Постанова № 9322180, 15.03.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15.03.2010 р. справа № 2а- 43107/09/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі Русецький І.В.,

за участі представників:

позивача - Чумак Ю.О.,

відповідача - Тетеріна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Комунального підприємства "Водоканал" Лозівської міської ради в Харківській області

до Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області

провизнання недійсним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В :

Позивач, Комунальне підприємство «Водоканал»Лозівської міської ради звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати недійсним і скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області від 30.09.2009р. №96.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що відображених в акті від 25.09.2009р. №01266 порушень КП не вчиняло, послуги з водовідведення надавало в повному обсязі, необґрунтованої виручки не отримувало. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна інспекція з контролю за цінами в Харківській області, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав, що КП «Водоканал»обєктивно не могло надати послуги з централізованого водовідведення тим власникам будинків приватного сектору, домоволодіння яких не підключені до системи каналізації. Нараховуючи таким особам вартість послуги з централізованого водовідведення та отримуючи відповідні платежі, КП «Водоканал»допустило порушення рішення VI сесії Лозівської міської ради Харківської області V скликання «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення»від 03.11.2008р. Сума виручки, одержаної КП «Водоканал»за фактично ненадані послуги склала 102.730,91грн. За таких обставин, спірне рішення від 30.09.2009р. №96, яким на підставі ст.14 Закону України «Про ціни та ціноутворення»з КП стягнуто 102.730,91грн. необґрунтовано отриманої виручки та 205.461,82грн. штрафу, є правильним. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи з 08.09.2009р. по 25.09.2009р. Державною інспекцією з контролю за цінами в Харківській області була проведена планова перевірка Комунального підприємства «Водоканал»Лозівської міської ради.

Результати перевірки оформлені актом від 25.09.2009р. №01266.

30.09.2009р. з посиланням на даний акт Державною інспекцією з контролю за цінами в Харківській області було винесено рішення №96 про вилучення у КП «Водоканал»102.730,91грн. та стягнення штрафу в сумі 205.461,82грн.

Як зясовано судовим розглядом юридичною підставою для прийняття спірного рішення відповідач, Державна інспекція з контролю за цінами в Харківській області, указав ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», а фактичною підставою для винесення спірного рішення слугував відображений в акті від 25.09.2009р. №01266 висновок відповідача про порушення КП «Водоканал»вимог рішення VI сесії Лозівської міської ради Харківської області V скликання «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення»від 03.11.2008р., а саме: стягнення плати за фактично надані послуги з водовідведення в сумі 102.730,91грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі цього висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про ціни та ціноутворення»вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Зі змісту наведеної норми закону слідує, що запроваджена її приписами міра юридичної відповідальності застосовується за вчинення субєктом права таких діянь як: 1) порушення державної дисципліни цін або 2) порушення діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств за умови, що вказані діяння мали своїм наслідком одержання виручки.

Провівши аналіз норм чинного законодавства, суд відзначає відсутність законодавчо наданого визначення «державна дисципліна цін».

Тому при вирішенні спору суд визнає за можливе застосування до спірних правовідносин положень п.1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами (затверджена наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 03.12.2001р. №298/519, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.2001р. за №1047/6238; далі за текстом Інструкція №298/519).

Згідно з п.1.4 Інструкції підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема:

- нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;

- застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання;

- застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний;

- застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни;

- завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх не включення в структуру ціни, що регулюється;

- включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри;

- включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);

- застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір;

- застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;

- застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

За твердженням відповідача у спірних правовідносинах КП «Водоканал»від власників будинків приватного сектору, домоволодіння яких не підключені до мережі водовідведення, була одержана виручка в сумі 102.730,9грн. за послуги з централізованого водовідведення, що фактично не надавались цим особам.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, у спірних правовідносинах обовязок до доказуванню правомірності та обґрунтованості наведеного твердження покладений процесуальним законом на відповідача, Державну інспекцію з контролю за цінами в Харківській області.

В обґрунтування правомірності спірного рішення відповідач наводив доводи про порушення КП «Водоканал»вимог рішення VI сесії Лозівської міської ради Харківської області V скликання «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення»від 03.11.2008р.

Оглянувши вказане рішення, суд відзначає, що даним рішенням органу місцевого самоврядування були затверджені тарифи на послуги з водовідведення, а не центрального водовідведення як вважав відповідач при винесенні спірного правового акту індивідуальної дії.

