Постанова № 9321328, 11.03.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-761/10/1770

11 березня 2010 року 18год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: Квятковський Я.А.

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Острозький міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доФермерське господарство "Темп" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Острозький міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача –Фермерського господарства "Темп" податкову заборгованість в сумі 5920 (п"ть тисяч дев"ятсот двадцять) грн. 13коп., в тому числі: по орендній платі за земельну ділянку в сумі 3659,86 грн.; по транспортному податку з юридичних осіб в сумі 2260,27 грн.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Позивач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, подав клопотання, в якому просить про розгляд справи у відсутність представника.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся. Заперечень на адміністративний позов не подав. Про причини неявки суд не повідомив. Судом не визнавалася обов'язковою участь відповідача в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача та відповідача на підставі наявних доказів.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення прокурора, дослідивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що відповідач - Фермерське господарство "Темп" зареєстрований як суб"єкт підприємницької діяльності - юридична особа Острозькою районною державною адміністрацією 02.06.2000 р., свідоцтво про державну реєстрацію суб"єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (а.с.12), включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 01.062000 року, код ЄДРПОУ 30716410 (а.с.13) і перебуває на обліку, як платник податків в Острозькому відділенні Здолбунівської ОДПІ з 10.012005 року за № 1707/10 (а.с. 9).

02.02.2009 року Фермерським господарством "Темп" подано до Острозького відділення Здолбунівської ОДПІ податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 рік, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності на вказаний календарний рік в сумі 13442,44 грн. (а.с.7).

          Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" №2535-XII від 03.07.1992 року встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

          Статтею 14 цього Закону встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Статтею 17 Закону України "Про плату за землю" №2535-XII від 03.07.1992 року визначено, що податкове зобов'язання по земельному податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Виходячи з норми вищевказаного Закону, відповідач повинен був сплачувати орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, тобто впродовж 2009 року щомісячно по 1120,20 грн.

          Заборгованість відповідача по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів виникла на підставі самостійно складеного відповідачем і поданого до податкового органу Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2009 рік №492 від 27.02.2009 р., яким платником самостійно визначено податкове зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на вказаний календарний рік в розмірі 2220,00 грн. (а.с.6).

          Відповідно до ст.5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" №1963-XII від 11.12.1991 року, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується: юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

          Частиною 1 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-XII від 25.06.1991 року встановлено, що           плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) та податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів належать до загальнодержавних і справляються на всій території України. А згідно п.3 ч.1 ст.9 вказаного Закону, платники податків і зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

          Відповідно до пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

          Зазначені податкові зобов'язання, в силу вимог абз.2 п.5.1. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, не можуть бути оскаржені платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

          Відповідач податкові зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності повністю не сплатив, уточнюючих розрахунків не подавав.

За правилами п.1.3. ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, є податковим боргом.

          Відповідно до пп.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Відповідно до пп.16.1.1. п.16.1. ст.16 цього Закону після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Тому, несвоєчасна сплата відповідачем суми узгодженого податкового зобов'язання стала підставою до нарахування йому відповідно до п.п.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року штрафних санкцій та, відповідно до пп.16.1.1. п.16.1. ст.16 цього Закону,- пені.

На цій підставі податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0004621730/0/0 від 30.12.2009 року, яким відповідачу, відповідно до пп.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, визначено суму штрафу в розмірі 2260,41 грн. (а.с.8);

- №0000012401/0 від 21.12.2009 року, яким відповідачу, відповідно до пп.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, визначено суму штрафу в розмірі 136,13 грн.;

- №0000032401/0 від 21.12.2009 року, яким відповідачу, відповідно до пп.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, визначено суму штрафу в розмірі 71,15 грн.;

- №0000022401/0 від 21.12.2009 року, яким відповідачу, відповідно до пп.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, визначено суму штрафу в розмірі 170,69 грн. (а.с.11);

Доказів погашення боргу або оскарження у встановленому порядку податкових повідомлень-рішень про нарахування штрафних санкцій та пені, відповідачем не подано.

Станом на день розляду справи, заборгованість відповідача перед бюджетом ним не погашена і, з урахуванням нарахованих штрафних санкцій, пені, часткової сплати та переплат за попередні періоди - складає 5920 (п"ть тисяч дев"ятсот двадцять) грн. 13коп., в тому числі: по орендній платі за земельну ділянку в сумі 3659,86 грн.; по транспортному податку з юридичних осіб в сумі 2260,27 грн.

Дані обставини стверджені поданими та дослідженими у судовому засіданні доказами: витягом з картки особового рахунку відповідача (а.с.27-31), довідкою про заборгованість платежів до бюджету (а.с.5).

Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Згідно з п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” №509-XII від 04.12.1990 року, державним податковим інспекціям надано право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до п.1.6 ст.1, пп.3.1.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, податковий борг платника податку, у разі відсутності добровільної сплати, підлягає стягненню з нього шляхом звернення стягнення на активи. Згідно з підпунктом 10.1.1 п. 10.1 ст.10 Закону, стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги. Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду.

Примусове стягнення податкової заборгованості –це передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків. Згідно зі ст.3 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду. Активами платника податків, як зазначено у п.1.7 ст.1 Закону, є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Завершальною стадією судового провадження є виконавче провадження. Згідно з вимогами ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, а у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.

За таких підстав, податковий борг відповідача підлягає стягненню в судовому порядку, при цьому немає необхідності визначати спосіб і порядок такого стягнення, позаяк примусове стягнення здійснюється за рахунок активів боржника в силу Закону.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача-Фермерського господарства "Темп" на користь Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції податкову заборгованість в сумі 5920 (п"ть тисяч дев"ятсот двадцять) грн. 13коп., в тому числі:

- по орендній платі за земельну ділянку в сумі 3659,86 грн., яку перерахувати на р/р 3321981270005 в ГУДКУ в Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 22588330, одержувач – місцевий бюджет м. Острог;

- по транспортному податку з юридичних осіб в сумі 2260,27 грн, яку перерахувати на р/р 3321380770005 в ГУДКУ в Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 22588330, одержувач –місцевий бюджет м. Острог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя           <Підпис >                    Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 12.03.2010 року.