Ухвала суду № 93218476, 23.11.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/153/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.11.2020 Справа № 908/2283/20

м. Запоріжжя

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., при секретарі судового засідання Шульгіна А.А. розглянувши клопотання представника ТОВ “ІНЖЕНЕРНО-ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ “СПЕЦЗАХИСТ” б/н від 12.11.20 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 908/2283/20

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “СІТІ СОУЛ”, 04073, м. Київ, вул. Семена Скляренка, буд. 15

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ІНЖЕНЕРНО-ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ “СПЕЦЗАХИСТ”, 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, б. 9, кв. 69

про стягнення 8 886 331,79 грн.

В судовому засіданні присутні представники:

від позивача: Семеренко С.О., ордер серії ЗП № 037478 від 04.11.20

від відповідача: Єренко Д.В., ордер серії ЗП № 131079 від 28.10.20

ВСТАНОВИВ:

07.09.20 до господарського суду звернулось ТОВ “СІТІ СОУЛ” з позовною заявою про стягнення з ТОВ “ІНЖЕНЕРНО-ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ “СПЕЦЗАХИСТ” (або ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ”) 8 886 331,79 грн. заборгованості за договором поставки від 19.11.18 № 191118.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.20, зазначену позовну заяву передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 14.09.20 у справі № 908/2283/20 позовну заяву ТОВ “СІТІ СОУЛ” залишено без руху.

Ухвалою від 05.10.20 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 04.11.20.

Ухвалою від 04.11.20 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 02.12.20 об 10 год. 00 хв.

09.11.20 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову по справі № 908/2283/20 шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та не рухоме майно відповідача у цій справі.

Ухвалою від 10.11.20 вказану заяву ТОВ “СІТІ СОУЛ” задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” в межах заявленої у позовній заяві суми - 8 886 331,79 грн. розміщених на всіх рахунках, які знаходяться в банківських установах, в т.ч., але не обмежуючись: р/р НОМЕР_1 в АТ “Укрексфімбанк” м. Київ, МФО 322313; р/р НОМЕР_2 в АТ “УкрСиббанк” м. Київ, МФО 351005 (IBAN НОМЕР_3 ) до моменту скасування заходів забезпечення позову визначеного ст. 145 ГПК України. В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.

17.11.20 на адресу суду від представника ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” надійшло клопотання без номеру від 12.11.20 про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.11.20 у справі № 908/2283/20.

Ухвалою від 17.11.20 судом призначено розгляд клопотання ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” в судовому засіданні на 23.11.20 о 15 год. 10 хв.

В судове засідання 23.11.20 для розгляду клопотання ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” з`явився представник заявника, який підтримав зазначене клопотання і просив суд: скасувати вжиті ухвалою господарського суду від 10.11.20 у справі № 908/2283/20 заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” в межах заявленої у позовній заяві суми 8 886 331,79 грн., розміщених на всіх рахунках, які знаходяться в банківських установах, в т.ч., але не обмежуючись: р/р НОМЕР_1 в АТ “Укрексфімбанк” м. Київ, МФО 322313; р/р НОМЕР_2 в АТ “УкрСиббанк” м. Київ, МФО 351005 (IBAN НОМЕР_3 ).

Представник ТОВ “СІТІ СОУЛ” в засіданні суду 23.11.20 надав заперечення на клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, просить суд у задоволенні клопотання відповідача у цій справі відмовити з підстав викладених у вказаних запереченнях на клопотання про скасування заходів забезпечкеення позову.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання про скасування заходів забезпечення заявник (ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ”) вважає заяву позивача (ТОВ “СІТІ СОУЛ”) про забезпечення позову необґрунтованою та безпідставною, оскільки такі заходи обмежують права та законні інтереси ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” через позбавлення можливості належним чином здійснювати свою господарську діяльність, сплачувати відповідні зобов`язання, податки, заробітну плату працівникам. Так зокрема, як вказує заявник, позивачем самостійно визначено, що сума укладених контрактів не перевищує суму нібито простроченого боргу. Факт умисного ухилення від виконання зобов`язань, можливості та загрози виведення грошових коштів з рахунків ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” позивачем не доведено належними доказами. Вважає, що твердження про те, що отримані ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” грошові кошти від господарської діяльності не витрачаються на розрахунки з позивачем, що нібито свідчить про умисне ухилення від виконання зобов`язань, не можуть прийматись до уваги оскільки позивачу не відомо яка кількість грошових коштів на рахунках ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ”, на які цілі вони витрачаються, та однозначну наявність умислу на ухилення від розрахунків із ТОВ “СІТІ СОУЛ”. Заявник також важає, що позивачем не доведено, що ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” як до так і після подання позовної заяви здійснюється виведення своїх активів з рахунків за наявності не виконаного спірного зобов`язання. Зазначає, що у даному випадку, накладаючи арешт на грошові кошти ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” судом фактично вирішується спір на користь позивача та підтверджується його позиція. При цьому, відповідач в даному випадку не має можливості обґрунтувати свою позицію в даній справі та при цьому, обмежене його право на здійснення господарської діяльності так як паралізована можливість розрахунків за діючими договорами, сплата податків, виплата заробітної плати та ін. Вважає, що у зв`язку із накладенням арешту на грошові кошти ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” обмежуються права як вказаного ТОВ так і ін. юридичних осіб, а також фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ”. Посилаючись на довідку АТ «Укрсиббанк» від 11.11.20 ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” зазначає, що його рахунок № НОМЕР_3 використовується для виплати заробітної плати співробітникам ТОВ (укладений зарплатний проект) та для сплати податкових зобов`язань. Звертає увагу суду на приписи ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.49 № 95 … в частині того, що заробітна плата повинна охоронятись від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Крім того, на те, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається. Посилаючись на ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» вважає, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам, сплата податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, а отже накладенню арешту не підлягають. Вказує, що станом на листопад 2020 р. у трудових відносинах із ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” перебуває 69 працівників для виплати заробітної плати яким ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” необхідно мати можливість вільно розпоряджатись грошовими коштами, що є в наявності. Просить суд скасувати вжиті ухвалою суду від 10.11.20 у справі № 908/2283/20 заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” в межах заявленої у позовній заяві суми 8 886 331,79 грн., розміщених на всіх рахунках, які знаходяться в банківських установах, в т.ч., але не обмежуючись: р/р НОМЕР_1 в АТ “Укрексфімбанк” м. Київ, МФО 322313; р/р НОМЕР_2 в АТ “УкрСиббанк” м. Київ, МФО 351005 (IBAN НОМЕР_3 ).

На підтвердження своїх доводів заявником (відповідачем) надано штатний розпис вказаного ТОВ на 2020 р. (69 штатних одиниць, місячний фонд заробітної плати – 360 000,00 грн.); довідку за підписом начальника відділення № 695 АТ «Укрсиббанк» за вих. від 11.11.20 № 354/60-2-11/34 на адресу директора ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” наступного змісту: «АТ «УКРСИББАНК» (… код банку (МФО) 351005) повідомляє, що рахунок ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” НОМЕР_3 використовується для виплати заробітної плати співробітникам ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” (укладений зарплатний проект) та для сплати податкових зобов`язань».

ТОВ “СІТІ СОУЛ” у своєму запереченні за вих. від 20.11.20 № 2011/20 на клопотання відповідача зазначено, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. А тому, вважає, що виявлення спец. рахунків, на які заборонено накладати арешт, відноситься до виключної компетенції виконавчої служби та приватних виконавців, та не є зобов`язанням позивача або суду так само як і скасування арешту у разі накладення його на рахунки визначені як спеціальні у відповідності до Законів України «Про оплату праці», «Про теплопостачання», «Про електроенергетику» провадиться у відповідності до «Закону України «Про виконавче провадження» начальником відповідної виконавчої служби. А тому вважає, що ухвала господарського суду у справі № 908/2283/20 є законною та такою, що не порушує права відповідача у цій справі. Крім того, вказує, що наразі спір про стягнення грошових коштів знаходиться на розгляді у суді, чергове засідання по справі призначено на 03.12.20. А тому, вважає твердження представника ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” про вирішення спору на користь позивача безпідставним та передчасним.

Розглянувши клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову у справі суд дійшов висновку про наступне.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Згідно із ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці

Конвенцією про захист заробітної плати від 01.07.49 № 95 (ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР 30.06.61), визначено, що заробітна плата може стати об`єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством (ч. 1 ст. 10 Конвенції). Заробітна плата повинна охоронятись від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї (ч. 1 ст. 10 Конвенції).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.09 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.03 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як наслідок, Держава Україна несе обов`язок забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.04 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах (п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.03 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003).

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Тобто, забезпечення позову має тимчасовий характер, спрямований саме на гарантування виконання майбутнього рішення господарського суду.