З листа за підписом першого заступника Лозівського міського голови від 17.02.2010р. №01-14/68 судом зясовано, що тариф на послуги з водовідведення в 2,14грн. був встановлений рішенням VI сесії Лозівської міської ради Харківської області V скликання від 03.11.2008р для всіх категорій населення: мешканців багатоквартирних будинків, квартири яких безпосередньо підключені до мережі централізованого водовідведення; мешканців приватного сектору, домоволодіння яких безпосередньо підключені до мережі централізованого водовідведення; мешканців приватного сектору, домоволодіння яких не підключені до мережі централізованого водовідведення і стічні води яких вивозяться асенізаційним транспортом до зливових станцій КП «Водоканал».

Витребуваними судом і приєднаними до справи копіями договорів з приватними підприємцями та відповідями приватних підприємців на листи КП «Водоканал»підтверджується, що транспортування стічних вод з приватних домоволодінь, які не підключені до централізованої мережі водопостачання, та злив зазначених стічних вод до мережі централізованого водопостачання, що знаходиться в експлуатації КП «Водоканал», фактично проводилось ФОП ОСОБА_1

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду доказів, які б спростовували доводи КП «Водоканал»про надання комунальним підприємством послуг з приймання стічних вод від мешканців приватного сектору до мережі централізованого водовідведення.

З огляду на відсутність в чинному законодавстві визначення змісту послуги з водовідведення, суд вважає за можливе керуватись визначенням відведених вод, зазначеним в Інструкції по складанню державної статистичної звітності по формі N 1-каналізація (річна) "Звіт про роботу каналізації (окремої каналізаційної мережі)" (затвердженої наказом Міністерства статистики України від 09.06.1994р. №129; далі за текстом Інструкція - №129), де указано, що відведеними вважаються стічні води, які скинуто в природні водоймища або утилізовано іншими шляхами.

При цьому, суд зважає на той факт, що на момент виникнення спірних правовідносин Інструкція №129 вже втратила чинність. Однак, за відсутності іншого акту законодавства, що б давав визначення відведених стічних вод, та враховуючи, що правовідносини між позивачем, КП «Водоканал»та споживачами складаються з метою задоволення інтересу останніх, в тому числі у прийманні стічних вод для їх утилізації, суд приходить до висновку, що послуга з водовідведення полягає саме у прийманні стічних вод до централізованої системи водовідведення незалежно від обставин транспортування стічних вод.

Окремо суд відмічає, що розділом 3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затверджено наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за №936/15627; далі за текстом Правила) передбачено проведення розрахунків саме за скинуті стічні води.

Обставини приймання позивачем до мережі центрального водовідведення стічних вод від мешканців приватного сектору через зливові станції доведені наявними у справі документами та не спростовані відповідачем.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, суд відзначає, що висновок відповідача про ненадання КП «Водоканал»послуг з водовідведення мешканцям приватного сектору, домоволодіння яких не підключені до централізованої мережі водовідведення, не знайшов свого підтвердження судовим розглядом, а доводи відповідача про необхідність надання послуг з водовідведення означеним особам за іншим тарифом судом до уваги не беруться, позаяк такі обставини не були покладені в основу спірного рішення на момент його винесення.

Оскільки заперечуючи проти позову, відповідач Державна інспекція з контролю за цінами в Харківській області не подав до суду доказів правомірності спірного рішення, то суд визнає, що встановлений цим рішенням обовязок КП «Водоканал»сплатити суму виручки та штрафу суперечить правам та охоронюваним інтересам даної особи, бо за відсутності доведеного матеріалами справи факту вчинення порушення покладає на особу міру юридичної відповідальності, в силу якої така особа повинна здійснити відчуження належних їй активів у вигляді грошових коштів на користь іншого субєкта.

В ході розгляду справи факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження зібраними по справі доказами, а відтак, поданий КП “Водоканал»позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Комунального підприємства "Водоканал" Лозівської міської ради в Харкіській області до Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області про визнання недійсним та скасування рішення задовольнити.

Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області №96 від 30.09.2009р. в повному обсязі.

Стягнути з державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Водоканал" Лозівської міської ради (місцезнаходження - 64600, Харківська область, м.Лозова, вул.Степова, 3; ідентифікаційний код - 33373500) витрати по оплаті державного мита (судового збору) в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі (у разі проголошення постанови у відсутність особи, яка бере участь у справі, - з дня отримання нею копії постанови) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 19.03.2010р.

Суддя Сліденко А.В.