Постанова № 9321418, 14.04.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-8067/09/1770

14 квітня 2010 року 14год. 25хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Друзенко Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Сущик М.В., Бєлікова Н.О.

відповідача: представник Тарасюк Р.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовомАкціонерне товариство відкритого типу "Рівневтормет" <Список ><в особі >

доДержавна податкова інспекція в Рівненському районі

про скасування податкових повідомлень - рішень , -

ВСТАНОВИВ :

Акціонерне товариство відкритого типу "Рівневтормет" (далі –АТВТ "Рівневтормет") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі (далі –ДПІ у Рівненському районі) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: №0001012351/0 від 09.10.2009 року та №0000972351/0 від 21.09.2009 року.

Позовні вимоги підтримані у судовому засіданні представниками позивача, які ствердили, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом на підставі висновків про порушення АТВТ "Рівневтормет" пп.7.2.1. п.7.2., пп.7.8.1. п.7.8. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов’язання з ПДВ в сумі 15430 грн., в т.ч. у січні 2007 року –на 53 грн., у лютому 2007 року –на 181 грн., у квітні 2007 року –на 15196 грн., та завищено суму бюджетного відшкодування у квітні 2007 року на 29428 грн. Не заперечуючи по факту і по суті порушення щодо заниження податкових зобов’язань за січень-лютий 2007 року, наполягають на безпідставності нарахувань податкових зобов’язань та зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень, обґрунтовуючи вимоги виключно тією обставиною, що порушення Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року допущене позивачем у квітні 2007 року вже було предметом перевірки податкового органу і щодо нього 25.07.2007 року вже виносились податкові повідомлення-рішення, які в свою чергу, оскаржувались АТВТ "Рівневтормет" в адміністративному порядку. Доводять, що оскільки за результатом процедури апеляційного узгодження податкових повідомлень-рішень від 25.07.2007 року, ДПІ у Рівненському районі пропустила законодавчо встановлений термін для прийняття та направлення вмотивованого рішення про результати розгляду первинних скарг, такі скарги вважаються повністю задоволеними на користь платника, що підтверджено і рішенням керівника ДПА у Рівненській області. Відтак вважають, що повторний розгляд цього питання є порушенням п.4 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" №817/98 від 23.07.1998 року, і як наслідок, податкові повідомлення-рішення №0001012351/0 від 09.10.2009 року та №0000972351/0 від 21.09.2009 року не відповідають вимогам закону і підлягають до скасування, що і просять зробити в судовому порядку.

Представник відповідача проти позову заперечила, посилаючись на відсутність з боку податкового органу порушень норм матеріального і процесуального законодавства під час проведення перевірки позивача та винесення спірних податкових повідомлень-рішень. При цьому визнала, що дійсно порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, допущене у квітні 2007 року було предметом камеральної перевірки, за результатами якої щодо нього 25.07.2007 року виносились податкові повідомлення-рішення, які в свою чергу, оскаржувались АТВТ "Рівневтормет" в адміністративному порядку. Однак вказала, що підставою для задоволення скарги АТВТ "Рівневтормет" були виключно процедурні порушення, а відтак, по суті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.07.2007 року ДПА у Рівненській області не перевірялись. Оскільки, після цього, платник податку мав можливість самостійно виправити виявлені камеральною перевіркою помилки, але цього не зробив, податковий орган за результатами планової перевірки, якою охоплювався в тому числі і період з 2007 року, не мав правових підстав для того, щоб ігнорувати такі помилки, а тому, з огляду на те, що вони призвели до заниження податкового зобов’язання з ПДВ та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, не мав і підстав для того, щоб не виносити податкові повідомлення-рішення, які є предметом даного спору. Відтак, просить у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що з 12 серпня по 02 вересня 2009 року ДПІ у Рівненському районі проведено планову виїзну перевірку АТВТ "Рівневтромет" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року. Результати перевірки оформлені актом №613/89/23-141/13969919 від 09.09.2009 року (а.с.7-43).

За висновками акту перевіркою встановлено порушення АТВТ "Рівневтормет", зокрема, пп.7.2.1. п.7.2., пп.7.8.1. п.7.8. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого ним занижено податкові зобов’язання з ПДВ в сумі 15430 грн., в т.ч. у січні 2007 року –на 53 грн., у лютому 2007 року –на 181 грн., у квітні 2007 року –на 15196 грн., та завищено суму бюджетного відшкодування у квітні 2007 року на 29428 грн.

Акт перевірки позивачем підписано із запереченнями. Заперечення подані податковому органу 11.09.2009 року і за результатами їх розгляду, висновки акту перевірки, що стосуються нарахування та сплати ПДВ, залишено без змін (а.с.44-55).

На підставі акту перевірки, 21.09.2009 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000972351/0 від 21.09.2009 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобов’язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 23145 грн., в тому числі за основним платежем –15430 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7715 грн. (а.с.56).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене АТВТ "Рівневтормет" в адміністративному порядку до начальника ДПІ у Рівненському районі (а.с.58-59).

За результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення №0000972351/0 від 21.09.2009 року залишено без змін, а з урахуванням того, що актом перевірки було також встановлено порушення у вигляді завищення суми бюджетного відшкодування у квітні 2007 року на 29428 грн., яка станом на день перевірки відшкодована платнику в рахунок платежів майбутніх податкових періодів повністю та відповідно до пп.1 п.9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України №82 від 02.03.2001 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 року за №238/5429, прийнято рішення про винесення податкового повідомлення-рішення за формою В1 на зменшення бюджетного відшкодування по ПДВ в сумі 29428 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 14714 грн. (а.с.60-63).

На виконання рішення про результати розгляду первинної скарги, ДПІ у Рівненському районі винесено податкове повідомлення-рішення №0000972351/1 від 09.10.2009 року, на ту ж суму податкового зобов’язання, що й аналогічне рішення з дробом "0" з визначенням нового граничного терміну узгодження та сплати податкового зобов’язання (а.с.65) і податкове повідомлення-рішення №0001012351/0 від 09.10.2009 року, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2007 року на 29428 грн. та у зв’язку з тим, що її повністю відшкодовано на момент перевірки, покладено зобов’язання по сплаті такої суми податку та застосовано штрафні санкції в розмірі 14714 грн.(а.с.64).

Висновки на підставі яких винесено спірні податкові повідомлення-рішення зводяться до наступного.

1. Позивачем завищено податковий кредит в сумі 234 грн., в тому числі у січні 2007 року на 53 грн., у лютому 2007 року –на 181 грн., за рахунок того, що до його складу включено ПДВ по податковій накладній №5 від 19.01.2007 року, виписаній Здолбунівською філією "Укрзооветпромпостач" (ПДВ 53,03 грн.), в якій відсутня номенклатура, кількість і ціна товару та по податковій накладній №000341 від 22.02.2007 року, виписаній ДП Сарни ЛГ (ПДВ 181,24 грн.), в якій відсутні індивідуальний податковий номер покупця, номер свідоцтва платника ПДВ, адреса, підпис посадової особи, відповідальної за відпуск товару. Оскільки вказані податкові накладні не оформлені належним чином, включення їх до складу податкового кредиту суперечить вимогам пп.7.2.1. п.7.2, пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Позивачем вказане порушення визнається, та відповідна сума нарахування зобов’язань з цього приводу –234 грн., як і сума штрафної санкції –170 грн., не оспорюється.

2. Позивач безпідставно прийняв рішення про відшкодування суми ПДВ у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних звітних періодів в декларації з ПДВ за квітень 2007 року в сумі 29428 грн. та не мав права на отримання суми бюджетного відшкодування, а отже повинен був сплатити до бюджету 15196 грн., з огляду на те, що в декларації з ПДВ №11500 від 18.05.2007 року відобразив в рядочках 23 та 23.4 суму в розмірі 44624 грн. з рядочка 8.5 уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданому до ДПІ у Рівненському районі 16.05.2007 року, чим зменшив суму позитивного значення в розмірі 15196 грн., та відобразив в рядочках 24, 25 та 25.2 суму від’ємного значення та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 29428 грн., чим порушив Порядок заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України №213 від 15.06.2005 року. Згідно з вказаним Порядком, значення рядочка 8.5 уточнюючого розрахунку має зміст: "збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення цього рядка переноситься до рядка 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду 2). Оскільки, в обхід вказаному положенню та нормі пп.7.8.1 п.7.8. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, яка визначає податковим періодом –календарний місяць, позивач вказав значення рядочка 8.5 уточнюючого розрахунку за березень 2007 року, поданого як додаток 5 декларації з ПДВ за травень 2007 року (звітний період 2), в рядочку 23.4 декларації з ПДВ за квітень 2007 року, зменшивши, тим самим, позитивне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду –квітня 2007 року та визначивши собі суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за наслідками цього ж поточного податкового періоду –квітня 2007 року (15196+29428=44624), податковий орган констатував вказане порушення порядку заповнення декларації, саме як таке, що призвело до заниження податкового зобов’язання та до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Наведені обставини доводяться звітністю позивача –декларації з ПДВ за квітень-травень 2007 року та додаток 5 до декларації за травень 2007 року (а.с.114-126).

Не заперечуючи вказане порушення по суті, позивач вважає висновки податкового органу протиправними з огляду на те, що таке порушення було предметом камеральної перевірки податкового органу –акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ №26/124/15/13969919 від 20.07.2007 року (а.с.66-67), за результатами якої ДПІ у Рівненському районі виносилось податкове повідомлення-рішення №0024891650/0 від 25.07.2007 року, згідно з яким АТВТ "Рівневтормет" донараховано податкове зобов’язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 15955,80 грн., в тому числі за основним платежем –15196 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –759,80 грн. (а.с.68) та податкове повідомлення-рішення №0024891650/0 від 25.07.2007 року, згідно з яким АТВТ "Рівневтормет" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2007 року на 29428 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 4527,40 грн. (а.с.69). Вказані рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, в результаті чого, за наслідками розгляду первинної скарги податковим органом винесено рішення з дробами "1" (а.с.70-71), а за наслідками розгляду повторної скарги, внаслідок того, що рішення за розглядом первинної скарги, прийнято ДПІ у Рівненському районі з порушенням законодавчо встановленого терміну, скарга АТВТ "Рівневтормет" визнана такою, що повністю задоволена на користь платника податків (а.с.72-73).

Позивач доводить, що повторний розгляд цього питання є порушенням п.4 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" №817/98 від 23.07.1998 року, за нормою якого забороняється проведення повторної перевірки без дозволу вищестоящого контролюючого органу.

Суд не бере до уваги вказані доводи сторони позивача з огляду на те, що порушення порядку проведення перевірки не є підставою для висновку про визнання неправомірним визначення платнику податків податкового зобов’язання та скасування податкового повідомлення-рішення. Крім цього, відповідно до п 1 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" №817/98 від 23.07.1998 року, органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави, здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, проводять планові та позапланові виїзні перевірки. Як вбачається, з акту попередньої перевірки позивача від 20.07.2007 року, така проведена відповідачем перевірка не є плановою чи позаплановою, а являється камеральною перевіркою. Відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків. З врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що дія положень Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" №817/98 від 23.07.1998 року не розповсюджується на проведення камеральних перевірок.

          В той же час, здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно з п.1 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ від 04.12.1990 року є однією з функцій, покладених на державні податкові інспекції.

Відповідно до пп.2.1.4 п.2.1 ст.2 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, відповідач є контролюючим органом стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Підпунктом 2.2.1 п.2.2 ст.2 вказаного Закону відповідачу , як контролюючому органу, надано право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти зарахування та сплати стосовно тих податків і зборів (обов’язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.

Вказане право відповідача, як органу державної податкової служби України деталізовано положеннями п.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ від 04.12.1990 року, згідно з якими податкові органи наділені правом здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Згідно п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно абз.2 підпункту "в" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2008 року камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до розділу 3 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України №266 від 18.04.2008 року, всі податкові декларації і розрахунки з податку на додану вартість, що подаються платником ПДВ до податкової інспекції, підлягають обов'язковій камеральній перевірці працівниками підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб протягом 30 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу ДПС або днем фактичного подання уточнюючого розрахунку. Метою проведення камеральної перевірки податкової звітності є виявлення та упередження на першій стадії можливих порушень податкового законодавства за рахунок застосування окремих методів контролю та аналізу діяльності суб'єктів господарювання. Пунктом 3.4. Примірного порядку визначено, що основними задачами (напрямами) камеральної перевірки є: перевірка правильності складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податку, що підлягають сплаті до бюджету, бюджетному відшкодуванню; перевірка обґрунтованості застосування ставок податку і податкових пільг, правильності відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування (виявлення арифметичних або методологічних помилок); перевірка своєчасності представлення звітності до органу ДПС; логічний контроль (перевірка логічного зв'язку між окремими звітними і розрахунковими показниками, порівняння звітних показників з показниками попереднього звітного періоду); перевірка узгодженості показників, що повторюються в податкових деклараціях і розрахунках.

Відповідно до підпункту "в" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2008 року контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

          Податкові повідомлення-рішення №0024891650/0 та №0024891650/0 від 25.07.2007 року винесені податковим органом на підставі акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки проведеної 20.07.2007 року, відповідно до підпункту "в" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2008 року, про що прямо вказано у їх описовій частині, а податкові повідомлення-рішення №0001012351/0 від 09.10.2009 року та №0000972351/0 від 21.09.2009 року, винесені на підставі акту планової виїзної перевірки проведеної 09.09.2009 року, відповідно до підпункту "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону, тобто з різних правових підстав. А тому не зважаючи на ту обставину, що порушення норм податкового законодавства з боку позивача, яке лягло в основу висновків податкового органу і в одному і іншому випадку, одне і теж саме, розглядати його констатацію в акті камеральної перевірки і в акті планової перевірки, як і у рішеннях, що прийняті на їх основі, як взаємовиключну, правових засад немає, тим більше, що саме по собі порушення наявне, і за результатами його виявлення в першому випадку, самостійно усунуто позивачем не було, хоча він і мав таку можливість.

Згідно ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч.1 ст.51 КАС України позовні вимоги мають такі складові як підстава та предмет позову. Предметом даного позову є податкові повідомлення-рішення, підставою - протиправність проведення повторної перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.79 КАС України акт перевірки відноситься до письмових доказів. Згідно ч.3 ст.70 КАС України порушення закону, пов’язані із отриманням письмового доказу, є підставою для відхилення зазначеного доказу судом.

Виходячи з викладеного, та приймаючи до уваги норми ч.3 ст.72 КАС України, згідно яких обставини, що не оспорюються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, слід дійти висновку, що позовна заява про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними не може бути задоволена лише з тих підстав, з яких суд може відхилити певний доказ, зокрема акт перевірки.

Згідно ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Однак, не зазначивши конкретні показники податкової звітності та документи в їх обґрунтування, не спростовуючи суми визначені податковим органом, позивач позбавив суд можливості у разі необхідності вийти за межі підстав позову та захистити права та інтереси позивача.

Таким чином, суду приходить до висновку, що належних підстав для скасування податкових повідомлень-рішень позивач не навів, що виключає можливість задоволення позову.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позивачу - Акціонерному товариству відкритого типу "Рівневтормет" в позові до Державної податкової інспекції в Рівненському районі про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень №0001012351/0 від 09.10.2009 року, згідно якого Акціонерному товариству відкритого типу "Рівневтормет" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2007 року на 29428 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 14714 грн., і №0000972351/0 від 21.09.2009 року, згідно якого Акціонерному товариству відкритого типу "Рівневтормет" нараховано податкове зобов’язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 23145 грн., в тому числі за основним платежем –15430 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7715 грн., - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя           <Підпис >                              Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 20.04.10р.