Рішення № 93211492, 30.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/11830/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С.,розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати складену відповідачем вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-64858-17 від 15.05.2019 на суму 18244,83 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 15.05.2019 податковим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-44868-17 на підставі ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", відповідно до якої станом на 30.04.2019 за позивачем обліковується заборгованість у сумі 18244,83 грн. Також позивач вказує, що незалежна професійна адвокатська діяльність з 21.08.2013 нею не здійснювалась, у зв`язку із відпусткою по вагітності та пологам та відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. У зв`язку з чим вона звернулася до ПФУ України в Дарницькому районі та ДПІ в Дарницькому районі із заявами про розірвання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного страхування від 01.08.2013 № 154, у зв`язку із відсутністю доходу від незалежної професійної адвокатської діяльності.

Відповідачем до суду було подано відзив на позов, в якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити та зазначає, що позивач зобов`язана була сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тому що з 10.06.2014 професійна незалежна адвокатська діяльність була призупинена на підставі наказу ГТУЮ в м.Києві, а 10.06.2019 подана заява за формою 8-ОПП та №7 -ЄСВ. Відповідно до інформаційних баз даних органів ДФС, станом на 23.10.2019 заборгованість позивача за кодом платежу 71040000, штрафні санкції, пня відсутня у зв`язку з приведенням інтегрованої картки платника у відповідність до вимог чинного законодавства., тому предмет спору відсутній.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.06.2006 позивач отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_4, яке видано Київською КДКА. Відповідний запис внесено до Єдиного реєстру адвокатів України, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія витягу з вказаного реєстру від 10.04.2014.

04.12.2007 відповідно з довідкою від 04.10.2011 №1681 про взяття на облік платника податків, позивача взято на облік в ДПІ у Дарницькому районі у м. Києві за №5382-07.

05.01.2012, відповідно до повідомлення від 05.012012. про взяття на облік платника єдиного внеску, позивача взято на вказаний облік платником єдиного внеску.

На підставі заяви позивача від 10.04.2014 свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю зупинено, що підтверджується Витягом з Єдиного Реєстру адвокатів України від 10.04.2014.

У зв`язку з наявністю в інформаційній системі органу доходів і зборів інформації щодо наявності у позивача недоїмки з єдиного внеску, ГУ ДФС у м.Києві 15.05.2019 було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-64858-17 від 15.05.2019 з єдиного внеску в розмірі 18244,83 грн.

Позивач, не погодившись з вищезазначеною вимогою та вважаючи, що у нього відсутній податковий борг зі сплати єдиного соціального внеску, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені заперечення, оцінюючи їх в сукупності, вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та бере до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом 4 частини 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

За приписами частини 4 ст. 4 вказаного Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 передбачено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 (в редакції, яка діяла до 31.12.2017), платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, яка діє з 01.01.2018, вищевказана стаття передбачає, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Форма вимоги про сплату боргу (недоїмки) для платника єдиного внеску - фізичної особи станом на 16 травня 2019 року затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі по тексту - Інструкція №449) та наведена у додатку 7 до вказаної Інструкції.

Згідно розділу VI зазначеної вище Інструкції, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Отже, підставою для формування та надіслання органом доходів і зборів платнику вимоги про сплату боргу є наявність недоїмки у платника єдиного внеску.

Як встановлено у ході розгляду справи, оскаржувану вимогу відповідачем складено у зв`язку з наявністю у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Однак, позивачем факт наявності у неї такої заборгованості заперечується.

Зокрема, як зазначено позивачем в адміністративному позові та підтверджується доданими до позову документами, вона дійсно була адвокатом починаючи з 22.06.2006. Відповідно до листка непрацездатності серія АГА № 980105 від 21.08.2013, виданого Консультативно - діагностичним центром Дарницького району м.Києва з 21.08.2013 до 25.12.2013 позивача звільнено від роботи у зв`язку із вагітністю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народилася дитина ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 12.11.2013, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м.Києві.

З наявної у матеріалах справи копії витягу з Єдиного реєстру адвокатів України від 10.04.2014 вбачається, що на підставі заяви позивача від 10.04.2014 її право на заняття адвокатською діяльністю, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (надалі по тексту - Закон України №5076-VI), зупинено.

Відповідно до відкритих даних, розміщених на сайті за посиланням https://erau.unba.org.ua/ з Єдиного реєстру адвокатів України міститься інформація про те, що право на заняття адвокатською діяльністю зупинено на час розгляду цієї справи.

Проаналізувавши викладені позивачем обставини суд зауважує наступне.

Відповідно до поданих представником відповідача документів заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача обліковується станом на 31.12.2018 в розмірі -13033,47 грн. та нарахована за січень - березень 2019 року. Всього в розмірі 18244,83грн. Тобто, за той час, коли право позивача на заняття адвокатською діяльністю було зупинено.

Із змісту пунктів 1, 2 частини 1 статті 1 Закону України №5076-VI вбачається, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України №5076-VI адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими (частина 2 статті 12 Закону України №5076-VI).

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 17 Закону України №5076-VI, Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості: 1) прізвище, ім`я та по батькові адвоката; 2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України); 3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку; 4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв`язку; 5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 6) інші відомості, передбачені цим Законом.

Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Частиною 5 статті 31 Закону України №5076-VI чітко визначено, що протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України.

З викладених вище норм вбачається, що необхідними умовами для сплати адвокатом єдиного внеску є провадження ним адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

Водночас, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Таку ж позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 05 листопада 2018 року у справі №820/1538/17 (адміністративне провадження №К/9901/38076/18).

Відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищезазначене суд робить висновок, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є такою, що складена безпідставно, оскільки на підставі заяви позивача від 10.04.2014 право позивача на заняття адвокатською діяльністю було зупинено, отже така діяльність позивачем не здійснювалася, доход від такої діяльності, як наслідок, не отримувався. Доказів зворотного представником відповідача суду надано не було.

Крім того відповідачем не заперечується приведення інтегрованої картки платника у відповідність до вимог чинного законодавства та відсутність заборгованості позивача за кодом платежу 71040000, штрафні санкції, пеня.

Відповідно до пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкова вимога вважається відкликаною, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Доказів відкликання спірної податкової вимоги відповідачем не надано.

З огляду на зазначене вимога ГУ ДФС України про сплату боргу Ф-64858-17 від 15.05.2019 на суму 18244,83 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що згідно з пунктом 10 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

За приписами ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,іпн НОМЕР_2 ) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Ф-64858-17 від 15.05.2019 про сплату боргу (недоїмки).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпнНОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур