Рішення № 93209280, 24.11.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/10194/19

2/212/1187/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Власенко М.В.,

за участю секретаря Яцик А.Д.,

представника позивача – Кузьменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2019 року позивач Акціонерне товариство «Укрсиббанк» (надалі - АТ «УкрСиббанк») звернувся до суду із вказаним позовом, уточнивши вимоги 20 січня 2020 року вказали, що 30.07.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11377999000, згідно якого банк надав відповідачу кредит в сумі 110 000 доларів США, а відповідач зобов`язався кожного місяця повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетного платежу у розмірі 1906 доларів США, але у будь якому випадку повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 30.07.2015 року. Додатковою угодою №1 від 09.02.2009 року змінено розмір ануїтетного платежу. Додатковою угодою №3 від 25.10.2011 року було змінено валюту кредитування, позичальнику видано новий транш у національній валюті у розмірі 633591.30 грн. шляхом зарахування коштів на поточний рахунок відповідача ОСОБА_1 для погашення заборгованості у доларах США. Відповідач зобов`язався повертати кредит у національній валюті та сплачувати проценти шляхом ануїтетного платежу у розмірі та порядку, встановленому п. 4.4 та п.6 додаткової угоди №3. Додатковою угодою №4 від 31.03.2015 року було змінено схему погашення кредиту та змінено графік погашення кредиту, продовжено термін повернення кредиту у повному обсязі не пізніше 31.03.2025 року, встановлено новий розмір процентної ставки відповідно до п.2.2. додаткової угоди. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої основного боргу, (п.1.3 кредитного договору). Для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за Кредитним договором банком було укладено Договір поруки № 22066 від 30.07.2008 року з додатковими угодами №3 від 25.10.2011 року та №4 від 31.03.2015 року з ОСОБА_2 . Відповідно до умов договорів поруки відповідальність поручителя та позичальника є солідарною. У відповідності до договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених у вище вказаному Кредитному договорі.

Всупереч умов Кредитного договору ОСОБА_1 не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам протягом тривалого часу, чим порушує взяті на себе договірні зобов`язання. Станом на 28.11.2019 року заборгованість за кредитним договором становить 165174.33 грн., з яких: 111993.44 грн. - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 14805.10 грн., 39612.69 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом у тому числі прострочена заборгованість 38085.33 грн., 2030,57 грн. - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, 1848,57 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 01.05.2019 року по 28.11.2019 року., 9689.06 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 28.11.2018 року по 28.11.2019 року. Посилаючись на викладені обставини, просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором №11377999000 від 30.07.2008 року в розмірі 165 174,33 грн. та 9977,61 грн. понесених судових витрат у рівних частинах з кожного по 4988,81 грн..

Ухвалою суду від 16 грудня 2019 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

25 червня 2020 року відповідачами надано відзив на позовну заяву, в якому вони позовні вимоги не визнали, вказали, що надані суду банком докази не відповідають вимогам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності для висновку про наявності заборгованості відповідачів перед банком. Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 11442237001 від 31.03.2015 року як доказ наявності боргу за тілом кредиту, відсотками пенею не ґрунтується на вимогах закону, не є первинним документом, який би відповідав вимогам до таких документів, визначених ст.. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. ст.. 42, 51 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ №75 від 04.07.2018 р. Позивачем пропущено строк позовної давності повторного звернення до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості. Пред`явивши 16 лютого 2015 року позов про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом і пені, банк відповідно до ст.. 1050 ЦКУ змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами позивача про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після подання АТ «УкрСиббанк» позовної заяви про дострокове повернення кредиту. Позивач звернувся у цій справі з пропуском позовної давності. Позивачем пропущено строк позовної давності про стягнення заборгованості по процентам за користування грошовими коштами понад встановлений Договором термін (за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України) за період з 29.07.2016 року по 04.12.2016 року. Всупереч п.12.2 Договору про надання споживчого кредиту - банк не направляв повідомлення (вимогу) листом (цінний з описом та повідомленням про вручення) або доставляється кур`єром на адресу Позичальника. Оскільки по платежам, що мають бути сплачені позичальником у період з липня 2020 року по березень 2025 р. строк їх сплати не настав, а Банк вимогу про дострокове погашення боргу не надіслав - заборгованість за дані проміжки часу перед Банком відсутня, а вимога про стягнення заборгованості за даний проміжок часу - передчасна. Відповідачі вимог банку про повернення кредиту достроково не отримували, а отже позивачем порушено ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування".

28 липня 2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказали, що, розрахунок заборгованості є належним доказом, у якому повністю відображено нарахування відсотків по кредиту з детальним їх описом, а саме: сумою на яку нараховані відсотки, відсотковою ставкою, їх період, кількість днів, на які нараховано проценти та сума сплачених процентів відповідачем із зазначенням загального залишку процентів, що саме і відображено в позовній заяві. Довідка-розрахунок Банку є логічно - послідовним доказом підтвердження заборгованості Відповідачів, яка відображає всі нарахування, які були визначені вище в розрахунку сум заборгованості та включає також здійснені оплати Відповідачем та дозволяє простежити в часовому еквіваленті порядок нарахування заборгованості. Довідка-розрахунок надана Банком повністю відповідає вимогам до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. N. Крім того, позивач заперечивпропуск строку позовної давності, вказавши що дійсно Банк у 2015 році звертався до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу з позовною заявою до відповідачів. 14 липня 2015 року по вказаній справі судом було прийнято заочне рішення, вимоги Банку було задоволено повністю. 19 грудня 2016 року ухвалою суду за заявою відповідачів скасовано вказане заочне рішення, справу призначено до нового розгляду. В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Банку із проханням відкликати позовну заяву із суду, оскільки він має бажання оплатити прострочену заборгованість і надалі погашати кредит по графіку. Згідно розрахунку заборгованості 14.12.2016 року ОСОБА_1 було внесено кошти на погашення простроченої заборгованості, у зв`язку з чим Банк у звернувся до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду, яка задоволена судом. Сторонами узгоджено термін повернення заборгованості до 31.03.2025 року, а також строки виконання зобов`язань за щомісячними платежеми, встановлені графіком погашення кредиту, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 31.03.2025 року. Також сторони встановили строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів). Згідно п.1.3 Договору сторони погодили плату за кредит у вигляді сплати процентів та комісії. Нарахування процентів здійснюється щомісяця в останній робочий день поточного місяця (п.1.3.3.). Умовами укладеного договору встановлено обов`язок позичальника у будь - якому випадку повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення заборгованості, (п.1.2.2). Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. ОСОБА_1 14.12.2016 року на погашення заборгованості було внесено кошти, що свідчить про визнання ним свого боргу у розумінні положень ч. 1 ст. 264 ЦК України. З позовом до суду Банк звернувся 29.11.2019 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності з моменту останнього платежу.

24.11.2020 року на адресу суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_1 з клопотанням про перенесення розгляду справи та надання часу для мирного врегулювання спору, яка, з урахуванням думки представника позивача, залишена судом без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити. Також вказав, що мирне врегулювання спору за умов, запропонованих відповідачем не можливе, оскільки банк вимагає повної сплати всієї суми заборгованості.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Кадук В.В., а також відповідачі в судове засідання повторно не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки не повідомили. У зв`язку з чим, розгляд справи проведено у їх відсутності, з урахуванням позиції, викладеної у відзиві.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.07.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11377999000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 110 000 доларів США, а відповідач зобов`язався кожного місяця повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетного платежу у розмірі 1906 доларів США, але у будь якому випадку повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 30.07.2015 року, відповідно до Графіку, що є Додатком № 1 та невід`ємною частиною кредитного договору. В п.1.3 сторони узгодили порядок нарахування процентів за користування кредитним коштами в розмірі 14,50 % річних, а також автоматичне нарахування процентів на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі, збільшеному вдвічі з наступного дня після несплати або неповної сплати платежу, встановленого в договорі. Крім того, у п.8.1 сторони передбачили відповідальність позичальника за порушення термінів погашення будь-яких грошових зобов`язань за договором у вигляді додаткової сплати на користь банку пені, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством на момент її нарахування (а.с.13-21).

Додатковою угодою №1 від 09.02.2009 року до Договору про надання споживчого кредиту № 11377999000 між Банком та ОСОБА_1 сторонами узгоджено зміну розмір ануїтетного платежу (а.с.22).

Додатковою угодою № 2 від 21.10.2011 року до Договору про надання споживчого кредиту № 11377999000 сторонами узгоджено процедуру договірного списання коштів з рахунків ОСОБА_1 для погашення його грошових зобов`язань на користь Банку (а.с.23).