Метою вжиття заходів забезпечення позову ухвалою суду від 10.11.20 у справі № 908/2283/20 визначено забезпечення ефективного судового захисту та реального відновлення прав та законних інтересів позивача у випадку задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд виходив із обґрунтованості доводів заявника в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ІПВК «СПЕЦЗАХИСТ» в межах заявленої у позовній заяві суми - 8 886 331,79 грн. (розміщених на всіх рахунках, які знаходяться в банківських установах, в т.ч., але не обмежуючись: р/р НОМЕР_1 в АТ “Укрексфімбанк” м. Київ, МФО 322313; р/р НОМЕР_2 в АТ “УкрСиббанк” м. Київ, МФО 351005 (IBAN НОМЕР_3 ), зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості і адекватності, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів (виходячи із розміру статутного капіталу).

Крім того, судом було прийнято до уваги те, що: наявність обставин, якими сторона посилається на підставу своїх вимог і заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними…, а питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України); заходи забезпечення позову про які просить суд заявник в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” в межах суми 8 886 331,79 грн. відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 145 ГПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Водночас, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.19 у справі № 15/155-б.

Обставини, якими ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” обґрунтовує клопотання про скасування заходів забезпечення позову, не є новими та не вказують на нівелювання підстав для забезпечення позову, які було наведено в ухвалі господарського суду Запорізької області від 10.11.20.

Станом на час розгляду заяви ТОВ “СІТІ СОУЛ” за вих. від 05.11.20 № 0511/20 про забезпечення позову всі обставини, викладені ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” у клопотанні б/н від 12.11.20 про скасування заходів забезпечення позову в справі вже були відомі, про виникнення нових обставин для скасування заходів забезпечення позову заявником суду не повідомлено.

Також судом при вирішенні клопотання про скасування захордів забезпечення позову у у справі № 908/2283/20 враховано наступне.

Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.

З наданої суду заявником довідки від 11.11.20 № 354/60-2-11/34 вбачається, що рахунок боржника НОМЕР_3 використовується для виплати заробітної плати співробітникам відповідача (укладено зарплатний проект) та для сплати податкових зобов`язань.

Тобто, суд виходить з того, що вказаний рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Доказів зворотнього матеріали цієї справи не містять і сторонами суду не надано.

А тому, судом відхиляються твердження заявника з посиланням на те, що що рахунок боржника НОМЕР_3 в АТ “УкрСиббанк” м. Київ, МФО 351005 є рахунком із спеціальним режимом використання, на які виконавчою службою арешт не накладається.

Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затв. постановою Правління Національного банку України від 12.11.03 № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Зобов`язання із виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язання суб`єкта господарювання, у т.ч. тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у даному випадку на підставі отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника мажє спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи декількох рахунках боржника коштів достатніх для виконання рішення про забезпечення позову).

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 34 цього Закону.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення, до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.20 у справі № 905/361/19.

З огляду на наведене вище суд вважає, що станом на 23.11.20, тобто на час розгляду вказаного клопотання, відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову накладених ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.11.20 у справі № 908/2283/20.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 145 ГПК України, за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Ухвала господарського суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

При цьому, з підстав наведених вище у тексті цієї ухвали, судом визнаються надуманими та безпідставними твердження представника відповідача у цій справі про те, що:

- у даному випадку, накладаючи арешт на грошові кошти ТОВ “ІПВК “СПЕЦЗАХИСТ” судом фактично вирішується спір на користь позивача та підтверджується його позиція;

- відповідач у даному випадку не має можливості обґрунтувати свою позицію в даній справі.

Більш того, оскільки заявник клопотання обґрунтовував свою правову позицію посилаючись лише на рахунок відповідача за № НОМЕР_3 в АТ “УкрСиббанк” м. Київ, МФО 351005, а відносно інших його рахунків у банківських установах жодних аргументів не привів (зокрема, не вказував скільки інших рахунків відкрито відповідачем у цій справі та в яких інших банківських установах), судом визнаються необґрунтованими та, як наслідок, відхиляються твердження представника заявника в клопотанні про скасування заходів забезпечення позову у цій справі стосовно того, що у зв`язку із накладенням арешту на рахунки відповідача (як останнім не конкретизовано) … обмежено право відповідача на здійснення господарської діяльності так як паралізована можливість розрахунків за діючими договорами, сплата податків, виплата заробітної плати.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 13, 42, 46, 145, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника ТОВ “ІНЖЕНЕРНО-ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ “СПЕЦЗАХИСТ” від 12.11.20 (надійшло до суду 17.11.20) про скасування заходів забезпечення позову у справі № 908/2283/20 відмовити.

Примірник ухвали надіслати сторонам у цій справі.

Повний текст ухвали складено 30.11.20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржена в апеялційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом протягом 10 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з ін. поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.

Суддя В.Л. Корсун