої вантажної митної декларації № 800000004/9/423740 від 05.06.2009 р. та декларації № 800000004/9/425201 від 24.06.2009 р. з причин неправильного визначення митної вартості товару. Внаслідок чого відповідачем здійснено коригування митної вартості товару в сторону збільшення митної вартості з урахуванням транспортних витрат.

Судом встановлено, що відповідно до р.1, 2 Контракту № К-30227 від 16.02.2009 року ціни на товар встановлюються на момент підписання Специфікації, є договірними та розуміються FOB (франко-борт) м. Шанхай, Китай, визначені у Специфікаціях, вартість тари, упаковки входить у вартість товару.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574 ВМД використовується для декларування товарів і транспортних засобів.

Вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Згідно з пунктом 12 статті 1 Митного кодексу України, митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Відповідно до ст. 86 Митного кодексу України митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 82 Митного кодексу України, якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Рішення про можливість випуску товарів у вільний обіг з наступним оформленням митних документів у повному обсязі приймається митним органом виходячи з обставин переміщення таких товарів через митний кордон України, характеристики підприємства, установи, організації та за умови сплати належних податків і зборів у повному обсязі.

Як встановлено судом та не спростовується сторонами після фактичної поставки товару позивачем були надані відповідачу передбачені законодавством України документи для митного оформлення товару, що й було здійснено відповідачем –товар пройшов митне оформлення та був випущений у вільний обіг.

Відповідно до п. 3.1.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

Базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, згідно з пунктом 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»є договірна (Контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації, з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Відповідно до п. 2 ст. 189 Митного кодексу України режим імпорту передбачає сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України.

Таким чином, при імпорті сплачуються: –ввізне (імпортне) мито –на загальних підставах по ставках Митного тарифу України, які діють на день оформлення митної вантажної декларації; –податок на додану вартість –на загальних підставах відповідно до п.п. 3.1.2 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Податок на додану вартість і мито сплачуються при оформленні ввізної ВМД. Податок на додану вартість розраховується за ставкою 20 % від бази оподаткування –договірної (Контрактної) вартості імпортованих товарів, але не менше митної вартості (п. 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Водночас, відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які імпортуються, не змінює значення податкових зобов’язань платника податку –імпортера (пп. 7.3.8 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до підпункту «б»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону.

Пунктом 4.3. Закону України № 168/97-ВР від 03.04.97г. та ст.. 267 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені позивачем, якими є витрати на транспортування, навантаження, розвантаження, страхування, сплати агентських та інших видів винагород.

В судовому засіданні із пояснень представника позивача та допитаного свідка Полякова Д.В. встановлено, що згідно договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 465/20/09 від 18.02.2009р., укладеного між позивачем та ТОВ «ЮНИ-ОРИЕНТ ШИППИНГ ЄЙДЖЕНСИ»(Експедитор): Клієнт доручає, а Експедитор зобов’язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення вантажів, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг Клієнтові за погодженням Сторін; умови перевезення, вартість послуг Експедитора встановлюються за угодою Сторін; Експедитор має право укладати від свого імені договори і інші угоди з транспортними, експедиторськими організаціями для виконання своїх зобов’язань, а також проводити розрахунки з портами, транспортними і експедиторськими організаціями. Вартість вказаних послуг ТОВ «ЮНИ-ОРИЕНТ ШИППИНГ ЄЙДЖЕНСИ»зазначена у рахунках –фактурах № UО-279345 від 29.05.09р., № UO-281447 від 22.06.09р. та відображена у податкових накладних, виданих ТОВ «ЮНИ-ОРИЕНТ ШИППИНГ ЄЙДЖЕНСИ»на ім’я позивача, які наявні у матеріалах справи.

Проаналізував положення Договору № 465/20/09 від 18.02.2009 року, укладеного між позивачем та ТОВ «ЮНИ-ОРИЕНТ ШИППИНГ ЄЙДЖЕНСИ»на надання експедиторських послуг, рахунки –фактури № UО-279345 від 29.05.09р., № UO-281447 від 22.06.09р. та податкові накладні, суд приходить до висновку, що навантажувально-розвантажувальні послуги та експедиторська винагорода відносяться до затрат на транспортування вантажу на митній території України, сплата ПДВ за зазначені послуги експедитору зазначена у ціні послуг, а тому, згідно ст. 267 Митного Кодексу України вказані витрати не повинні включатись до митної вартості товару.

Суд вважає, що відповідач не навів переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих декларантом відомостей по вартості товару, оскільки відповідач посилається на аналіз поставки товару постачальником, ввезений у попередній період позивачем на територію України і крім того, не підтверджує факту, що позивач ввозив товар без врахування транспортних витрат.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення були прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів та податкове повідомлення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не обґрунтовано, без урахування усіх обставин.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. ст.8-14,71,94,160-163,254 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссєрвіс»до Харківської митниці, Головного управління Державного казначейства в Харківській області в особі Управління Державного казначейства у м.Харкові про визнання рішень недійсними та стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість- задовольнити у повному обсязі

Скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000004/2009/000452 від 05.06.2009 р.

Скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000004/2009/000500 від 24.06.2009 р.

Скасувати Рішення № 800000017/2009/001534/1 від 05.06.09р. про визначення митної вартості товару.

Скасувати Рішення № 800000017/2009/001674/1 від 24.06.09р. про визначення митної вартості товару.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссєрвіс» (код 30428944, м. Харків, пр. Фрунзе, 3) надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 91241,05 грн. (дев’яносто одна тисяча двісті сорок одна гривня 05 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссєрвіс» (код 30428944, м. Харків, пр. Фрунзе, 3) судовий збір у розмірі 915,81 грн. (дев’яносто п’ятнадцять гривень 81 копійка).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви. Апеляційна скарга також може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У paзi подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

У повному обсязі постанова виготовлена 01 березня 2010 року.

Суддя                                                                       Зоркіна Ю.В.