Додатковою угодою №3 від 25.10.2011 року до Договору про надання споживчого кредиту № 11377999000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) сторонами було змінено валюту кредитування, позичальнику видано новий транш у національній валюті у розмірі 633591, 30 гри. шляхом зарахування коштів на поточний рахунок відповідача ОСОБА_1 для погашення заборгованості у доларах США. Відповідач зобов`язався повертати кредит у національній валюті в загальному розмірі 1 261 724,81 грн. та сплачувати проценти шляхом ануїтетного платежу у розмірі та порядку, встановленому п. 4.4 та п.6 додаткової угоди №3 (а.с.24-27).

Додатковою угодою №4 від 31.03.2015 року до Договору про надання споживчого кредиту № 11377999000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) було змінено схему погашення кредиту та змінено графік погашення кредиту, продовжено термін повернення кредиту у повному обсязі не пізніше 31.03.2025 року (п.2.3 Додаткової угоди), встановлено нові розміри процентної ставки відповідно, а також сторонами також узгоджено, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу. Нарахування подвійної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня несплати або неповної сплати платежу, встановленого у Договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості (п.2.2 Додаткової угоди). Відповідач ОСОБА_1 зобов`язався щомісячно повертати кредит у обсязі, встановленому Графіком погашення, що є невід`ємним Додатком № 1 до Додаткової угоди та сплачувати проценти у встановленому розмірі з 01 по 28 число кожного місяця (п.2.5.2 Додаткової угоди) (а.с.28-33).

Крім того, для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Кредитним договором від 30.07.2008 року Банком було укладено з ОСОБА_2 . Договір поруки № 22066 від 30.07.2008 року, згідно п.п. 1.1. – 1.3 якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту № 11377999000 від 30 липня 2008 року, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених у вище вказаному Кредитному договорі (а.с.34-35).

25.10.2011 року між поручителем ОСОБА_2 та Банком також укладено Додаткову угоду №3 від та 31.03.2015 року Додаткову угоду №4 до Договору поруки № 22066 від 30.07.2008 року (а.с.36-37).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до умов ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом та фактично не заперечувалось відповідачами, ОСОБА_1 отримано від позивача кредитні кошти в обумовленому договором розмірі. При цьому, боржником зобов`язання з повернення кредитних коштів, процентів належним чином не виконано, у зв`язку з чим станом на 28.11.2019 року виникла заборгованість за кредитним договором на загальну суму 165174.33 грн.

Суд відхиляє посилання відповідачів на порушення банком вимог ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», а саме не надіслання на їх адресу попереднього повідомлення з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту, оскільки згідно п.2 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, його дія поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом. Оскільки як первісний Кредитний договір, так і наступні Додаткові угоди були укладені до набрання чинності Закону України «Про споживче кредитування», тобто до 10.06.2017 року.

Не направлення позивачем на адресу відповідачів вимоги про дострокове повернення кредиту в порядку, встановленому розділом 12 Кредитного договору не позбавляє позивача права на звернення до суду із такою вимогою, оскільки відповідно до п.5.5 Кредитного договору несплата позичальником чергового ануїтетного платежу у встановлений цим договором день та/або порушення інших умов договору є самостійною підставою, що надає право банку вимагати дострокового повернення суми кредиту та процентів.

Крім того, право банку на звернення з вимогою про дострокове повернення частини позики, що залишилась гарантоване частиною 2 ст. 1050 ЦК України, згідно якої, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику є лише формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне (безпосереднє) врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов`язання й встановлює обов`язок кредитора пред`явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (статті 257, 259 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Обсяг зобов`язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг обов`язків боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. А відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З урахуванням змісту Договору поруки від 30.07.2008 року, а також Додаткових угод № 3 та № 4 до Договору поруки, укладеного з відповідачем ОСОБА_2 , судом встановлено наявність правових підстав для покладення солідарного обов`язку на відповідачів з повернення позивачу заборгованості за кредитом, сплати процентів та пені.

Суд відхиляє посилання відповідачів на недопустимість як доказу наданого позивачем розрахунку заборгованості, оскільки всупереч вимог ст..81 ЦПК України відповідачами наданий розрахунок не спростований, при цьому за своїм змістом містить всі необхідні дані та складові заявленої заборгованості.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом статей 256, 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності.

