Ухвала суду № 93215298, 30.11.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11758/20

2-з/357/166/20

У Х В А Л А

іменем України

30 листопада 2020 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа у відкритому виконавчому провадженні № 62838380, яке відкрито приватним виконавцем Сидорчук А.А. на підставі виконавчого напису нотаріуса № 27094, виданого 05 серпня 2020 року та посвідченого приватним нотаріусом Харою Н.С. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» ЄДРПОУ: 41240530.

В обґрунтування зазначив наступне.

24.11.2020 року ним – ОСОБА_1 було отримано постанови приватного виконавця згідно яких на виконанні у приватного виконавця Сидорчук А.А. перебуває відкрите виконавче провадження № 62838380, яке відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса № 27094 виданого від 05.08.2020 року, який посвідчено приватним нотаріусом Харою Н.С., за яким стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» ЄДРПОУ: 41240530, а він зазначений боржником.

Будь-які фінансові зобов`язання із стягувачем у нього відсутні. Про особу стягувача стало відомо лише після отримання постанов від приватного виконавця.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження та копії виконавчого напису нотаріуса у нього відсутні тому, він звернувся до приватного виконавця із заявою та вимогою про надання копій матеріалів виконавчого провадження, в якому наявний виконавчий документ.

Будь-яких договірних відносин між ним та стягувачем укладено не було. Жодних вимог, листів чи повідомлень від стягувана до нього не надходило. Судових проваджень щодо стягнення з нього боргу на користь стягувана відкрито не було. Боргові зобов`язання перед стягувачем у нього відсутні. Тому, відповідно борг, який з нього стягнуто - він не визнає.

Про намір вчинення виконавчого напису стягувачем йому повідомлено не було. Вбачає, що розмір боргу очевидно завищено стягувачем. Про розмір заборгованості, яка нарахована стягувачем, йому стало відомо лише після отримання постанов приватного виконавця.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2017 року (справа №826/20084/14) визнано нечинною та незаконною Постанову КМ України від 26.11.2014 р. № 662 «Про внесення Змін, що вносяться до Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині, зокрема, п. 2 вказаних змін до положення. При цьому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Відтак, вчинення виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості на сьогодні взагалі незаконне та тому наявні підстави для звернення до суду із позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Але, на виготовлення такої позовної заяви необхідний час на підготовку позову та додатків до нього. Відтак, наявний ризик звернення стягнення неправомірного завищеного боргу на його майно, що стало підставою заявления даної заяви до суду про забезпечення позовної заяви до подання такого позову, шляхом зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа у відкритому виконавчому провадженні № 62838380.

Після отримання постанов від приватного виконавця йому стало відомо не лише про вчинення незаконного виконавчого напису нотаріуса, але й стало відомо про те, що: приватним виконавцем накладено арешт на майно боржника, а саме на частку у розмірі 80% статутного капіталу ТОВ «Сьомий цех», що належить боржнику з метою подальшого звернення стягнення на таку частку, крім того, приватним виконавцем звернено стягнення на доходи боржника, шляхом здійснення відрахування із доходів на користь стягувача боргу.

Нарахування та стягнення боргу без відома заявника, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса суперечить ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», що є підставою для звернення до суду із позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу стане наслідком звернення стягнення на його майно та доходи незаконно нарахованого та незаконно стягнутого боргу на підставі незаконно вчиненого виконавчого напису нотаріуса, так як, фактично на сьогодні відбувається примусове стягнення незаконно нарахованого боргу невідомою йому особою, яка зазначена стягувачем у виконавчому провадженні.

Вважає, що невжиття заходів щодо забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення його порушених та оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи ( учасників третейського ( арбітражного ) розгляду.

Суддя, вивчивши заяву з додатками, вважає необхідним заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити, з таких підстав.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.

Відповідно до частин 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданих до суду матеріалів убачається, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис № 27094 від 05.08.2020 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» в розмірі 119678,06 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Сидорчуком А.А. при примусовому виконанні виконавчого напису № 27094 від 05.08.2020 року було винесено 02.10.2020 року постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 та постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 від 11.11.2020 року у межах суми звернення стягнення у урахуванням основної

винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 131914,86 грн.

Заявник ОСОБА_1 вважає, що виконавчий напис № 27094 вчинений 05.08.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. з порушенням чинного законодавства. Для захисту свого цивільного права має намір оспорювати вчинений

нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

З урахуванням наведеного, суддя вважає, що в даному випадку між сторонами дійсно виник спір, а не вчинення зазначених дій завдасть заявнику ОСОБА_1 матеріальної шкоди та може істотно ускладнити в подальшому виконання рішення суду.

Підстав для зустрічного забезпечення судом не встановлено.

З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа у відкритому виконавчому провадженні № 62838380, яке відкрито приватним виконавцем Сидорчук А.А. на підставі виконавчого напису нотаріуса № 27094, виданого 05 серпня 2020 року та посвідченого приватним нотаріусом Харою Н.С. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» ЄДРПОУ: 41240530 підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України

А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов`язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов`язковою до виконання всіма суб`єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб`єктами самостійно, тобто без залучення державної виконавчої служби.

На підставі викладено та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 12, 18, 81, 149, 150, 153, 157, 258, 353, 354 ЦПК України, Конституцією України, суддя, –

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви , - задовольнити.

Вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса № 27094, вчиненого 05 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» ЄДРПОУ: 41240530.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківській міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Особи, які не були присутніми в судовому засіданні при оголошенні ухвали мають право на її оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов