Рішення № 93209495, 30.11.2020, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3366/20

Номер провадження 2/213/2109/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Нестеренка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ДТП,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою та просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 7000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19 листопада 2019 року о 09.30 год. відповідач ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом - автомобілем «Опель Виваро», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по пр. Перемоги у м. Кривому Розі, порушив п.15.13 ПДР України, не врахував дорожню обстановку та її зміну, і під час відкриття дверей не переконався в тому, що це буде безпечним для інших учасників руху, змусив велосипедиста, яким був позивач ОСОБА_1 , що проїжджав ліворуч, різко змінити траєкторію руху та виїхати на смугу руху іншого автомобіля, і контактувати з ним. Внаслідок цього велосипед позивача отримав механічні пошкодження, а він отримав тілесні ушкодження.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.03.2020 винним у скоєнні ДТП визнано відповідача у справі ОСОБА_2 , тому його вина у заподіянні матеріальної та моральної шкоди не підлягає доказуванню.

Після отримання в ДТП травми він перебував на стаціонарному лікуванні з 19 по 23 листопада 2019 року, на що витратив 1702 грн. Цю суму йому відшкодувала страхова компанія «Країна», з якою у відповідача було укладено договір страхування цивільної відповідальності. Із заявою про відшкодування моральної шкоди він до страхової компанії не звертався.

Вважає, що винними діями відповідача йому спричинена також моральна шкода, яку він оцінює у 7000 грн. Зазначив, що він є особою похилого віку, під час ДТП відчув крім фізичного болю, стійкий емоційний стрес, напругу, після чого його не залишає почуття тривоги та нервових переживань. Його нормальний ритм життя було порушено, він був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, звертатись за наданням правничої допомоги, їздити до судових інстанцій тощо. Крім того, стан здоров`я після перенесеної травми до кінця не нормалізувався, він відчуває біль, обмежений у русі, що змушує його знов звертатися до медичної установи. До того ж і ДТП пошкоджено засіб його пересування – велосипед, а іншого транспортного засобу він не має. Просив врахувати, що відповідач жодної допомоги до цього часу йому не запропонував і навіть не вибачився.

Ухвалою від 05.10.2020 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, отримавши копію ухвали та позовного матеріалу, подав відзив на позов, в якому в задоволенні позовних вимог просив відмовити з тих підстав, що позивачем не надано докази заподіяння йому моральної шкоди саме у розмірі 7000 грн., тому розмір такої школи є надуманим. Крім того, просив врахувати, що позивач не звернувся до страховика із заявою про відшкодування йому моральної шкоди, яку при наявності чинного договору страхування повинен був виплатити страховик відповідно до ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Вважає, що вимоги до відповідача пред`явлено безпідставно.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, зазначений у ст.16 ЦК України, зокрема, відшкодування майнової шкоди.

Згідно положень ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.03.2020 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за фактом ДТП, яке сталося 19.11.2019 о 09.30 годині на пр. Перемоги в м. Кривому Розі, за участю позивача у справі – ОСОБА_1 , який рухався на велосипеді, автомобіля «OPEL Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував відповідач у цій справі ОСОБА_2 , і який порушив вимоги п.п.2.3б, 15.13 Правил дорожнього руху України, та автомобіля «RENAULT Megane», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що внаслідок ДТП автомобіль «RENAULT Megane», днз НОМЕР_2 та велосипед «Україна» отримав механічні пошкодження, а ОСОБА_1 – тілесні ушкодження /а.с.6-11/.

Згідно з положеннями ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом частини шостої цієї статті, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки обставини ДТП, внаслідок якого було заподіяно збитки власнику велосипеда - позивачу у справі, що був учасником ДТП, та його здоров`ю, а також наявність вини відповідача у скоєнні ДТП, встановлені, відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України вони не підлягають доказуванню. Тому вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП та заподіянні позивачеві матеріальної шкоди є встановленою.

Приписами ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з п.23-1 ст.23 цього Закону, до шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, серед інших видів віднесена і моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ст.26-1 вказаного Закону, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Тобто за змістом цієї статті відшкодування моральної шкоди страховиком відбувається лише за умови ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди потерпілого, який заявляє таку вимогу.

Як зазначає позивач, він із заявою про відшкодування моральної шкоди до страхової компанії не звертався.

Частиною першою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За приписами ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки страховою компанією, якою була застрахована цивільно-правова відповідальність належного відповідачу автотранспортного засобу, моральна шкода позивачу не відшкодовувалась, то вона підлягає відшкодуванню особою, яка визнана винною у скоєнні ДТП та заподіянні шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає в тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (п.1); у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п.3). Таке відшкодування відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Суд вважає, що у зв`язку з винними діями відповідача ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, позивачу, окрім матеріальної шкоди, заподіяно моральну шкоду. На думку суду, моральна шкода викликана тим, що сам факт дорожньо-транспортної пригоди з пошкодженням майна позивача, вже спричинив підвищене психологічне навантаження позивачу, який до того ж є особою похилого віку. Окрім того, в ДТП позивач отримав травму, знаходився на стаціонарному лікуванні в медичному закладі, на що, отримуючи пенсію у розмірі 2836,73 грн., згідно з товарними чеками витратив 1702,00 грн. /а.с.12-14/. До того ж, внаслідок ДПТ позивач був позбавлений можливості повсякденного засобу пересування, яким для нього був пошкоджений велосипед, що обмежило його у русі.

При цьому суд не погоджується з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що моральну шкоду позивачу мала відшкодувати страхова компанія «Країна», з якою у відповідача було укладено договір, оскільки постановою апеляційного суду винним в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнано саме відповідача, і позивач має право обирати від кого вимагати відшкодування моральної шкоди. Цим правом відповідач і скористався, звернувшись з позовом до відповідача.

Щодо ненадання позивачем доказів заподіяння йому моральної шкоди, то суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яким визнана презумпція моральної шкоди, тобто відповідно до позиції ЄСПЛ, в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду). Тобто з огляду на таку практику, заподіяння моральної шкоди не підлягає доказуванню.

Разом з тим, суд, керуючись положеннями ст.23 ЦК України, згідно з якими при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, визначаючи розмір моральної шкоди, враховує, що зазначена позивачем сума 7000,00 грн. дещо завищена, і у даному випадку співрозмірною переживанням позивача буде сума в розмірі 5000 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд враховує, що позивач від сплати судового збору звільнений, а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст.22, 23, 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.22, 23, 1187 ЦК України, ст.ст. 10-13, 82, 141, 228-229, 265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ДТП, 5000 /п`ять тисяч/ гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Інформація щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 – АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 30.11.2020.

Суддя О.М. Нестеренко