Оскільки судом встановлені обгрунтовані підстави для задоволення позовних вимог АТ «Укрсиббанк», суд, оцінюючи заявлене відповідачами твердження про пропуск позивачем строку позовної давності повторного звернення до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості, а також пропуску позовної давності за вимогами про стягнення процентів в період з 29.07.2016 року по 04.12.206 року, виходить з наступного.

За змістом статей 256–258 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Відповідно до положень статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто після переривання перебіг позовної давності розпочинається заново, починаючи з наступного дня після пред`явлення позову, або вчинення особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що 16 лютого 2015 року Банк звернувся до суду із позовом до відповідачів про дострокове стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором, який задоволений заочним рішенням суду від 14.07.2015 року, яке вподальшому скасоване ухвалою суду від 19.12.2016 року за заявою відповідачів про перегляд заочного рішення (а.с.121-124).

Як зазначено представником позивача, у зв`язку із добровільною сплатою відповідачами 14.12.2016 року поточної заборгованості за кредитом в сумі 26846,46 грн., банк звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду, яка задоволена ухвалою суду від 16.02.2017 року (а.с.125).

За таких обставин, за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, а також за наявності факту визнання відповідачами порушення зобов`язання за договором та вчинення ними дій, що свідчать про визнання ними свого боргу, суд не знаходить законних підстав для висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.

У пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що у випадку, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Згідно дослідженого судом розрахунку, відповідачем здійснювалось добровільне погашення заборгованості за кредитом та відсотками згідно встановленого графіку, останнє внесення коштів відбулось 31.10.2017 року, а отже не отримавши до 28 числа наступного місяця, тобто до 28.11.2017 року чергового платежу за кредитом, передбаченого Графіком платежів, позивач дізнався про порушення свого права і, в межах трирічного строку звернувся до суду з вимогами про стягнення суми кредиту та відсотків за користування кредитом , а саме 04.12.2019 року.

Розрахунок пені, з яким погоджується суд, проведено позивачем також з дотриманням вимог п.1 ч.2 ст.258 ЦК України щодо спеціальної позовної давності терміном в один рік, а саме з 01.03.2019 року по 28.11.2019 року в сумі 1848,57 грн. пеня за несвоєчасне погашання заборгованості за кредитом, а також з 28.11.2018 року по 28.11.2019 року в розмірі 9689,06 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

Згідно розрахунку, з яким також погоджується суд, сума заборгованості за кредитом становить 111993.44 грн., у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 14805.10 грн.

За змістом ст..1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Нарахування заборгованості за процентами здійснено позивачем на підставі умов п.2.2. Додаткової угоди від 31.03.2015 року і складає 39612,69 грн., в тому числі прострочена заборгованість 38085.33 грн. Заборгованість за процентами за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін в сумі 2030,57 грн. також здійснена позивачем на підставі п.1.3.1 Кредитного договору, який також узгоджується із змістом.2.2. Додаткової угоди від 31.03.2015 року, а отже вказані суми підлягають стягненню на підставі ст..1048 ЦК України як такі, що передбачені умовами договору. Посилання представника позивача на одночасне застосування ст..1048 ЦК України та ст..625 ЦК України суд вважає помилковим.

Таким чином, проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв`язку з чим слід стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11377999000 від 30.07.2008 року станом на 28.11.2019 року в розмірі 165174.33 грн., з яких: 111993.44 грн. - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 14805.10 грн., 39612.69 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом у тому числі прострочена заборгованість 38085.33 грн., 2030,57 грн. - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, 1848,57 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 9689.06 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами .

Враховуючи результат вирішення спору на підставі ст.141 ЦПК України з відповідачів в рівних частинах підлягають стягненню на кроисть позивача судові витрати по справі, які складаються із витрат на оплату судового збору в сумі 2477,61 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу в розмір 7500 грн., на підтвердження яких надано відповідні документи (а.с.1, 4-5, 66-67, 162-181), а всього по 4 988,80 грн. з кожного.

На підставі ст.ст.526, 549, 551, 634, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10 - 12, 13, 81-83, 247,258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11377999000 від 30.07.2008 року в розмірі 165174 гривень 33 копійки, з яких: 111993,44 грн. - заборгованість за кредитом, 39612,69 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2030,57 грн. - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін; 1848,57 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 9689, 06 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» понесені судові витрати по 4 988,80 грн. з кожного окремо.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ЄДРПОУ 09807750, адреса місцезнаходження м. Київ, вул. Андріївська, 2/12.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 30 листопада 2020 року.

Суддя : М.Д. Власенко