Постанова № 9322067, 15.03.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15.03.2010р.                                                                                           справа № 2а-42922/09/2070                               Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання –Русецький І.В.,

за участі представників :

позивача - Бей Я.М.,

відповідача - Лисенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова

провизнання дій протиправними та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В :

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Харківенергоремонт»звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати нечинним податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова №0000421600/0 від 14.10.2009р., а також визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова щодо проведення виїзної позапланової документальної перевірки з питань достовірності відображення залишку від’ємного значення з ПДВ за період з 01.01.2009р. по 31.07.2009р. в частині перевірки періоду з 01.01.2009р. по 31.05.2009р.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що підстав для проведення перевірки не існувало, акт перевірки від 30.09.2009р. №1862/16-004/30882066 містить хибні висновки про наявність в діях ТОВ «НВП «Харківенергоремонт»порушень податкового законодавства, яких платник насправді не вчиняв. Податковий кредит з ПДВ був сформований ТОВ «НВП «Харківенергоремонт»на підставі належно оформлених податкових накладних, складених особами, що мали статус платників податку на додану вартість, господарські операції з цими особами мали реальний характер, були вчинені в межах правочинів, що відповідають вимогам закону. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

          Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.

          В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав, що платник ПДВ має право на включення до складу податкового кредиту звітного податкового періоду сум податку за податковими накладними, що були складені в попередніх звітних податкових періодах, лише за умови подання разом з декларацією скарги на постачальника. Однак, позивач, не отримавши своєчасно від своїх контрагентів податкових накладних, свого обов’язку по подачі скарг до податкового органу не виконав, скарг до ДПІ у Ленінському районі м.Харкова не подавав, а отже самостійно прийняв рішення не формувати податковий кредит за рахунок неотриманих у належному звітному податковому періоді податкових накладних. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав та мотивів.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Харківенергоремонт»як платник податків, зборів (обов’язкових платежів) знаходиться на обліку в ДПІ у Ленінському районі міста Харкова.

З 21.09.2009р. по 25.09.2009р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Харківенергоремонт»(ідентифікаційний код –30882066) з питань достовірності відображення залишку від’ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період з 01.01.2009р. по 31.07.2009р.

Результати перевірки оформлені актом від 30.09.2009р. №1862/16-004/30882066.

14.10.2009р. ДПІ з посиланням на даний акт було прийнято податкове повідомлення –рішення №0000421600/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 74.456,00грн. (основний платіж –52.767,00грн.; штраф –21.688,00грн.).

Як з’ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірного правового акту індивідуальної дії слугував відображений в акті від 30.09.2009р. №1862/16-004/30882066 висновок ДПІ у Ленінському районі міста Харкова про порушення ТОВ «НВП Харківенергоремонт»положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: включення до складу податкового кредиту січня-червня 2009р. податкових накладних попередніх звітних податкових періодів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість регламентовані п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», де вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Системно аналізуючи положення Закону України «Про ПДВ», суд доходить висновку, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності контрагента суб’єкта права –платника податку на додану вартість об’єкта оподаткування, визначеного ст.3 Закону України «Про ПДВ».

Тому з огляду на приписи ст.3 Закону України «Про систему оподаткування», де вказано, що одним із принципів побудови системи оподаткування є обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства, суд відзначає, що сума податкового кредиту має бути відображена в документі обов’язкової податкової звітності платника ПДВ за той звітний податковий період, коли виник об’єкт оподаткування, тобто, коли була здійснена господарська операція, яка є об’єктом оподаткування ПДВ. Юридичною гарантією захисту прав платника податків, який здійснює господарську операцію з придбання товарів (робіт, послуг), на формування податкового кредиту з ПДВ за господарською операцією, в якій він бере участь, є приписи п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», в силу яких в разі не отримання на свою вимогу від контрагента податкової накладної, платник ПДВ наділений правом подати до податкового органу скаргу на такого контрагента і сформувати податковий кредит за цією господарською операцією саме на підставі скарги. Разом з тим, оскільки в положеннях п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ»законодавцем зазначено про наявність у платника податків саме права на подання скарги, а не обов’язку її подання, то не реалізація цього права з будь-яких причин не має своїм правовим наслідок втрату права на податковий кредит.

Окрім того, беручи до уваги при вирішенні спору і інші приписи Закону України «Про ПДВ», а саме: п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього закону, суд доходить висновку, що право платника ПДВ на збільшення податкового кредиту має бути реалізовано не пізніше від звітного податкового періоду отримання платником ПДВ від свого контрагента відповідної належно складеної податкової накладної.

З пояснень представника відповідача, які узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що проведеною ДПІ перевіркою не виявлено фактів формування ТОВ «НВП «Харківенергоремонт»податкового кредиту з ПДВ за нікчемними правочинами, за господарськими операціями, які фактично не відбулись, за неналежно складеними податковими накладними, за податковими накладними, які були складені поза межами визначеного ст.5 та ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»строку в 1.095 днів, не виявлено фактів подвійного включення одних і тих же податкових накладних до різних звітних податкових періодів з ПДВ.

Оглянувши витребувані від позивача та долучені до справи копії податкових накладних, суд відзначає, що оглянуті податкові накладні складені відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ». Доказів несумісності зазначених в оглянутих накладних товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю ТОВ «НВП «Харківенергоремонт»відповідач до суду не подав, а суд самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з’ясування всіх обставин по справі таких доказів не виявив.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за ознаками ст..3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, суд доходить висновку, що спірний правовий акт індивідуальної дії порушує права і інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір в частині вимог ТОВ «НВП «Харківенергоремонт»про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова щодо проведення виїзної позапланової документальної перевірки з питань достовірності відображення залишку від’ємного значення з ПДВ за період з 01.01.2009р. по 31.07.2009р. в частині перевірки періоду з 01.01.2009р. по 31.05.2009р., суд виходить з такого.

Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Підстави для проведення податковими органами позапланових виїзних перевірок з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) викладені законодавцем в ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

З матеріалів справи слідує, що у спірних правовідносинах відповідач мав передбачену п.9 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»підставу для проведення позапланової виїзної перевірки діяльності позивача з питання достовірності обчислення податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на приписи наведеної норми закону слід визнати обґрунтованим довід відповідача про необхідність перевірки періоду діяльності позивача з моменту останньої перевірки до моменту виникнення від’ємного значення з ПДВ, бо достовірні показники попередніх звітних податкових періодів з ПДВ мають юридичне значення для визначення суми від’ємного значення по податку на додану вартість.

За таких обставин, в цій частині вимог позов ТОВ НВФ «Харківенергоремонт»належить залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат по даній адміністративній справі належить здійснити відповідно до ч.3 ст.94 КАС України.

          Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про визнання дій протиправними та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення – задовольнити частково.

          Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 14.10.2009р. №0000421600/0 в повному обсязі.

          В решті вимог адміністративний позов - залишити без задоволення.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Харківенергоремонт»(місцезнаходження –Україна, місто Харків, вул.Серіківська, буд.1; ідентифікаційний код –30882066) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 1 (одна) грн. 70коп.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі (у разі проголошення постанови у відсутність особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 19.03.2010р.

          Суддя                                                                                 Сліденко А.В.