Постанова № 9321667, 26.04.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4383/09/1770

18год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Юрчука М.І. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кулініч А.О.

відповідача: представник Тарасюк Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Експо Сервіс"

доДержавної податкової інспекції в Рівненському районі

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Експо Сервіс" - звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000442351/0 від 06.05.2009 р., прийнятого відповідачем - Державною податковою інспекцією у Рівненському районі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що за наслідками проведеної 17.04.2009 р. перевірки, було прийнято податкове повідомлення рішення від 06.05.2009 № 0000442351/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 9870 грн.

З висновками ДПІ в Рівненському районі Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Експо Сервіс" не погоджується та вважає їх безпідставними і такими, що не відповідають положенням Закону України "Про податок на додану вартість" з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" - податкове зобов'язання є загальною сумою податку, одержаною (нарахованого) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Визначення податкового зобов'язання здійснюється відповідно з приписами пп. 4.1, ст. 4 Закону № 168/97-ВР.

Згідно з п. 1.18, ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" - звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пп. 1.20.1, п. 1.20, ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

При цьому відповідно до пп. 1.20.8, п. 1.20, ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Приписи п. 1.20, ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" жодним чином не співставляють та не ототожнюють поняття "звичайна ціна" та митна вартість.

Як свідчать первинні документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Захід Експо Сервіс" весь товар, що імпортувався в наступному реалізовувався з отримання прибутку.

Як наслідок за результати звітного періоду Товариством було здано до ДПІ у Рівненському районі декларацію з податку на прибуток з позитивним значенням та сплачено відповідні суми податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 1.20.10, ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Зазначає, що ДПІ у Рівненському районі визначаючи звичайну ціну товару діяла з порушенням ст. 19 Конституції України, відтак висновки ДПІ в Рівненському районі про завищення ТОВ "Захід Експо Сервіс" суми бюджетного відшкодування на суму 9870 грн. зроблені внаслідок невірного застосування норм права та є неправомірними.

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, позовні вимоги заперечує.

В заперечення адміністративного позову зазначає, що згідно поданих позивачем декларацій по податку на додану вартість за перевіряємий період податок на додану вартість нарахований на реалізований посуд менший за податок на додану вартість сплачений на митниці, що суперечить п. 4.1, п.4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Таким чином ціна імпортованого товару з метою обчислення податку на додану вартість регулюється нормами Закону України «Про податок на додану вартість»та митним законодавством та встановлюється у розмірі договірної контрактної вартості, але не менше митної вартості з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включається в ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судом встановлено, що державною податковою інспекцією у Рівненському районі проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, на рахунок платника у банку за січень 2009р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2008р. по 31.12.2008 року, про що складено акт перевірки від 17.04.2009 р. № 283/44/23-309/34784505 (а.с.8-19).

Перевіркою встановлено, що в грудні 2008 року позивач імпортував на митну територію України товари (посуд різного типу та ємності) згідно контракту №0107-1 від 15.01.2007 року від компанії DILIGENS EUROPE OSTRAVA, s.r.o., Чеська Республіка, що підтверджується вантажно-митними деклараціями (с. 6 акту перевірки, а.с.13).

Згідно поданих декларацій по податку на додану вартість за грудень 2008 року та січень 2009 року податок на додану вартість нарахований на реалізований посуд менший за податок на додану вартість сплачений на митниці. У зв’язку з цим, в акті перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.4.1 п.4.3 ст.4 та п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі по тексту судової постанови Закон 168), а саме, продаж імпортованої по зовнішньоекономічних контрактах продукції нижче митної вартості, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2009р. на суму 9870 грн.

За наслідками проведеної перевірки на підставі акту перевірки від 17.04.2009р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000442351/0 від 06.05.2009 р. (а.с.20), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 9870 грн.

Відповідно до абзацу першого п. 4.3 ст. 4 Закону 168, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Як встановлено судом, позивач при розмитненні килимових виробів сплатив податок на додаток на додану вартість, виходячи з митної вартості, зазначеної в графі 12 вантажних митних декларацій.

В подальшому при поставці товарів на митній території України позивач розрахував базу оподаткування, виходячи з договірної (контрактної) вартості, яка була менше митної вартості товарів.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону 168 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

В той же час, аналіз положень абзацу першого п. 4.3 ст. 4 Закону 168 свідчить, що при поставці на митній території України товарів, які були попередньо імпортовані платником податку на митну територію України, база оподаткування повинна визначатись з договірної (контрактної) вартості товару, але не менше митної вартості.

Таким чином, позивач безпідставно при поставці товарів на митній території України визначав базу оподаткування, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, нижчою за митну вартість товару, що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість та до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Викладене свідчить про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000442351/0 від 06.05.2009 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 9870 грн., що й доказано відповідачем.

Судові витрати, відповідно до статті 94 КАС України позивачу не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід Експо Сервіс" - в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                            Юрчук М.І.

Постанова в повному обсязі складена 26.04.2010 року.